Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/11820/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2019Справа № 910/11820/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс"

до Київської міської ради

третя особа-1 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа-2 Головне управління державної казначейської служби у м. Києві

про стягнення 5 902 626,23 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Гаращенко І.В. за договором.;

від відповідача - ГлобенкоЛ.В. за дов.;

від третьої особи-1 - Радзієвський Д.І. за дов.

від третьої особи-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про стягнення 5 902 626,23 грн., які сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" на рахунок Київської міської ради на виконання недійсного Договору купівлі-продажу земельної ділянки на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі 31.07.2007 за №1537.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача обов'язку повернути грошові кошти в розмірі 5 120 508,00 грн., отримані останнім від позивача на виконання умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007, що визнаний недійсним у судовому порядку, а також сплатити 596 938,21 грн. індексу інфляції за весь час прострочення та 185 180,02 грн. 3% річних, на підставі ст. 625 ГПК України.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11820/18. Призначено підготовче засідання у справі на 11.10.2018.

26.09.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що згідно з рішень судів у справі №910/9670/14 спірну земельну ділянку повернуто Київській міській державній адміністрації, а не Київській міській раді. Безпідставним, на переконання відповідача також є посилання позивача в позовній заяві на те, що кошти за аванс та кошти за договором сплачені саме Київській міській раді, оскільки згідно умов договору одержувачем коштів було Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Через відділ діловодства суду, 11.10.2018 позивачем подана відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти тверджень, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що Договір №1537 визнаний недійсним і Відповідач не повернув Позивачу грошові кошти отримані на виконання Договору № 1537, Відповідач на підставі ст.ст. 216, 1212 вального кодексу України, зобов'язаний повернути Позивачу грошові кошти в розмірі 5 120 508,00 грн., тому безпідставним є зазначення Відповідача про те, що повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання. Окрім іншого, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України Київська міська рада має сплатити ТОВ "Укрінвестресурс" суму боргу (5 120 508,00 грн.) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (596 938,21грн.), а також три проценти річних від простроченої суми (185 180.02 грн.), всього 5 902 626,23 грн. Також позивач зазначив, що норми ст.ст. 215, 216 ЦК України застосовуються до сторін недійсного правочину, а відповідно стороною недійсного правочину виступає виключно Київська міська рада, тому посилання на те, що Київська міська рада не отримувала кошти за договором, і тому не є зобов'язаною особою є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 залучено до участі у справі №910/11820/18 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, будинок 32-А) в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено Головне управління державної казначейської служби у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) до участі у справі в якості третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Підготовче засідання відкладено на 15.11.2018.

23.10.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив по справі, в яких відповідач зазначив, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки він є за своєю суттю відповідальністю за порушення зобов'язання, в даному випадку, за скасування рішення та державного акту, яке не є грошовим зобов'язанням.

12.11.2018 третьою особою-1 подані пояснення по справі, в яких третя особа-1 зазначила, що договір розірваний не з вини продавця, а в судовому порядку, тому кошти не підлягають поверненню.

15.11.2018 підготовче засідання не відбулося в зв'язку із перебуванням судді І.І. Борисенко в відпустці.

05.11.2018 через відділ діловодства суду третьою особою-2 подані письмові пояснення, в яких третя особа-2 повідомила, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, Головне управління Казначейства не є стороною спору і, відповідно, не може надати пояснень з приводу предмета спору, не може спростувати чи підтримати позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.11.2018 підготовче засідання по справі №910/11820/18 призначено на 29.11.2018.

В підготовчому засіданні 29.11.2018 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/11820/18. Призначено розгляд справи №910/11820/18 по суті на 20.12.2018.

В судовому засіданні 20.12.2018 суд порадившись на місці ухвалив ухвалу про оголошення перерви на 15.01.2019.

В судовому засіданні 15.01.2019 суд порадившись на місці ухвалив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.01.2019.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 24.01.2019 судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача, третьої особи-1, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

У судовому засідання 24 січня 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 рішенням Київської міської ради №124/785 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Укрінвестресурс" для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами на вулиці Михайлівській, 14-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва; передано ТОВ "Укрінвестресурс", у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,55 га для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24 - 26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі: площею 0,25 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 0,30 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, зокрема площею 0,27 га в межах зеленої зони міста, - для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Укрінвестресурс" 28.03.2007 був укладений договір оренди земельних ділянок на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, строком на 10 років: з кадастровим номером 1000000000:91:017:0002 - 2697 кв.м.; за кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 - 266 кв.м., з кадастровим номером 8000000000:82:013:0021 - 2549 кв.м. Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис від 30.03.2007 за №91-6-00644 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Укрінвестресурс" надано земельні ділянки площею 0,2697 га та 0,0266 га - для реконструкції та облаштування скверу, земельну ділянку площею 0,2549 га - будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами.

26.04.2007 Київською міською радою прийнято рішення №481/1142 вирішено продати ТОВ Укрінвестресурс земельну ділянку площею 0,2549 га для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного, соціального призначення, з наземними та підземними паркінгами на вулиці Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" 31.05.2007 р. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2549 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі 31.07.2007 р. за №1537 (надалі - Договір купівлі-продажу)

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу, продавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007р. №481/1142 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районні м. Києва, кадастровий номер 8000000000:82:013:0021, площею 0,2549 га (нуль цілих дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять десятитисячних гектара), у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Згідно з п. 2.1. договору купівлі-продажу ціна договору земельної ділянки за цим договором становить 5 120 508,00 грн. (п'ять мільйонів сто двадцять тисяч п'ятсот вісім гривень 00 копійок). В рахунок цієї суми відповідно до угоди №25 від 16.03.2007 покупцем було сплачено продавцу аванс у розмірі 1 805 631,07 грн.

В матеріалах справи наявна виписка банку від 23.03.2007, призначення платежу: авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно Угоди від 16.03.2007 №25.

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу сума в розмірі 3 314 876,93 грн., може сплачуватись у розстрочку протягом п'яти років рівними частинами до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок на р/р 37116001002659 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

На виконання умов договору №1537 позивачем здійснено оплату наступними частинами:

- 55 247,95 грн. (виписка банку від 25.06.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07р.);

- 55 247,95 грн. (виписка банку від 25.07.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07р.);

- 3 204 381,03 грн. (виписка банку від 30.07.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07р.).

З огляду на зазначене, на виконання умов договору №1537 позивачем на рахунок відповідача було перераховано суму грошових коштів в розмірі 5 120 508,00 грн., тобто позивачем на користь відповідача, здійснено належну та повну оплату грошової суми згідно умов договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.1. договору №1537 передбачено, що обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після одержання покупцем державного акта на право власності на земельну ділянку.

ТОВ Укрінвестресурс отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №140488 від 16.10.2007, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №01-8-00146.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України 02.08.2017, вирішено:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) від 08.02.2007 № 124/785 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" земельної ділянки для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва".

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5512 га за адресою на вул.Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), зареєстрованого 30.03.2007 за № 91-6-00644 у книзі записів державної реєстрації договорів.

- визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), зареєстрованого 16.10.2007 за № 91-6-00713 у книзі записів державної реєстрації договорів.

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) права користування земельними ділянками площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) вартістю 4 805 382, 23 грн. та площею 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) вартістю 2 369 728,72 грн. за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва.

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської державної адміністрації земельних ділянок площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) вартістю 4 805 382, 23 грн. та площею 0, 0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) вартістю 2 369 728, 72 грн. за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва.

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) № 481/1142 від 26.04.2007 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843) для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торгівельного соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2549 га за вказаною адресою, укладеного між Київською міською радою (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. від 31.05.2007 і зареєстрованого у реєстрі за № 1537.

- визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 140488 від 16.10.2007, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 20, приміщення 1 код ЄДРПОУ 34428843), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-8-00146.

За приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України, яка встановлює, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як роз'яснено в пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Тобто, такий спосіб захисту порушеного права як реституційна вимога повинна відповідати ознакам реституції за змістом наведеної вище статті як такої, що за загальним правилом має двосторонній характер та спрямованої на відновлення становища кожної із сторін правочину.

Зазначені правила кореспондуються з нормами статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, тобто, як інституту, який регулює правовідносини у зв'язку з безпідставним збагаченням особи за рахунок іншої сторони, відповідно до чого і визначається наявність чи відсутність порушеного права особи, що звернулася за судовим захистом.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом та було зазначено раніше, на підставі рішення №481/1142 від 26.04.2007 Київської міської ради 31.05.2007 між Київською міською радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрінвестресурс (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районні м. Києва, кадастровий номер 8000000000:82:013:0021, площею 0,2549 га (нуль цілих дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять десятитисячних гектара), у межах, які перенесені у натуру (на місцевості) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

У п. 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 встановлено, що ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 5 120 508,00 грн. В рахунок цієї суми відповідно до угоди № 26 від 16.03.2007 покупцем було сплачено продавцеві аванс у розмірі 1 805 631,07 грн.

На підтвердження сплати решти вартості земельної ділянки у сумі 3 314 876,93 грн. позивачем подано в копіях банківську виписку по рахункам:

- 55 247,95 грн. (виписка банку від 25.06.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07р.);

- 55 247,95 грн. (виписка банку від 25.07.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07р.);

- 3 204 381,03 грн. (виписка банку від 30.07.2007 року, призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівської площі зг. Договору купівлі-продажу землі №1537 від 31.05.07р.).

Таким чином суд дійшов до висновку, що виконання своїх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 позивачем, як покупцем шляхом сплати продавцю 5 120 508,00 грн. вартості земельної ділянки підтверджено належними та достатніми доказами відповідно до статей 76, 79 ГПК України.

Договором купівлі-продажу №1537, встановлено, що Київська міська рада є Продавцем по договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначене, Київська міська рада визначила рахунок для оплати коштів по договору (п. 2.2. Договору) та після отримання коштів визначених Договором, видала державний акт на право власності на земельну ділянку (п. 3.2. Договору), тобто вчинила дії на виконання такого Договору, чим підтвердила виконання своїх зобов'язань перед Покупцем та одержання відповідних коштів.

Отже, заперечення відповідача, що Київська міська рада не отримувала кошти від позивача, оскільки були сплачені ним на користь іншої юридичної особи - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), суд відхиляє, адже позивач сплатив всю суму коштів на реквізитами рахунка, що визначені у договорі купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, таким чином дотримавшись погоджених сторонами договірних умов.

По суті розгляду спору, судом також встановлено, що 16.03.2007 між Позивачем та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено Угоду №25 про сплату авансу в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Шевченківському районі міста Києва за адресою вул. Михайлівська, 24-26.

Відповідно до п. 1.1. даної Угоди, Позивач, відповідно до вимог рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. № 14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві", сплачує в рахунок оплати вартості земельної ділянки, згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,55 га на вул. Михайлівській, 24-26 у Шевченківському районі міста Києва, аванс у розмірі 15% від суми нормативної грошової оцінки, що складає 1 805 631,07 грн.

Відповідно до п. 1.2. Рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. № 14/991. рішення про надання земельних ділянок та про оформлення права користування землею особам, які подали клопотання про купівлю відповідних земельних ділянок, приймаються після сплати такими особами авансу в розмірі 15% від грошової оцінки цих земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради від 26.09.2000 р. № 14/991. взяти до уваги, що відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.99 N 196/698 "Про бюджет м. Києва на 2000 рік" (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 01.06.2000 N 127/848) надходження за угодами від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зараховуються до міського бюджету.

Відповідно до п. 3 Рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991 організацію виконання цього рішення покладається на Київське міське управління земельних ресурсів.

Норми статей 215 та 216 Цивільного кодексу України застосовуються до сторін недійсного правочину, а відповідно стороною недійсного правочину виступає виключно Київська міська рада, крім того судовими рішеннями у справі № 910/9670/14 встановлено, що стороною недійсного правочину є Київська міська рада.

Відповідно до п. 4.5. Договору, при розірванні цього Договору з вини Продавця, суми сплачені Покупцем Продавцю на виконання цього Договору, включаючи суму авансу (ів), повертаються йому Продавцем в повному обсязі. Покупець також має право на компенсацію збитків, спричинених розірванням цього Договору з вини Продавця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 р. у справі № 910/9670/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017, встановлено зокрема, що під час відведення та відчуження спірної земельної ділянки не було дотримано вимог земельного законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини, а вилучення спірних земельних ділянок Київською міською радою проведено без дотримання вимог статті 150 Земельного кодексу України, а відтак приймаючи до уваги, що при прийнятті рішення Київської міської ради від 08.02.2007р. №124/785 та рішення Київською міською радою № 481/1142 від 26.04.2007 р. "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс", остання діяла з порушенням норм чинного законодавства, у суду наявні підстави для визнання його незаконним.

Суд вказує, що недійсність рішення №481/1142 від 26.04.2007 Київської міської ради та як наслідок недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 зумовлено порушеннями процедури передання права на землю, допущеними саме Київською міською радою, яка як власник зобов'язана за законом визначати порядок такого набуття з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, як слідує з обставин встановлених у справі №910/9670/14 саме з вини Відповідача, Договір купівлі-продажу №1537 було визнано не дійсним.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2019 у справі №910/9670/14, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відтак, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи встановлені у вказаному судовому рішенні обставини недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007.

Оскільки суд в межах справи №910/9670/14 здійснив аналіз правомірності укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 та визнав його таким, що суперечить приписам чинного законодавства, то в силу наведених вище правових норм суд доходить до висновку про виникнення у сторін зобов'язання з повернення другій стороні всього одержаного за недійсним договором з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили, а саме, 23.05.2017 (дата прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/9670/14).

Суд завертає увагу, що наслідки недійсності правочину ані у рішенні про визнання недійсним договору, ані в окремому провадженні застосовані не були, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів позивачу, сплачених останнім за недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, в загальному розмірі 5 120 508,00 грн.

За наведених вище обставин судом встановлено, що у зв'язку з недійсністю договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти у розмірі 5 120 508,00 грн. до місцевого бюджету, правових підстав для утримання та користування цими коштами у Київської міської ради немає, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 185 180,02 грн., розрахованих за період прострочення повернення коштів з 23.05.2017 по 05.08.2018 та індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 596 938,21 грн., розрахованих за період прострочення повернення коштів з червня 2017 року по червень 2018 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті Урядовий кур'єр та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Суд зазначає, оскільки повернення виконаного сторонами у зобов'язанні є безпосереднім наслідком недійсності правочину, то лише з моменту визнання у судовому порядку такого правочину недійсним сторони стають обізнаними про можливість такого повернення, у зв'язку з чим суд вважає правомірним визначення початку нарахування 3% річних (23.05.2017), з моменту набрання рішенням у справі №910/9670/14 законної сили.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 596 938,21 грн. інфляційні втрати та 185 180,02 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" задовольнити повністю.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, буд. 20, приміщення 1, ідентифікаційний код 34428843) основну суму боргу - 5 120 508 (п'ять мільйонів сто двадцять тисяч п'ятсот вісім) грн. 00 коп., індексу інфляції за весь час прострочення - 596 938 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 21 коп., три відсотки річних - 185 180 (сто вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят) грн. 02 коп. та 88 539 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 39 коп. судовий збір.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.2019

Суддя І.І. Борисенко