Постанова

від 30.01.2019 по справі 490/9419/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р.м.ОдесаСправа № 490/9419/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А. Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу релігійної громади Української православної церкви на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 жовтня 2018р. по справі за адміністративним позовом Обласної громадської організації Миколаївська громадська рада до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, треті особи релігійна громада Української православної церкви, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017р. керівник ОГО МГР звернувся в суд із адміністративним позовом до ВК Миколаївської МР, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської МР, за участю третіх осіб: релігійної громади УПЦ, ГТУЮ у Миколаївській області, в якому просило визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Миколаївської міського управління юстиції Тумиловича О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2016р., на підставі якого за релігійною громадою УПЦ зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 5 000кв.м., розташованою АДРЕСА_1, та стягнути з відповідачів у солідарному порядку понесені позивачем судові витрати на розгляд зазначеної справи, у розмірі 1 600грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 31.03.2016р. державним реєстратором МУЮ Тумиловичем О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1) на підставі якого релігійною громадою УПЦ зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 5000кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Підставою для проведення державної реєстрації права постійного користування вищезазначеної земельної ділянки було рішення Миколаївської МР за №3/39 від 17.03.2016р. (надалі - Рішення). З тексту зазначеного рішення (п.п.1.2.-1.4. Рішення) вбачається, що передання права на постійне користування обумовленою вище земельною ділянкою релігійній громаді УПЦ для будівництва та подальшого обслуговування храму здійснюється за умови затвердження плану зонування території м.Миколаєва та проведення громадських слухань щодо передачі вищезазначеної ділянки. У протилежному випадку п.1.2. Рішення не набирає чинності.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що на час прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (31.03.2016р.) не існувало затвердженого плану зонування території м.Миколаєва, а також громадські слухання не були проведені, саме тому державним реєстратором порушено вимоги п.3 ст.10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки подані для державної реєстрації документи не були належним чином перевірені, не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 жовтня 2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії державного реєстратора Миколаївського МУЮ Тумиловича О.В., щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1) від 31.03.2016р. на підставі якого за релігійною громадою УПЦ зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 5000кв.м., розташованою в АДРЕСА_1 та скасовано рішення державного реєстратора Миколаївського МУЮ Тумиловича О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1) від 31.03.2016р..

Стягнуто на користь ОГО МГР понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської МР.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно дост.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1) діяв з порушенням норм законодавства та без достатніх правових підстав провів вказану реєстрацію.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.03.2016р. Миколаївської МР прийнято рішення за №3/39, у відповідності до якого серед іншого вирішено надати релігійній громаді УПЦ в постійне користування земельну ділянку площею 5000кв.м для будівництва та подальшого обслуговування храму по АДРЕСА_1 (п.1.2 Рішення). Вказаний пункт рішення набував чинності з моменту затвердження міською радою плану зонування території м.Миколаєва та проведення громадських слухань щодо передачі вищезазначеної ділянки.

В подальшому, 31.03.2016р. державним реєстратором МУЮ Тумиловичем О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1), яким за релігійною громадою УПЦ зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 5000кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1

Позивач вважає вказане рішення державного реєстратора протиправним та незаконним, оскільки на час прийняття відповідного рішення про державну реєстрацію права постійного користування зазначеної земельної ділянки, плану зонування території м.Миколаєва ще не існувало, а відповідні громадські слухання взагалі були проведені з грубим порушенням Положення про громадські слухання, затвердженого рішенням ММР за №2/8 від 28.01.2016р..

Перевіряючи правомірність дій та рішень державного реєстратора МУЮ Тумиловича О.В., які позивач просить визнати протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.

Приписами п.1 ч.3 ст.10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції Закону №1952-IV від 1.01.2016р., надалі за текстом Закон №1952-IV від 1.01.2016р.), державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом №1952-IV від 1.01.2016р.), державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

У відповідності до ст.24 Законом №1952-IV від 1.01.2016р. у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а також коли подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, рішенням державного реєстратора МУЮ Тумиловича О.В. від 31.03.2016р. (індексний номер НОМЕР_1) за релігійною громадою УПЦ зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 5000кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для прийняття цього рішення було рішення Миколаївської МР за №3/39 від 17.03.2016р..

Зі змісту рішення Миколаївської МР за №3/39 від 17.03.2016р. вбачається, що Миколаївська МР серед іншого затвердила проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 5000кв.м. за рахунок земельної ділянки, відведеної рішенням міської ради від 31.10.2013р. №34/26, у тому числі 5000кв.м. під будівництво (будівництв не розпочато), зарахувавши її до земель громадської забудови (за функціональним призначенням до земель, що використовуються для відпочинку, та інших відкритих земель), для будівництва та подальшого обслуговування храму по АДРЕСА_1

Пунктом 1.2. цього ж Рішення було вирішено передати релігійній громаді УПЦ в постійне користування зазначену вище земельну ділянку для будівництва та подальшого обслуговування храму за адресою, що вказана вище.

У пункті 1.3. Рішення вказано, що п.1.2. Рішення щодо передачі у користування для забудови, набуває чинності з моменту затвердження міською радою плану зонування території м.Миколаєва.

Окрім цього, за результатами голосування Рішення було доповнене п.1.4., відповідно до якого попередній п.1.2. набуває чинності після погодження передачі релігійній громаді УПЦ в постійне користування земельної ділянки площею 5000кв.м. для будівництва та подальшого обслуговування храму, розташованого за адресою, зазначеною у п.1.2. цього Рішення .

Тобто, апеляційний суд зазначає, що для набрання чинності п.1.2. Рішення №3/39 від 17.03.2016р. чинності були необхідні дві самостійні умови:

- затвердження міською радою плану зонування території м.Миколаєва;

- проведення громадських слухань щодо передачі вищезазначеної ділянки (територія Корабельного району м.Миколаєва).

Як вбачається із матеріалів справи, що на час звернення із відповідною заявою про проведення реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за адресою, вказаною вище, містобудівна документація, а саме план зонування території м.Миколаєва Миколаївською МР затверджений не був. Останній був затверджений лише Рішенням ММР №6/3 від 11.08.2016р., а в подальшому на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 6.11.2017р. у справі №814/296/17, яка постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018р. залишена без змін вказане рішення ММР №6/3 від 11.08.2016р. визнано незаконним з моменту прийняття. Дана інформація у вигляді резолютивної частини постанови була опублікована у місцевому друкованому засобі масової інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 після набрання постановою законної сили.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права постійного користування на зазначену земельну ділянку за релігійною громадою УПЦ, оскільки вищевказані умови необхідні для набрання чинності Рішення за №3/39 від 17.03.2016р. були невиконані.

Що стосується посилань апелянт стосовно того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами п.2 ч.1 ст.4 КАС визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС , юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує дії та рішення державного реєстратора (суб'єкта владних повноважень) щодо порушення ним вимог чинного законодавства України при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер НОМЕР_1), які виразились в не перевірці наданих йому документів для державної реєстрації.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що дана категорія спорів належить до адміністративної юрисдикції, оскільки спір у даній справі полягає в оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора), що призвели до порушень норм законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОГО МГР .

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу релігійної громади Української православної церкви - залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 жовтня 2018р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв