Постанова

від 21.08.2019 по справі 490/9419/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 490/9419/17

Провадження № 11-362апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу релігійної громади Української православної церкви (далі - Релігійна громада) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2018 року (суддя Гуденко О. А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (судді Градовський Ю. М., Крусян А. В., Яковлєв О. В.) у справі № 490/9419/17 за позовом Обласної громадської організації Миколаївська громадська рада (далі - ОГО Миколаївська громадська рада ) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком), Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - Департамент), треті особи: Релігійна громада, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області (далі - Управління), про визнання незаконним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2017 року ОГО Миколаївська громадська рада звернулася до суду з позовом до Виконкому та Департаменту про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Тумиловича Олександра Вікторовича (далі - Держреєстратор) від 31 березня 2016 року за індексним номером 29027985 про державну реєстрацію за Релігійною громадою права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5000 кв. м, розташованою за адресою: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 328/3 (далі - спірна земельна ділянка).

2. Позов мотивовано тим, що на час прийняття Держреєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не існувало затвердженого плану зонування території м. Миколаєва, а також не були проведені громадські слухання щодо передачі Релігійній громаді в постійне користування спірної земельної ділянки, а відтак Держреєстратор порушив вимоги Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV), оскільки подані для державної реєстрації документи не були належним чином перевірені, не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 17 жовтня 2018 року позовні вимоги ОГО Миколаївська громадська рада задовольнив.

4. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року залишив без змін рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2018 року.

5. Судові рішення мотивовано тим, що у Держреєстратора не було підстав для проведення державної реєстрації за Релігійною громадою права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Миколаївської міської ради (далі - Міськрада) від 17 березня 2016 року № 3/39, оскільки не було виконано умов, необхідних для набрання чинності вказаним рішенням Міськради, яким вирішено передати Релігійній громаді спірну земельну ділянку для будівництва та подальшого обслуговування храму.

6. Розглядаючи позовні вимоги ОГО Миколаївська громадська рада по суті,суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Релігійна громада в касаційній скарзі зазначила, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

8. На думку скаржника, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил предметної юрисдикції, встановлених статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та не застосував пункт 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, який підлягав застосуванню, а суд апеляційної інстанції проігнорував указані норми процесуального закону та правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

9. Скаржник також зазначив, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Держреєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо порушення прав певних осіб (або прав позивача) третьою особою на користування земельною ділянкою, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. При цьому ані позивач, ані суди попередніх інстанцій не навели посилань на те, які саме права ОГО Миколаївська громадська рада були порушені оскаржуваним рішенням Держреєстратора.

10. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності Релігійної громади, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, та безпідставно не застосував вимоги частини другої статті 99, статтю 100 КА C України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) щодо залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням строків звернення до суду.

11. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження в адміністративній справі.

Позиція інших учасників справи

12. На час розгляду справи судом касаційної інстанції інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

Рух касаційної скарги

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 03 квітня 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України з огляду на те, що у справі відсутні клопотання її учасників про розгляд справи за їх участю, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. 17 березня 2016 року Міськрада прийняла рішення № 3/39, відповідно до якого вирішила надати Релігійній громаді в постійне користування спірну земельну ділянку для будівництва та подальшого обслуговування храму (пункт 1.2 рішення).

16. Згідно з пунктами 1.3 і 1.4 вказаного рішення Міськради пункт 1.2 цього рішення набуває чинності з моменту затвердження Міськрадою плану зонування території міста Миколаєва та після погодження передачі Релігійній громаді в постійне користування спірної земельної ділянки на громадських слуханнях.

17. 31 березня 2016 року Держреєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29027985, яким зареєстрував за Релігійною громадою право постійного користування спірною земельною ділянкою.

18. Вважаючи рішення Держреєстратора від 31 березня 2016 року незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

19. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

22. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

28. У цій справі ОГО Миколаївська громадська рада , оскаржуючи рішення Держреєстратора від 31 березня 2016 року за індексним номером 29027985 про реєстрацію за Релігійною громадою права постійного користування спірною земельною ділянкою, обґрунтувала позовні вимоги, зокрема, тим, що вказаним рішенням порушено права ОСОБА_1 , передбачені нормами Цивільного та Земельного кодексів України, на користування земельною ділянкою, яка була передана іншій особі, оскільки ОСОБА_1 є власником 6/10000 єдиного майнового комплексу будинку культури, розташованого на земельній ділянці загальною площею 5000 кв. м за адресою: АДРЕСА_1

29. Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою.

30. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

31. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

32. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

33. Оскільки позовні вимоги заявлено ОГО Миколаївська громадська рада на захист порушеного, на її думку, права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок культури, співвласником якого є ОСОБА_1 , а також ураховуючи, що право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за Релігійною громадою, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

34. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

35. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня , 30 жовтня, 13 листопада та 11 грудня 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18), № 809/973/14 (провадження № 11-858апп18), № 809/649/14 (провадження № 11-859апп18) та № 809/874/14 (провадження № 11-994апп18) відповідно.

36. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

39. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

40. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу релігійної громади Української православної церкви задовольнити.

2. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська