Постанова

від 06.02.2019 по справі 536/739/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/739/18 Номер провадження 22-ц/814/247/19Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Панченка О.О.,

секретар: Ряднина І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: відділ Держгеокадастру у Кременчуцькому районі Полтавської області, про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті його батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина на спадкове майно. Позичач, як єдиний спадкоємець прийняв спадщину та 20.03.2018 року звернувся до првиатного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н.А. з питання видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 11,7521 га (площа уточнена з 11,8 га) кадастровий НОМЕР_1, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві постійного володіння на підставі державного акту №30, виданого Кременчуцькою районною радою народних депутатів 02.09.1992 року. Нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, мотивуючи тим, що Земельний кодекс, який діє з 01.01.2002 року на відміну від законодавства, що діяло раніше, не містить положень які надавали можливість громадянам мати у постійному користування земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства.

У позовній заяві ОСОБА_2 просив визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, загальною площею 11,8 га, кадастровий НОМЕР_1, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана померлому на підставі державного акту № 30, виданого Кременчуцькою районною радою народних депутатів 02.09.1992 року.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: відділ Держгеокадастру у Кременчуцькому районі Полтавської області, про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом- відмовлено.

Рішення оскаржено ОСОБА_2, який вважає ного незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Також зазначає, що спірна земельна ділянка надавалася його батькові для створення та ведення селянського (фермерського) господарства Крим , засновником якого і був його батько. На даний час засновником господарства, як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 , є позивач.

Скаржник посилається на норми ЦК України і зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1218 ЦК України).

Земельна ділянка, надана фермерському господарству на праві постійного землекористування, входить до складу його земель. Відповідно до вимог законодавства, діючого у 1993 році, земельна ділянка надавалася у постійне володіння голові та/або членам СФГ, що також підтверджується відповіним державним актом на право постійного користування.

Також звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року, в якому зазначено, що фермерське господарство має право використовувати у своїй діяльності земельні ділянки, які були надані у постійне користування його голові та членам, відповідно до законодавства, яке діяло раніше. Будь-які вимоги щодо припинення такого права, або дії, спрямовані на обмеження суб'єкта постійного землекористування у здійсненні використання такої земельної ділянки, інша діяльність, що спрямована на обмеження можливості реалізації даного права вважаються незаконними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача - ОСОБА_3, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2, виданим виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Кременчуцького район Полтавської області, за актовим записом № 97.

Після смерті батька позивач прийняв спадщину. Інші спадкоємці відмовилися від спадщини на користь позивача.

20 березня 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н.А. з питання видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 11,7521 га (площа уточнена з 11,8 га) кадастровий НОМЕР_1, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 не на праві власності, а на праві постійного володіння на підставі державного акту №30, виданого Кременчуцькою районною радою народних депутатів 02.09.1992 року.

Право постійного володіння підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5306499002017, виданий відділом у Кременчуцькому районі Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м.Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 13.10.2017 року, в якому формою власності вказаної земельної ділянки вказано державна власність .

Нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, цільове призначення - ведення селянського фермерського господарства, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України слідує, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам законом не передбачена.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Перехід у порядку спадкування права довічного володіння землею законом не передбачено. Чинним ЗК України не передбачено такого виду землекористування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15 та постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №61-13098ск18.

Із урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки чинним законодавством України не передбачено такого права на земельну ділянку, як довічне успадковане володіння, і таке право не може входити до складу спадщини і не може бути успадковано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2018 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.О. Панченко