Ухвала

від 05.07.2019 по справі 536/739/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 липня 2019 року

м. Київ

справа № 536/739/18

провадження № 61-10519ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у справі за позовомОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Кременчуцькому районі Полтавської області, про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2019 року ОСОБА_1 було подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від

27 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, яка не відповідала вимогам статей 390, 392 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення

(24 квітня 2019 року), а тому за правилами частини другої статті 390 ЦПК України він має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року касаційну скаргу заявника залишено без руху, наведені підстави пропуску строку визнано неповажними. Судом запропоновано заявнику навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази. Також запропоновано уточнити прохальну частину касаційної скарги або ж надати уточнену редакцію касаційної скарги та її копії, відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог указаної ухвали суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло повідомлення, до якого додано нову редакцію касаційної скарги та клопотання про поновлення строку.

Як на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення заявник повторно посилається на те, що касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (24 квітня 2019 року), а тому за правилами частини другої статті 390 ЦПК України він має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, проте доказів на підтвердження невчасного направлення/отримання копії оскарженої постанови апеляційного суду заявником не надано.

У відкритті касаційного провадження у цій справі варто відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято 06 лютого 2019 року , тому останній день строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) припадав на 11 березня 2019 року.

Касаційну скаргу здано до поштового відділення 23 травня 2019 року, про що свідчить штемпель на конверті , тобто із пропуском строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 травня 2019 року заявник не навів поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження та доказів на підтвердження невчасного направлення/отримання копії оскарженої постанови апеляційного суду заявником не надано.

Причини, на які посилається заявник у клопотанні про поновлення строку на оскарження судового рішення, зокрема невчасне отримання копії оскаржуваного судоовго рішення, не можуть бути визнані поважними, оскільки не свідчать про існування об`єктивних перешкод для своєчасного подання касаційної скарги.

Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 Пономарьов проти України зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Оскільки заявником не наведено істотних причин пропуску строку на касаційне оскарження вищевказаного судового рішення, які могли б свідчити про наявність непереборних обставин, за яких заявник не подав касаційну скаргу у передбачений законом строк, суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Кременчуцькому районі Полтавської області, про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою у порядку спадкування за законом , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2019 рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк