Постанова

від 30.01.2019 по справі 396/2044/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 396/2044/17

провадження № 61-40686 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - Новоукраїнська місцева прокуратура,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року у складі судді Шепетька В. І. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Новоукраїнська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що за результатами вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства при вирішенні питання щодо передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 виявлено їх грубе порушення Головним управлінням Держземагентства в Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, а тому наказ начальника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № 11-744/14-15-СГ від 09 лютого 2015 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 19,67 га для ведення фермерського господарства на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, не відповідає вимогам законності оскільки суперечить встановленій законом процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного протиправного розпорядження ОСОБА_1 виготовлено документацію із землеустрою, та наказом Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області від 26 лютого 2015 року

№ 11-1065/14-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 19,67 га (кадастровий НОМЕР_1) в оренду ОСОБА_1 строком на 25 років.

03 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, нормативно-грошова оцінка якої на момент укладення договору становить 526 141,00 грн, який 05 березня 2015 року зареєстровано у відділі державної реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції. Згідно акту приймання-передачі від 05 березня 2015 року земельну ділянку площею 19,67 га (кадастровий НОМЕР_1), яка розміщена на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, передано

ОСОБА_1

Вказувала на те, що звертаючись із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення йому в оренду зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1 ввів в оману спеціально уповноважений орган, зокрема не повідомив, що з 05 грудня 2014 року він є одноособовим засновником, керівником та вигодоодержувачема Фермерського господарства

ОСОБА_1. , а також з 01 вересня 2008 року є членом та заступником голови Фермерського господарства Світанок заснованого у листопаді

1992 року, а тому не мав права на отримання у користування земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Не зазначення ОСОБА_1 вказаних фактів, як і відсутність належної перевірки, формальний підхід Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області до розгляду його заяви від 30 січня 2015 року щодо дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього наміру створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, призвели до безпідставного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки у користування на поза конкурсних умовах.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів спірна земельна ділянка площею 19,67 га, вартістю 526 141,00 грн, вибула з володіння держави, що позбавляє її можливості реалізувати її на умовах оренди на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, та попередити неефективне використання землі, Новоукраїнська місцева прокуратура просила визнати недійсними: наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № 11-744/14-15-СГ від 09 лютого 2015 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1065/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок , договір оренди земельної ділянки від

25 червня 2015 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградські області та ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 26 лютого 2015 року №11-1065/14-15-СГ щодо земельної ділянки площею 19,67 га (кадастровий НОМЕР_1); зобов'язати ОСОБА_1 повернути за актом прийому - передачі на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1 площею 19,67 га вартістю 526 141,00 грн, а Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області - прийняти вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від

07 березня 2018 року позов Новоукраїнської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № 11-744/14-15-СГ від 09 лютого 2015 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №11-1065/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2015 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 26 лютого 2015 року

№11-1065/14-15-СГ щодо земельної ділянки площею 19,67 га (кадастровий НОМЕР_1).

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути за актом прийому - передачі на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1 площею 19,67 га, вартістю 526 141,00 грн, та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області прийняти зазначену земельну ділянку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що набуття ОСОБА_1 права користування землями сільськогосподарського призначення, а саме земельною ділянкою площею 19,67 га (кадастровий НОМЕР_1), яка розміщена на території Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, унаслідок укладення між ним та Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградські області договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2015 року відбулося з порушенням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство та статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, а тому накази Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області № 11-744/14-15-СГ від 09 лютого 2015 року та №11-1065/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, а також оспорюваний договір оренди земельної ділянки підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка отримана ОСОБА_1 підлягає поверненню державі, оскільки з метою отримання земельної ділянки на поза конкурентних умовах

ОСОБА_1 приховав відомості про наявність зареєстрованого ним Фермерського господарства ОСОБА_1. , а заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення йому в оренду земельної ділянки до спеціально уповноваженого органу подав без належного обгрунтування бажаного розміру земельної ділянки. Факт відсутності зареєстрованого ОСОБА_1 на дату розгляду справи нового фермерського господарства вказує на його недобросовісну поведінку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що надаючи

ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи його та укладаючи оспорюваний договір оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, Головне управління Держземагентства в Кіровоградській області неналежно здійснювало свої повноваження з огляду на, що прокурор обгрунтовано звернувся з вказаним позовом в інтересах держави, що не свідчить про непропорційне втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном ураховуючи, що він набув таке право з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Оскільки спір виник із земельних правовідносин, апеляційний суд виходив з того, що справа відноситься до юрисдикції загальних судів.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що наявні підстави для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції, визначені пунктом 7 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Апеляційний суд не був позбавлений можливості усунути зазначені недоліки у ході судового розгляду апеляційної скарги, однак необгрунтовано дійшов висновку про те, що справу розглянуто з дотриманням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, за змістом частини першої якої вони розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Особливості участі прокурора у розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави до органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області та фізичної особи ОСОБА_1 з цивільним позовом про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між ОСОБА_1 і Головним управління Держземагентства у Кіровоградській області, та про застосування наслідків недійсності такого правочину у зв'язку з порушенням земельного законодавства при вирішенні питання про передачу в оренду земельної ділянки .

Згідно частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство , у редакції, чинній на час винесення оспорюваних наказів щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки, та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Аналізуючи положення статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верхового Суду, викладеними у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір суди не надали оцінки тому, що між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області укладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство , при цьому на дату укладення зазначеного договору ОСОБА_1 вже було зареєстровано фермерське господарство ОСОБА_1. , тобто у спірних правовідносинах на дату укладення правочину щодо користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов 'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарство.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що переходу прав та обов 'язків землекористувача земельної ділянки до фермерського господарства мала передувати державна реєстрація ОСОБА_1 нового фермерського господарства як юридичної особи, не є переконливими.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що позов Новоукраїнської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від

07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Новоукраїнської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки закрити.

Повідомити Новоукраїнській місцевій прокуратурі, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

Г. І. Усик