Рішення

від 11.01.2019 по справі 911/1836/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1836/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1836/18

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Бессол , м. Бориспіль

2. ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

про стягнення 413 381,87 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , м. Київ

про визнання п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору поруки № POR

145829193665 від 18.03.2016 частково недійним

представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Бондаренко В.О., адвокат,

довіреність № 5078-К-О від 20.11.2018;

від відповідача 1: Осмоловський Д.Ю., адвокат, довіреність від 31.07.2018;

від відповідача 2 (позивача за зустрічним позовом): Музиченко Ю.В., адвокат, довіреність від 28.09.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Бессол (надалі - відповідач 1), 2. ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) про стягнення в солідарному порядку з боржника (відповідач 1) та поручителя (відповідач 2) 413 381,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ Приватбанк посилається на неналежне виконання ТОВ Бессол умов Кредитного договору від 01.12.2015, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у зв'язку з чим у відповідача 1 та, на підставі Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016, у відповідача 2 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 292 086,37 грн., заборгованість за відсотками 67 968,61 грн., заборгованість по комісії 3 246,46 грн. та нарахована пеня в сумі 50 080,43 грн., які позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів.

Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15.12.2017 у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання .

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 308/10574/15-ц.

У вказаній вище позовній заяві об'єднано вимоги щодо виконання кредитного договору (основного зобов'язання) та договору поруки (забезпечення основного зобов'язання), стороною основного зобов'язання (кредитного договору) є юридична особа, а стороною договору поруки є фізична особа, тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2018 відкрито провадження у справі № 911/1836/18, розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 10.10.2018.

04.09.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказує на те, що при укладені Договору поруки № РОR145829193665 від 18.03.2016 між сторонами були погоджені умови щодо забезпечення виконання за основним зобов'язанням в сумі 10 000,00 грн., проте як умови щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя без його повідомлення та згоди, суперечать принципу розумності добросовісності та, як наслідок порушують права та обов'язки поручителя.

04.09.2018 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про визнання недійсним п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору поруки № РОR145829193665 від 18.03.2016.

Як стверджує ОСОБА_1, вимоги за первісним та зустрічним позовами взаємопов'язані та виникають з одних правовідносин і, що задоволення зустрічного позову, може частково виключити задоволення первісного позову, оскільки у зустрічному позові мова йде про визнання недійсним підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору поруки № РОR145829193665 від 18.03.2016, за яким позивачем неправомірно збільшено зобов'язання поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ Бессол за Кредитним договором від 01.12.2015.

09.10.2018 через канцелярію суду від ТОВ Бессол надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20651/18 від 09.10.2018), в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. В запереченнях на позовну заяву ТОВ Бессол вказує на те, що у зв'язку із погіршенням фінансового становища підприємства останнім на адресу АТ КБ Приватбанк було направлено звернення щодо розгляду питання реструктуризації боргу, яке на даний час не розглянуто позивачем. Поряд з цим, ТОВ Бессол вказує на те, що позивачем до позовної заяви не надано кредитного договору у формі єдиного документу, з погодженням його істотних умов та підписом сторін, а з позовної заяви взагалі не випливає за якою редакцією Умов та правил надання банківських послуг позивачем здійснюється нарахування відсотків, комісії, пені.

Ухвалою суду від 09.10.2018 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2 за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (надалі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору поруки № РОR145829193665 від 18.03.2016; об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про визнання недійсним підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору поруки № РОR145829193665 від 18.03.2016.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2018 відкладено підготовче засідання на 07.11.2018.

17.10.2018 через канцелярію суду від АТ КБ Приватбанк надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній вказує на те, що підписуючи Договір поруки № РОR145829193665 від 18.03.2016, ОСОБА_1 був ознайомлений, як з умовами кредитного договору, так із умовами договору поруки, оскільки такий був укладений на підставі вільного волевиявлення його сторін із дотриманням чинного законодавства щодо форми та змісту даного виду договорів. Укладаючи договір, який містить умови щодо можливості збільшення розміру основного зобов'язання без додаткового погодження із поручителем, та відповідно надаючи згоду на збільшення розміру власної відповідальності, ОСОБА_1 усвідомлював всі наслідки таких дій. На переконання відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про збільшення розміру за кредитом, оскільки, з 28.03.2012 на підставі наказу № 3 ОСОБА_1 є директором ТОВ Бессол .

17.10.2018 через канцелярію суду від АТ КБ Приватбанк надійшли відповіді на відзиви відповідачів за первісним позовом, в яких позивач за первісним позовом вказує на безпідставність посилань відповідачів на не укладання договору банківського обслуговування, оскільки підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач 1 виразив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, які містяться на офіційному сайті АТ КБ Приватбанк , визнавши, що такі правила є складовою частиною договору банківського обслуговування. Поруч з цим, спростовуючи заперечення відповідачів за первісним позовом щодо ненадання до матеріалів справи Умов і правил надання банківських послуг, позивач за первісним позовом вказує про недоцільність їх долучення в повному обсязі, оскільки Умови містять розділі, що охоплюють повну систему банківських послуг, проте як вимоги за первісним позовом виникли на підставі заборгованості по кредиту, передбаченої п. 3.2.1 Кредитний ліміт , який й надано до первісного позову.

06.11.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшли відповідь на відзив на зустрічний позов (вх. № 31594/18 від 06.11.2018) та заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом (вх. № 31595/18 від 06.11.2018), в яких останній, підтримуючи вимоги за зустрічним позовом вказує на те, що на момент укладення договору поруки, поручителю не було відомо про обсяг зобов'язань, який має нести поручитель у разі порушення основного зобов'язання і, що ОСОБА_1, навіть як директор ТОВ Бессол , не був обізнаний про збільшення суми відповідальності за договором поруки.

Ухвалою суду від 07.11.2018 продовжений строк підготовчого провадження, а підготовче засідання відкладено на 28.11.2018.

16.11.2018 через канцелярію суду від АТ КБ Приватбанк надійшли заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом (вх. № 32254/18 від 16.11.2018), в яких позивач за первісним позовом стверджує про те, що визнання договору недійсним, на підставі ст. 203 ЦК України та визнання недійсним, на підставі ст. 229 ЦК України є окремими самостійними підставами, а отже позивач за зустрічним позовом хоч прямо й не вказує на порушення норм ст. 229 ЦК України, проте зі змісту своєї відповіді випливає її застосування, що несе пред'явлення додаткової підстави до зустрічного позову.

20.11.2018 через канцелярію суду від ТОВ Бессол надійшли заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом (вх. № 32544/18 від 20.11.2018), в якій останній не погоджується із твердженням АТ КБ Приватбанк про те, що звернення із заявою про реструктуризацію не впливає на розгляд даної справи та підтримує свою позицію щодо не укладення договору в порядку, визначеному чинним законодавством.

Ухвалою суду від 28.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/1836/18, справу призначено до розгляду по суті на 19.12.2018.

Через канцелярію суду (вх. № 34622/18 від 18.12.2018) відповідач 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав клопотання про відкладення судового засідання розгляду справи по суті 19.12.2018 на іншу дату, у зв'язку із необхідністю участі представника відповідача 2 (позивача за зустрічними позовом) у процесуальних діях на вказану дату.

Через канцелярію суду (вх. № 34742/18 від 19.12.2018) відповідач 1 надав клопотання про вкладення розгляду справи по суті 19.12.2018, у зв'язку з перебуванням представника відповідача 1 на лікарняному.

Ухвалою суду від 19.12.2018 відкладений розгляд справи по суті на 11.01.2018.

В судовому засіданні розгляду справи по суті 11.01.2019 представником відповідача 1 надано письмові пояснення відповідача 1, які приймаються судом в межах тих обставин та доказів, які були подані у підготовчому провадженні та викладені відповідачем 1 у відзивах на позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 11.01.2018 учасниками справи підтримані свої вимоги та заперечення за первісним та зустрічним позовами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

24.11.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю Бессол було підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ Приватбанк . Підписавши вказану заяву, ТОВ Бессол виразило свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua (www.privatbank.ua), які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Рішенням Міністерства фінансів України від 21.05.2018 № 519 змінено тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та затверджено нове найменування банку - Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (скорочене найменування - АТ КБ Приватбанк ), у зв'язку з чим було внесено зміни до Статуту позивача.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту, банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведені його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов'язання щодо його повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.6 Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Згідно з п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах кліент-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

Пунктом 3.2.1.1.11 Умов передбачено, що за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Пунктом 3.2.1.4 Умов встановлений порядок розрахунків, зокрема, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.2 Умов сторони погодили, що за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов визначено, що за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в якій дебетове сальдо підлягало обнуленю, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленю, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушені клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 42% річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпеченою порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою.

Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Згідно п. 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено, що клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту, відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Так, позивач за первісним позовом, належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, за умовами договору, здійснивши платежі відповідача 1 за первісним позовом за рахунок коштів кредитного ліміту, що підтверджується випискою про рух коштів на поточному рахунку відповідача 1 за первісним позовом.

Проте, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, відповідач 1 неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання, у встановлені строки не здійснив повернення кредиту, не сплатив проценти за його користування та комісію, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем, станом на 13.08.2018 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 292 086,37 грн., заборгованість по процентах - 67 968,61 грн., заборгованість по комісії - 3 246,46 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України Про Національний банк України та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України Про банки та банківську діяльність , Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 8 п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 , операційна діяльність банку - сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками

Пунктами 14, 15 Положення визначено, що банк здійснює операції протягом операційного дня з обов'язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Банк самостійно встановлює правила документообороту за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та умов договорів між банком і клієнтом/банком-кореспондентом з метою забезпечення здійснення операцій відповідно до розподілу обов'язків, своєчасного формування (одержання) первинних документів, відображення інформації про операції в регістрах бухгалтерського обліку та виконання процедур контролю (п. 16 Положення).

Згідно з п.п. 41, 42, 43, 57, 60, 62, 65 Положення, операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань та відповідно надання кредитних коштів та їх часткове повернення підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч.ч. 1 та 2 ст. 1067 ЦК України ).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 ЦК України та ч. 22.9 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 1069 ЦК України , якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач 1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом в сумі 292 086,37 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 67 968,61 грн. та заборгованість по комісії 3 246,46 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами та відповідним розрахунком, який був перевірений судом та не спростований відповідачем.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем 1 за первісним позовом умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії, позивачем за первісним позовом нарахована пеня в сумі 50 080,43 грн. за період з 08.02.2018 по 13.08.2018

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, визначених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, визначених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 Умов, винагороди, визначеної п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, визначеному у п. 3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені, доданий до матеріалів позовної заяви, є арифметично вірним, суд приходить до висновку щодо задоволення вимоги та стягнення пені в сумі 50 080,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватись виконання зобов'язань частково або в повному обсязі.

18.03.2016 між ОСОБА_1 ( поручитель , надалі - відповідач 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)) та АТ КБ Приватбанк ( кредитор , надалі позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)) укладений Договір поруки № POR 145829193665, відповідно до умов п. 1.1 якого, поручителем надано поруку перед кредитором за виконання ТОВ Бессол зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (угода 1) по сплаті процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди, винагороди за користування ліміту, кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Якщо під час виконання угоди 1, зобов'язання боржника (відповідача 1 за первісним позовом), що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя (відповідача 2 за первісним позовом (поивача за зустрічним позовом), поручитель при укладені цього договору дає згоду на збільшення зобов'язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач 1 заперечуючи проти позову зазначає, що самого договору надання кредитного ліміту в формі єдиного документу з погодженням у цьому єдиному документі підписами сторін істотних умов щодо розміру кредиту, процентів, штрафів, пені тощо не має та він не укладався.

Також відповідач 1 зазначає, що до позовної заяви не було надано повністю документ Умови та правил надання банківських послуг , а було надано лише витяг з нього. Відповідач 1 зазначає, що з матеріалів позовної заяви не вбачається яку редакцію публічного договору було використано для нарахування відсотків, пені, комісій, що пред'явленні до стягнення у позові.

Так, до позовної заяви позивачем за первісним позовом додано письмовий доказ -витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (Розділ 3.2.1 Кредитний ліміт ).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як стверджує позивач за совісним позовом Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ Приватбанк окрім розділу 3.2.1 Кредитний ліміт , містять інші розділи, що охоплюють всі банківські послуги, які позивач надає як фінансова установа.

Однак, предметом позову є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі конкретного розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг, який і було надано до позовної заяви.

Суд зверта увагу, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, та заяву про відкриття рахунку, відповідач 1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між сторонами у справі договір.

Так, 24.11.2015 між сторонами укладено договір на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання.

Вказане спростовує твердження відповідача 1 про те, що фактична відсутність підпису на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає права їх застосовувати.

Посилання відповідача 1 на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме надані позивачем Умови розумів відповідач 1, підписуючи заяву від 24.11.2015, відхиляються судом, оскільки відповідач не надав суду інших Умов та правил надання банківських послуг, які, на його думку, діяли на час підписання заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 922/2263/17.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що у зв'язку з тим, що у ТОВ Бессол за незалежних від товариства обставин суттєво погіршилось фінансове становище, яке товариство не могло передбачити на момент отримання кредитних коштів від позивача, відповідач 1 звернувся до позивача із зверненням вих. № 28/9 від 28.09.2018 про можливість розгляду питання щодо реструктуризації боргу.

Надаючи відзив на позовну заяву (вх. № 20323/18 від 04.10.2018), заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом (вх. № 31595/18 від 06.11.2018), відповідач 2 за первісним позовом вказував на неправомірне стягнення з останнього заборгованості за кредитом в сумі 292 086,37 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 67 968,61 грн., заборгованість по комісії в сумі 3 246,46 грн., пені в сумі 50 080,43 грн., оскільки умовами Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016, визначений розмір відповідальності поручителями в сумі 10 000,00 грн. і, що на момент укладення договору поруки, поручителю не було відомо про обсяг зобов'язань, який має нести поручитель у разі порушення основного зобов'язання та не був обізнаний про збільшення грошового зобов'язання.

Судом критично оцінюються заперечення відповідача 2 за первісним позовом виходячи з наступного.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016, якщо під час виконання угоди 1, зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладені цього договору дає згоду на збільшення зобов'язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Таким чином, поручитель підписуючи Договір поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016, знав про умови як основного зобов'язання, так й умови договору поруки та надав згоду відповідати по борговим зобов'язанням божника у тому числі і при зміні умов кредитного договору.

За таких умов доводи відповідача 2 за первісним позовом про те, що він не був повідомлений банком про збільшення його відповідальності як поручителя за кредитним договором є безпідставними і спростовані наданими сторонами доказами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач 1 за первісним позовом в порушення умов Договору банківського обслуговування від 24.11.2015 та Умов і правил надання банківських послуг, у встановлений строк, не здійснив повернення кредиту, не сплатив проценти за його користування, комісію, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом нарахована пеня, виконання зобов'язань за яким, забезпечене порукою з боку відповідача 2 за первісним позовом на підставі Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016, вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів за первісним позовом заборгованості за кредитом в сумі 292 086,37 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 67 968,61 грн., заборгованість по комісії в сумі 3 246,46 грн., пені в сумі 50 080,43 грн., визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог необхідно зазначити наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обвя'зку.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, припинення поруки можливе лише у випадку коли відбувається зміна зобов'язання без згоди поручителя.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016, якщо під час виконання угоди 1, зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладені цього договору дає згоду на збільшення зобов'язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Якщо під час виконання Угоди 2 (розділ 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг) зобов'язання боржника, що забезпечуються цим договором збільшується, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Як слідує зі змісту вказаних положень Договору поруки від 18.03.2016 № РОR145829193665, поручитель надав згоду на збільшення своєї відповідальності у разі якщо зобов'язання особи за яку він поручився збільшується.

Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Вказане повністю узгоджується з приписами ст. 559 ЦК України, яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договором поруки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 200/1288-/16-ц, від 23.01.2018 у справі № 757/6006/13-ц.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_1, як поручителю, не було відомо про збільшення розміру кредитного ліміту боржнику - ТОВ Бессол , спростовується наступним.

Згідно наказу № 3 від 28.03.2012 з 28.03.2012 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ Бессол та продовжує виконувати обов'язки директора товариства станом на момент розгляду справи по суті в суді.

Зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24.11.2015 підписав директор ТОВ Бессол ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1, як директор боржника та як поручитель, був обізнаний про збільшення кредитного ліміту за основним зобов'язанням, та у зв'язку з цим збільшення розміру відповідальності за договором поруки.

За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору, господарський суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016 недійсним є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123 , 129 ГПК України , за первісним позовом покладається на відповідачів, а за зустрічним позовом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123 , 129 , 240-241 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Бессол (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 46, код ЄДРПОУ 36136012) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 292 086 (двісті дев'яносто дві тисячі вісімдесят шість) грн. 37 коп. заборгованості за кредитом, 67 968 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 61 коп. заборгованості за відсотками, 3 246 (три тисячі двісті сорок шість) грн. 46 коп. заборгованості по комісії, 50 080 (п'ятдесят тисяч вісімдесят) грн. 43 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бессол (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 46, код ЄДРПОУ 36136012) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 3 100 (три тисячі сто) грн. 37 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 3 100 (три тисячі сто) грн. 37 коп. судового збору.

Видати накази.

5. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору поруки № POR 145829193665 від 18.03.2016 недійсним, відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повне рішення складено - 07.02.2019.

Суддя О.О. Христенко