Рішення

від 07.02.2019 по справі 120/4411/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2019 р. Справа № 120/4411/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_3)

до: Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21009)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач, Вінницького ПОУПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VIII, та зазначає, що, як на час звернення до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії за вислугою років від 03.10.2018, так і станом на час розгляду справи в суді, його стаж роботи відповідає необхідному стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку відповідно до частини 1 статті 86 Закону України Про прокуратуру та, на його думку, дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Відтак спірне рішення відповідача, викладене в листі №К-124 від 11.10.2018 про відмову у призначенні йому вказаної пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню. Будь-яких змін до статті 86 Закону Про прокуратуру щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем не внесено. З урахуванням вищезазначеного позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 06.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Крім того, відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

19.12.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що починаючи з 01.06.2015, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIIІ (далі - Закон №213-VIII), скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України Про прокуратуру . Так, відповідно до абз.1 п.4 Розділу III Прикінцевих положень Закону №213-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом було доручено підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. Згідно п. 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , Про статус народного депутата України , Про Кабінет Міністрів України , Про судову експертизу , Про Національний банк України , Про службу в органах місцевого самоврядування , Про дипломатичну службу , Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Оскільки зазначений спеціальний нормативний акт прийнято не було, починаючи з 01.06.2015 пенсії працівникам органів прокуратури не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та наразі, Закон №213-VIII не визнано неконституційним, він є частиною законодавства України, обов'язковим для виконання на території України всіма підприємствами, установами та організаціями. Беручи до уваги вищезазначене, законодавчі підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII відсутні.

Крім того, відповідач в поданому до суду відзиві посилається на п. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру , де закріплено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що жодного нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України щодо порядку та умов перерахунку пенсії прокурорським працівникам не прийнято відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відтак, представник відповідача посилаючи на вказане вище, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

29.12.2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач із поводами представника відповідача не погодився та вказав на їх необґрунтованість.

В судове засідання позивач не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. Крім того, зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в понвому обсязі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач працює в органах прокуратури та з 03.07.2015 отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Постановою Вінницького міського суду від 17.05.2016 року у справі №127/8843/16-а, залишеною в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці здійснити із 01 січня 2016 року перерахунок та нарахування позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в редакції, що діяла станом на час призначення пенсії, тобто станом на 03.07.2015 року, виходячи із 60% заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 31 березня 2016 року №18/125.

На виконання цієї постанови Вінницького міського суду територіальні органи Пенсійного фонду України із 01.01.2016 року перерахували позивачу пенсію із середньомісячного заробітку і встановили в розмірі 60%.

Враховуючи, що після попереднього перерахунку пенсії позивач продовжую працювати на посаді у органах прокуратури понад 2 роки, увесь цей час сплачуючи страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; за цей час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала чинності з 06.09.2017, збільшився посадовий за займаною мною посадою та зросла заробітна плата позивача в цілому.

03.10.2018 позивач звернувся до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, надавши довідки прокуратури Вінницької області від 02.10.2018 №№18-ф-308; 18-ф-309; 18-ф- 310;18-ф-311; 18-ф-312; 18-ф-313; 18-ф-314 про розмір місячної заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією з урахуванням підвищення посадового окладу.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило здійснити осучаснення (перерахунок) пенсії. Ця відмова викладена у листі відповідача від 11.10.2018 № К-124, яким у здійсненні перерахунку пенсії відмовлено з посиланням на ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру , згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії жодного нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України щодо порядку та умов перерахунку пенсії прокурорським працівникам не прийнято, то у відповідача відсутні законодавчо визначені підстави для проведення бажаного позивачем перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із наведеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".

- зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати (осучаснити) та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Вінницької області від 02.10.2018 за №18-ф-308, №18-ф-309, №18-ф-310, №18-ф-311, №18-ф-312, №18-ф-313, №18-ф-314 у розмірі 60 %, з 01.10.2018 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Питання соціального забезпечення працівників органів прокуратури, у тому числі, перерахунку пенсій, врегульовані Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015.

Так, ч. 1 ст. 86 Закону України Про прокуратуру встановлено право на призначення пенсії за вислугу років: визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення необхідної вислуги років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч. 2 ст. 86 Закону України Про прокуратуру ).

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (ч. 3 ст. 86 Закону України Про прокуратуру ).

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років (ч.4 ст. 86 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до ч. 13 ст. 86 Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Визначаючись щодо наявності підстав для перерахунку пенсії, з підстав визначених ст. 86 Закону України Про прокуратуру , суд враховує позицію Верховного Суду України, висловлену у Конституційному поданні від 20.01.2017 щодо відповідності (конституційності) абзацу шостого частини 15 статті 86 Закону України від 14.10.2014 Про прокуратуру положенням ч.1 ст. 8, ч. 2, 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України, який зазначив, що питання перерахунку пенсії прокурорам врегульовано чинною ч. 4 Закону України Про прокуратуру .

Статтею 86 Закону України Про прокуратуру також встановлено право на перерахунок пенсії (ч. 13 Закону), підстави перерахунку (підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього - ч. 4 Закону) та його порядок ( ч.3, 4 Закону).

Надаючи оцінку посиланням відповідача щодо застосування до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213), відповідно до якого з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України Про прокуратуру , що свідчить про те, що з 01.06.2015 не здійснюється ні призначення, ні перерахунок пенсій відповідно до спеціального законодавства, у тому числі - Закону України Про прокуратуру , суд керується наступним.

Так, суд наголошує, що норми, які регулювали питання пенсійного забезпечення відповідних категорій осіб, на які поширюється дія вищенаведених законів, скасовані.

Правову позицію щодо застосування Закону № 213 з огляду на набрання чинності з 15.07.2015 Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 висловив Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 686/17309/17, предметом якої є визнання неправомірними дії Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови в призначенні пенсії позивачу:

з аналізу п. 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213 колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

35. Проте 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ (далі - Закон № 1697-VII), Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

36. Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

39. Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року № 2148- VIII установлено, що норми ст. 86 Закону України Про прокуратуру щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

40. Слід зазначити, що до ст. 86 Закону України Про прокуратуру законодавцем вносились зміни, зокрема у ч. 9, 15 згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 19 грудня 2017 року №2249-VIІ, ч. 15 згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1771- VII, що додатково свідчить про чинність Закону України Про прокуратуру .

41. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати щодо захисту соціальних прав вважає, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючою. А тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII .

Дана позиція Верховним Судом також застосована та уточнена у постанові від 05.07.2018 у справі № 211/5653/16-а щодо відмови у призначенні пенсії на підставі ст. 86 Закону України Про прокуратуру . Верховний Суд, зокрема, висловлюючись щодо застосування ч. 5 ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2018, зазначив, що вказана норма набрала законної сили після 1 червня 2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213 на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв'язку з чим з 15.07.2015 право прокурорів на пенсійне забезпечення законодавцем відновлено.

Таким чином, правомірність застосування до правовідносин з питань пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі, й до відносин з питань перерахунку пенсій, ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 підтверджується наведеними правовими позиціями Верховного Суду.

Не відповідає як змісту ст. 86 Закону України Про прокуратуру , так і правовій оцінці даної статті Верховним Судом України (Конституційне подання від 20.01.2017) позиція відповідача, що згідно ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 єдиною нормою, яка регулює проведення перерахунку пенсій прокурорським працівникам є ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014.

Як вже зазначалось вище, питання перерахунку пенсій врегульоване ч. 3, 4 ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014, якою й мав керуватись відповідач при розгляді поданої 03.10.2018 ОСОБА_1 заяви про перерахунок пенсії.

Щодо посилань відповідача на неприйняття Кабінетом Міністрів України передбаченої ч. 20 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 постанови, яка б регулювала умови та порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, як на обґрунтування відсутності підстав для здійснення перерахунку, суд враховує правові висновки Верховного Суду, сформовані у поточному році.

Пунктом 5 ч. 1 ст. Закону України Про прокуратуру визначено, що гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) у правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, в якій суд касаційної інстанції зазначив: "Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу."

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), Гаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування , згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки з 03.07.2015 позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України як пенсіонер органів прокуратури України, якому призначена пенсія за вислугу років, то за змістом наведеної правової позиції Верховного Суду України, зміна умов перерахунку пенсії, право на яке ОСОБА_1 набуте одночасно з правом на пенсію, слід розцінювати як звуження змісту та обсягу права на перерахунок пенсії, набутого ним у зв'язку з набуттям права на пенсію.

Відсутність затвердженої форми довідки про заробіток, яка повинна надаватись територіальному органу Пенсійного фонду України, для проведення перерахунку пенсії прокурорським працівникам, що, на думку відповідача, перешкоджає йому у здійсненні перерахунку пенсії, не може бути підставою для відмови у перерахунку, так як у Законі України Про прокуратуру вимога про надання довідки певної форми не закріплена, натомість ч.ч. 2, 3, 4 цього Закону встановлені складові та розміри заробітної плати, з якої проводиться обчислення та перерахунок пенсії, які й визначають зміст довідки.

Суд також зазначає, що матеріально-побутове та соціальне забезпечення прокурорів та інших працівників органів прокуратури є невід'ємною частиною організації та діяльності прокуратури, тому, виходячи із конституційних принципів, закріплених у ч. 1, 2 ст. 8, ч. 1 ст. 92 Конституції України, має бути врегульоване законом.

Таким чином, оскільки звернення позивача стосується перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років у розмірі та на умовах відповідно до Закону України Про прокуратуру , суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні відповідного перерахунку є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, оцінюючи позовну вимогу щодо здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру, суд зазначає наступне.

Так, ч. 4 п. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від іі.4.10.2014 року передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п. 13-2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, 09.07.2003 максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру". "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на те, що оскільки законодавчі акти містять заборону на виплату пенсій більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача від порушень з боку відповідача слід визнати протиправною бездіяльність Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ.

Крім того, суд вважає, що слід зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати (осучаснити) та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Вінницької області від 02.10.2018 за №18-ф-308, №18-ф-309, №18-ф-310, №18-ф-311, №18-ф-312, №18-ф-313, №18-ф-314 у розмірі 60 %, з 01.10.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 528,6 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати (осучаснити) та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Вінницької області від 02.10.2018 за №18-ф-308, №18-ф-309, №18-ф-310, №18-ф-311, №18-ф-312, №18-ф-313, №18-ф-314 у розмірі 60 %, з 01.10.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн. (пятсот двадцять вісім гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 41247096).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3)

Відповідач: Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 41247096, адреса: вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21009)

Повний текст рішення виготовлено: 08.02.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна