Постанова

від 07.02.2019 по справі 815/980/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа №815/980/15

адміністративне провадження №К/9901/36720/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. (судді: Андрухів В.В., Потоцька Н.В., Стеценко О.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. (судді: Домусчі С.Д., Димерлій О.О., Коваль М.П.) у справі за позовом Одеської місцевої прокуратури № 1, в інтересах держави в особі Одеської міської ради та відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича, треті особи: 1) Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, 2) Київська районна адміністрація Одеської міської ради, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛХАУС", 4) Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Єрмілов Анатолій Григорович, про скасування рішення державного реєстратора прав про реєстрацію права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року Одеська місцева прокуратура № 1, в інтересах держави в особі Одеської міської ради та відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення від 23.10.2013р. № 7093179 про державну реєстрацію права власності НВК Інтелект на будівлі і споруди, загальною площею 2927,3 кв.м., вартістю 725900 грн., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014р.у справі № 3/17-4969-2011 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. на підставі якої відповідачем було вчинено оскаржувану державну реєстрацію права власності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення державного реєстратора, що визнає та підтверджує належність спірного майна Навчально-виховному комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за умови встановлення факту відсутності у останнього відповідних прав стосовно цього майна, не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню.

Крім того, існування оскаржуваного у справі рішення державного реєстратора надало можливість Навчально-виховному комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю незаконно розпоряджатись спірними об'єктами нерухомості.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. у справі № 3/17-4969-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р., визнано за Навчально-виховним комплексом „Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступеню-дошкільний навчальний заклад „Інтелект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на будівлі і споруди загальною площею 2927,3 кв.м, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 58-А, які складаються з: будівлі школи, позначеної на плані, виготовленому КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 30 серпня 2006 р. літерою „А" загальною площею 2818,8 кв.м, складу літерою „Б" площею 29,5 кв.м, складу під літерою „В" площею 46,6 кв.м, складу під літерою „Д" площею 29,5 кв.м, вбиральні під літерою „Г" площею 2,7 кв.м, мостіння під літерою „І", басейн під літерою „П" розміром 8,23 х 5,87 метрів, огорожі під №1-4. (а.с.18-20)

23.10.2013р. відповідачем на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. у справі № 3/17-4969-2011 прийнято рішення № 7093179 про державну реєстрацію права приватної власності на будівлі та споруди з відповідними заборонами, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 58-А, за Навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. (а.с.14)

На підставі рішення відповідача від 23.10.2013р. № 7093179 третьою особою - державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрміловим А.Г. 23.10.2013р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 3021023 про право власності з відкриттям розділу на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 58-А, за Навчально- виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014р. у справі № 3/17-4969-2011 касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. у справі № 3/17-4969-2011 скасовано, у позові НВК "Інтелект" відмовлено (т. 1 а.с. 15-17).

Згідно свідоцтва від 04.11.2015р. право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 58-А зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕЛХАУС .

Крім того судами встановлено, що на час розгляду адміністративної справи в провадженні господарського суду Одеської області наявний спір про право між Одеською міською радою та ТОВ ІНТЕЛБІЛД про витребування майна з чужого володіння, оскільки право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 58-А, зареєстроване за ТОВ ІНТЕЛБІЛД .

Вважаючи протиправними дії відповідача стосовно реєстрації права власності на спірний об'єкт за Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню-дошкільний навчальний заклад "Інтелект", позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що скасування рішення відповідача не призведе до поновлення прав та інтересів позивачів по даній справі, оскільки оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно вичерпало свою дію у зв'язку з реєстрацією права власності за іншим власником спірного майна.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким скористався прокурор, пред'явивши позов в інтересах Одеської міської ради до власника майна - ТОВ „ІНТЕЛБІЛД" про витребування майна з чужого володіння до Господарського суду Одеської області (справа № 916/2403/16).

В свою чергу апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, проте змінюючи рішення суду першої інстанції з підстав викладених в мотивувальній частині, виходив з того, що прокурор обрав належний засіб захисту порушеного права, оскільки у публічно-правових відносинах по цій справі, які виникли між Одеською міською радою та державним реєстратором прав на нерухоме майно, правомірність оскарженого рішення доведена при розгляді справи судом першої інстанції, а посилання суду першої інстанції на можливість захисту майнового права Одеської міської ради в порядку іншого судочинства та реалізацію такого права, не є належним обґрунтуванням правомірності рішення суб'єкта владних повноважень на час прийняття оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне по суті судове рішення, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, в частині визначення однією з підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову - обрання позивачем неналежного засобу захисту порушення права, при одночасному встановленні правомірності оскарженого рішення на час його прийняття.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (в зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 4 цього Кодексу (в зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що між Одеською міською радою та третьою особою - Навчально- виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад "Інтелект" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю існував спір про право на спірні об'єкти нерухомості, який на час розгляду даної справи вирішено.

В той же час, хоч зазначений спір про право і вирішено, однак в ході розгляду справи судами встановлено, що після вчинення реєстраційних дій, які є предметом оскарження у даній справі, особа, щодо прав якої її було вчинено, реалізувала свої права власника шляхом відчудження спірного майна, внаслідок чого права на нього набули треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛХАУС" та ТОВ ІНТЕЛБІЛД .

Таким чином, внаслідок вчинення реєстраційних дій, які є предметом оскарження в даній справі, настали наслідки, в яких позивачі вбачають порушення своїх прав, і такі наслідки носять майновий характер, в свою чергу рішення у даній справі може мати значення для прав та законних інтересів третіх осіб, в тому числі для встановлення добросовісності набуття ними права на спірне майно.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб'єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 343, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук