Постанова

від 07.02.2019 по справі 817/762/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №817/762/16

адміністративне провадження №К/9901/29509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Шарапа В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №817/762/16

за позовом ОСОБА_2 до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (головуючий суддя - Сало А.Б.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Бучик А.Ю., суддів: Майора Г.І., Шевчук С.М.,)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Рівненській області про звільнення №22-0 від 22.04.2016;

1.2. Поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Рівненській області;

1.3. стягнути з Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Рівненській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в період із 25 квітня 2016 року по дату набрання сили рішенням суду по даній справі з розрахунку 748,58 грн. за кожен день вимушеного прогулу;

1.4. стягнути з Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Рівненській області моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що згідно Наказу №22-0 від 22.04.2016 позивача звільнили з роботи у зв'язку із скороченням чисельності працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки вона має безперервний стаж роботи у даній установі 22 роки, в тому числі на керівній посаді, є матір'ю-одиночкою, яка самостійно виховує малолітнього сина, має високу кваліфікацію, обіймала керівні посади, працювала начальником відділу, в 2006 та 2015 p.p. проходила курси підвищення кваліфікації. Проте, ці обставини під час звільнення відповідачем не були враховані.

Крім цього, відповідачем не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №22-о від 22.04.2016.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016.

Стягнуто з Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2016 по 31.08.2016 в розмірі 15016,46 грн. (сума без сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику).

Стягнуто з Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Рівненській області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць, в розмірі 3754,16 грн. - допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади прийнято з порушенням норм трудового законодавства. Відповідачем не проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню, а відтак, звільнення позивача за скороченням штатів відбулось необгрунтовано та без наявних на те підстав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року в частині стягнення з Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що достовірні та належні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та погіршенням стану здоров'я позивача - відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог в частині компенсації моральної шкоди слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року.

9. ОСОБА_2 також звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, в якій просила її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, залишивши в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року відмовлено у відкритті вищезазначеної касаційної скарги.

11. Верховний Суд ухвалою від 6 лютого 2019 року прийняв до провадження касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року.

12. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якій просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

13. Касаційна скарга Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області аргументована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги посилання відповідача на факт притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а також факт позбавлення позивача премії.

Крім того, позивач в ході судового розгляду зазначила, що їй пропонувались інші посади не у податковому органі, проте рівнозначні за кваліфікацією та рівнем оплати праці.

Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю надати витребовувані судом докази, що порушило принцип рівності та змагальності сторін в адміністративному процесі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. ОСОБА_2 з 27 липня 1994 року працювала в Костопільській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головний державний інспектор Березнівського відділення Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області.

15. Наказом Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області №22-о від 22.04.2016 ОСОБА_2 було звільнено з посади головного державного інспектора Березнівського відділення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату) (а.с. 14).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України.

17.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Кодекс законів про працю України.

18.1. Частина 4 статті 36. У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується.

18.2. Стаття 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

18.3. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

18.4. Стаття 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

18.5. Стаття 235. При звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 (п.2) реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, в тому числі Костопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС шляхом приєднання до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

22. Відповідно до наказу ДФС України від 25 грудня 2015 року № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС", наказів Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області від 25.02.2016 № 42 "Про введення в дію організаційної структури Костопільської ОДПІ ГУ ДФС в Рівненській області" та від 25.02.2016 № 43 "Про введення в дію штатного розпису Костопільської ОДПІ ГУ ДФС в Рівненській області" у зв'язку зі змінами організаційної структури, скороченням штатної чисельності працівників Костопільської ОДПІ ГУ ДФС в Рівненській області, відповідно до статті 49-2 КЗпП України роботодавець видав попередження про наступне вивільнення ОСОБА_2 з роботи з посади головного державного інспектора Березнівського відділеня Костопільської ОДПІ ГУ ДФС в Рівненській області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі зміною організаційної структури, скороченням штатної чисельності працівників, з яким ознайомив позивача 25 лютого 2016 року.

23. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

24. Стаття 49-2 КЗпП України, яка регламентує порядок вивільнення працівників, встановлює обов'язок для роботодавця, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

25. При цьому, звільнення працівника за скороченням (п.1 статті 40 КЗпП України) можливо лише у разі, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

26. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів виконання вищезазначеного обов'язку щодо позивача, так само, як і не надано доказів того, що позивач відмовилася від запропонованих їй посад.

27. Стосовно посилань касатора на те, що позивач мала меншу продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, яких було працевлаштовано в новоствореному органі, колегія суддів зазначає наступне.

28. Як вірно вказано судами, аналіз положень статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що перевага на залишення на роботі у першу чергу надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Відповідно, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний здійснити порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці у працівників, посади яких скорочуються.

29. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

30. Суди вірно зазначили, що такий аналіз може бути проведений шляхом складання довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі.

31. Ці обставини повинен був з'ясовувати саме роботодавець при прийнятті відповідного рішення.

32. Судом апеляційної інстанції неодноразово ухвалами від 19 грудня 2016 року та 16 січня 2017 року витребувалися відповідні докази щодо кваліфікації позивача та інших працівників, посади яких підлягали скороченню, зокрема:

- відомості щодо працівників Костопільської ОДПІ, що обіймали тотожні з позивачем посади;

- відомості щодо наявності та пропозицій ОСОБА_2 вакантних посад, наявних у відповідача на момент попередження про звільнення, протягом двохмісячного строку дії попередження про звільнення та на момент звільнення;

- відомості про наявні вакантні посади в територіальних органах в ДФС в Рівненській області, які за освітньо-кваліфікаційним рівнем придатні до зайняття ОСОБА_2;

- відомості про ознайомлення позивача з наказом про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності № 303 від 23.10.2015;

- наказ про депреміювання ОСОБА_2 за січень 2016 року із відомостями про її ознайомлення з таким.

33. Проте, відповідачем такі документи не були надані.

34. Зважаючи на викладене, посилання відповідача на низьку кваліфікацію та продуктивність праці позивача, порівняно із залишеними на роботі працівниками, є необґрунтованими, оскільки, як вірно вказали суди, достовірних доказів вказаного відповідачем не надано.

35. Стосовно посилань на відповідні накази про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності № 303 від 23.10.2015 та про її депреміювання за січень 2016 року, які передували звільненню з роботи через висновок про низьку, порівняно з іншими працівниками кваліфікацію та продуктивність праці, суди дійшли вірного висновку про їх необґрунтованість у зв'язку із відсутністю доказів про ознайомлення позивача з даними наказами.

36. Враховуючи вищезазначене, посилання касатора на порушення судом апеляційної інстанції принципів рівності та змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, гласності і відкритості адміністративного процесу, є безпідставними та необґрунтованими.

37. Відтак, колегія суддів зазначає, що встановлення факту неправомірного звільнення позивача є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача №22-0 від 22.04.2016, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

38. В частині стягнення моральної шкоди, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2, що, в свою чергу, є підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

39. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення апеляційного суду - відсутні.

41. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

42. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у не скасованій частині по справі №817/762/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

В.М. Шарапа