Ухвала

від 18.06.2019 по справі 817/762/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

18 червня 2019 року м. Рівне №817/762/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковська Л.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області провизнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 14.05.2019 № 84-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 ".

Одночасно з поданням зави в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявником було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 14.05.2019 № 84-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 ".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що видача наказу від 14.05.2019 №84-о, з ознаками очевидної протиправності, порушує її права, свободи та законні інтереси. Вказує про те, що відповідно до даного наказу вона повинна приступити до роботи в державному органі, якого не існує, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам заявника до ухвалення рішення в даній справі. Враховуючи викладене, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у главі 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Так, ч. 1 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст.150 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У частині 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Оскільки питання правомірності оскаржуваного наказу є предметом розгляду поданої заяви, то задоволення клопотання про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.

Крім того, суд зазначає, що заявником не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди їх правам та інтересам. Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача, нічим не підтверджене, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

Також, заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені заявником обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених в ч.1, 2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.

Суд також звертає увагу заявника на те, що він не позбавлений права повторно звернутись з заявою про забезпечення позову у разі настання таких обставин.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу складено 18.06.2019.

Суддя Жуковська Л.А.