Рішення

від 06.02.2019 по справі 910/16025/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2019Справа № 910/16025/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання виконати дії.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Глазков Є.С. (адвокат);

від відповідача - Еседуллаєва Л.М. (адвокат);

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням заяви позивача від 07.12.2018, про визнання припиненою застави за договором застави №ZXN019500.57915.035 майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором від 10.04.20144, укладеним між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем, та про зобов'язання Відповідача подати реєстратору заяву встановленого зразка про припинення обтяження зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень 11.04.2014 за № 14299709 на підставі договору застави №ZXN019500.57915.035 від 10.04.20144, укладеного між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем, і виключення його з реєстру.

Вимоги позову мотивовані тим, що Відповідачем не визнається припинення застави у зв'язку з укладенням 24.07.2014 договору про розірвання Договору застави.

Відповідач вимоги позову не визнав, пославшись у відзиві на те, що в нього відсутні відомості про укладення такого договору про розірвання Договору застави, при цьому, за боржником за основним зобов'язанням наразі наявна значна сума заборгованості.

Третя особа в письмових поясненнях по справі зауважила, що за наявності заборгованості за основним зобов'язанням підстави для зняття обтяження відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 05.03.2013 між Відповідачем, як банком, та ТОВ "Лайтрум", як клієнтом, Договору № ZKDID04.57915.018 про розміщення грошових коштів на депозитному вкладі Інвестиційний плюс (що разом із додатковими угодами далі - Договір депозиту) останній передав на вкладний рахунок 9520420 дол. США строком до 05.03.2015. За додатковою угодою від 01.04.2014 № 2 розрахунок процентної ставки за користування вкладом становить 5,5 %.

10.04.2014 між вказаними сторонами було укладено Договір застави № ZXN019500.57915.035 (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором), за яким ТОВ "Лайтрум" передало Відповідачу в заставу майнових прав на отримання грошових коштів у повному обсязі Договором депозиту у забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ АВК перед Відповідачем, що випливають із укладеного між ними Кредитного договору від 19.02.2013 № KKPOD.96142.003.

Відповідно до п. 22, 23 Договору застави термін його дії - до повного виконання ПрАТ АВК та Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором та всіма додатками до нього. Дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.

Із наявного у матеріалах справи витягу № 54857371 від 14.02.2018 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається реєстрація обтяження на користь Відповідача на підставі вказаного Договору застави.

24.07.2014 між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем була укладена додаткова угода №1 про розірвання Договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором), відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати Договір застави з 24.07.2014, а також передбачили, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою припиняються зобов'язання сторін, що виникли з Договору застави, і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із цього Договору застави.

Згідно з п.п. 3,4 Додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014.

У подальшому, 26.02.2015 між ТОВ "Лайтрум", як цедентом, та Позивачем, як цесіонарієм, було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого цедент відступає цесіонарієві, а останній набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором депозиту № ZKDID04.57915.018 від 05.03.2013, укладеним між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем (боржником).

Відповідно до п. п. 2, 2.1 Договору цесії цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: виплачувати проценти в термін, згідно умов договору депозитного вкладу; забезпечити повне збереження грошових коштів, прийнятих боржником, згідно умов договору депозитного вкладу; повернути грошові кошти, прийняті боржником та нараховані проценти, згідно умов договору депозитного вкладу; гарантувати збереження інформації, що містить банківську таємницю, згідно умов договору депозитного вкладу. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору.

Згідно з п. 5 Договору цесії цесіонарій за відступлення права вимоги зобов'язується у день підписання цього договору сплатити цеденту грошові кошти у сумі, що дорівнює грошовій сумі вкладу (депозиту), згідно умов депозитного вкладу.

Пунктом 6 Договору цесії передбачено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника з дати набрання чинності цього договору та проведення повного розрахунку, згідно з пункту 5 цього договору.

У той же час, 21.12.2015 Національним банком України прийнята постанова № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято відповідне рішення від 22.12.2015 № 234 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач, як новий кредитор за Договором депозиту, подав до Відповідача заяву від 28.01.2016 № 21/01-29 про задоволення вимог кредитора, в якій просив визнати його кредитором Відповідача за Договором депозиту, укладеним між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем.

У листі від 09.11.2017 № 4810 Відповідач повідомив Позивача, що кредиторські вимоги останнього за Договором депозиту включені до 7 черги реєстру акцептованих вимог Відповідача. Крім того, Відповідач зазначив, що грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку на підставі Договору депозиту, були арештовані згідно з ухвалою суду по кримінальній справі від 23.02.2016 № 757/8032/16-к та перебувають під обтяженням за Договором застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014.

19.01.2018 Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою № 01/19-01, в якій зазначив, що Договір застави є розірваним відповідно до Додаткової угоди №1 від 24.07.2014, у зв'язку із чим зобов'язання за ним у сторін припинилися. Отже, Позивач просив вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та припинення обтяження заставою грошових коштів за Договором депозиту, право на які Позивач набув на підставі Договору цесії.

Надана Відповідачем відмова (лист від 01.02.2018 № 269) у задоволенні вимог Позивача була мотивована відсутністю у Відповідача інформації щодо укладення Додаткової угоди про розірвання Договору застави та відсутністю оригіналу цієї угоди у матеріалах кредитної справи банку, як сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із умов Договору застави, дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.

Отже, відповідним підтвердженням досягнення згоди між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем щодо розірвання Договору застави є укладена до нього Додаткова угода, з набранням чинності якої припиняються зобов'язання сторін, що виникли з Договору застави.

Оригінал даної Додаткової угоди був наданий представником Позивача та оглянутий судом і представником відповідача під час підготовчого судового засідання 28.01.2019. При цьому, судом було відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи у даній справі для встановлення факту достовірності підпису начальника Департаменту комплексного обслуговування Л.О. Левченко у Додатковій угоді, оскільки Відповідачем не надано суду доказів, які би ставили під сумнів справжність наданого суду оригіналу Додаткової угоди, а наявні у справі докази не є суперечливими, та підтверджують встановлені у справі обставини.

Одночасно, саме лише посилання Відповідача на відсутність у нього примірника Додаткової угоди не може заперечувати вчинення між сторонами цього правочину та не спростовує встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вказаного правочину. Доказів визнання такої угоди недійсною матеріали справи не містять.

При цьому, твердження Відповідача на наявність заборгованості ПрАТ АВК - позичальника за основним зобов'язанням за Кредитним договором, не впливає на законність припинення забезпечувального зобов'язання, оскільки таке припинення здійснено за згодою сторін.

Ураховуючи наведене, судом встановлено припинення застави майнових прав за Договором застави з моменту підписання між ТОВ "Лайтрум" та Відповідачем 24.07.2014 Додаткової угоди про розірвання Договору застави, у зв'язку з чим відповідна позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відтак, оскільки Договір застави є розірваним та відповідні зобов'язання за ним припиненими, відсутні правові підстави утримувати під обтяженням майнові права, які були об'єктом припиненої застави.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Відповідно до ст. 44 вказаного Закону обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, зобов'язаний протягом п'яти днів подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача (ч. 5 ст. 43 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

У зв'язку з тим, що обтяжувач відмовляється добровільно подати заяву про припинення обтяження та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, внесеного на підставі розірваного Договору застави, позовна вимога про зобов'язання Відповідача подати таку заяву також підлягає задоволенню.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються Відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненою заставу за Договором застави № ZXN019500.57915.035 (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 10.04.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтрум" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку".

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" подати реєстратору заяву встановленого зразка про припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень 11.04.2014 № 14299709 на підставі Договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтрум" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", і виключення його з реєстру.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (м. Київ, вул. В.Чорновола, 25; ідентифікаційний код 36470620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" (м. Київ, б-р. Л. Українки, 30, оф. 50; ідентифікаційний код 39175321) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.02.2019.

Суддя Р.Б. Сташків