Постанова

від 07.10.2019 по справі 910/16025/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Справа № 910/16025/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. (повний текст складено 11.02.2019 р.)

у справі № 910/16025/18 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест"

до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання виконати дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" (далі - ТОВ "Аскор-Інвест", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР", відповідач) про визнання припиненою застави за договором застави № ZXN019500.57915.035 майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором від 10.04.2014 р., укладеним між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем, та про зобов`язання відповідача подати реєстратору заяву встановленого зразка про припинення обтяження, зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень 11.04.2014 за № 14299709 на підставі договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 р., укладеного між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем, і виключення його з реєстру.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. позов задоволено повністю: визнано припиненою заставу за договором застави № ZXN019500.57915.035 (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 10.04.2014 р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтрум" та публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку"; зобов`язано публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" подати реєстратору заяву встановленого зразка про припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень 11.04.2014 № 14299709 на підставі договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтрум" та публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", і виключення його з реєстру.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що договір застави є розірваним з моменту підписання між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем 24.07.2014 р. додаткової угоди № 1 про розірвання договору застави. У зв`язку з встановленням обставин припинення договору застави № ZXN019500.57915.035 (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 10.04.2014 р., місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача подати реєстратору заяву встановленого зразка про припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень 11.04.2014 № 14299709 на підставі договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтрум" та публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", і виключення його з реєстру.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "ВБР" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. у даній справі скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначав, що в нього відсутні відомості про укладення 24.07.2014 р. додаткової угоди № 1 про розірвання договору застави, а за боржником за основним зобов`язанням наразі наявна значна сума заборгованості.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р. задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", скасовано рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. і прийнято нове рішення, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" відмовлено повністю.

Повторно вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що додаткова угода № 1 про розірвання договору застави від 24.07.2014 р. не є належним і допустимим доказом, який посвідчує припинення договірних відносин між ПАТ "ВБР" і ТОВ "Лайтрум", адже у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна після 24.07.2014 р. зареєстровано зміни відомостей про обтяження: 1) 06.08.2014 розміру основного зобов`язання (до змін - 9 520 420 дол. США, після змін - 9 000 000 дол. США) та строку виконання зобов`язання (до змін - 18.08.2014, після змін - 18.11.2014) на підставі договору №2 від 06.08.2014 про внесення змін та доповнень до договору застави; 2) 19.11.2014 строку виконання зобов`язання (до змін - 18.11.2014, після змін - 01.03.2015) на підставі договору № 3 від 18.11.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору застави. Вказані обставини підтверджуються витягом за № 54857371 від 14.02.2018 р. з відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2019 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" задоволено частково; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р.; справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 07.10.2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 р., у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.

У судове засідання 07.10.2019 р. з`явилися представники позивача та відповідача. Відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. - без змін.

Представники третьої особи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.03.2013 р. між відповідачем, як банком, та ТОВ "Лайтрум", як клієнтом, укладено договір № ZKDID04.57915.018 про розміщення грошових коштів на депозитному вкладі "Інвестиційний плюс" (що разом із додатковими угодами № 1 від 03.03.2014 р., № 2 від 01.04.2014 р. далі - договір депозиту).

На підставі вказаного договору банк прийняв від ТОВ "Лайтрум" грошову суму вкладу (депозиту) у розмірі 9 520 420,00 дол. США на вкладний рахунок строком до 05.03.2015 р. та зобов`язався сплачувати клієнту проценти, з розрахунку процентної ставки за користування вкладом в розмірі 5,5 % річних.

10.04.2014 р. між вказаними сторонами було укладено договір застави № ZXN019500.57915.035 (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) (далі - договір застави), за яким ТОВ "Лайтрум" передало відповідачу в заставу майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі за договором депозиту в забезпечення виконання зобов`язань приватним акціонерним товариством "АВК" (далі - ПрАТ "АВК"), як позичальником, перед відповідачем, що випливають із укладеного між ними кредитного договору № KKPOD.96142.003 від 19.02.2013 р.

Відповідно до пунктів 22, 23 договору застави термін дії договору - до повного виконання ПрАТ "АВК" та відповідачем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатками до нього. Дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.

Застава за цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку та строки, передбачені законодавством України та цим договором (п. 25 договору застави).

Із наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 54857371 від 14.02.2018 р. вбачається, що 11.04.2014 р. на користь відповідача зареєстровано обтяження - застава рухомого майна, об`єкт обтяження - майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі на підставі вказаного договору застави.

Крім того в зазначеному витягу міститься інформація про здійснену реєстрацію змін відомостей про обтяження: 1) 06.08.2014 розміру основного зобов`язання (до змін - 9 520 420,00 дол. США, після змін - 9 000 000,00 дол. США) та строку виконання зобов`язання (до змін - 18.08.2014 р., після змін - 18.11.2014 р.) на підставі договору № 2 від 06.08.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору застави; 2) 19.11.2014 р. строку виконання зобов`язання (до змін - 18.11.2014 р., після змін - 01.03.2015 р.) на підставі договору № 3 від 18.11.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору застави.

Як стверджував позивач, і ця обставина підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою позивачем копією договору, 24.07.2014 р. між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 про розірвання договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 р. (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) (далі - додаткова угода), відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір застави з 24.07.2014 р., а також передбачили, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою припиняються зобов`язання сторін, що виникли з договору застави, і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із цього договору застави.

Відповідно п.п. 3, 4 додаткової угоди вона вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору застави.

У подальшому, 26.02.2015 р. між ТОВ "Лайтрум", як цедентом, та позивачем, як цесіонарієм, було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії), за умовами якого цедент відступає цесіонарію, а останній набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором депозиту № ZKDID04.57915.018 від 05.03.2013 р., укладеним між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем (боржником).

Відповідно до п. п. 2, 2.1 договору цесії цесіонарій набуває право вимагати від відповідача (боржника) належного виконання наступних обов`язків: виплачувати проценти в термін, згідно умов договору депозитного вкладу; забезпечити повне збереження грошових коштів, прийнятих боржником, згідно умов договору депозитного вкладу; повернути грошові кошти, прийняті боржником та нараховані проценти, згідно умов договору депозитного вкладу; гарантувати збереження інформації, що містить банківську таємницю, згідно умов договору депозитного вкладу. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору.

Згідно з п. 5 договору цесії цесіонарій за відступлення права вимоги зобов`язується у день підписання цього договору сплатити цеденту грошові кошти у сумі, що дорівнює грошовій сумі вкладу (депозиту), згідно умов депозитного вкладу.

Пунктом 6 договору цесії передбачено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків боржника з дати набрання чинності цим договором та проведення повного розрахунку, згідно з пункту 5 цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.12.2015 р. Національним банком України прийнята постанова № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято відповідне рішення № 234 від 22.12.2015 р. "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Позивач, як новий кредитор у зобов`язанні за депозитним договором, подав до відповідача заяву № 21/01-29 від 28.01.2016 р. про задоволення вимог кредитора, в якій просив визнати його кредитором відповідача за договором депозиту, укладеним між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем.

У листі № 4810 від 09.11.2017 р. відповідач повідомив позивача, що кредиторські вимоги останнього за договором депозиту включені до 7 черги реєстру акцептованих вимог відповідача. Проте, зазначив, що грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку на підставі договору депозиту, були арештовані згідно з ухвалою суду по кримінальній справі № 757/8032/16-к від 23.02.2016 р. та перебувають під обтяженням за договором застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 р.

19.01.2018 р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою № 01/19-01, в якій зазначив, що договір застави є розірваним відповідно до додаткової угоди № 1 від 24.07.2014 р., у зв`язку із чим зобов`язання за ним у сторін припинилися і просив вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та припинення обтяження заставою грошових коштів за договором депозиту, право на які позивач набув на підставі договору цесії.

Надана відповідачем відмова (лист № 269 від 01.02.2018 р.) у задоволенні вимог позивача була мотивована відсутністю у відповідача інформації щодо укладення додаткової угоди про розірвання договору застави та відсутністю оригіналу цієї угоди у матеріалах кредитної справи банку, як сторони договору.

У зв`язку з викладеним між сторонами виник спір, за результатами вирішення якого господарським судом міста Києва ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням одного із способів, передбачених ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Таким чином при вирішенні спору підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Спір у даній справі стосується визнання припиненою застави та зобов`язання колишнього заставодержателя подати реєстратору заяву про припинення обтяження, зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, і виключення його з реєстру.

За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав вважати припиненою заставу відповідно до вимог чинного законодавства, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Обов`язком позивача, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 512, ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 517 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Договір відступлення права вимоги (цесії) від 26.02.2015 р є чинним, і відомостей про визнання його недійсним чи розірваним матеріали справи не містять.

Отже позивач з моменту укладення договору цесії набув право вимагати від відповідача належного виконання зобов`язань за вказаним договором депозиту, включаючи повернення прийнятих в якості вкладу грошових коштів та нарахованих процентів.

Суд апеляційної інстанції враховує також ту обставину, що спір з приводу набуття позивачем прав вимоги до відповідача за договором депозиту між сторонами у справі відсутній, адже відповідач 09.11.2017 р. визнав позивача кредитором за заявленими 28.01.2016 р. кредиторськими вимогами за договором депозиту, укладеного між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем, та включив їх до 7 черги реєстру акцептованих вимог.

Звертаючись із позовом до суду, позивач вказував, що його права вимоги, як вкладника, відповідачем безпідставно заперечуються і не визнаються, адже відповідач, мотивуючи відсутністю у нього інформації про розірвання договору застави в матеріалах кредитної справи, вважає, що як заставодержатель зареєстрованої застави майнових прав має переважні права вимоги перед вкладником і відмовляється подати заяву до Державного реєстру про припинення обтяження.

Вирішуючи при новому розгляді спір, судова колегія апеляційного господарського суду вважає доводи позивача обґрунтованими з наступних мотивів.

Статтею 13 Закону України "Про заставу" (у редакції чинній на час укладення договору застави) передбачені вимоги до форми договору застави. Так згідно ч. 1 вказаної статті Закону договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про заставу").

Відповідно до положень ч. 3 ст. 577 Цивільного кодексу України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви застоводержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. З цією нормою кореспондуються положення ст.15 Закону України "Про заставу", якими передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитися у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про заставу" реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Проте заставодержатель зареєстрованої застави рухомого майна має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше (ч. 5 ст. 18 Закону України "Про заставу").

Аналогічні правові наслідки реєстрації обтяжень рухомого майна передбачені і Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким встановлено порядок реєстрації обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі.

Стаття 13 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" покладає на обтяжувача зобов`язання зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п`яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни.

Згідно з пунктами 16-19 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004 р. (далі - Порядок) в редакції, що діяла в період з 24.07.2014 р. по 19.11.2014 р.) передбачено, що зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. У заяві зазначаються дата державної реєстрації відомостей, реєстраційний номер запису, підстава виникнення змін до обтяження (договір чи рішення суду або відповідне рішення уповноваженого органу), відомості про реєстратора. Якщо проводиться державна реєстрація відомостей про зміну обтяження рухомого майна, у заяві також зазначаються відповідні зміни і додаткові відомості до запису, внесення яких передбачено пунктом 8 цього Порядку, а у разі відступлення прав на предмет обтяження - відомості про особу, на користь якої здійснено відступлення прав на предмет обтяження, та про договір, що підтверджує відступлення прав на предмет обтяження. У разі передачі, анулювання, видачі дубліката заставної та видачі нової заставної у заяві також зазначаються відомості, передбачені підпунктом 1 пункту 8 цього Порядку, та відомості про особу, якій передається заставна, дата передачі, анулювання, видачі дубліката заставної та видачі нової заставної. Під час подання заяви обтяжувач пред`являє паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена ним особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи, - відповідну довіреність.

Водночас, Порядком не передбачено право реєстратора вимагати та обов`язок обтяжувача - надавати реєстратору документ, що став підставою виникнення змін до обтяження (договір чи рішення суду). Обтяжувач зобов`язаний лише вказати на такий документ у своїй заяві.

Тож, у разі судового спору сама по собі державна реєстрація змін до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з відомостями про певний договір або інший документ, що став підставою виникнення таких змін, не звільняє обтяжувача від обов`язку надати документ, що став підставою виникнення змін до обтяження в силу вимог частин 1 та 3 ст. 74, ст. 76, частини 1 ст. 77 та 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Українки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України ). Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а в силу частини 1 статті 79 вказаного процесуального Закону достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

11.04.2014 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження - застава рухомого майна, об`єкт обтяження - майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі на підставі вказаного Договору застави, обтяжувач - ПАТ "ВБР", боржник - ТОВ "Лайтрум", що підтверджується витягом за № 54857371 від 14.02.2018 р.

Крім того, у зазначеному витязі міститься інформація про здійснену реєстрацію змін відомостей про обтяження: 1) 06.08.2014 р. розміру основного зобов`язання (до змін - 9 520 420,00 дол. США, після змін - 9 000 000,00 дол. США) та строку виконання зобов`язання (до змін - 18.08.2014 р., після змін - 18.11.2014 р.) на підставі договору № 2 від 06.08.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору застави; 2) 19.11.2014 р. строку виконання зобов`язання (до змін - 18.11.2014 р., після змін - 01.03.2015 р.) на підставі договору № 3 від 18.11.2014 р. про внесення змін та доповнень до договору застави.

Позивачем доведено вчинення заставодавцем та заставодержателем правочину, вчиненого у простій письмовій формі, про розірвання договору застави, шляхом подання суду першої інстанції для огляду оригіналу із долученням до матеріалів справи копії додаткової угоди № 1 про розірвання договору застави.

Натомість відповідачем (обтяжувачем) документально не підтверджено вчинення ним із заставодавцем 06.08.2014 р. та 18.11.2014 р. відповідно договорів № 2 і № 3 про внесення змін та доповнень до договору застави.

За таких обставин справи, позивач як новий кредитор у зобов`язанні за депозитом, чиї права вимоги до відповідача не є обтяженими зобов`язаннями, вправі вимагати у судовому порядку визнання припиненою застави рухомого майна за договором застави № ZXN019500.57915.035 майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором від 10.04.2014 р. та про зобов`язання відповідача подати реєстратору заяву встановленого зразка про припинення обтяження, зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень 11.04.2014 за № 14299709 на підставі договору застави № ZXN019500.57915.035 від 10.04.2014 р., укладеного між ТОВ "Лайтрум" та відповідачем, і виключення обтяження з реєстру.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування або зміни прийнятого господарським судом міста Києва рішення від 06.02.2019 р. у справі № 910/16025/18 і тому у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" відмовляє.

Відповідно до ч. ч. 4, 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також результати апеляційного перегляду, судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи підлягають віднесенню на відповідача; на користь позивача також підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений у зв`язку з поданням касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. у справі № 910/16025/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2019 р. у справі № 910/16025/18 залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (01135, м. Київ, вул. В.Чорновола, буд. 25; ЄДРПОУ 36470620) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" (01042, м. Київ, б-р. Л. Українки, буд. 30, оф. 50; ЄДРПОУ 39175321) 7 048 грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/16025/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.10.2019 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко