Ухвала

від 04.02.2019 по справі 910/4321/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.02.2019Справа № 910/4321/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу

Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" На діїЗаступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі№ 910/4321/17 За позовомПриватного акціонерного товариства "ОТІС" ДоКомунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислюваний центр" простягнення заборгованості в розмірі 416 282,25 грн.

Учасники судового процесу:

від стягувача: не з'явився;

від боржника(скаржника): не з'явився;

від ВДВС: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" про стягнення заборгованості в розмірі 416282,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 порушено провадження у справі №910/4321/17; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", розгляд справи призначено на 24.04.2017.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі № 910/4321/17 позов задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС"416282 (чотириста шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 25 коп. основного боргу та 6244 (шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 23 коп. судового збору.

20.06.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

27.12.2018 Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" звернулося до суду зі скаргою на дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої просить суд:

- поновити пропущений процесуальний строк на звернення до Господарського суду міста Києва за даною скаргою;

- зобов'язати заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Макаревич Я.А. усунути порушення(поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 04.12.2018 по виконавчому провадженню № 54662682 в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9", що знаходяться на розрахунковому рахунку Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" № 26002010045670, відкритому в Публічному акціонерному банку "Південний" (МФО 328209), які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9".

З огляду на те, що скаржнику про порушення його права стало відомо після ознайомення з матеріалами виконавчого провадження, то з урахуванням строку встановленого в статті 342 ГПК України, боржником зазначена скарга була подана без його порушення, у зв'язку з чим і відсутні підстави для поновлення.

Ухвалою суду від 08.01.2019 розгляд скарги призначено на 23.01.2019.

23.01.2019 в судове засідання учасники судового процесу не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 23.01.19 суд зобов'язав Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" надати банківські виписки розрахункового рахунку Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" № 26002010045670, відкритого в Акціонерному банку "Південний" (МФО 328209) за період з 18.01.2018 по теперішній час.

В судовому засіданні 23.01.2019 судом відкладено розгляд скарги на 04.02.2019.

30.01.2019 скаржником на виконання вимог ухали суду подано до канцелярії суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

У судове засіданні 04.02.2019 учасники судового процесу не з'явились, по причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на те, що згідно ч.4 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" може бути розглянута судом у судовому засіданні 04.02.2019.

В обґрунтування поданої скарги, Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" посилається на наступне.

На підставі наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/4321/17 Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову №54662682 від 11.09.2017 про відкриття виконавчого провадження за № 54662682.

В рамках виконавчого провадження заступником начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову від 04.12.2018 про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку в Акціонерному банку Південний , код банку 328209 у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 404 875,47 грн.

Як стверджує скаржник, оскільки вищезазначений поточний рахунок призначається і використовується, зокрема, для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб працівників підприємства, тому державним виконавцем при винесенні постанови про арешт коштів боржника фактично порушено гарантоване ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" право на своєчасне одержання винагороди за працю робітників боржника.

Вищенаведені обставини і послугували підставою для звернення Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" до суду зі скаргою на дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В свою чергу, представники стягувача та державного виконавця в судові засідання не з'явились, свою позицію щодо поданої скарги не висловили.

Дослідивши матеріали поданої скарги Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" господарський суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 5 та 7 згадуваного нормативного акту передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" законодавець встановив обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.

Зокрема, вищезазначена норма закону передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Скарга Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" на дії державного виконавця щодо скасування постанови заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04.12.2018 про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку в Акціонерному банку Південний , код банку 328209 у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 404 875,47 грн., мотивована тим, що даною постановою було накладено арешт на кошти, які містяться на поточному рахунку №26002010045670 в Акціонерному банку Південний , який в свою чергу використовується боржником для виплати заробітної плати робітникам підприємства та для розрахунків із бюджетом (з податків та інших обов'язкових платежів), чим порушуються гарантоване ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" право на своєчасне одержання винагороди за працю робітників боржника.

При цьому, як повідомлено скаржником в судовому засіданні, станом на 23.01.2019 у Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" немає інших рахунків, окрім рахунку №26002010045670 в Акціонерному банку Південний .

Отже, відповідач просить суд зняти арешт з його єдиного поточного рахунку, оскільки останній потребує розрахуватись із своїми працівниками та бюджетом, в той час як судове рішення у справі №910/4321/17 понад 1,5 роки залишається невиконаним.

При цьому, враховуючи, що у відповідача наявні зобов'язання (за його ж твердженнями) з виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску, та інших платежів, суд зазначає, що Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" продовжує здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Водночас, зняття арешту з єдиного рахунку боржника надасть можливість Комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" надалі безперешкодно здійснювати господарську діяльність та відповідно одержувати прибутки, в той час як законні важелі впливу на нього з метою спонукання до виконання остаточного судового рішення будуть нівельовані.

Більше того, така практика судів щодо зняття арешту із поточного рахунку боржника з підстав здійснення з нього виплати заробітної плати робітникам підприємства та розрахунків із бюджетом, зумовила виникнення ситуації, за якої недобросовісні боржники з метою невиконання остаточних судових рішень закривають рахунки, з яких відповідні виплати не проводяться, або здійснюють такі виплати із всіх своїх поточних рахунків, що фактично унеможливлює примусове виконання остаточного судового рішення (так як загальновідомою є обставина, що найпоширенішим та найоперативнішим способом виконання судового рішення в примусовому порядку є списання коштів з банківського рахунку боржника), що є недопустимим в силу Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А відтак, на думку суду, ризик невиконання Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" зобов'язань з виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску та податку на додану вартість та інших обов'язкових зборів, платежів та відповідно настання негативних наслідків у зв'язку з таким невиконанням має бути покладено саме на боржника (його посадових осіб).

Натомість наявність у боржника зобов'язань, у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності, не може слугувати підставою для втручання у право стягувача на одержання виконання за остаточним судовим рішенням.

При цьому, судом враховано норми Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати та інших Законів України (вказаних скаржником), якими гарантовано право працівників на одержання заробітної плати, проте вважає за необхідне зазначити, що не меншої сили мають і положення Конституції України, Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України в частині обов'язковості судового рішення.

Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Варто зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України").

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

З огляду на наведене, суд вважає, що як право на виплату заробітної плати, так і право на суд є невід'ємними та непорушними, однак права стягувача на суд, а також на мирне володінням майном не можуть бути порушені у зв'язку з необхідністю забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань перед третіми особами, оскільки саме Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" має нести несприятливі наслідки у зв'язку з невиконанням ним обов'язкового судового рішення.

Крім того, створення судової практики, яка надає боржнику можливість ухилитись від виконання остаточного судового рішення є неприпустимим, оскільки такі дії будуть підривати довіру як до системи органів державної влади на національному рівні, так і шкодитимуть авторитету держави Україна на міжнародній арені.

Так, 12.10.2017 Велика палата Європейського суду з прав людини прийняла рішення у справі "Бурмич та інші проти України", яке стосується системної проблеми не виконання державою судових рішень.

Вперше констатація Європейським судом з прав людини системності такої проблеми відбулася у 2009 році у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", саме тоді Суд вперше застосував процедуру "пілотного рішення", щоб спонукати Державу-відповідача до вирішення великої кількості індивідуальних справ, породжуваних однією і тією самою структурною проблемою, що існує на національному рівні.

Як наслідок, Європейський суд з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" постановив, що повторення одних і тих самих висновків у величезній кількості схожих рішень не сприятиме досягненню справедливості, і лише накладе істотний тягар на ресурси Суду. Це не сприятиме жодним чином посиленню захисту прав людини згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також Європейський суд з прав людини зазначив про те, що ці проблеми можуть бути адекватно вирішені лише між Державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом Міністрів Ради Європи, з іншого, оскільки останній має повноваження, відповідно до п. 2 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, контролювати виконання рішень Суду.

Тобто, Європейський суд з прав людини ідентифікував системну проблему, констатував порушення права на справедливий суд і надав вказівки щодо заходів, які слід прийняти Україні, а тому на суд, як на орган державної влади, також покладений обов'язок із недопущення порушення права на суд, яке передбачає обов'язковість виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд вважає, що доводи скаржника є безпідставними та направленими на фактичне ухиляння від свого обов'язку щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/4321/17 , у зв'язку з чим скарга Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" на дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні скарги Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-9" на дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відмовити повністю.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 11.02.2019.

Суддя Спичак О.М.