Постанова

від 10.06.2019 по справі 910/4321/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р.м. Київ Справа№ 910/4321/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація-9

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. (повний текст складено 11.02.2019р.)

у справі № 910/4321/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ОТІС

до Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація-9

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Комунальне підприємство Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва

2) Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва

3) Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислюваний центр

про стягнення заборгованості в розмірі 416 282,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. у задоволенні скарги Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація-9 на дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відмовлено повністю.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зняття з єдиного рахунку боржника надасть можливість Комунальному підприємству Ремонтно-експлуатаційна організація-9 надалі безперешкодно здійснювати господарську діяльність та відповідно одержувати прибутки, а той час як законні важелі впливу на нього з метою спонукання до виконання остаточного судового рішення будуть нівельовані.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Комунальне підприємство Ремонтно-експлуатаційна організація-9 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. у справі №910/4321/17 та задовольнити скаргу Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація-9 на дії заступника начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач просить суд зняти арешт лише в частині грошових коштів, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників, оскільки виплата заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація-9 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. у справі № 910/4321/17.

Приватне акціонерне товариство ОТІС , Комунальне підприємство Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва , Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислюваний центр та Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017р. у справі № 910/4321/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація-9 на користь Приватного акціонерного товариства ОТІС 416 282,25 грн. основного боргу та 6 244,23 грн. судового збору.

20.06.2017р. Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ. 11.09.2017р. Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 54662682.

Постановою від 04.12.2018р. було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку в Акціонерному банку Південний , код банку 328209 та всіх інших рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 404 875,47 грн. Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом ), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Разом з цим, відповідно до ст. 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до Конвенції про захист заробітної плати №95 від 01.07.1949р., яка ратифікована Україною 04.08.1961р., заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Відповідно до ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, неможливим є накладення арешту на рахунки, передбачені для виплати заробітної плати. Проте, як вбачається із матеріалів справи поточний рахунок №26002010045670 відповідачем використовується не тільки для виплати заробітної плати, що підтверджується договором банківського рахунку №ВА1/2604/0045670.0237/РКО та виписками по рахунку, а тому є неможливим знати арешт з рахунку, оскільки це утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. у справі №910/4321/17.

керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. у справі №910/4321/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/4321/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б.Михальська