Рішення

від 05.02.2019 по справі 916/2778/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ РІШЕННЯ "05" лютого 2019 р.м. Одеса  Справа № 916/2778/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.   розглянувши справу №916/2778/18 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ” (03150, м. Київ, вул.. Ділова (Димитрова) 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛАСТ ЛТД” (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26, код ЄДРПОУ 20961931)   про стягнення 43      760,62грн. Представники: Від позивача: не з'явився; Від відповідача: не з'явився; Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛАСТ ЛТД” заборгованості у сумі 43      760,62грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №1150/01/2008 від 16.01.2018р.   Ухвалою господарського суду Одеської  області від 17.12.2018р. було відкрито провадження по справі №916/2778/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення 20.12.2018р. (вх. ГСОО №83/19 від 02.01.2019) В судове засідання 14.01.2019р. представник відповідача з'явився, просив суд відкласти розгляд справи для підготування своєї позиції по справі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.   Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне. 16.01.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" було укладено договір фінансового лізингу №1150/01/2008. У зв'язку із несплатою лізингових платежів товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" про стягнення заборгованості згідно договору фінансового лізингу №1150/01/2008 від 16.01.2008р. 04 квітня 2012 року Господарським судом Одеської області по справі №20/17- 5198-2011 було прийнято рішення, яке набрало законної сили 20.04.2012 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бласт ЛТД"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"  611 837 (шістсот одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 33 коп. основного боргу, 10 195 (десять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 37 коп. 3% річних, 3 580 (три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 32 коп. інфляційних витрат, 40 912 (сорок тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 50 коп. пені, 13 330 (тринадцять тисяч триста тридцять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору. 20.04.2012 року на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2012 року по справі №20/17-5198-2011 було видано відповідний наказ. Позивач вказує, що станом на 20.11.2018 року рішення Господарського суду Одеської області по справі №20/17-5198-2011 від 04 квітня 2012 року було виконано з простроченням, а саме:  08.06.2018р. – 276  591,50грн., 11.09.2018р. – 240  946,48грн, 26.09.2018р. – 40  584,72грн., 09.10.2018р. – 56  184,39грн., 29.10.2018р. – 18  181,82грн., 29.10.2018р. – 47  364,12грн. Пунктом 6.7 договору встановлено, що при отриманні від Лізингоодержувача чергових грошових коштів на рахунок Лізингодавця, Лізингодавець має право в першу чергу погасити заборгованість по сплаті неустойки та/або штрафів, нарахованих згідно з договором, та залишок грошових коштів направити на погашення чергових лізингових платежів. Позивач зазначає, що з урахування п.6.7 договору отримані кошті в першу чергу були зараховані на покриття витрат. Пов'язаних з судовою справою №20/17-5198-2011 неустойки, штрафів, а саме: 10  195,37 грн. -3% річних, 3  580,32грн. – інфляційних витрат, 40  912,50грн. – пені, 13  330,51грн. – витрат по сплаті судового збору. Залишок коштів, які надуши були направлені на погашення осново боргу згідно рішення господарського суду Одеської області по справі №20/17-5198-2011 від 04.04.2012р. За посиланнями позивача, несвоєчасне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" рішення Господарського суду Одеської області по справі №20/17-5198-2011 від 04 квітня 2012 року підтверджується банківськими виписками за: 08.06.2018р., 11.09.2018р., 26.09.2018р., 09.10.2018р., 29.10.2018р. В зв'язку  з несвоєчасним виконання рішення суду по справі №20/17-5198-2011 від 04 квітня 2012 року, позивачем було нараховано відповідачу за період з 01.01.2018р. до повного виконання рішення суду 3 % річних в сумі 11  545,55грн. та інфляційні витрати в розмірі 32  215,07грн. 21.11.2018р. позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо сплати нарахованих штрафних санкцій. Проте, відповідна вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Посилаючи на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ”  звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків: У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд. Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов до/говору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне: За приписами п.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань. У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3%  річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором. Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 11  545,55 грн., суд встановив, що його здійснено позивачем неналежним чином, щодо періоду нарахування, в в зв'язку з чим, судом було самостійно обраховано 3% річних. Так, здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою системи «Ліга Закон», судом встановлено, що загальна сума 3% річних яка підлягає задоволенню становить 11  540,17грн.. Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне: Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене  статтею 625 Цивільного кодексу України. Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно  встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення. Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 32  215,07 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних витрат було його здійснено позивачем неналежним чином, без урахування дефляції, в зв'язку з чим судом було самостійно обраховано інфляційниі витрат. Так, здійснивши перерахунок інфляційних витрат за допомогою системи «Ліга Закон», судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 28  102,77грн.. У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Разом з тим, ст.  86 ГПК України передбачено, що  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, підлягають частковому задоволенню. Судові витрати зі сплати судового збору  за подання позовної заяви  покладаються на відповідача, відповідно до  приписів  ст. 129  ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, В И Р І Ш И В: 1.   Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАСКА ЛІЗИНГ” (03150, м. Київ, вул.. Ділова (Димитрова) 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛАСТ ЛТД” (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26, код ЄДРПОУ 20961931)  – задовольнити частково. 2 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26, код ЄДРПОУ 20961931) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА ЛІЗИНГ" (03150, м. Київ, вул.. Ділова (Димитрова) 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 3% річних в сумі 11 540 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 17 коп., інфляційні витрати в сумі 28 102 (двадцять вісім тисяч сто дві) грн. 77 коп.  та судовий збір в сумі 1 596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн. 20 коп. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241  ГПК України. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено  11 лютого 2019 р.   Суддя                                                                              К.Ф. Погребна