Рішення

від 05.02.2019 по справі 917/1399/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019 Справа № 917/1399/18

За позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Майбородівське", вул. Центральна, 33, с. Майбородівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39712

до Приватного підприємства "АЙТЕР", вул. Перемоги, 3А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 403 143,61 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи: 09.11.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Майбородівське" до відповідача Приватного підприємства "АЙТЕР" про стягнення 403 143,61 грн..

Ухвалою суду від 28.11.2018 року відкрито провадження у даній справі, призначено проведення підготовчого засідання на 18.12.2018 року.

У судовому засіданні 18.12.2018 року оголошено перерву до 10.01.2019 року на 09.00 год.

10.01.2019 року ухвалою Господарського суду Полтавської області було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.02.19 року.

05.02.2019 р. позивач надіслав суду заяву вх. № 1010 про проведення розгляду без участі представника позивача та заяву вх. № 1009 про встановлення позивачу 5-ти денного строку для надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

05.02.2019 р. сторони представництво у судове засідання не забезпечили, відповідач у визначений судом у п. 5 ухвали суду від 28.11.2018 р. строк відзиву на позов не надав. Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2018 року була надіслана відповідачу 29.11.2018 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 17.12.2018 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 14.12.2018 року про невручення даного поштового відправлення у зв'язку з - "закінченням встановленого строку зберігання" .

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 28.11.2018 року є 14.12.2018 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

Між Приватного сільськогосподарського підприємства "Майбородівське" (далі-Замовник) та Приватного підприємства "АЙТЕР" (далі-Виконавець) укладено Договір (без номера та дати), за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати та здати Замовнику в установлений строк закінчені роботи, зазначені в п.1.2. цього Договору, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи (а.с. 34-39, далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- предметом цього Договору є купівля, демонтаж, перевезення та монтаж складу 405,6 кв.м., який складається з 12 клюшок по 10 метрів, 12 стаканів під клюшки, плита ПР-2 4*2 метри - 60 штук, плита бокова ПР2 4*1,5 метри - 18 штук, фундаментна балка 10 штук, двотавр 50 - 20 метрів, двоє воріт металевих, рамки під ворота та шифер (надалі - Об'єкт). Адреса місця виконання робіт: Кременчуцький район, с. Майбородівка, вул. Центральна, 1 (п.1.2 Договору);

- загальна ціна Договору з ПДВ складає 470 040, 00 грн (п. 3.1 Договору);

- розрахунок проводяться шляхом здійснення попередньої оплати в розмірі 70% від загальної ціни договору протягом семи днів з моменту підписання договору (п.4.1 Договору);

- Виконавець розпочинає виконання робіт не пізніше п'яти днів з моменту отримання попередньої оплати (п. 5.3 Договору);

- Виконавець зобов'язується постійно інформувати Замовника про хід виконання робіт, результати здійснення контролю за якістю робіт (п.5.7 Договору);

- Замовник має право у будь-який час перевірити технологію, хід і якість виконання робіт, шляхом направлення уповноваженого представника Замовника (п.5.8 Договору);

- після закінчення виконання робіт Виконавець зобов'язаний не пізніше 2-х робочих днів письмово повідомити Замовника про готовність до здачі робіт (п.5.9 Договору);

- Замовник має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань Виконавцем, шляхом письмового повідомлення його про це у строк 5 календарних днів, якщо : Виконавець не розпочав роботи протягом 10-ти календарних днів після погодженого терміну початку робіт з причин, які залежали від Виконавця; - Виконавець допустив прострочення виконання робіт на 10 календарних днів (п.6.2.1 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством та цим Договором (п.7.1 Договору);

- у випадку порушення виконавцем строку початку робіт визначеного Договором, Виконавець сплачує Замовнику штрафну санкцію у розмірі 0,1% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення (п. 7.2. Договору);

- якщо Виконавець одержав попередню оплату і не приступив до виконання робіт, і замовник скористався своїм правом на розірвання Договору, Виконавець повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції та сплатою 30% річних за користування грошовими коштами, а також зі сплатою штрафної санкції, передбаченої пунктом 7.2. Договору (п.7.5 Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2018 року, а у частині грошових зобов'язань до повного їх виконання (п.10.1 Договору).

На виконання пункту 4.1 Договору, позивач 25.07.2018 року за платіжним дорученням №11811 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 329 028,00 гривень, що складає 70% від загальної ціни Договору (0,7*470040 = 329 028,00 грн.) ( арк. справи 40).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов п.5.3 Договору не приступив до виконання робіт та не розпочав виконання робіт взагалі.

31.07.2018 року уповноважені представники позивача прибули на місце виконання робіт : Кременчуцький район, с. Майбородівка, вул. Центральна, 1, для перевірки ходу робіт, проте виявилося що роботи за договором не розпочаті, працівники, техніка та матеріали Виконавця (відповідача) відсутня на Об'єкті. Про даний факт було складено відповідний акт уповноваженими представниками Замовника (позивача) та проінформовано відповідача шляхом направлення листа від 31.07.2018 р. за вих. № 53 від 31.07.2018 р. (копія акту та листа з доказами направлення наявні у матеріалах справи, а.с. 41-43).

24.08.2018 року уповноважені представники позивача повторно здійснили обстеження проведення робіт за Договором за місцем виконання робіт : Кременчуцький район, с. Майбородівка, вул. Центральна, 1. Проте станом на 24.08.2018 року роботи також не велися та не розпочиналися, жодної техніки, будівельних матеріалів та працівників ПП АЙТЕР за адресою проведення робіт не було. Про даний факт уповноваженими представниками Замовника складено відповідний акт від 24.08.2018 р. (копія акту наявна у матеріалах справи, а.с. 44).

24.09.2018 року уповноважені представники Замовника втретє за період дії Договору здійснили обстеження проведення робіт. Проте, станом на 24.09.2018 року роботи також не велися та не розпочиналися, жодної техніки, будівельних матеріалів та працівників ПП АЙТЕР за адресою проведення робіт: Кременчуцький район, с. Майбородівка, вул. Центральна, 1 - не було. Про даний факт уповноваженими представниками Замовника складено відповідний акт (копія акту та листа з доказами направлення наявні у матеріалах справи, а.с. 45-47).

Оскільки відповідач в узгоджений сторонами строк відповідно до п.5.3 Договору виконання робіт не розпочав та прострочив виконання робіт у строк визначений п.5.1. Договору, фактично не приступив до монтажу складу, листом від 25.10.2018 року позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання Договору із вимогою про повернення попередньої оплати за договором з урахуванням індексу інфляції та сплатою річних за користування грошовими коштами та сплатою штрафних санкцій (копії повідомлення та доказів його направлення на адресу відповідача наявні у матеріалах справи, а.с. 48-49).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору щодо виконання робіт не виконав, передоплату не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем зобов'язань за Договором щодо проведення ним 25.07.2018 р. попередньої оплати у розмірі 32 028,00 грн..

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідно до п. 5.1 Договору, термін виконання робіт становить 60 календарних днів з моменту отримання на розрахунковий рахунок Виконавця попередньої оплати в розмірі 70%. Тобто, кінцевим терміном виконання робіт було 23.09.2018 року.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 837 Цивільного кодексу України не виконав роботи у встановлені у Договорі строки, суму передоплати не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 329 028,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 7.2 Договору, у випадку порушення виконавцем строку початку робіт визначеного Договором, Виконавець сплачує Замовнику штрафну санкцію у розмірі 0,1% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення. Якщо Виконавець одержав попередню оплату і не приступив до виконання робіт, і замовник скористався своїм правом на розірвання Договору, Виконавець повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції та сплатою 30% річних за користування грошовими коштами, а також зі сплатою штрафної санкції, передбаченої пунктом 7.2. Договору (п. 7.5 Договору).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 43 713,72 грн. штрафних санкцій за період з 31.07.2018 р. по 01.11.2018 р., 5 251,53 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 р. по вересень 2018 р., 25 150,36 грн. 30% від ціни Договору за період з 31.07.2018 р. по 01.11.2018 р. відповідно до п. 7.2 та п. 7.5 Договору, суд встановив, що вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, як вже зазначалось судом у даному рішенні, 05.02.2019 р. позивач надіслав суду заяву вх. № 1009 про встановлення позивачу 5-ти денного строку для надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що дана заява не суперечить чинним процесуальним вимогам, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АЙТЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 41126865, ІПН 411268616033, витяг з реєстру платників ПДВ № 1716034500065, місце знаходження юридичної особи : 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 3-А) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Майбородівське" (ідентифікаційний код юридичної особи 00845795, ІПН 008457916169, свідоцтво № 200072507, місце знаходження юридичної особи : 39712, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Майборолівка, вул. Центральна, 33) 329 028,00 грн. - попередня оплата за Договором, 5 251,53 грн. - інфляційні втрати, 25 150,36 грн. - 30% річних за користування грошовими коштами, 43 713,72 грн. штрафні санкції та 6 047,15 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Встановити позивачу строк для надання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу 5 днів з дня ухвалення даного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 11.02.2019 року

Суддя О.М.Тимощенко