Рішення

від 07.02.2019 по справі 540/99/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/99/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час її не виплати,

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" в якому, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, просить:

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві суму невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 14 років, у сумі 7966,00 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 26.12.2013 по 07.02.2019 у сумі 147651,00 грн;

- встановити судовий контроль шляхом зобов'язання відповідача у місячний строк з моменту набуття судовим рішенням законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.07.2001 по 25.12.2013 позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін. 25.12.2013 ОСОБА_1 звільнено зі служби за власним бажанням. Календарна вислуга років на день звільнення склала 14 років 6 днів. Позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України № 2262 та п. 10 постанови КМУ № 393. Всупереч вказаним нормам, відповідач не виплатив спірну допомогу посилаючись на відсутність права на пенсію у позивача, що є обов'язковою умовою для виплати спірної допомоги. Крім того, у зв'язку із не виплатою вказаної суми, позивач вважає, що з відповідача додатково підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.12.2013 по 07.02.2019.

Державна установа "Херсонська виправна колонія (№ 61)" надало відзив, за змістом якого, у задоволенні позову просило відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Обов'язковою умовою виплати спірної допомоги є наявність права у особи на призначення пенсії, такого права позивач не набув, у зв'язку із чим вказану допомогу не отримав. Для виплати середнього заробітку також відсутні підстави, оскільки в день звільнення позивач не працював, а вимоги про розрахунок від нього не надходило. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

11 січня 2019 року ухвалою суду у справі відкрито спрощене провадження.

У судове засідання учасники справи не з'явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач зазначив у заяві про уточнення позовних вимог про розгляд справи без його участі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 03.07.2001 року по 25.12.2013 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

25.12.2013 позивач був звільнений зі служби за п. 63 "Ж" (за власним бажанням) у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Станом на 25 грудня 2013 року (на день звільнення) вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 14 років 00 місяців 06 днів, про що також у відзиві зазначає відповідач.

Позивач зазначає, що за 14 повних відпрацьованих років він має право отримати 7966,00 грн.

Вирішуючи вказане питання, суд виходив з наступного.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Абзацом 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства, суд вважає, що положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію, а ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

Аналогічну правову позицію зазначив Верховний суд України у постанові від 17 березня 2015 року № 21-80а15.

Відповідно до п. 18.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року № 222, одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми і штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та премій, крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.

Відповідно до наказу № 79 о/с від 18.12.2013 р. про звільнення (за власним бажанням) ОСОБА_1, останнім повним відпрацьованим місяцем перед звільненням був листопад 2013 року, за який нарахована сума грошового забезпечення у розмірі 2274,36 грн.

25% від 2274,36 грн складає 568,59 грн.

Одноразова грошова допомога, яка підлягає виплаті позивачеві за 14 повних відпрацьованих роки становить 7960,26 грн (14 років * 568,59 грн), а не 7966,00 грн, як просить позивач.

Щодо середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на працівників Державної кримінальної виконавчої служби стосовно порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення), порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з Державної кримінальної виконавчої служби, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників кримінальної виконавчої служби, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає можливим застосувати норм статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення працівника з органів Державної кримінальної виконавчої служби.

Аналогічну правову позицію зазначив Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2018 року по справі № 806/1183/16.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до довідки № 27/4-5 від 14.01.2019 про грошове забезпечення останніми повними відпрацьованими календарними місяцями, які передували місяцю звільнення були жовтень та листопад 2013 року (загальна кількість днів за вказані місяці становить 31 + 30 = 61 день).

Загальна сума заробітної плати за жовтень-листопад 2013 року відповідно до вищевказаної довідки № 27/4-5 становить 4821,53 грн (2547,17 + 2274,36).

Середньоденна заробітна плата за жовтень-листопад 2013 року становить 79,04 грн (4821,53 грн / 61 день).

Час затримки розрахунку становить 1869 календарних днів (з 26.12.2013 по 07.02.2019).

Отже, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 147725,76 грн (середньоденний заробіток 79,04 грн помножити на час затримки розрахунку 1869 грн) та підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що оскільки встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, а також враховуючи предмет спору, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час її не виплати задовольнити частково.

Зобов'язати Державну установу "Херсонська виправна колонія (№ 61)" (код ЄДРПОУ 08564682, місцезнаходження: 73024, м. Херсон, вул. Дружби, 4) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 7960,26 грн (сім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень двадцять шість копійок).

Стягнути з Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 26.12.2013 року по 07.02.2019 року у сумі 147725,76 грн (сто сорок сім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень сімдесят шість копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 106030000