Постанова

від 07.02.2019 по справі 802/1342/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1342/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

07 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,

представників позивача: Чорної О.М., Шевчука Ю.П., Білошкурського О.В.,

представників відповідача: Пенської О.Ю, Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018 року №0000191401, №0000181401, №0000351402.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що TOB "Подільський Енергоконсалтинг" знаходиться за адресою: 21017, м. Вінниця, вул. Гонти, 39/А, код ЄДРПОУ 36830374, взято на облік в контролюючих органах 12.11.2009 за №38243, станом на 15.12.2017 перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

На підставі направлень від 30.10.2017 №2273, від 30.10.2017 №2272, від 30.10.2017 №2270, від 30.10.2017 №2271, від 07.11.2017 №2326 виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за IV квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.10.2017 року, була проведена планова виїзна документальна перевірка TOB "Подільський Енергоконсалтинг".

За результатами даної перевірки, ГУ ДФС у Вінницькій області було складено акт №3029/1401/36830374 від 15 грудня 2017 року (далі - акт перевірки) (а.с. 43-147 Т. 1).

Перевіркою зокрема встановлено:

- порушення п. 44.1 ст 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 8 616 961 грн за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічних електростанцій у ТОВ "Крінель", ТОВ "Лофтбуд", ТОВ "Київ-СпецБуд", ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Енергія", ТОВ "Будівельна Компанія "Успіх", ТОВ "Компанія Ірбіс", ТОВ "Марсель Груп", ТОВ "Будівельна компанія Лайт Білдінг", ТОВ "Київська "Будівельна компанія "Інтекс" та ТОВ "Лібра-К", поставка яких не підтверджена документально.

За даними інформаційного ресурсу ДФС не встановлено здійснення діяльності, яка могла б підтвердити виконання задекларованих робіт сторонніми особами або організаціями. Тобто, для забезпечення виконання такого об'єму та різноманітності пocлуг підприємству потрібно було б: або проводити це власними силами, або замовляти цілковите їх виконання іншими суб'єктами господарювання. Виконання вказаних робіт вимагає наявності необхідних умов і засобів, в першу чергу значну кількість трудових ресурсів з відповідною фаховою підготовкою, а також основних фондів для забезпечення процесу виконання робіт. За даними податкової звітності описані контрагенти не мали у розпорядженні ні працівників, ні основних засобів, ні взаємовідносин з суб'єктами, які теоретично могли б вважатися виконавцями зазначених робіт.

В ході аналізу наданих до перевірки первинних документів, зокрема, актів виконаних будівельно-монтажних робіт встановлено, що всі вищеперераховані підприємства наводили в даних актах значні сумарні показники обсягу затрачених при проведенні робіт людиногодин та показники витрат на оплату праці, які не відповідають фактичній наявності у них працівників та фактично виплаченим даним працівникам доходам. В акті перевірки по кожному контрагенту наведено конкретний розрахунок фактичної потреби трудових ресурсів для забезпечення виконання вказаного обсягу робіт та співставлено отриманий результат з даними податкової звітності щодо фактичної наявності працюючих у відповідних періодах.

Також, під час перевірки на основі даних Єдиного реєстру податкових накладних по кожному контрагенту досліджено номенклатуру придбання та продажу у відповідних періодах, в результаті чого встановлено відсутність її відповідності, як обов'язкової ознаки реального ведення господарської діяльності. Так, вищевказані підприємства декларували операції з придбання продуктів харчування; запасних частин, біжутерії, будівельних матеріалів, пального та багато інших товарів, в той час як номенклатура продажу складалася з надання послуг з будівництва, ремонту, технічне обслуговування реконструкції, газопостачання та інших послуг значній кількості покупців в різних територіально-віддалених пунктах України одночасно. Даний факт також є доказом того, що реальна господарська діяльність досліджуваними контрагентами не здійснювалася.

Для надання оцінки на предмет реальності проведених операцій також в ході перевірки враховано наявні матеріали досудового слідства щодо описаних контрагентів. Зокрема, слідчим управлінням ФР ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100100000027 від 29.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України по факту створення ряду фіктивних СГД не встановленою групою осіб, серед яких ТОВ "Марсель Груп".

Також, зареєстроване кримінальне провадження №32016080000000058 від 02.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України по факту створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізації податкового навантаження шляхом штучного формування "схемного" податкового кредиту з ПДВ, підприємствам - контрагентам, ряд СГД з ознаками "фіктивності", серед яких є: ТОВ "ІБК "Енергія", ТОВ "КБК "Інтекс", ТОВ "Будівельна компанія Лайт Білдінг", ТОВ "Лофтбуд", ТОВ "Крінель", ТОВ "Будівельна Компанія "Успіх", ТОВ "Компанія Ірбіс".

Враховуючи вищевикладене, в ході перевірки використано наявну податкову інформацію для здійснення аналізу проведених операцій з метою встановлення факту їх реальності, враховується наявність відповідних умов для їх здійснення вказаними вище контрагентами. З метою проведення оцінки діяльності вищевказаних підприємств на предмет її відповідності необхідним умовам в ході перевірки проаналізовано всю наявну інформацію щодо задекларованими даними платниками операцій.

Сукупність вищеописаних фактів та обставин, вказують на те, що вищевказані суб'єкти є учасниками тіньового сектору економіки та декларують проведення операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. Відсутність у перерахованих підприємств необхідних умов та засобів, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення задекларованої господарської діяльності, а також обставини виявлені при аналізі задекларованих операцій, підтверджують, що вони фактично не могли здійснювати для ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" будівельно-монтажні роботи з будівництва фотогальванічних електростанцій. Такі роботи відносяться до робіт підвищеної складності та небезпеки, а відтак потребують участі значної кількості висококваліфікованого персоналу та наявності відповідних ресурсів.

В ході перевірки не надавались журнали інструктажів, які передбачені умовами договорів, зокрема в силу п.3 договору замовник зобов'язаний провести з робітниками підрядника інструктажі з правил внутрішнього розпорядку, правил пожежної безпеки на об'єкті та вимог охорони праці згідно з Положенням про навчання з охорони праці.

Оскільки, перевіркою встановлено фактичне отримання послуг, які не могли бути виконані ТОВ "Крінель", ТОВ "Лофтбуд", ТОВ "Київ-СпецБуд", ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Енергія", ТОВ "Будівельна Компанія "Успіх", ТОВ "Компанія Ірбіс", ТОВ "Марсель Груп", ТОВ "Будівельна компанія Лайт Білдінг", ТОВ "Київська "Будівельна компанія "Інтекс" та ТОВ "Лібра-К" і реальне джерело надання (виконання) яких невідоме, за рахунок використання документів "контрагентів", що фактично не могли і не здійснювали роботи, тому дані роботи (послуги) є безоплатно отриманими. Отже, ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" занижено інші доходи в сумі 48 293 143 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" до складу податкового кредиту в червні 2017 року (шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 31.07.2017 №9149793708 до податкової декларації за червень 2017 року віднесено ПДВ в сумі 2 475 000 грн. відповідно до п.н. №5, зареєстрованої в ЄРПН 21.07.2017, одержаної від ТОВ АГ "Тріон" загальною вартістю 14 850 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 475 000 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" здійснювало виплату доходу нерезиденту з джерелом походження з України у вигляді інжинірингу на підставі договору про надання послуг із Китайської Народної Республіки №PEK-NR-003 від 01.07.2016 із нерезидентом NR ELEKTRIC Co., Ltd, 99 SH ENGT АI ROAD, JIANGNING 211106, China. На користь нерезидента було виплачено доход з джерелом походження з України в сумі 5 700,00 дол.США/ 166 302,62 грн.

Довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент NR ELEKTRIC Co., Ltd, China, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, наявність якої, на підставі вимог ст.103 Податкового Кодексу України, є обов'язковою для повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом походження з України, отриманих від ТOB "Подільський Енергоконсалтинг" в 2016 році, під час перевірки не надавалась.

Враховуючи викладене вище, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.103.2, п.103.4 ст. 103, п.п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України при виплаті нерезиденту NR ELEKTRIC Co., Ltd, China, доходу в III кв. 2016 року в сумі 6700,00 дол.США/166302,62 грн., не утримано податок з такого доходу за ставкою 15% від суми доходу за рахунок цього доходу, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на суму 1005,00 дол.США/24 945,39 грн.

10.01.2018 позивач подав заперечення (вх. №197/10/02-32) на акт перевірки до ГУ ДФС у Вінницькій області. До заперечень було надано нотаріально засвідчену копію Довідки нерезидента NR ELEKTRIC Co., Ltd, China.

17.01.2018, розглянувши обставини та факти, викладені в акті планової перевірки та проаналізувавши матеріали, які використовувались в ході перевірки, за результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Вінницькій області залишає без змін висновки Акту, а заперечення - без задоволення (а.с. 43-147 Т. 1).

22 січня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема ППР №0000191401 про донарахування 11 091 961 грн. податку на додану вартість та застосування 2 772 990 грн. штрафних санкцій, ППР №0000181401 про донарахування 8 692 765 грн. податку на прибуток та застосування 2 173 191 грн. штрафних санкцій, ППР №0000351402 про донарахування 24 945,39 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування 6 236 грн. штрафних санкцій (а.с. 157-159 Т. 1).

До оскаржуваних рішень згідно матеріалів справи долучені розрахунки, зокрема розрахунок фінансових санкцій (штрафів) по податку на додану вартість п. 123 ст. 123 ПК України за порушення податкового законодавства (а.с. 160 Т. 1); розрахунок фінансових санкцій (штрафів) по податку на прибуток п. 123 ст. 123 ПК України за порушення податкового законодавства (а.с. 161 Т. 1); розрахунок податку на доходи нерезидента та штрафних санкцій (а.с. 162 Т. 1).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач 03.03.2018 подав скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с. 148-154 Т. 1).

Державна фіскальна служба України розглянула скаргу ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" (вхідний №30422/6 від 07.03.2018) на податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 22.01.2018 №0000191401, №0000181401, №0000351402.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.03.2018 №10264/6/99-99-11-01-01-25 строк розгляду скарги продовжено до 05.05.2018 (включно).

26.04.2018 рішенням про результати розгляду скарги Державна фіскальна служба України залишає без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 22.01.2018 №0000191401, №0000181401, №000,0351402, а скаргу - без задоволення (а.с. 183-187 Т. 1).

Не погоджуючись з результатами перевірки та винесеними контролюючим органом рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 року №0000191401, №0000181401, №0000351402.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно ч. 2 статті 9 Закону, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіряємий період із вказаними вище підприємствами були укладені ряд договорів на будівельно-монтажні роботи з будівництва фотогальванічних електростанцій (детальний опис Т.1 а.с. 29-41), за умовами яких позивач виступав замовником.

Так, між позивачем та ТОВ "Крінель" (підрядник) укладено договір №10729/41 від 07.07.2016 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Чечельник" територія Чечельницької селищної ради (за межами населеного пункту). Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №200716 від 20.07.2016 року укладеного між товариством позивача та ТОВ "Лідер".

07.07.2016 року між позивачем та ТОВ "Крінель" (підрядник) було укладено договір №10728/Б1 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Балки" на території Войнашівської с/р, Барнського р-ну, Вінницької області. Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №8511/ГП від 23.06.2016 ТОВ "Праймвуд".

04.04.2017 між позивачем та ТОВ "Лофтбуд" укладено договір підряду №0404/17 БО на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва електростанції на джерелах сонячної енергії, розташованої за межами населеного пункту на території Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ТОВ "СЕС Дібровка". Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, зокрема передані за договором генерального підряду №11511/ГП від 17.02.2017, укладено між позивачем та TOB "СЕС Дібровка".

07.02.2017 між позивачем та ТОВ "Успіх" укладено договір підряду №01/17П, на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Ренджи Томашпіль" на території Кулевчанської сільської ради, Саратського району, Одеської Області. Крім того, було укладено договір №01/17 про заміну кредитора в зобов'язанні від 17.02.2017, що досліджувалось податковим органом в ході перевірки.

Із цим контрагентом ТОВ "Успіх" позивачем укладено ще договори підряду №02/17П від 03.02.2017, №28 від 07.02.2017, №35 від 10.02.2017, №27 від 07.02.2018, на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Ренджи Томашпіль" на території Кулевчанської сільської ради, Саратського району, Одеської Області. Також, укладено договір №02/17 про заміну кредитора в зобов'язанні від 17.02.2017.

Всі роботи за вказаними договорами були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №10615/ГП від 01.02.2017, укладеного між позивачем та ТОВ "Ренджи Томашпіль".

03.04.2017 між позивачем та ТОВ "Компанія-Ірбіс" було укладено договір підряду №0304/17 БО згідно якого підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва електростанції на джерелах сонячної енергії, розташованої за межами населеного пункту на території Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ТОВ "СЕС Дібровка". Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №11511/ГП від 17.02.2107, укладеного між позивачем та ТОВ "СЕС Дібровка".

Між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Лайт Білдінг" було укладено договір підряду №6482/7 від 21.10.2016 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Енергосолар Про" на території Копайгородської с/р Барського р-н Вінницької області. Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №6212/ГП від 27.10.2016, укладеного між позивачем та ТОВ "Енергосолар Про".

Позивачем як замовником було підписані договори підряду із ТОВ "Київ- Спец-Буд" на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічних електростанцій, а саме договір №2822/БрК від 24.03.2016 на будівництво електростанції "Бар-6.05" на території Барської міської ради Вінницької області; договір №3999/М1 від 17.11.2016 - електростанції "Межиріч" на землях Межиріцької с/р Павлоградського р-н, Дніпропетровської області.

За договорами роботи були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме за першим передані за договором генерального підряду №6112/1ТІ від 01.03.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Поділля Солар Про"; за другим - передані передані за договором генерального підряду № 10012/Гп від 14.11.2016 року укладено між позивачем та ТОВ "Дніпро Енерго".

03 квітня 2017 між позивачем та ТОВ "Компанія-Ірбіс" було укладено договір підряду №0304/17 БО на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва електростанції на джерелах сонячної енергії, розташованої за межами населеного пункту на території Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ТОВ "СЕС Дібровка". Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №11511/ГП від 17.02.2107 року укладеного між позивачем та ТОВ "СЕС Дібровка".

Між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Лайт Білдінг" було укладено договір підряду №6482/7 від 21.10.2016 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Енергосолар Про" на території Копайгородської с/р Барського р-п Вінницької області. Роботи за вказаним договором були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №6212/ГП від 27.10.2016, укладеного між позивачем та ТОВ "Енергосолар Про".

Із контрагентом ТОВ "Київ- Спец-Буд" позивачем було укладено договори підряду на комплекс робіт, а саме №2822/БрК від 24.03.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Бар-6.05" на території Барської міської ради Вінницької області, роботи за яким передано ТОВ "Поділля Солар Про" за договором генерального підряду № 6112/1ТІ від 01.03.2016; №3999/М1 від 17.11.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Межиріч" на землях Межиріцької с/р Павлоградського р-н, Дніпропетровської області, роботи за яким передано ТОВ "Дніпро Енерго" за договором генерального підряду №10012/Гп від 14.11.2016; №2217/Вр від 01.03.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт фотогальванічної електростанції "Верхівка-2,8" на території Верхівської сільської ради Барського р-н Вінницької області, роботи за яким передано за договором генерального підряду №6111/ГП від 15.02.2016 ТОВ "Поділля Солар Про"; №39101/М2 від 19.11.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Межиріч" на землях Межиріцької с/р, Павлоградського р-ну, Дніпропетровської області, роботи за яким передано за договором генерального підряду №10012/ГП від 14.11.2016 ТОВ "Дніпро Енерго"; від 05.04.2016 №3928/Бр2 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Бар-6.05" на території Барської міської ради Вінницької області, роботи за яким були передані за договором генерального підряду №6112/ГП від 01.03.2016 ТОВ "Поділля Солар Про".

Крім того, позивачем були укладені договори підряду із ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Енергія" на комплекс робіт, зокрема від 19.09.2016 №6237 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції потужністю 16 МВт ТОВ "Лідер" (друга черга) на території Чечельницької с/р (за межами населеного пункту) Чечельницького р-ну Вінницької області, роботи за яким використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №8511/ГП2 від 12.08.2016 ТОВ "Лідер"; від 19.09.2016 №6238, на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Праймвуд" потужністю 7 МВт на території Войнашівської с/р (за межами населеного пункту) Барського р-ну Вінницької області, роботи за яким передано ТОВ "Праймвуд" згідно ген. договору №8511/ГП від 23.06.2016; №6238/4 від 12.10.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції потужністю 16 МВт ТОВ "Лідер" (друга черга) на території Чечельницької с/р (за межами населеного пункту) Чечельницького р-ну Вінницької області, роботи за яким передано ТОВ "Лідер" за договором генерального підряду №8511/ГП2 від 12.08.2016; №6364/1 від 17.10.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції потужністю 9549, 54 кВт встановлена потужність станції 8000,0 кВт, біля м. Шаргород Вінницька область, роботи за яким передано за договором генерального підряду №б/н від 04.08.2016 ТОВ "Ренджи Сарата"; від 18.10.2016 №6754/1 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Станіслав Інвест" на території Станіславчицької с/р. Жмеринського р-ну, Вінницької області, роботи за яким передані за договором генерального підряду №9711/ГП від 11.10.2016 ТОВ "Станіслав Інвест"; 04.10.2016 №6238/2 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції потужністю 16 МВт ТОВ "Лідер" (друга черга) на території Чечельницької селищної ради (за межами населеного пункту) Чечельницького р-ну Вінницької області, роботи за яким передані за договором генерального підряду №8511/ГП2 від 12.08.2016 ТОВ "Лідер"; 20.10.2106 №6369/1 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції ТОВ "Енергосолар Про" на території Копайгородської с/р, Барського р-ну, Вінницької області, роботи за яким передано за договором генерального підряду №6212/ГП від 27.10.2016.

Між позивачем та ТОВ "Марсель Груп" 04.03.2016 було укладено договір підряду №3928/Вн на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Велитон -2,5" на території с. Новоолексіївка Геніченського району Херсонської області, роботи за яким передано за договором генерального підряду №5901/1Т1 від 21.01.2016 ТОВ "Велитон Солар".

Крім того, між позивачем та ТОВ "Марсель Груп" було укладено договора підряду, а саме №3937/ВрМ від 10.03.2016 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Верхівка -2.8" на території Верхівської с/р Барського р-н Вінницької області, роботи за яким передані за договором генерального підряду № 6111/ГП від 21.01.2016 "Поділля Солар Про"; 03.03.2016 №3927/БР на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "бар-6,05" на території Барської міської ради Вінницької області, роботи за яким передані за договором генерального підряду №6112/ГП від 01.03.2106 ТОВ "Поділля Солар Про"; 11.03.2016 №3942/ВелМ на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції "Велиген-6.0" на території с.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, роботи за яким передані за договором генерального підряду №6001/ГП від 21.01.2016 ТОВ "Велиген Солар".

25.04.2016 між позивачем та ТОВ "Київська компанія "Інтекс" було укладено договір підряду №82615/ПС, на комплекс будівельно-монтажних робіт з реконструкції ПС 35/10 кВ "Верхівка" Пат "ВОЕ" на території Верхівської сільради Барського р-ну, роботи за яким передані за договором генерального підряду №113313/1 від 31.03.2016 ТОВ "Вінницяобленерго".

10.10.2016 між позивачем та ТОВ "Лібра-К" було укладено договір підряду №21245/Б1 на комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічної електростанції потужністю 16 МВт ТОВ "Лідер" (друга черга) на території Чечельницької селищної ради (за межами населеного пункту) Чечельницького р-ну Вінницької області, роботи за яким використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме були передані за договором генерального підряду №200716/ГП від 20.07.2016, укладеного між ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг та ТОВ "Лідер".

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надавались локальні кошториси на будівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по кожному контрагенту в розрізі та за відповідні місяці, податкові накладні, виписки з банківського рахунку платника. Претензій від замовників немає, об'єкти введені в експлуатацію, перевірка об'єктів будівництва проведена у відповідних державних контролюючих органів.

За матеріалами справи фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, зменшення розміру суми ПДВ за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних будівельно-монтажних робіт з будівництва фотогальванічних електростанцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000191401 від 22 січня 2018 року, № 0000181401 від 22 січня 2018 року, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки.

Стверджуючи про фіктивний характер господарських операцій позивача з контрагентами, податковий орган посилається на те, що є підстави вважати, що контрагенти позивача є учасниками тіньового сектору економіки та здійснюють діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. До такого висновку відповідач приходить з огляду на те, що є два кримінальних провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України по факту створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізації податкового навантаження шляхом штучного формування "схемного" податкового кредиту з ПДВ, підприємствам - контрагентам, серед яких є: ТОВ "ІБК "Енергія", ТОВ "КБК "Інтекс", ТОВ "Будівельна компанія Лайт Білдінг", ТОВ "Лофтбуд", ТОВ "Крінель", ТОВ "Будівельна Компанія "Успіх", ТОВ "Компанія Ірбіс", ТОВ "Марсель Груп".

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав жодних доказів винесення судом або іншими уповноваженими суб'єктами рішень обвинувального характеру, які могли б підтвердити такі висновки акту перевірки.

Відтак, суд критично оцінює посилання відповідача на досудове розслідування в межах кримінального провадження.

Судова колегія зазначає, що ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ні станом на час подання апеляційної скарги, вирок щодо вищезазначених контрагентів позивача не існував, а тому матеріали кримінальних проваджень не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Стосовно посилань податкового органу на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названими контрагентами з огляду на відсутність працюючих на зазначених підприємствах, то колегія суддів вважає, що зазначені обставини не можуть слугувати достатнім свідченням сумнівності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача як платника податків. Необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами, навіть якщо про такі платник не звітував.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Колегія суддів не погоджується з твердженням представників відповідача щодо не проведення інструктажів та про відсутність журналів про правила внутрішнього розпорядку на яких наполягає відповідач в силу того, що підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Крім того, такі документи не є обов'язковими первинними для ведення бухгалтерського обліку, тому їх відсутність не може бути підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Аналогічного висновку суд приходить і щодо відсутності ТЗ у контрагентів, оскільки особа, яка за договором бере на себе зобов'язання перед іншою виконати роботи є відповідальною за обсяг роботи. Будівельні роботи були прийняті та використано позиваем у своїй господарській діяльності на виконання вимог договорів генерального підряду із замовниками.

Стосовно розбіжностей задекларованих показників податкового обліку, то суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушень підприємств-контрагентів.

У законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази того, що первинні документи контрагентів позивача визнанні в установленому порядку недійсними.

Стосовно підписання договорів з недіючими директорами контрагентів, то суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи всі договори підписані із посадовими особами підприємств, відомості про які були внесені до ЄДРПОУ. Крім того, в ході судового розгляду установлено, що відповідачем інформацію про директорів підприємств-контрагентів внесені за відомостями, які містились станом на момент перевірки, а не на час укладення правочинів.

При цьому, суд наголошує, що на час укладання договорів із контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були платниками податку на додану вартість. Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, адміністративне провадження №К/9901/1349/17.

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати роботи від контрагентів.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, яка наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядаємому випадку комплекс будівельно-монтажних робіт з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Під час судового засідання представники відповідача заперечували, що вищезазначені договори були виконані контрагентами. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до перевірки належно оформлені первинні документи, зокрема, договора, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, акти виконаних робіт, локальні кошториси на будівельні роботи.

Всі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права, тобто, по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Окремі неточності в таких актах, зокрема описка у статусі контрагентів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, достовірними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, які в своїй сукупності є достатніми для суду для вирішення справи.

Стосовно порушення позивачем вимог п. 198. 6 ст. 198 ПК України, яке знайшло своє відображення у ППР №0000191401 про донарахування ПДВ в сумі 2 475 000 грн. податку на додану вартість та застосування 618 750 грн. штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту в червні 2017 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 31.07.2017 року №9149793708 - до податкової декларації за червень 2017 року, віднесено ПДВ в сумі 2 475 000 відповідно п. н. №5 від 24.04.2017 року, зареєстрованої в ЄРПН 21.07.2017 року, одержаної від TOB "АГ "Тріоп" загальною вартістю 14 850 000 гри, в т. ч. ПДВ 2 475 000 грн.

Так, 20 липня 2017 року TOB "Подільський Енергоконсалтинг" подано до податкового органу Декларацію з ПДВ за червень 2017 року, з визначенням в рядку 18 розділу III "Розрахунки за звітний період" даної Декларації з ПДВ позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 8 232 680 грн.

При цьому, податкова накладна №5 від 24.04.2017 року була подана на реєстрацію в червні 2017 року. 24 липня 2017 року, тобто після подання Декларації з ПДВ за червень 2017 року, позивачем отримано зареєстровану податкову за квітень 2017 року накладну від постачальника за індивідуальним податковим органом №401005408250 датою реєстрації в ЕР-ПН (єдиному реєстрі податкових накладних) якої є 21 липня 2017р., яка була складена на суму авансу 14 850 000 грн., в тому числі ПДВ 2 475 000 грн.

В силу приписів п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за загальним правилом право на віднесення платником податку сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає станом на дату отримання товарів/послуг або на дату списання коштів на їх оплату. Суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту повинні бути підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання представників відповідача стосовно не реєстрації в ЄРПН податкової накладної №5 є безпідставними, оскільки вказана накладна є зареєстрованою в ЄРПН 21 липня 2017, що підтверджується квитанцією. Після її реєстрації позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 31.07.2017 року №9149793708 до податкової декларації за червень 2017 року.

Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що податкова накладна № 5, хоча і містить дату 24.04.2017 р., однак в системі ДФС вона рахується як така, що подана в період червень 2017 року, а тому її реєстрація 21.07.2017 року в ЄРПН не є порушенням і така податкова накладна повинна бути врахована TOB "Подільський Енергоконсалтинг".

Надаючи правову оцінку спірному ППР №0000351402 про донарахування 24 945,39 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування 6 236 грн. штрафних санкцій (а.с. 157-159 Т. 1), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Вінницькій області дійшло висновку щодо не оподаткування доходів у вигляді інжинірингу, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента в 3-му кварталі 2016 року, в сумі 1005 доларів США/24 945,39 грн. (виплата здійснена по контракту №PEK-NR-003 від 01.07.2016 року, укладеному з нерезидентом - NR ELEKTRIC Co. Ltd. China).

Довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент NR ELEKTRIC Co., Ltd, China, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, наявність якої, на підставі вимог ст.103 ПК, є обов'язковою для повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом походження з України, отриманих від ТOB "Подільський Енергоконсалтинг" в 2016 році, під час перевірки не надавалась.

Позивач наполягає, що в даному випадку такі доходи не мали бути оподатковані, оскільки Нерезидент надав довідку про свій статус резидента країни, міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування із якою використовується, (довідки з перекладом надавались до скарги ГУ ДФС у Вінницькій області разом із запереченням), що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що 10.01.2018 позивач подав заперечення (вх. №197/10/02-32) на акт перевірки до ГУ ДФС у Вінницькій області. До заперечень було надано нотаріально засвідчену копію Довідки із перекладом нерезидента NR ELEKTRIC Co., Ltd, China.

Однак, зазначена Довідка не була прийнята відповідачем з огляду на те, що вона не відповідає встановленій формі довідки про підтвердження податкового резиденства Китаю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Державна податкова адміністрація України листом від 31.03.2009 за №6696/7/12-0117 надала роз'яснення та форму довідки про підтвердження податкового резиденства Китаю, яка видається Державною адміністрацією з оподаткування Китайської Народної Республіки.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Так, між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки було укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно. Угоду ратифіковано Законом №342/96-ВР від 12.07.1996, який набув чинності 18.10.1996.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПК, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

В силу п. 103.4. ст. ПК, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно п. 103.5 ст. 103 ПК, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Листом ДПСУ від 03.01.2012 №38/6/12-0016 вказано, що до прийняття ПК України відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. №470, довідки, що підтверджують статус резидента країни, з якою укладений міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, повинні були видаватися компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку або згідно із законодавством такої країни. Зазначена постанова втратила чинність 1 січня 2011 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 27.12.2010.

Отже, починаючи з 1 січня 2011 р. в Україні не існує затвердженої форми довідки, відповідно до якої нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни. Така довідка видається виключно за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни.

Відтак, посилання відповідача на те, що вказана довідка не відповідає затвердженій формі є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. З аналогічних підстав судом відхиляється посилання відповідача на лист ДПАУ від 31.03.2009 №6696/7/12-0117 "Про підтвердження резидентства КНР", оскільки за змістом останнього довідка про підтвердження податкового резидентства Китаю, видана Державною адміністрацією з оподаткування Китайської Народної Республіки, для цілей застосування п. 4 зазначеного Порядку №470, який втратив чинність.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги пункту 103.5 ст. 103 ПК, оскільки відповідно до довідки наданої в матеріали справи вбачається щодо її обов'язкового перекладу на українську мову, яка відповідно до статті 10 Конституції України є державною мовою України. Автентичність та її переклад нотаріально засвідчений в порядку, визначеному статті 79 Закону України "Про нотаріат".

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку про протиправність ППР №0000351402, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 лютого 2019 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.