Постанова

від 04.02.2019 по справі 817/1452/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/2980/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Марцинковській О.М.,

з участю представників:

від апелянта: Юзвяк Т.В.,

від відповідача: Шеремети В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року (суддя- Дорошенко Н.О., ухвалене в м. Рівне о 13:41, повний текст складено 14.09.2018р.) у справі № 817/1452/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001021403 від 19.02.2018 року.

В обґрунтування позову зазначає, що господарська операція з ТОВ "ФГ Арунал", за наслідком якої позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту, мала реальний характер, а товар поставлений контрагентом у повному обсязі й оплачений, що підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте протиправно.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" оскаржило його, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, вказує, що господарська операція позивача з ТОВ "ФГ Арунал" мала реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами. Також апелянт зазначає, що ПК України не ставить в залежність право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку контрагента і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а невиконання контрагентом свого обов'язку щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такої особи та не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності у вигляді позбавлення права відшкодування податку на додану вартість добросовісного платника у разі дотримання таким визначених законом умов для отримання відшкодування та належного документального підтвердження реальності господарської операції. Крім цього апелянт вказує, що посилання відповідача на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі № 335/13457/16-к, як доказ безтоварності операцій між позивачем і ТОВ "ФГ Арунал" є безпідставним, оскільки на первинних документах стоїть підпис гр. ОСОБА_4, а не гр. ОСОБА_5, який притягувався до кримінальної відповідальності.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду законним та просить залишити його без змін.

Відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року, за клопотанням ГУ ДФС в Рівненській області, судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в січні 2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.01.2018 № 62 та направлення від 15.01.2018 № 72/17-00-14-03 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань та позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "ФГ Арунал" за січень 2015 року, за результатом якої складено акт від 30.01.2018 № 217//17-00-14-03/38809507 (а.с.36-48). Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп."а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 4026 грн.

Відтак на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001021403 від 19.02.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 4026 грн. Зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 4026 грн. здійснено відповідачем згідно з висновками щодо завищення позивачем податкового кредиту по операції з ТОВ "ФГ Арунал" за січень 2015 року на суму податку на додану вартість 4025,50 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму податку на додану вартість 4026 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0001021403 від 19.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" оскаржило його в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Арунал" (Постачальник) уклало договір поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" (на момент укладання угоди позивач мав назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім.Шевченка") (Покупець) за № 7 від 26.01.2015, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого вказується у накладних відповідно до поданого Покупцем замовлення (специфікацією).

Згідно зі Специфікацією № 1 до Договору постачання № 7 від 26.01.2015 Постачальник і Покупець дійшли згоди про продаж партії товару, а саме: макуха соняшникова 5 т +/-10 % за ціною з урахуванням доставки 4150 грн./тонна; сума постачання: 20750 грн.; порядок оплати: згідно з п.4.3. даного договору; умови постачання: на адресу Покупця на умовах СРТ (Інкотермс 2000): Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9. По вказаній операції сторонами оформлено: видаткову накладну від 27.01.2015 за № 2702, згідно з якою на підставі договору поставки № 7 від 26.01.2015 Постачальником ТОВ "ФГ Арунал" (від імені якого накладну підписано ОСОБА_4) відвантажено для ТОВ "Ім.Шевченка" (позивач) товар макуху соняшникову у кількості 5,82 т на суму 24153,00 грн., в т.ч. ПДВ 4025,50 грн.; податкову накладну від 27.01.2015 за №2702 на макуху соняшникову у кількості 5,82 т на суму 24153,00 грн., в т.ч. ПДВ 4025,50 грн., виписану від імені ТОВ "ФГ Арунал" ОСОБА_4, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 02.02.2015.

З товарно-транспортною накладної від 27.01.2015 серії 10ААА № 054783 видно, що транспортування товару макухи соняшникової у кількості 5,820 т здійснювалось автоперевізником ПП "Малишко", автомобілем VOLVO НОМЕР_1 причіп/напівпричіп НОМЕР_2 замовник: ТОВ "ФГ Арунал", вантажовідправник: ТОВ "ФГ Арунал", вантажоодержувач: ТОВ "Ім.Шевченка", пункт навантаження: Одеська обл., р-н Ананьївський, пункт розвантаження: Рівненська обл., Здолбунівський р-н.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що сума податку на додану вартість за податковою накладною від 27.01.2015 за № 2702 включена до податкового кредиту січня 2015 року та відповідає даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім цього, згідно з рахунком на оплату від 26.01.2015 № 26/01-1 та банківської виписки (а.с.20-21 т.1) ТОВ "ЮТ-Агро Зерно" перераховано для ТОВ "ФГ Арунал" на рахунок №26007455005622 в АТ "ОПТ Банк" 24153 грн. в оплату макухи соняшникової. Та на підтвердження використання макухи соняшникової у виробництво як корм для ВРХ позивачем надано відомості витрати кормів від 30.01.2015 за № ТІШ00000044 та від 28.02.2015 за № ТІШ00000086 (а.с.24-25 т.1).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору оренди поголів'я великої рогатої худоби (довгострокових біологічних активів) від 29.11.2013 № 29/11 Фермерське господарство "Ім.Шевченка" передає ТОВ "Ім.Шевченка" за плату у тимчасове користування велику рогату худобу, а саме корови, у кількості 10 одиниць. Згідно з пунктом 3.1 даного договору орендар розпочинає користування орендованими об'єктами одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі. До вказаного договору оренди ВРХ № 29/11 від 29.11.2013 позивачем додано специфікації № 7 від 01.01.2015 щодо сплати орендної плати та продовження дії умов специфікації та № 8 від 01.02.2015 про повернення однієї корови орендодавцеві, сплати орендної плати та продовження дії умов специфікації.

Також за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.10.2014 Фермерське господарство "Ім.Шевченка" передає ТОВ "Ім.Шевченка" в строкове платне користування частину нежитлового приміщення по вул. Шевченка, 3, с. Копиткове, Здолбунівського р-ну, Рівненської області загальною площею 2123 кв. м, а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані. За умовами даного договору приміщення надається для використання орендарем у господарській діяльності, який самостійно визначає напрями його використання. Згідно з актом передачі нежитлового приміщення від 01.10.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв дане приміщення.

Як видно з акта перевірки позивача від 30.01.2018 № 217//17-00-14-03/38809507, висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарської операції позивача з придбання макухи соняшникової на підставі договору за № 7 від 26.01.2015 з контрагентом ТОВ "ФГ Арунал". На думку відповідача товар вказаним контрагентом фактично не поставлявся, позивач не переслідував ділової мети; фінансово-господарські документи складено сторонами без фактичного здійснення господарської операції з метою незаконного одержання податкової вигоди, тому формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, здійснено позивачем незаконно.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Поряд з цим, згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проте як вірно зазначено судом першої інстанції, аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити). Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі № 335/13457/16-к, який набрав законної сили 23.03.2017, громадянин ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Як встановлено судом у даній кримінальній справі, 03.11.2014 ОСОБА_5 з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств, підшукав у м. Харкові ОСОБА_4, який погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ "ФГ "Арунал" (код за ЄДРПОУ 39435216).

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ "ФГ "Арунал" на нового власника та директора ОСОБА_4, ОСОБА_5, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 01.04.2015, серед яких у тому числі й операція з ТОВ "Ют-Агро Зерно" за січень 2015 року у сумі 4025,5 грн. (а.с.13, зворот, т.2).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Арунал" та особою, уповноваженою представляти юридичну особу у відносинах з третіми особами та вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_4.

Також, судом у кримінальній справі № 335/13457/16-к було встановлено, що, отримавши печатку та реєстраційні документи придбаного підприємства ТОВ "ФГ "Арунал" та виконуючи злочинні наміри, ОСОБА_5 19.11.2014 відкрив, зокрема, поточний рахунок № 26007455005622 у РВ АТ "ОТП Банк" у м. Запоріжжя МФО 300528, на який, у тому числі, впродовж листопада 2014 року - червня 2015 року надходили кошти від інших підконтрольних ОСОБА_5 суб'єктів господарювання та реально діючих суб'єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які в подальшому частково були переведені у готівку, а решту перераховано на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_5

Як вірно встановлено судом першої інстанції, кошти за товар макуху соняшникову згідно рахунку № 26/01-1 від 26.01.2015 позивач перерахував 28.01.2015 саме на рахунок ТОВ "ФГ "Арунал" № 26007455005622 в АТ "ОТП Банк" МФО 300528, дані про який містяться у вироку суду у справі № 335/13457/16-к.

Крім цього, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017р. у справі № 335/13457/16-к встановлено, що у період з 03.11.2014 по 01.07.2015, що також охоплює період здійснення спірної операції даного контрагента з позивачем, а саме січень 2015 року, ОСОБА_5 придбано ТОВ "ФГ "Арунал", та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам.

Крім того зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, визнав у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що дійсно у період з 2013-2015 роки включно ним особисто, а також за допомогою підшуканих ним осіб, було зареєстровано та придбано суб'єкти підприємницької діяльності з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю. За даний період ним було зареєстровано 52 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, назви яких зазначено в обвинувальному акті і ним не оспорюються. Данні підприємства створювалися ним для створення видимості законної діяльності та прикриття незаконної діяльності у формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що в дійсності поставка товару від ТОВ "ФГ "Арунал" на користь позивача не відбувалась, але при цьому фіктивна поставка оформлювались документально, оскільки ТОВ "ФГ "Арунал" неспроможне виконати операцію згідно з наданими позивачем первинними фінансово-господарськими документами, адже в нього відсутні транспортні засоби та відповідні адміністративно-господарські можливості, а вироком суду, що набрав законної сили, встановлено, що ТОВ "ФГ "Арунал" здійснювало діяльність щодо складання первинних бухгалтерських документів по безтоварним операціям щодо, у тому числі, незаконного формування податкового кредиту по безтоварній операції з позивачем у січні 2015 року на суму 4025,5 грн.

Твердження апелянта про те, що він не повинен нести відповідальність за діяльність свого контрагента в даному випадку суд не бере до уваги, оскільки в порядку кримінального провадження у справі № 335/13457/16-к встановлено фіктивність діяльності ТОВ "ФГ "Арунал" з позивачем у січні 2015 року у сумі 4025,5 грн..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем пп."а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 4026 грн., відтак в задоволенні позову вірно відмовлено.

Доводи апелянта про те, що документи від імені ТОВ "ФГ "Арунал" підписував гр. ОСОБА_4, а не гр. ОСОБА_5, який притягувався до кримінальної відповідальності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані документи стосуються періоду охопленого вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі № 335/13457/16-к.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро Зерно" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року у справі № 817/1452/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 11.02.2019р.