Постанова

від 06.02.2019 по справі 909/770/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. Справа №909/770/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ОСОБА_2 ОСОБА_3 б/н від 30.11.2018 (вх.№ 01-05/1455/18 від 10.12.2018)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 (суддя Грица Ю.І., підписано 28.11.2018)

у справі № 909/770/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Карпат-Полімер , м. Калуш, Івано-Франківська обл.,

до відповідача: ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 м. Калуш, Івано-Франківська обл.,

про стягнення збитків.

за участю представників:

від позивача в режимі відеоконференції: ОСОБА_4 - адвокат (договір від 03.09.2018 року та ордер серія ІФ №020682 від 03.09.2018 року);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлено).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.

У судовому засіданні 06.02.2019 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (члена колегії) Скрипчук О.С., розпорядженням керівника апарату суду №70 від 23.01.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.01.2019) визначено колегію для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Зварич О.В. та Галушко Н.А.

У зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Зварич О.В., розпорядженням керівника апарату суду №92 від 05.02.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.02.2019) визначено колегію для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Галушко Н.А. та Плотніцький Б.Д.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1 Апелянт участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення від 19.12.2018 року (вх. №01-16/109/19 від 02.01.2019), згідно якого було надіслано, та отримано ухвалу суду від 17.12.2019 року, відправлену на адресу, вказану апелянтом у апеляційній скарзі та згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4 корпус 012, 1.19. Надалі всі ухвали по справі надсилались на вказану адресу апелянта.

Згідно з інформації з сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення надісланого 24.01.2019 року на адресу апелянта, то таке відправлення повернуто з м. Калуш за зворотною адресою до м. Львів.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань сформованого судом 06.02.2019 року, вказано місцезнаходження ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, проспект Дніпровський, будинок 6-7.

Реєстрація зміни місцезнаходження відповідача здійснена 21.12.2018 року, після подання ним до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та прийняття судом 17.12.2018 року ухвали про відкриття провадження у справі, яка отримана апелянтом згідно повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення від 19.12.2018 року (а.с. 50).

Однак, апелянтом не повідомлено суд про зміну свого місцезнаходження, яка відбулась вже після відкриття провадження за поданою апеляційною скаргою, що є порушенням абз. 1 ч. 7 ст. 120 ГПК України, згідно якої учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Оскільки апелянт не має офіційної електронної адреси, на виконання вимог абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України було повідомлено апелянта про судове засідання за номером зазначеном у апеляційній скарзі телефонограмою (а.с. 115).

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2019 року у справі № 915/1015/16).

2.2 У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача заявлено клопотання про витребування у відповідача інформації про рух коштів за грудень 2018 року, інформацію про кредиторську та дебіторську заборгованість станом на 01.12.2018 року та станом на 01.01.2019 року, а також інформацію про чисельність працівників станом на 01.01.2019 року з метою підтвердження тверджень позивача про переведення відповідачем всієї діяльності на іншу юридичну особу: ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання зазначивши про звільнення відповідачем працівників та відсутність коштів на рахунках відповідача.

Колегія суддів, порадившись, без виходу в нарадчу кімнату, вирішила клопотання відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частина 1 ст. 81 ГПК України встановлює, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В обґрунтування клопотання зазначає, що під час дії оскаржуваної ухвали відповідач протиправно розпорядився коштами, які надійшли йому на рахунок від ТОВ Карпатнафтохім продовж першої декади грудня, оскільки згідно відповіді на адвокатський запит від 06.12.2018 року №1936 вказано, що станом на день надання відповіді на запит кредиторська заборгованість товариства перед відповідачем відсутня, тобто це вказує на те, що послуги за листопад оплачені в повному обсязі, а вказані дії підтверджують протиправний намір відповідача ухилитись від реального виконання як оскаржуваної ухвали, так і від рішення, що буде прийнято за результатами розгляду даної справи. Однак, клопотання такого змісту в суді першої інстанції не заявлялось позивачем. Заявником не обґрунтовано неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції, крім того інформація про рух коштів за грудень 2018 року, стосується періоду вже після прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Витребування судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ч.3 ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

3. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ Карпат-Полімер звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення збитків у розмірі 489 800,00 грн. що завдані у зв'язку із пошкодженням акумуляторних тягових батарей до електричних навантажувачів.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачу спричинено відповідачем майнову шкоду у зв'язку із пошкодженням чотирьох акумуляторних тягових батарей до електричних навантажувачів, що були передані в оренду згідно умов договору оренди автонавантажувачів №1705/1 від 17.05.2017 року.

26.11.2018 року в місцевий господарський суд позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 в межах ціни позову, що знаходиться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову; на грошові кошти ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 в межах ціни позову, що підлягають сплаті ТОВ "Карпатнафтохім" ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 за виконання вантажно-розвантажувальних робіт згідно укладених між ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ТОВ "Карпатнафтохім" договорів про виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 у справі №909/770/18 заяву ТОВ "Карпат-Полімер" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт в межах ціни позову 488 800 грн. на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", що знаходиться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову. В решті заяви відмовлено (а.с. 41).

Застосовано зустрічне забезпечення. Зобов'язано ТОВ "Карпат-Полімер" у строк до 07.12.2018 внести на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області кошти в розмірі 244 900 грн. Встановлено строк надання зустрічного забезпечення до 07.12.2018.

4.2 В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив з посиланням на ст. 136, 137, 141, ГПК України, що враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в межах ціни позову, що знаходиться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову.

Суд відмовив в частині клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в межах ціни позову, що підлягають сплаті ТОВ "Карпатнафтохім" ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" за виконання вантажно-розвантажувальних робіт згідно укладених між ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" та ТОВ "Карпатнафтохім" договорів про виконання вантажно-розвантажувальних, оскільки арешт на грошові кошти накладається на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, а не на кошти належні відповідачу, що знаходяться на рахунках третіх осіб, а такі дії вчиняються державним виконавцем в процесі виконання судового рішення.

Суд констатував наявність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи, та вбачав необхідність щодо вжиття зустрічного забезпечення.

5 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи .

5.1. ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 не погоджується з постановленою ухвалою суду, вважає, що суд першої інстанції при її прийнятті не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи та невірно застосував норми процесуального права. У поданій апеляційній скарзі стверджує, що оскаржувана ухвала місцевого суду не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову. Зазначає, зокрема, що суд не зазначив з посиланням на відповідні докази з чого саме вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, а наведені позивачем доводи по суті є припущеннями. Стверджує, що в ухвалі суду першої інстанції відсутнє обґрунтування щодо співмірності заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Карпат-Полімер" про забезпечення позову відмовити.

5.2. Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що до заяви про забезпечення позову було додано належні і допустимі докази, які в сукупності підтверджували наявність передбачених ГПК України підстав для постановлення ухвали про забезпечення позову. Стверджує, що у апеляційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання на відповідні докази та доводи, якими б спростовували те, що заявлені позовні вимоги не є співмірними із запропонованими заходами забезпечення позову, не спрямовані на забезпечення збалансованості інтересів сторін, а у відповідача наявне будь-яке нерухоме чи рухоме майно, що у відповідача є діючі господарські договори. Що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. А зареєстрована 16.10.2018 року юридична особа ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 створена не для переведення на неї всієї господарської діяльності відповідача.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

26.11.2018 ТОВ Карпат-Полімер до Господарського суду Івано-Франківської подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 в межах ціни позову, що знаходиться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову; на грошові кошти ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 в межах ціни позову, що підлягають сплаті ТОВ "Карпатнафтохім" ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 за виконання вантажно-розвантажувальних робіт згідно укладених між ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ТОВ "Карпатнафтохім" договорів про виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову гарантуватиме виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позову та забезпечить захист законних інтересів позивача.

У заяві вказано, що у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2018 року №144508980; орендовані відповідачем навантажувачі використовуються виключно для виконання вантажно-розвантажувальних робіт ТОВ "Карпатнафтохім" згідно укладених договорів, а тому у разі їх припинення буде припинено договір оренди автонавантажувачів №1705/1 від 17.05.2017 року, а у відповідача будуть відсутні кошти для оплати наявної перед позивачем заборгованості; у відповідача є наявна заборгованість перед позивачем з оплати орендної плати та оплати проведених ремонтних робіт навантажувачів в загальній сумі 210 355,16 грн за червень-вересень 2018 року, стягнення якої є предметом розгляду у справі №909/962/18 і така заборгованість збільшилася на суму 213465,73 грн у зв'язку із неоплатою орендної плати за жовтень та листопад 2018 року. Зазначено, що 16.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію іншої юридичної особи ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яке має подібне з відповідачем найменування, тих самих засновників, те ж саме місцезнаходження та вид діяльності, що на думку позивача свідчить про умисні дії спрямовані на створення можливості уникнення відшкодування боргу шляхом переведення господарської діяльності на новостворену юридичну особу. Стверджує, що згідно листа відповідача №10/55 від 29.10.2018 року було повідомлено ТОВ "Карпатнафтохім" про дострокове припинення з 01.12.2018 року договору про виконання навантажувальних робіт з одночасним проханням проведення оплати в перший календарний тиждень місяця, що свідчить про намір відповідача отримати та розпорядитися коштами до прийняття рішень судами щодо стягнення заборгованості.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно з ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Предметом позову є вимога про стягнення збитків у розмірі 489 800,00 грн. що завдані у зв'язку із пошкодженням акумуляторних тягових батарей до електричних навантажувачів, що були передані в оренду згідно умов договору оренди автонавантажувачів №1705/1 від 17.05.2017 року.

Місцевим господарським судом зазначено, що вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в межах ціни позову, що знаходиться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову, а доказами, долученими до заяви про забезпечення позову підтверджується, що відповідачем можуть вчинятися дії спрямовані на уникнення в майбутньому, в разі задоволення позову в даній справі, виконання рішення суду.

Заявник обґрунтовано зазначає, що у відповідача є наявна заборгованість перед позивачем з оплати орендної плати та оплати проведених ремонтних робіт навантажувачів в загальній сумі 210 355,16 грн за червень-вересень 2018 року, стягнення якої є предметом розгляду у справі №909/962/18 і така заборгованість збільшилася на суму 213465,73 грн у зв'язку із неоплатою орендної плати за жовтень та листопад 2018 року, що підтверджується доданими до заяви про забезпечення позову копіями ухвали про відкриття провадження у справі №909/962/18 та копією заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Апеляційним судом також враховано те, що обґрунтованість припущень позивача щодо реального наміру відповідача щодо не проведення розрахунку з позивачем за тим самим договором договором від 17.05.2017 №1705/1 підтверджується судовим рішенням у справі №909/962/18.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2018 року у справі №909/962/18, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ТОВ Карпат-Полімер до ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором від 17.05.2017 №1705/1 в сумі 423 820,73 грн, з яких 376 117, 73 грн - заборгованість по орендній платі, 47 703 грн - заборгованість за ремонт навантажувачів. Стягнуто з ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 в користь ТОВ Карпат-Полімер заборгованість за договором від 17.05.2017 №1705/1 в сумі 423 272,13 грн, з яких 376 117, 73 грн - заборгованість по орендній платі, 47 154,40 грн - заборгованість за ремонт навантажувачів, а також 6 349, 08 грн судового збору. Відмовлено у стягненні 548,60 грн заборгованості за ремонт навантажувачів.

З урахуванням доданих до заяви доказів заявником зазначено, що 16.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію іншої юридичної особи ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яке має подібне з відповідачем найменування, тих самих засновників, те ж саме місцезнаходження та вид діяльності, що на думку позивача свідчить про умисні дії спрямовані на створення можливості уникнення відшкодування боргу шляхом переведення господарської діяльності на новостворену юридичну особу.

На думку суду апеляційної інстанції застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову 488 800 грн. на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", що знаходиться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції відмовив в частині клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в межах ціни позову, що підлягають сплаті ТОВ "Карпатнафтохім" ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" за виконання вантажно-розвантажувальних робіт згідно укладених між ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" та ТОВ "Карпатнафтохім" договорів про виконання вантажно-розвантажувальних.

Також, відповідно до частин 1, 4 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред'явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №916/2851/17).

Також суд першої інстанції, з метою також захисту інтересів відповідача, враховуючи положення ст. 141 ГПК України, констатував наявність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи забезпечення та застосував зустрічне забезпечення зобов'язавши ТОВ "Карпат-Полімер" у строк до 07.12.2018 внести на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області кошти в розмірі 244 900 грн та встановивши строк надання зустрічного забезпечення до 07.12.2018.

Згідно ч. 8 ст. 141 ГПК України якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого суду не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову. Суд зазначає, що подана апеляційна скарга взагалі не містить жодних доводів на обґрунтування відсутності передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в межах ціни позову, що знаходиться на його банківських рахунках.

Апелянт стверджує, що в ухвалі суду першої інстанції відсутнє обґрунтування щодо співмірності заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, однак таке твердження є необґрунтованим, оскільки арешт на грошові кошти накладено у межах ціни позову, а також застосоване судом зустрічне забезпечення, що вказує на співмірність заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що забезпечення позову не призведе до втручання у діяльність відповідача, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 ст.271 України).

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 236, 254, 255, 269- 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.02.2019р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Плотніцький Б.Д.