Рішення

від 12.02.2019 по справі 2340/4990/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року справа № 2340/4990/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

20 грудня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109), в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4805-17;

2) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4825-17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що нарахування відповідачем пені та штрафних санкцій згідно з оскаржуваними рішеннями ПАТ “Черкасиобленерго”, яке перебуває в банкрутстві на стадії розпорядження майном є протиправним, а отже вказані вимоги є таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ. Також відповідач у відзиві вказує, що ч. 12 ст. 9 наведеного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. А тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області оформлено вимоги про сплату боргу (недоїмки):

1) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4805-17;

2) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4825-17.

Вважаючи, що наведені вимоги є протиправними та такими, що прийняті відповідачем всупереч дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів, на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Підставою для винесення відповідачем вказаного рішення є сплата позивачем єдиного внеску за вищенаведений період з порушенням строку встановленого чинним законодавством України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону №2464-VI.

Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Статтею 10 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з цим, суд бере до уваги, що протиправність спірного рішення податкового органу позивач доводить тією обставиною, що ПАТ “Черкасиобленерго” перебуває у процесі банкрутства.

Так, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Черкасиобленерго” (згодом ПАТ “Черкасиобленерго”), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак, за положеннями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-XII, які діяли на час введення мораторію, штраф та пеня за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не застосовуються.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина 4 ст. 12 даного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, із системного аналізу наведених норм, вбачається, що ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

У подальшому, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, у тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина 5 статті 19).

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17, вирішуючи питання щодо того, в якій редакції має бути застосований Закон 2343-XII до спірних правовідносин, має бути врахована норма пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

У межах спірних відносин постанова господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції, а відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17.

Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (п. 5, 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”).

Тобто, у ПАТ “Черкасиобленерго” існує обов'язок сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Дана правова позиція відображена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду 14 травня 2018 року, яка залишена без змін вищенаведеною постановою Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17.

Суд звертає увагу, що оскаржені вимоги включають як сплату недоїмки, так і сплату штрафів та пені.

Враховуючи, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штрафи та пеня, позивач не зобов'язаний їх сплачувати.

Таким чином суд зазначає, що оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір – стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4805-17.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ю-4825-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735) сплачений судовий збір в розмірі 11693 (одинадцять тисяч шістсот дев?яносто три) грн 08 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд.

Повний текст складений 12.02.2019.

Суддя В.П. Тимошенко