Постанова

від 12.02.2019 по справі 821/1664/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №821/1664/16

адміністративне провадження №К/9901/41587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Деста Юг

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у складі колегії суддів Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.

у справі № 821/1664/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Деста Юг

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, Державної фіскальної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Деста Юг (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), Державної фіскальної служби України (далі - другий відповідач), в якому просило визнати бездіяльність, яка полягає у незабезпеченні автоматичного збільшення суми на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні, протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

29 листопада 2016 року Херсонській окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31) в розмірі 210587,00 грн., що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку №9165354444). Зобов'язав Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31) в розмірі 210587,00 грн., що вказані у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку № 9165354444).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив с того, що позивачем самостійно допущено помилку, при цьому в Податковому кодексі України відсутні норми щодо повторного перерахунку у разі подання уточнюючого розрахунку.

У березні 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач у травні 2017 року надав Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких викладає доводи, аналогічні викладеним у судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що станом на 01 лютого 2015 року позивач мав залишок від'ємного значення попередніх звітних періодів у загальній сумі 210 587,00 грн., у т.ч. за січень 2015 року в сумі 159 713,0 грн. (від'ємне значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного періоду, яка відображалась у рядку 20.2 декларації за січень 2015 року), а також у сумі 50 874,00 грн. (суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 20.4 декларації за січень 2015 року), що виник у грудні 2014 року).

У відповідності до вимог підпункту а пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 за № 966 (далі Порядок №966) сума 210 587,0 грн. відображена позивачем у додатку 2 (рядки 2,6,14) Декларації за лютий 2015 року, а також у рядках 26, 31 декларації за лютий 2015 року.

Позивачем 3 серпня 2015 року отримано витяг із системи електронного адміністрування ПДВ №3301481, в якому зазначено обнулені показники значення рядка 9. Згідно витягу №6301526 від 6 серпня 2015, №5301503 від 5 серпня 2015 року, в рядку 9 яких зазначено суму збільшення 89 101,00 грн. (сформовано на підставі декларації №9147257428 за червень 2015 року).

Позивачем в декларації №9147257428 за червень 2015 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку №9165354444) відображено суму 299 688,00 грн. від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зазначена сума складається із сум 89 101,00 грн. (від'ємне значення, відображене по рядку 20.1 (значення рядка 24 Декларації за травень 2015 року) та суми 210 587,00 грн., відображеної по рядку 20.2 (непогашене від'ємне значення попередніх звітних (податкових) періодів).

За поданим уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань декларації з ПДВ коригування від'ємного значення у системі електронного адміністрування ПДВ не відбулось.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року по справі 821/3356/15-а визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області щодо виключення суми від'ємного значення в розмірі 210 587,00 грн. із електронного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Деста Юг" (код ЄДРПОУ 36838489). Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області збільшити розмір реєстраційної суми на електронному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Деста Юг" (код ЄДРПОУ 36838489) на суму 210 587,00 грн. від'ємного значення. Рішення набуло законної сили 29 грудня 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла час винесення рішення судом) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року по справі 821/3356/15-а встановлено, що відповідно до підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу контролюючим органом автоматично повинно бути збільшено значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Протягом серпня 2015 року Державна фіскальна служба України у зв'язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим зобов'язана автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

В зв'язку з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платникам податків було "обнулено" значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних можуть використовуватись документи, перелік яких є чітко визначеним (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Тобто, відповідно до приписів підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивач надіслав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року в строки, визначені статтями 50, 102 Податкового кодексу України, даний уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом без зауважень, про що свідчить квитанція № 2, акт за результатами камеральної перевірки по ньому не складався, але визначені в ньому показники Державною фіскальною службою в системі електронного адміністрування не відображені.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на суб'єкта господарювання надмірних обов'язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, оскільки спір по суті вирішений правильно, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Деста Юг задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у справі № 821/1664/16 скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі № 821/1664/16 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер