Постанова

від 07.02.2019 по справі 913/169/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Справа № 913/169/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Барбашова С.В. , суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора Ногіної О.М.

представників сторін:

позивача -не з`явився;

відповідача - ОСОБА_1, договір від 17.06.2018 р. № 312

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.582) на рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2018 (повний текст складено 09.08.2018, суддя Косенко Т.В.) у справі №913/169/18

за позовом Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м.Сєвєродонецьк в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боремер» , м.Київ

про стягнення 465116,69 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м.Сєвєродонецьк в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєвєродонецької міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боремер» про стягнення 465116,69 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться придбане відповідачем у власність нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.07.2018 у справі №913/169/18 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки в договорі оренди землі №4412900000070010034 від 17.02.2014р., укладеному позивачем з попереднім землекористувачем відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме, орендаря: з Товариства з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" (відповідача), а тому останній користується земельною ділянкою за наявності правових підстав.

Прокурор із вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції про незастосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстав. Доводи прокурора обгрунтовані наступним:

- відповідач як новий власник нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, що не було виконано відповідачем;

- заявлена до стягнення сума в розмірі 465116,69 грн. є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди землі за період з 08.06.2016р. по 31.03.2018р., внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі, а тому ця сума є безпідставно збереженими відповідачем грошовими коштами за рахунок позивача;

- до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тобто регулюються положеннями ст.ст.1212-1214 ЦК України..

До Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Також до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, в якому він підтримує апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 зупинено апеляційне провадження у справі № 913/169/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17.

У зв`язку з тим, що справу №922/3412/17 розглянуто та за результатами її розгляду ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду винесено постанову від 20.11.2018 р., повний текст якої опубліковано на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Східного апеляційного суду від 13.11.2018 р., апеляційне провадження у справі № 913/169/18 поновлено та розгляд справи призначено на 07.02.2019 о 10:00 год.

Прокурор в судовому засіданні 07.02.2019 р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання 07.02.2019р. не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), що відповідно до положень п. 1 ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні 07.02.2019р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

17.02.2014 р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ (орендар) укладено договір оренди землі №4412900000070010034, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3364 від 26.12.2013 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під корпус №1 (механічний цех, камера - тупик фарбувальний, камера - тупик сушильний), яка знаходиться за адресою: вул. Новікова, 2-н, м. Сєвєродонецьк.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий №4412900000:07:001:0034) становить - 7642455 грн 41 коп. (п.5 договору).

Договір укладено на 25 років, строком по 25.12.2038 включно.

Згідно з п.20 договору, після припинення дії договору (розірвання) орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно додаткової угоди до договору оренди землі протягом трьох днів у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану та несвоєчасного звільнення земельної ділянки має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується в судовому порядку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, договір оренди землі №4412900000070010034 від 17.02.2014 зареєстровано 08.04.2014 (запис №5278749).

Земельна ділянка (кадастровий номер №4412900000:07:001:0034) була передана Товариству з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ в користування за актом передачі - прийняття земельної ділянки в натурі, який підписано сторонами 17.02.2014 р.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з 21.03.2014 власником об'єкта нерухомого майна - корпус №1 (механічний цех, камера - тупік фарбувальний, камера - тупік сушильний), об'єкт житлової нерухомості), розташованого за адресою: вул. Новікова, 2-н, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на земельній ділянці кадастровий номер №4412900000:07:001:003, є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЕМЕР" на підставі укладеного з Товариством обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ договору купівлі - продажу нерухомого майна №336 від 21.03.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (а.с.36 т.1).

Таким чином, зазначене нерухоме майно, яке набуте відповідачем у власність на підставі наведеного договору купівлі-продажу знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером №4412900000:07:001:0034, переданій у користування попередньому власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ за договором оренди землі від 17.02.2014 р. №4412900000070010034.

Відповідно до інформації Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області №995/5/12-32-12-03-02 від 14.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" не перебуває на обліку у ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області. Інформації від Сєвєродонецької міської ради щодо укладених договорів оренди - відсутня.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 465116 грн 69 коп. за період з 08.06.2016 по 31.03.2018 р. у вигляді несплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер №4412900000:07:001:0034), на якій розташоване набуте ним у власність нерухоме майно.

Правовою підставою заявлених позовних вимог визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначена вимога обґрунтована тими обставинами, що після набуття відповідачем права власності на вищенаведене нерухоме майно, до нього відповідно до положень ч.ч.1,2 статті 120 Земельного кодексу України, ч.ч. 1,2 статті 377 Цивільного кодексу України перейшло право користування (оренди) земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача - Товариства з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ , яке відповідач зобов`язаний був оформити та сплачувати за користування земельною ділянкою орендну плату.

Проте, як зазначає прокурор в позові, відповідач після придбання зазначеного майна у власність, використовує земельну ділянку, на якій воно розміщено, без оформлення права користування цією земельною ділянкою та не сплачуючи орендну плату, що призвело до безпідставного збереження відповідачем у спірний період з 08.06.2016 по 31.03.2018 р. коштів в розмірі орендної плати в сумі 465116,69 грн. за рахунок неотримання їх позивачем, які мають бути повернуті на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережені за рахунок позивача грошові кошти.

Як зазначено вище, господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки в договорі оренди землі №4412900000070010034 від 17.02.2014р., укладеному позивачем з попереднім землекористувачем відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме орендаря, з Товариства з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" (відповідача), а тому останній користується земельною ділянкою за наявності правових підстав.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що 21.03.2014 (дата укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна №336 від 21.03.2014) у ТОВ РБФ РЕМ автоматично припинилося, а у ТОВ "Боремер" автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою площею. Як вказав суд, договір оренди землі №4412900000070010034, укладений між ТОВ РБФ РЕМ та Сєвєродонецькою міською радою, не припинив дію в цілому, а відбулася заміна сторони в зобов'язанні.

Зазначений висновок, на думку колегії суддів не відповідає чинному законодавству та суперечить матеріалам справи.

При розгляді вищевказаних позовних вимог судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор вправі пред'явити позов в інтересах держави як в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, так і самостійно в разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурором зазначено, що Сєвєродонецька міська рада Луганської області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте останнім до теперішнього часу заходів щодо звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків не вжито. Невжиття Сєвєродонецькою міською радою заходів щодо стягнення з ТОВ БОРЕМЕР безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до неповного надходження плати за землю, яка перебуває в комунальній власності, що в свою чергу має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету.

На виконання ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Сєверодонецькою міською прокуратурою повідомлено Сєвєродонецьку міську раду про вжиття заходів представницького характеру, що підтверджується повідомленням №3279 від 06.04.2018 р.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо правомірності подання позову виконуючим обов'язки керівника Сєверодонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєверодонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 465116,69 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов'язання визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без оформлення відповідного права на цю земельну ділянку, яке перейшло до власника нерухомості відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, договір оренди землі від 17.02.2014 р. №4412900000070010034 є припиненим з огляду на вищезазначені положення Закону у зв'язку з набуттям іншою особою (відповідачем) права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Зазначений договір оренди землі є припиненим стосовно колишнього власника нерухомого майна та орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ .

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер", володіє та користується об'єктом нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою, яке до нього перейшло, тобто, без укладення договору оренди із Сєвєродонецькою міською радою та державної реєстрації такого права.

В той же час, слід зазначити, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій за договором оренди землі від 17.02.2014 р. №4412900000070010034 земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак, діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Отже, після відчуження об'єктів нерухомості колишні власники такого майна не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується судовою практикою Верховного Суду, зокрема, викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 у подібних правовідносинах.

Наявність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису щодо права оренди спірної земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" як нового власника нерухомого майна обов'язку від сплати орендної плати за землю, зважаючи на припинення договору оренди землі щодо попереднього орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ".

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою

Відтак, до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки, на якій розташований належний йому об'єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач з моменту виникнення права власності на вищевказане нерухоме майно, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Таким чином, з вищенаведених норм та обставин справи вбачається, що у спірних правовідносинах наявні передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України умови для повернення відповідачем позивачеві спірної суми грошових коштів як безпідставно збереженого майна, оскільки внаслідок несплати відповідачем у спірному періоді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яку він як власник нерухомого майна, що розташоване на цій ділянці, відповідно до законодавства, повинен сплачувати позивачеві з моменту набуття цього майна у власність, відбулося збереження цих коштів за рахунок неотримання їх позивачем, і при цьому правові підстави для такого збереження коштів відсутні.

При цьому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України не вимагається наявність складу цивільного правопорушення, оскільки у зв`язку з тим, що відповідне майно(грошові кошти) підлягає поверненню незалежно від того, внаслідок чиєї поведінки (набувача, потерпілого, інших осіб) відбулося його безпідставне збереження.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.47 т.1), розмір безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати розраховано позивачем, виходячи із площі земельної ділянки та розміру її нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнту індексації у відповідний період, відповідно до вимог ст.289 Податкового кодексу України.

Площа земельної ділянки та розмір її нормативної грошової оцінки у спірний період підтверджується наданими до матеріалів справи витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку (від 12.03.2018 №458/0/195-18; від 15.02.2018 №382/0/195-18, а.с.29,30 т.1), наданими Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області.

Користування відповідачем земельною ділянкою розміром 2,7623 га підтверджується також договором оренди землі від 17.02.2014 з попереднім власником нерухомого майна (ТОВ РБФ РЕМ) та актом приймання-передачі до нього (а.с.22-24 т.1), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.31 т.1).

Перевіривши розрахунок ціни позову, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним та відповідає положенням діючого земельного законодавства.

Відповідач вказаний розрахунок не спростував, контррозрахунок суду не надав.

Факт використання відповідачем спірної земельної ділянки за наявності правових підстав (відповідно до права користування попереднього землекористувача, яке в силу імперативної норми ст. 120 Земельного кодексу перейшло до нього з моменту придбання у власність нерухомого майна, яке на цій ділянці розміщене) не оспорюється прокурором та позивачем та не свідчить про наявність правових підстав для збереження за рахунок позивача грошових коштів, оскільки ця обставина не передбачена законодавством як підстава звільнення відповідача від обов`язку плати за землю.

Спірним майном, яке прокурор просить повернути позивачу як безпідставно збережене за його рахунок, в позовній заяві визначено саме несплачені відповідачем грошові кошти в розмірі орендної плати за спірну земельну ділянку, а не зазначена земельна ділянка, а тому обставина щодо використання цієї ділянки відповідачем на правовій підставі не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин, а тому суд першої інстанції безпідставно послався на неї в обґрунтування висновку про відмову в позові.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2018 року у справі №913/169/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м.Сєвєродонецьк в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боремер» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 465116,69 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боремер» (03151, м.Київ, вул.Волинська, будинок 48/50, код ЄДРПОУ 39072753) на користь Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, будинок 32, код ЄДРПОУ 26204220) 465116,69 грн. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боремер» (03151, м.Київ, вул.Волинська, будинок 48/50, код ЄДРПОУ 39072753) на користь прокуратури Луганської області (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Богдана Ліщини, 27, код ЄДРПОУ 02909921) 7007,42 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боремер» (03151, м.Київ, вул.Волинська, будинок 48/50, код ЄДРПОУ 39072753) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 10511,13 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2019 р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков