Рішення

від 04.02.2019 по справі 905/2330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.2019                     Справа № 905/2330/18                               

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді                                                                                 Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання          Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6, код ЄДРПОУ – 20077720)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» (86221, Донецька область, Шахтарський район, село Розівка, вулиця Островського, будинок № 27, код ЄДРПОУ – 36020807)

про стягнення 129 576,28 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача:           не з'явився

від відповідача:           не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» про стягнення 129 576,28 гривень, з яких:

- 10 411,11 гривень – 3% річних

- 119 165,17 гривень – інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2382-БО-6 від 28.12.2012 в частині своєчасної оплати за переданий газ, у зв'язку з чим позивачем нараховано інфляційні та річні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.01.2019.

Ухвалою суду від 23.01.2019 відкладено розгляд справи по суті на 04.02.2019.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Одночасно, за висновками суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» є: 86221, Донецька область, Шахтарський район, село Розівка, вулиця Островського, будинок № 27.

У відповідності до листів Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua) розміщувались оголошення з повідомленнями про дату та час судових засідань у справі №905/2330/18.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про день, місце та час судового засідання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

28.12.2012 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №13/2382-БО-6 (далі – Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець – прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 82тис.куб.м. (п.2.1.Договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 Договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони домовились про те, що строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років (п.9.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11. Договору).

Додатковою угодою №1 від 19.07.2013р. до Договору сторони домовились про зміну з 01.07.2013 ціни на газ, виклавши п.5.2. і п.5.5. Договору в новій редакції.

Договір та Додаткова угода №1 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2015 у справі №905/2659/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 104 082,57 гривень основного боргу за зобов'язаннями жовтня-грудня 2013, 18 052,36 гривень пені за період з 15.02.2013 по 13.07.2014, 5 151,29 гривень 3% річних за період з 15.02.2013 по 22.07.2014, 12 844,44 гривень інфляційних втрат за період квітень 2013 року – червень 2014.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, ухвалене у справі №905/2659/15 рішення господарського суду від 10.12.2015 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують, тобто наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/2382-БО-6 від 28.12.2012 за зобов'язаннями жовтня-грудня 2013, зі сплати пені за період з 15.02.2013 по 13.07.2014, 3% річних за період з 15.02.2013 по 22.07.2014, інфляційних втрат за період квітень 2013 року – червень 2014.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого у жовтні-грудні 2013 році природного газу, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.07.2014 по 21.11.2017 в розмірі 10 411,11 гривень та інфляційні втрати за період липень 2014 – жовтень 2017 року в розмірі 119 165,17 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних, господарським судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним.

Так, позивачем нараховано інфляційні втрати на суму боргу за зобов'язаннями жовтня-грудня 2013 року з урахуванням сум, на які збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та які були стягнені рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2015 у справі 905/2659/15.

Проте, позивачем помилково визначений розмір інфляційних втрат на який збільшилась заборгованість, адже господарським судом позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в цій частині були задоволені частково.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2015 у справі №905/2659/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» інфляційні втрати нараховані на заборгованість:

- за жовтень 2013 року у сумі 2049,14 гривень за період грудень 2013 року – червень 2014 року;

- за листопад 2013 року у сумі 4308,14 гривень за період січень – червень 2014 року;

- за грудень 2013 року у сумі 5719,13 гривень за період лютий – червень 2014 року.

За здійсненим судом перерахунком розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 117 350,96 гривень із розрахунку:

за період липень 2014 – жовтень 2017 року на суму боргу 18 472,41 гривень = 18 661,95 гривень;

за період липень 2014 – жовтень 2017 року на суму боргу 41 553,30 гривень = 41 979,67 гривень;

за період липень 2014 – жовтень 2017 року на суму боргу 56 133,37 гривень = 56 709,34 гривень.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» про стягнення 129 576,28 гривень, з яких: 10 411,11 гривень 3% річних, 119 165,17 гривень інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» (86221, Донецька область, Шахтарський район, село Розівка, вулиця Островського, будинок № 27, код ЄДРПОУ – 36020807) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6, код ЄДРПОУ – 20077720) 10 411,11 гривень 3% річних, 117 350,96 гривень інфляційних втрат, 1 916,43 гривень судового збору.

В частині стягнення 1 814,21 гривень інфляційних втрат – відмовити.

У судовому засіданні 04.02.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2019.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6, код ЄДРПОУ – 20077720)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сенс 2010» (86221, Донецька область, Шахтарський район, село Розівка, вулиця Островського, будинок № 27, код ЄДРПОУ – 36020807)

Суддя                     С.М. Фурсова