Постанова

від 29.08.2019 по справі 905/2330/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2019 р. Справа № 905/2330/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

позивача - Єфременко О.О. на підставі довіреності №14-192 від 17.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6537/10 від 23.03.2018,

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№879 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 04.02.2019,

у справі №905/2330/18, ухвалене суддею Фурсовою С.М. у приміщенні Господарського суду Донецької області 04.02.2019 о 12:10 год. (повний текст складено та підписано 11.02.2019),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010", с. Розівка,

про стягнення 129576,28 грн

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010" про стягнення 129576,28 гривень, з яких: 10411,11 гривень - 3% річних, 119165,17 гривень - інфляційні втрати з посиланням на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2382-БО-6 від 28.12.2012 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати за газ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2019 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010" про стягнення 129576,28 гривень, з яких: 10411,11 гривень 3% річних, 119165,17 гривень інфляційні втрати - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10411,11 гривень 3% річних, 117350,96 гривень інфляційних втрат, 1916,43 гривень судового збору. В частині стягнення 1814,21 гривень інфляційних втрат - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних з відповідача. Щодо інфляційних суд зазначає про те, що позивачем помилково визначений розмір інфляційних втрат, на який збільшилась заборгованість, адже господарським судом у справі №905/2659/15 позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України в цій частині були задоволені частково.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2019 у справі №905/2330/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 1814,21 грн скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1814,21 грн, у стягненні яких було відмовлено - задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних на суму боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.02.2019 у справі №905/2330/18; призначено справу до розгляду на 28.05.2019.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019, у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. та судді Бородіної Л.І. на дату розгляду апеляційної скарги, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя Геза Т.О., суддя Крестьянінов О.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 28.05.2019 представник апелянта просив зупинити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на цей час Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядається справа №905/600/18 предметом якої є вирішення тотожного питання, щодо нарахування інфляційних втрат на основну суму боргу за договором купівлі-продажу природного газу, яке має суттєве значення для подальшого вирішення справи по суті.

Отже, апелянт наголошував на необхідності зупинення провадження у справі в порядку п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу, якою законодавцем надано право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №905/2330/18 до складення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду повного тексту судового рішення у справі №905/600/18.

Судовою колегією встановлено, що 05.07.2019р. на офіційному веб - сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було опубліковано повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/600/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 поновлено провадження у справі №905/2330/18.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Гези Т.Д.

У судовому засіданні 29.08.2019 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р у Східного апеляційного господарського суду відсутня можливість відправлення судової кореспонденції до с. Розівка Шахтарського району Донецької області (місцезнаходження відповідача), на офіційному сайті суду було розміщене повідомлення про розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010" укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/2382-БО-6.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 82 тис.куб.м. (п.2.1.договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 Договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором (п.7.1. договору).

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони домовились про те, що строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п`ять років (п.9.3. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. договору).

Додатковою угодою від 19.07.2013 №1 до договору сторони домовились про зміну з 01.07.2013 ціни на газ, виклавши п.5.2. і п.5.5. Договору в новій редакції.

Договір та додаткова угода №1 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2015 у справі №905/2659/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Сенс 2010 , про стягнення 104082,57грн основного боргу, 18162,34грн пені, 13281,09грн інфляційних втрат, 5174,45грн 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сенс 2010 на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 104082,57грн основного боргу, 18052,36грн пені, 12844,44грн інфляційних втрат, 5151,29грн 3% річних, 2102,07грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, ухвалене у справі №905/2659/15 рішення господарського суду від 10.12.2015 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують, тобто наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс 2010" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2382-БО-6 за зобов`язаннями жовтня-грудня 2013, зі сплати пені за період з 15.02.2013 по 13.07.2014, 3% річних за період з 15.02.2013 по 22.07.2014, інфляційних втрат за період квітень 2013 року - червень 2014.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1814,21 грн, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи положення частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що він є арифметично невірним.

Як встановлено господарським судом першої інстанції позивачем нараховано інфляційні втрати на суму боргу за зобов`язаннями жовтня, листопада, грудня 2013 року з урахуванням сум, на які збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та які були заявлені у справі 905/2659/15.

У розрахунках позивача зазначено про те, що останній нараховує інфляційні втрати на суму, яка була заявлена у справі №905/2659/15, однак, господарським судом позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в цій частині були задоволені частково .

Як вбачається з рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2015 у справі №905/2659/15 стягнуто з ТОВ Сенс 2010 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати, які нараховані на заборгованість та складають:

- за жовтень 2013 року у сумі 2049,14 грн за період грудень 2013 року-червень 2014 року (позивачем заявлено суму інфляційних нарахувань у розмірі 2149,65 грн);

- за листопад 2013 року у сумі 4308,14 гривень за період січень-червень 2014 року (позивачем заявлено суму інфляційних нарахувань у розмірі 4515,90 грн);

- за грудень 2013 року у сумі 5719,13 гривень за період лютий-червень 2014 року(позивачем заявлено суму інфляційних нарахувань у розмірі 5831,4 грн).

При цьому з розрахунку, наданого позивачем по даній справі вбачається помилкове зазначення позивачем сум, які були заявлені по справі 905/2659/15 замість сум, які були стягнуті судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 10.12.2015 у справі №905/2659/15.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що інфляційні втрати нараховуються саме на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, яка була задоволена рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/2659/15, а не суму заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, які були заявлені позивачем до стягнення.

Колегія суддів здійснивши перерахунок розміру інфляційних нарахувань погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме:

за період липень 2014-жовтень 2017 року на суму боргу 18472,41 гривень = 18661,95 гривень;

за період липень 2014-жовтень 2017 року на суму боргу 41553,30 гривень = 41979,67 гривень;

за період липень 2014-жовтень 2017 року на суму боргу 56133,37 гривень = 56709,34 гривень відповідно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 117350,96 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно і нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Однак, доводи апеляційної скарги в частині неправильності здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат не спростовують висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.

Оскільки рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2330/18 від 04.02.2019 позивачем оскаржується частково, а саме: у частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1814,21 грн, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в іншій частині.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте при правильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2019 у справі №905/2330/18 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1814,21грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 02.09.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза