Рішення

від 12.02.2019 по справі 904/5108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5108/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 10 000 717,35 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1, довіреність №10 від 02 січня 2018 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до господарського суду із позовом, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№53222/18 від 05.12.2018) просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" заборгованість у розмірі 10 000 717,35 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 7 579 513,64 грн.,

- 3% річних у розмірі 476 524,07 грн.,

- інфляційні втрати у розмірі 1 944 679,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №1184/15-1592-02 від 05 жовтня 2015 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 03.02.2017 по 30.09.2018 у сумі 476 524,07 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2017 року - вересень 2018 року у розмірі 1 944 679,64грн., станом на 14.11.2018.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що додані до позовної заяви копії документів не містять даних, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини та, враховуючи безпідставні розрахунки позивача відносно дійсної вартості товару, відповідач вважає позовні вимоги не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, позивачем не додано доказів надання рахунків №160/21 від 02.02.2017, №162/23 від 02.02.2017, надання яких є обов'язковою умовою для настання оплати, а тому відповідач вважає, що зобов'язання з оплати ще не настало.

У відповіді на відзив позивач вказує, що рахунки-фактури за спірними поставками, а також інші документи, які встановлені п.6.1 договору, були надіслані на адресу відповідача за допомогою кур'єрської служби ТОВ "Нова пошта" (експрес накладна №5900236268909 від 08.02.2017).

19 грудня 2018 року до господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" надішли заперечення на відповідь на відзив мотивовані тим, що надання рахунку-фактури є необхідною умовою для здійснення оплати, з огляду на п.3.9, який приписує, що при здійсненні платежів за даним договором, сторони в платіжних документах (рахунках) зобов'язуються вказувати номер і дату договору, а також номер додатку, по якому здійснюється платіж.

Необхідність наявності рахунків-фактур на дату здійснення платежу передбачена також п.6.1 договору, яким передбачено, що протягом 7 банківських днів від дати поставки продавець зобов'язаний надати рахунок-фактуру на всю партію поставленого товару.

Крім того, відповідач зазначає, що в доданих до позовної заяви рахунках зазначено, що ціна товару формується з урахуванням вмісту заліза.

Однак, ані в рахунках-фактурах № 148/61 від 30.01.2017, 160/21 від 02.02.2017, 162/23 від 02.02.2017, ані в позовній заяві, ані в поясненнях позивача, які надані ним в судовому засіданні та відповіді на відзив не міститься інформація щодо вихідних даних, які мають застосовуватись для визначення вмісту заліза, тому відповідач вважає, що позивачем не доведено дійсність та вірність визначення ціни товару.

Також, відповідач зазначає, що доводи позивача щодо нарахування інфляційних втрат є помилковими. Розмір інфляційних втрат має бути зменшеним по відношенню до нарахованого позивачем в позовній заяві на 127 345,99 грн. (без врахування інфляційних за лютий 2017 року), а саме: по сумі 6 354 206,04 грн. на суму 69 633,91 грн.; по сумі 2 582 284,32 грн. на суму 30 366,39 грн., по сумі 2 325 666,00 грн. на суму 27 345,69 грн.

Окрім цього, оскільки позивач в якості доказу надсилання рахунків-фактур надав разом з відповіддю на відзив експрес-накладну № 59000236268909 від 08.02.2017 сформована відділенням "Нової пошти" 08.02.2017 відповідач вважає за потрібне зазначити, що розрахунковою датою прибуття, яка зазначена в накладній є 09.02.2017.

Таким чином, самим позивачем підтверджено помилковість визначення початку періоду нарахування 3% річних з 03.02.2017 та 08.02.2017.

Адже з огляду на приписи ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Нарахування 3% річних можливе з 10.02.2017 та зменшиться по сумі 6 354 206, 04 грн. на 3 655,85 грн.; по сумі 2 582 284,32 грн. на 424,49 грн.; по сумі 2 325 666,00 грн. на 382,30 грн., загальна сума зменшення складає 4 462,64 грн.

Разом з тим, від Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, мотивоване тим, що одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення коштів з ПАТ "ДМК" у добровільному порядку є неможливим за браком у боржника власних обігових коштів; вжиття заходів примусового виконання рішення призведе до катастрофічної ситуації - під реальною загрозою опиниться: погашення заборгованості перед кредиторами, право яких на отримання грошових коштів від ПАТ "ДМК" виникло раніше, виплата поточної заробітної плати, проведення розрахунків з бюджетами, здійснення розрахунків з постачальниками енергоносіїв, сировини, матеріалів.

Однак, своє складне фінансове становище ПАТ "ДМК" вважає тимчасовим явищем. Наразі відповідачеві вдалось досягти певних успіхів у металургійному виробництві, що надасть змогу реалізовувати конкурентноздатну металопродукцію та поступово здійснити розрахунки з усіма кредиторами. Враховуючи економічні та виробничі підстави, ПАТ "ДМК" вважає за можливе виконати судове рішення по справі № 904/5108/18 на умовах відстрочення виконання рішення суду.

11 січня 2019 року (електронною поштою) та 14 січня 2019 року від Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що на момент здійснення спірних поставок ПАТ "ДМК" володіло всіма необхідними даними, які необхідні для розрахунку остаточної ціни товару за специфікаціями №21 від 10.01.2017, № 22 від 25.01.2017. Доводи відповідача, які викладені в запереченнях на відповідь на відзив, позивач розцінює як намагання звільнитися від обов'язку оплати товару, який був фактично поставлений ПАТ "Кривбасзалізорудоком", прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та претензій та використаний ним у його виробничій діяльності.

Щодо здійсненого відповідачем контррозрахунку трьох відсотків річних позивач зазначає, що прострочення рахується з моменту закінчення строку, який встановлений у пунктах 6 специфікацій № 21 від 10.01.2017 та № 22 від 25.01.2017 (3 банківських дня з дати поставки).

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, зазначає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а лише відображають поточну підприємницьку (господарську) діяльність товариства. При цьому, фінансове становище товариства є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки на оплату поставленого товару, оскільки був обізнаний про строк виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу. Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для відстрочки виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 відкрито провадження у справі №904/5108/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.12.2018. В судовому засіданні 11.12.2018 оголошувалась перерва на 19.12.2018, з 19.12.2018 на 14.01.2019, з 14.01.2019 на 22.01.2019, при цьому продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2019.

У судовому засіданні 12.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1184/15-1592/02, відповідно до п.1.1 якого на умовах, передбачених даним договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити наступну залізорудну сировину, що надалі іменується товар:

- руда агломераційна (РА-1) виробництва ПАТ "Кривбасзалізрудком" ТУ У 13.1-00191307-021:2008 (зі змінами №1 та №2) з розрахунковим базовим вмістом Fе-61% (мінімальний вміст Fе повинен бути не менше 60 %, верхня межа без обмежень);

- руда агломераційна (РА-1) виробництва ПАТ "Кривбасзалізрудком" ТУ У 13.1-00191307-021:2008 (зі змінами №1 та №2) з розрахунковим базовим вмістом Fе-56% (мінімальний вміст Fе повинен бути не менше 55 %, верхня межа без обмежень) (доповнено додатковою угодою №5 від 30.12.2016).

Загальний обсяг Товару за даним договором визначається обсягом товару, що підлягає поставці в 2015-2017 році у відповідності зі специфікаціями до даного договору (п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.12.2016).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець поставляє покупцеві товар на умовах FСА (франко-перевізник) станція примикання Продавця (Рокувата, Шмакове, Вечірній Кут) відповідно до базисних умов поставки Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати (редакція 2010 року).

Згідно з п. 6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) разом з товаром продавець зобов'язаний надати покупцеві оригінал залізничної накладної і копію сертифіката якості. Продавець протягом 7 банківських днів від дати поставки передає представникові покупця безпосередньо або поштою наступні документи:

- рахунок-фактура на всю партію поставленого товару, відомість із вказівкою номерів маршрутів, вагонів, залізничних накладних по вагонам, вагу вагонів, найменування товару, а також із вказівкою покупця, одержувача, номера договору - оригінал;

- сертифікат якості - оригінал;

- залізничні квитанції про приймання вантажу - копія.

Продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої продавцем особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між сторонами були укладені специфікації № 21 від 10.01.2017 та № 22 від 25.01.2017 на поставку руди агломераційної в січні - лютому 2017 року.

На виконання умов договору та вказаних специфікацій продавцем було відвантажено 7420 тн. руди на загальну суму 11 262 156,36 грн., про що свідчать залізничні накладні № 46959300 від 30.01.2017, № 47072293 від 02.02.2017, № 47072301 від 02.02.2017.

Умови оплати визначені у п. 6 специфікацій № 21 та № 22, а саме: оплата 100% вартості кожної партії товару за фактом поставки протягом 3-х банківських днів з дати поставки за курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату поставки (на дату штемпеля станції відправлення на залізничній накладній). Оплата здійснюється на підставі фактичних рахунків. Остаточна ціна товару (Ц 2 ) вказується у фактичних рахунках, складених на дату поставки, та розраховується за формулою, наведеною у п. 1 Специфікації, де К 1 - курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату поставки.

Позивач зазначає, що покупець належним чином не виконав свої зобов'язання з оплати товару та лише частково оплатив товар у розмірі 3 682 642,72 грн. згідно рахунку № 148/61 від 30.01.2017 за поставку руди в січні 2017 року, що підтверджується банківськими виписками за 31.10.2017, 29.11.2017.

Відтак, відповідач має непогашену заборгованість за поставку руди за договором купівлі-продажу №1184/15-1592-02 від 05.10.2015 у розмірі 7 579 513,64 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням умов договору та Специфікацій строк оплати товару є таким, що настав.

Заперечення відповідача щодо ненадання рахунків-фактур на оплату, які є необхідною умовою для здійснення оплати спростовуються наданою позивачем у відповіді на відзив копією експрес-накладної №59000236268909, якою підтверджується отримання відповідачем рахунків-фактур.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 7 579 513,64 грн. відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 7 579 513,64 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 476 524,07 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 944 679,64 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 476 524,07 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 944 679,64 грн. за період з 03.02.2017 по 14.11.2018.

Відповідач, у своїх запереченнях зазначав, що оскільки рахунки-фактури відповідно до експрес-накладною отримані 09.02.2017, нарахування 3% річних можливе з 10.02.2017, а тому 3% річних зменшиться по сумі 6 354 206, 04 грн. на 3 655,85 грн.; по сумі 2 582 284,32 грн. на 424,49 грн.; по сумі 2 325 666,00 грн. на 382,30 грн., загальна сума зменшення складає 4 462,64 грн.

У той же час, умовами Специфікацій визначено, строк оплати за фактом поставки протягом 3-х банківських днів з дати поставки за курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату поставки (на дату штемпеля станції відправлення на залізничній накладній).

Так, у Специфікації також визначено, що оплата здійснюється на підставі фактичних рахунків.

Однак, умовами договору (п.6.1) визначено, що продавець протягом 7 банківських днів від дати поставки передає представникові покупця безпосередньо або поштою наступні документи, у тому числі, рахунок-фактура на всю партію поставленого товару, відомість із вказівкою номерів маршрутів.

З викладеного слідує, що товар має бути оплачений протягом 3-х банківських днів з дати поставки (дати штемпеля станції відправлення на залізничній накладній), оскільки рахунок фактури, за умовами договору, направляється протягом 7 банківських днів від дати поставки.

За розрахунком суду розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем, що є його правом, а тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 476 524,07 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а тому вимогу про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 759 810,10 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9 815 847,81 грн., з яких 7 579 513,64 грн. - основний борг, 476 524,07 грн. - 3% річних, 1 759 810,10 грн. - індекс інфляції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані зі сплатою судового бору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 147 237,72 грн.

Щодо клопотання про відстрочку виконання рішення

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами, які надають суду право на розстрочення виконання рішення суду. Строк оплати за поставлений за договором товар настав у жовтні 2017 року, однак оплата відповідачем за поставлений товар здійснена не була. Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочки виконання рішення, відповідачем не надано, згоди позивача на відстрочку виконання рішення суду відповідачем не отримано. Наявність багатьох виконавчих проваджень, відкритих відносно відповідача та арештів рахунків не звільняє відповідача від виконання свого обов'язку.

Таким чином, заява про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення 10 000 717,35 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, ідентифікаційний код 00191307) заборгованість у розмірі 7 579 513 (сім мільйонів п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 476 524 (чотириста сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 759 810 (один мільйон сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот десять) грн. 10 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 147 237 (сто сорок сім тисяч двісті тридцять сім) грн. 72 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.02.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва