Постанова

від 30.01.2019 по справі 922/887/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/887/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірми "Лан" - Громова А.В.,

Головного управління Держгеокадастру

у Харківській області - не з'явився,

Барвінківської районної державної

адміністрації Харківської області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Лан"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 (у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Ільїн О.В.,Россолов В.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2018 (суддя Светлічний Ю.В.)

у справі № 922/887/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Лан"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області,

про визнання поновленим договору та визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан" (далі - ТОВ Агрофірма "Лан") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати поновленим договір оренди землі від 18.11.2010, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 26.12.2011 за № 632040004000982; визнати укладеною між ТОВ Агрофірма "Лан" і ГУ Держгеокадастру додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", не висловлюючи жодних заперечень щодо поновлення договору оренди, пропонуючи та узгоджуючи зміну істотних умов цього договору оренди, безпідставно не підписав погоджену редакцію додаткової угоди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Барвінківську районну державну адміністрацію Харківської області (далі - Барвінківська РДА).

Суди розглядали справу неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що запропонована позивачем редакція додаткової угоди містить змінені умови, які не відповідають умовам частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки умови додаткової угоди суттєво відрізняються від умов первісного договору оренди, про поновлення якого просить позивач, доказів порушення переважного права відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тобто надання земельної ділянки іншій особі, позивач не надав. Також судом апеляційної інстанції зауважено, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права, що має наслідком відмову у даному позові з заявлених підстав та за заявленими вимогами, однак ця обставина не звільняє позивача від обов'язковості укладання додаткової угоди з відповідачем на погоджених ними умовах відповідно до вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2018 року ТОВ Агрофірма "Лан" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ТОВ Агрофірма "Лан" обґрунтовує, зокрема, тим, що ним як орендарем було ініційовано механізм поновлення договору оренди, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Скаржник неодноразово та у належні строки надсилав відповідачу заяви про поновлення договору оренди, на які відповідач надавав зауваження щодо умов договору оренди у зв'язку з його поновленням. Такі зауваження стосувалися умови щодо строку дії договору та щодо орендної плати, зокрема щодо розміру відсотку нормативної грошової оцінки, тобто розміру орендної плати. За результатами домовленостей сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди в частині строку дії договору - на 5 років, та орендної плати - з 2 до 8 % від нормативної грошової оцінки, однак додаткову угоду укладено не було, а інших зауважень щодо умов договору не зазначено. Допустивши неправильне застосування норм права, суди ухвалили необґрунтовані та неправомірні судові рішення.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру, заперечуючи проти її задоволення, просить судові рішення залишити без змін, наголошуючи на правильному застосуванні судами положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та встановленні обставин, за яких підстав для поновлення договорів оренди землі немає.

ГУ Держгеокадастру та Барвінківська РДА своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи установлено, що 18.11.2010 між Барвінківською РДА (орендодавець) і ТОВ Агрофірма "Лан" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого на підставі розпорядження Барвінківської РДА від 08.10.2010 № 282 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 72,4246 га, у тому числі ріллі 72,4246 га, із земель запасу для сільськогосподарського використання, яка знаходиться на території Мечебилівської сільської ради.

У пункті 9 договору сторони встановили орендну плату: на 2010 рік у розмірі 16 940,64 грн, що становить 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації, і на наступні роки в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації.

Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 5 років (у разі укладання договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити чи припинити його дію.

Договір було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 26.12.2011 за № 632040004000982.

Отже, строк дії договору встановлено до 26.12.2016.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 11.04.2017, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320484000:06:000:0190, зареєстровано за позивачем, строк дії речового права (права оренди) 5 років з 26.12.2011.

Судами установлено, що зазначена земельна ділянка розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, є земельною ділянкою державної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Наразі розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області здійснює ГУ Держгеокадастру.

Також судами установлено, що відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 18.11.2010 позивач 16.08.2016, тобто в межах визначеного сторонами 90-денного строку, звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою № 141, у якій просив поновити діючий договір оренди землі на земельну ділянку площею 72,4246 га із земель запасу на території Мечебилівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер №632048400:06:000:0190.

ГУ Держгеокадастру у відповідь на цю заяву направило на адресу позивача лист від 05.09.2016 № 19-20-14-26907/0/19-16, у якому зазначило, що для поновлення договору оренди землі орендарю необхідно надати проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, лист Барвінківської РДА щодо належного виконання орендарем обов'язків за договором, довідку ДФС щодо відсутності заборгованості зі сплати орендної плати, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2016.

03.10.2016 ТОВ Агрофірма "Лан" повторно звернулося до ГУ Держгеокадастру з заявою про поновлення договору оренди землі, до якої додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 18.11.2010, копії: договору оренди від 18.11.2010, свідоцтва про реєстрацію та статут, довідку ДФС про відсутність заборгованості з орендної плати, лист-погодження Барвінківської РДА, витяги з державного земельного кадастру та державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ГУ Держгеокадастру на цю заяву позивача 03.11.2016 у листі № 19-20-14-33538/0/19-16 запропонувало ТОВ Агрофірмі "Лан", зокрема, викласти пункт 8 договору у такій редакції: "Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію". Також відповідач запропонував позивачу з метою стимулювання належності виконання умов договору оренди встановити розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та рекомендував повторно звернутися до відповідача з відповідною заявою про поновлення договору оренди землі, долучивши повний пакет документів, враховуючи викладені зауваження.

ТОВ Агрофірма "Лан" 25.11.2016 звернулося до відповідача із заявою, у якій просило поновити вищевказаний договір оренди землі. До заяви було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та внесення погоджених змін, а саме: погоджено встановлення строку дії договору оренди - 5 років та розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також до заяви додано інші документи.

ГУ Держгеокадастру у листі від 26.12.2016 № 19-20-14-39402/0/19-16 повідомило ТОВ Агрофірму "Лан" про необхідність подання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та було рекомендовано позивачу повторно звернутися до ГУ Держгеокадастру з відповідною заявою про поновлення договору оренди землі, долучивши повний пакет документів, враховуючи викладені зауваження.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ Агрофірма "Лан" послалося на те, що відповідач при вирішенні питання щодо поновлення договору оренди землі на новий строк не висловив жодних заперечень; при цьому, пропонуючи та узгоджуючи зміну істотних умов договору оренди, в порушення статті 33 Закону України "Про оренду землі" безпідставно не підписав додаткову угоду. З огляду на обставини, що склалися, позивач просив визнати поновленим договір оренди землі та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 18.11.2010 на погоджених між сторонами умовах у редакції, наведеній у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка прийнята судом відповідно до ухвали від 06.12.2017).

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачем не порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, тому відсутні підстави для його захисту.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного з'ясування і оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Як вже було зазначено, суди попередніх інстанцій установили, що позивач 16.08.2016 (у межах визначеного сторонами 90-денного строку до закінчення строку дії договору оренди землі від 18.11.2010) звернувся до відповідача з заявою № 141 про поновлення договору оренди землі від 18.11.2010. Таким чином, орендар земельної ділянки виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця у строк, передбачений умовами договору оренди, що також узгоджується з положеннями частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з'ясуванню судом підлягає, зокрема обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов договору.

Натомість судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не було належним чином досліджено, з наданням правової оцінки, листування між сторонами договору оренди землі щодо узгодження істотних умов договору, зокрема листів ГУ Держгеокадастру від 05.09.2016 № 19-20-14-26907/0/19-16, від 03.11.2016 № 19-20-14-33538/0/19-16, від 26.12.2016 № 19-20-14-39402/0/19-16, у яких, за відсутності заперечень щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі, запропоновано орендарю встановити у додатковій угоді розмір орендної плати на рівні 8 % та строк дії договору 5 років, а також заяви орендаря від 25.11.2016, до якої позивачем додано проект додаткової угоди до договору оренди із викладенням запропонованих орендодавцем істотних умов договору щодо строку його дії та розміру орендної плати.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам, викладеним у наведених вище листах ГУ Держгеокадастру, щодо подання позивачем додаткових документів, у тому числі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з огляду на те, що Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов'язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, окрім проекту додаткової угоди.

При цьому судами попередніх інстанцій не враховано, що у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Отже, у разі встановлення належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, орендодавець вважатиметься таким, що порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Ураховуючи наведене, з'ясування цих обставин є важливим у наданні оцінки діям сторін у контексті виконання ними вимог, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Проте, вирішуючи спір у цій справі, суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Лан" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2018 у справі № 922/887/17 скасувати.

3. Справу № 922/887/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий