Ухвала

від 11.02.2019 по справі 923/838/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 923/838/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Берднік І.С., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Таран С.В., Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.

від 19.12.2018

за позовом Приватного підприємства "Щасливе дитинство"

до 1. Landunaso Management Limited (Ландунасо Менеджмент Лімітед) м. Нікосія, Кіпр, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Менеджмент"

про звернення стягнення боргу на предмет застави, шляхом визнання права власності на частку у статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

Акціонерного товариства "Сбербанк" 09.01.2019 звернулося до Верховного Суду, через Південно-західний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 923/838/17.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 31.01.2019 визначено склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Берднік І.С., Студенець В.І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

З поданої касаційної скарги вбачається, що вона подана на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 в частині залучення до участі у справі № 923/838/17 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Компанію ТРІШУЕ ГРУП ЛІМІТЕД (номер реєстрації 200297, 10, Маріна хаус, острів Еден, Сейшельські острови).

Відповідно до частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції, зазначених у пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Таким чином, зазначені норми процесуального права не містять застережень стосовно можливості оскарження у касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

З огляду на те, що Акціонерне товариство "Сбербанк" оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції в частині, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 255, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 923/838/17.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Берднік

В. Студенець