Рішення

від 07.02.2019 по справі 920/910/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2019 Справа № 920/910/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/910/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна (вул. Велика Китаївська, буд. 10А, офіс 194, код 40524974),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1),

про стягнення 42 735 грн. 82 коп. збитків та штрафних санкцій по договору перевезення (шляхом підписання заявки) № 140318 від 28.03.2018,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 42 735 грн. 82 коп., з яких: 41 606 грн. 02 коп. основного боргу (збитків), 636 грн. 06 коп. - 3% річних, 493 грн. 74 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору перевезення (шляхом підписання заявки) № 140318 від 28.03.2018, а також судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач подав для завантаження транспортні засоби НОМЕР_2/НОМЕР_3, що не відповідають вимогам Заявки №140318 від 28.03.2018, тобто за відсутності Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами (далі за текстом - Свідоцтва про допущення ), а також не придатні для здійснення міжнародного перевезення, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки у розмірі сплаченого рахунку за простій транспортного засобу на суму 15 920 грн. 70 коп., а також витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та зберігання вантажу за межами митної території України в розмірі 800 Євро, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 12.04.2018, складало 25 685 грн. 32 коп., а всього 41 606 грн. 02 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2018 відкрито провадження у справі № 920/910/18, відповідачу надано термін 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 08.01.2019 розгляд справи по суті було відкладено на 07.02.2019 без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.12.2018, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

21.12.2018 на адресу господарського суду Сумської області від відповідача надійшов письмовий відзив від 20.12.2018 на позов, а також доповнення до відзиву від 03.01.2019, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у заявці №140318 від 28.03.2018 позивачем не ставилась вимога про необхідність здійснення перевезення за процедурою МДП (TIR), під час якої обов'язковою є наявність у перевізника Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами (далі - Свідоцтво про допущення ), а зазначено про здійснення перевезення за процедурою CMR, під час якої наявність такого свідоцтва не вимагається. Крім того, вважає, що вина відповідача у зриві завантаження відсутня. Для здійснення перевезення відповідач залучив перевізника ФОП Дикуна В.П., транспортний засіб якого відповідав усім вимогам узгодженої сторонами заявки.

Позивачем було подано відповідь на відзив від 01.02.2019, в якій зазначив, що відповідач допустив порушення своїх зобов'язань щодо належного виконання міжнародного перевезення за Заявкою, внаслідок чого позивач був вимушений понести додаткові витрати (збитки) на розвантаження, зберігання та завантаження вантажу на транспортний засіб іншого перевізника. Крім того, задля недопущення зриву строків доставки вантажу вантажоодержувачу (ТОВ ЕКОСОФТ ), Позивач був вимушений оплатити рахунок Відповідача №11 від 10.04.2018 року за простій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3 на кордоні, незважаючи на те, що простій виник внаслідок подачі вказаних транспортних засобів під завантаження без технічної можливості їх пломбування, тобто непридатних до транзитного перевезення територією ЄС, що прирівнюється до неподачі Відповідачем транспортних засобів.

В свою чергу, відповідачем надіслано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив від 06.02.2019, в яких відповідач зазначив про те, що транспортний засіб перевізника оснащений конструкціями для накладення пломб та ін. забезпечень, що підтверджується відповідними фотографіями напівпричепа перевізника та спростовує безпідставні заяви позивача про відсутність в автомобілі технічної можливості для пломбування.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

28 березня 2018 року між ТОВ ПРОЛОГ УКРАЇНА та Фізичною особою-підприємцем Козаревською Марією Олександрівною було укладено договір перевезення шляхом підписання між сторонами Заявки №140318 від 28.03.2018 року (далі за текстом - Заявка ), відповідно до умов якої відповідач (перевізник,) взяв на себе зобов'язання доставити вантаж фільтраційного обладнання з порту Бремерхафен (ФРН) до м. Ірпінь (Україна), автомобільним транспортом р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3.

Вантажовідправником у Заявці зазначено Компанію NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH (м. Гамбург, ФРН), вантажоодержувачем - ТОВ ЕКОСОФТ (м. Ірпінь Україна).

Для здійснення перевезення відповідач надав під завантаження транспортні засоби RENAULT MAGNUM 480 (вантажний сідловий тягач-Е) р.н. НОМЕР_2 та SCHWARZMULLER SPA-3Е (напівпричіп Н/ПР - бортовий-тентований) р.н. НОМЕР_3.

Відповідно до Заявки, сторони погодили поставку на умовах FCA Інкотермс - Франко-перевізник , відповідно до яких, продавець здійснює поставку товару перевізнику чи іншій особі, які призначені покупцем, на площах продавця. За загальним правилом, умови FCA Інкотермс передбачають зобов'язання покупця (ТОВ ЕКОСОФТ ) за власний рахунок укласти договір перевезення товару з названого місця поставки.

Крім того, Заявкою визначено перелік супровідних документів на вантаж, серед яких була вказана транзитна декларація Т1, що свідчить про необхідність здійснення перевезення вантажу за процедурою зовнішнього транзиту Т1 територією Європейського Союзу.

На виконання даної умови митний агент на території ФРН видав транзитну декларацію №588069/1803138 /а.с.20,21/.

Заявка містить розділ Спеціальні вимоги, умови та інструкції , у відповідності до якого, перед завантаженням водій зобов'язаний перевірити відповідність вантажу із зазначеними даними у заявці і у випадку розбіжностей НЕ приступати до завантаження і негайно проінформувати Замовника, водій зобов'язаний перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення вантажу і контролювати процес завантаження (п. 1). Також водій зобов'язаний не виїжджати з місця митного оформлення без пломби (п. 5).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що Вантажовідправник (NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH, м. Гамбург ФРН) здійснив завантаження вантажу за Заявкою, після чого була розпочата процедура митного оформлення вантажу і транспортних засобів. Під час митного оформлення у порту Бремерхафен (ФРН) офіційний представник митних органів Федеративної Республіки Німеччина встановив, що наданий Відповідачем для виконання перевезення транспортний засіб не обладнаний для здійснення міжнародного перевезення вантажів під митним контролем, відповідних документів не має, у зв'язку з чим не може здійснювати будь-яке міжнародне перевезення вантажів під митними печатками і пломбами. Таким чином, вважає, що Відповідач не виконав умови Заявки та подав транспортний засіб, який не відповідає вимогам до транзитного перевезення територією Європейського Союзу за транзитною декларацію ТІ.

У зв'язку з неможливістю виконати міжнародне перевезення на транспортних засобах р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3, наданих Відповідачем, митні органи ФРН відмовилися оформлювати митні документи, а тому виник простій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3 з вантажем на кордоні. Після цього Позивач у терміновому порядку був змушений шукати іншого перевізника (ТОВ БМ ТРАНС ), на транспортний засіб якого вантаж зрештою був перевантажений та в подальшому перевезений до м. Ірпінь (Україна).

Позивач зазначає, що не зважаючи на порушення умов Заявки, що унеможливило здійснення міжнародного перевезення вантажу та спричинило постій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3, Відповідач виставив рахунок №11 від 10.04.2018 року на суму 15 920,70 грн. /а.с. 27/ з наступним формулюванням: Штрафні санкції а/м НОМЕР_2/НОМЕР_3 за простій авто за кордоном , який був оплачений позивачем згідно платіжного доручення №1060 від 10.04.2018 року /а.с. 28/.

Крім того, Позивач зазначає, що був вимушений понести додаткові витрати (збитки) на зберігання вантажу, а також на навантажувально-розвантажувальні роботи, пов'язані з перевантаженням вантажу в контейнері TCNU9350181 на інший транспортний засіб нового перевізника (ТОВ БМ ТРАНС ), який вже мав відповідні документи/дозволи на міжнародні перевезення. Для надання вказаних послуг та виконання робіт Позивач залучив Компанію С.Н. ROBINSON EUROPE B.V., яка за свої послуги (зберігання і перевантаження) виставила рахунок №10571835786 від 12.04.2018 року на суму 800 Євро /а.с.29/. У свою чергу, позивач оплатив рахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 08.06.2018 року /а.с.31/, який серед інших платежів покриває рахунок Компанії С.Н. ROBINSON EUROPE B.V. від 12.04.2018 року та підписаний сторонами Акт виконаних робіт від 12.04.2018 року.

У зв'язку з вищевикладеним, Позивачем на адресу Відповідача було направлено Претензію №1 від 12.04.2018року на суму 41 606,02 грн. /а.с.32-33/, в якій Позивач просив відшкодувати завдані Відповідачем збитки у розмірі сплаченого рахунку за простій транспортного засобу на суму 15 920,70 грн., а також витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи та зберігання вантажу за межами митної території Україні в розмірі 800 Євро, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 12.04.2018 року складало 25 685,32 грн., а всього: 41 606 грн. 02 коп.

Претензія була направлена на електронну адресу Відповідача m.kozarevskaia@gmail.com листом від 26.04.2018 року /а.с.36/, однак станом на сьогодні претензія залишається без відповіді та задоволення зі сторони Відповідача, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 41 606 грн. 02 коп. збитків, завданих неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань по договору перевезення (Заявки) №140318 від 28.03.2018 р.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 1 ст. 917 ЦК України, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відповідно до п. 44 Статуту автомобільного транспорту УРСР (затверджено Постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969 року), автотранспортні підприємства і організації зобов'язані забезпечувати своєчасну подачу рухомого складу по всіх пунктах вантаження і вивантаження у відповідності з договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також подавати вантажовідправникам рухомий склад під вантаження у справному стані, придатному для перевезення даного виду вантажу, який відповідає санітарним вимогам. Подача рухомого складу, непридатного для перевезення передбаченого договором вантажу, дорівнюється неподачі транспортних засобів.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що сторони в Заявці обумовили перевезення вантажу за товаротранспортною накладною типу CMR, яка не передбачає застосування процедури МДП (TIR) і відповідно без Свідоцтва про допущення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів це - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року (далі за текстом - Конвенція ) визначено, що Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін .

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної , яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та статті 6 Закону України Про транзит вантажів перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме: міжнародною автомобільною накладною (СМR).

Тобто, під час здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним видом транспорту слід використовувати міжнародну автомобільну накладну (CMR).

Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом.

Положення цієї Конвенції застосовуються за умови, що:

1) перевезення гарантуються гарантійними об'єднаннями і мають провадитися з застосуванням книжки МДП;

2) перевезення провадяться у дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, попередньо допущених до перевезення.

Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, це документ, зразок якого наведений у додатку 4 до Конвенції МДП, який засвідчує відповідність вантажного відділення автомобільного транспортного засобу міжнародним технічним вимогам, установленим Конвенцією МДП.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1064, затверджений Порядок видачі свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, яким визначено послідовності дій посадових осіб митних органів під час видачі свідоцтва про допущення механічного дорожнього транспортного засобу, причепа, напівпричепа, призначеного для його буксирування таким транспортним засобом, власник якого здійснює автомобільні перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975, до перевезення товарів під митними печатками та пломбами.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами видається тільки в тому разі, коли перевезення здійснюється на умовах Конвенції МДП особам, які мають допуск до процедури МДП.

Враховуючи те, що сторони обумовили в Заявці перевезення вантажу із застосуванням міжнародної автомобільної накладної (СМR), наявність у відповідача свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами не є обов'язковою.

Крім того, відповідачем подано докази в обґрунтування своїх заперечень вимогам позивача щодо непридатності для накладання пломб транспортного засобу, залученого відповідачем до перевезення, оскільки з фотографій напівпричепа, доданих відповідачем до заперечення на відповідь на відзив, вбачається, що він містить усі необхідні елементи конструкції вантажного відсіку напівпричепа, які передбачають можливість накладення пломб чи інших митних забезпечень: на зовнішніх стінках та дверях причепа розміщені металічні кільця, через які над брезентом по усьому периметру причепа протягнутий трос, який має 2 кінці, що свідчить про можливість накладення на них відповідних митних пломб.

Суд не приймає до уваги в якості належного доказу посилання позивача на лист-довідку від 06.04.2018 року /а.с. 23/ Вантажовідправника за Заявкою - Компанії NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH (м. Гамбург, ФРН), в якій міститься підтвердження, що митними органами Федеративної Республіки Німеччина було відмовлено в оформленні транзитної декларації (Т1) на транспортні засоби р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3, що перевозили вантаж в контейнері TCNU9350181 за морською накладною TORD3729944 від 17.03.2018 року, у зв'язку з відсутністю Свідоцтва про допущення на даний автомобіль і його непридатності до здійснення перевезень транзитних вантажів територією Європейського Союзу, оскільки зазначений лист-довідка є суб'єктивним викладення інформації Компанією NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH , в той час як письмові матеріали справи не містять належного письмового доказу, який би підтверджував факт відмови в оформленні транзитної декларації (Т1) на транспортні засоби р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3, що перевозили вантаж в контейнері TCNU9350181 за морською накладною TORD3729944 від 17.03.2018 року у зв'язку з відсутністю Свідоцтва про допущення саме митними органами Федеративної Республіки Німеччина .

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України ) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України ). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження спричинення йому збитків в розмірі 42 099 грн. 76 коп. саме у зв'язку з відсутністю у відповідача Свідоцтва про допущення, а також не наведено належних доказів непридатності транспортного засобу до здійснення перевезень за заявкою, а отже суд приходить до висновку про те, що позивачем не подано належних доказів наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права (інтересу); завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки, що позбавляє позивача права на відшкодування завданих збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 42 099 грн. 76 коп. збитків є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, беручи до уваги те, що вимога про стягнення з відповідача 636 грн. 06 коп. 3% річних, 493 грн. 74 коп. інфляційних збитків є похідною від основної вимоги про стягнення основної заборгованості (збитків), в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій суд також відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна до відповідача: Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни про стягнення 42 735 грн. 82 коп. збитків та штрафних санкцій по договору перевезення (шляхом підписання заявки) № 140318 від 28.03.2018 - відмовити.

2. Судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп. покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог Україна .

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 14.02.2019.

Суддя О.В. Коваленко