Постанова

від 04.07.2019 по справі 920/910/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа№ 920/910/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна

на рішення Господарського суду Сумської області

від 07.02.2019 (повний текст складено 14.02.2019)

у справі № 920/910/18 (суддя Коваленко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна

до Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни

про стягнення 42 735, 82 грн. збитків та штрафних санкцій

по договору перевезення ( шляхом підписання заявки)

№140318 від 28.03.2018

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог Україна (далі - ТОВ Пролог Україна , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни (далі - ФОП Козаревська Марія Олександрівна, відповідач) про стягнення 42 735, 82 грн. збитків та штрафних санкцій по договору перевезення ( шляхом підписання заявки) №140318 від 28.03.2018. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідач подав для завантаження транспортні засоби НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , які не відповідають вимогам Заявки №140318 від 28.03.2018, тобто за відсутності Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, а також не придатні для здійснення міжнародного перевезення, в зв`язку з чим позивачу були завдані збитки в розмірі оплаченого рахунку за простій транспортного засобу на суму 15 920, 70 грн., а також витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та зберігання вантажу за межами митної території України в розмірі 800 Євро, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 12.04.2018, складало 25 685, 32 грн., відтак просило стягнути з відповідача 41 606, 02 грн. основного боргу (збитків), 636, 06 грн. 3% річних, 493, 74 грн. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору перевезення (шляхом підписання заявки) № 140318 від 28.03.2018, а також судові витрати по справі.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву та доповнення до нього, в яких вказував, що в заявці №140318 від 28.03.2018 позивачем не ставилась вимога про необхідність здійснення перевезення за процедурою МДП (TIR), під час якої обов`язковою є наявність у перевізника Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, а зазначено про здійснення перевезення за процедурою CMR, коли наявність такого Свідоцтва не вимагається. Крім цього, відповідач вважав, що його вини у зриві завантаження немає, адже для здійснення перевезення він залучив перевізника ФОП Дикуна В.П., транспортний засіб якого відповідав усім вимогам узгодженої сторонами заявки.

У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач зазначив, що відповідач допустив порушення своїх зобов`язань щодо належного виконання міжнародного перевезення за Заявкою, внаслідок чого позивач був вимушений понести додаткові витрати (збитки) на розвантаження, зберігання та завантаження вантажу на транспортний засіб іншого перевізника. Крім цього, задля недопущення зриву строків доставки вантажу вантажоодержувачу (ТОВ ЕКОСОФТ ), позивач був вимушений оплатити рахунок відповідача №11 від 10.04.2018 за простій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 на кордоні, незважаючи на те, що простій виник внаслідок подачі цих транспортних засобів під завантаження без технічної можливості їх пломбування, тобто непридатних до транзитного перевезення територією ЄС, що прирівнюється до неподачі відповідачем транспортних засобів.

В свою чергу, відповідачем на адресу суду першої інстанції надано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що транспортний засіб перевізника оснащений конструкціями для накладення пломб та інших забезпечень, що підтверджується відповідними фотографіями напівпричепа перевізника та спростовує безпідставні заяви позивача про відсутність в автомобілі технічної можливості для пломбування.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 у справі № 920/910/18 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна до Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни про стягнення 42 735, 82 грн. збитків та штрафних санкцій по договору перевезення ( шляхом підписання заявки № 140318 від 28.03.2018 - відмовлено. Судові витрати в розмірі 1 762, 00 грн. покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог Україна .

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Пролог Україна оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача 41 606,02 грн. основного боргу, 636,06 грн. 3% річних, 493,74 грн. інфляційного збільшення суми боргу, судові витрати. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, відсутність Свідоцтва про допущення не була єдиною та головною причиною (підставою) для відмови у митному оформленні транспортного засобу, адже транспортний засіб відповідача також не був належним чином обладнаний для транзитного перевезення вантажів територією ЄС, оскільки не мав технічної можливості для накладення пломб. На переконання апелянта, якби транспортний засіб відповідача мав Свідоцтво про допущення, це автоматично свідчило б про відповідність такого транспортного засобу вимогам Конвенції МДП в частині технічної можливості накладення пломб, як це передбачено Заявкою. З приводу умов Заявки про технічну можливість накладення пломб на транспортний засіб, апелянт стверджував, що в цій Заявці сторони визначили перелік супровідних документів на вантаж, серед яких була вказана транзитна декларація Т1, що свідчить про необхідність здійснення перевезення вантажу за процедурою зовнішнього транзиту ТІ територією Європейського Союзу, яка в свою чергу передбачає в обов`язковому порядку накладення пломб на вантажні відділення транспортних засобів протягом всього часу перевезення. Крім цього, Заявка містить розділ Спеціальні вимоги, умови та інструкції , відповідно до яких, перед завантаженням водій зобов`язаний перевірити відповідність вантажу із зазначеними даними у заявці і у випадку розбіжностей не приступати до завантаження і негайно проінформувати замовника, водій зобов`язаний перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення вантажу і контролювати процес завантаження (п. 1), а згідно п. 5 вказаного розділу Заявки водій зобов`язаний не виїжджати з місця митного оформлення без пломби. Отже, Заявка чітко передбачає умови, відповідно до яких транспортний засіб перевізника повинен мати технічну можливість для накладення пломб. Проте відповідач подав для завантаження транспортний засіб НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , який не відповідає вимогам Заявки, оскільки в технічному розумінні транспортний засіб не придатним для транзитного перевезення територією ЄС за транзитної деклараціє Т1, процедура якої в обов`язковому порядку вимагає накладення пломб на цей транспортний засіб. Надані відповідачем докази у вигляді фотографій причепа, на думку апелянта, не можуть вважатися належними та допустимими доказами наявної технічної можливості транспортного засобу щодо накладення пломб на час подання транспортного засобу під завантаження в березні-квітні 2018, адже з матеріалів фотофіксації незрозуміло, коли саме, ким, в чиїй присутності зроблені ці фото, відтак такі докази не можуть вважатися належними та допустимими для встановлення обставин справи, зокрема, наявності у транспортного засобу відповідача технічної можливості накладення пломб.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначав, що укладаючи Заявку, позивач мав право (за даних обставин (міжнародного транзиту) був зобов`язаний) у графі Заявки, котра називається CMR/TIR поставити позначку TIR, що для особи, яка займається міжнародними перевезеннями означало б, що автомобіль повинен здійснювати перевезення на умовах процедури МДП (TIR), тобто за обов`язкової наявності у нього Свідоцтва про допущення. Однак всупереч необхідного здійснення транзитного перевезення з використанням Свідоцтва про допущення, тобто, на умовах процедури МДП (TIR), відповідна позначка в Заявці проставлена не була. Стосовно тверджень позивача (апелянта) про відсутність у відповідача Свідоцтва про допущення і непридатність транспортного засобу до здійснення перевезень транзитних вантажів територією Євросоюзу, відповідач вказував, що якщо у перевізника відсутнє Свідоцтво про допущення до перевезення під митними печатками і пломбами, його транспортний засіб, само собою, вважається непридатним для здійснення перевезень зовнішніх (ввезених в Свросоюз з інших країн) транзитних вантажів. Автомобіль без Свідоцтва про допущення був поставлений під завантаження виключно через те, що в Заявці не було вказівки, що перевозитиметься зовнішній транзитний вантаж, для транспортування якого застосовуватиметься процедура МДП (TIR), яка передбачає обов`язкову наявність у транспортному засобі Свідоцтва про допущення. Разом з цим, відповідач звертав увагу, що автомобіль перевізника є повністю придатним для здійснення міжнародних перевезень з використанням усіх існуючих засобів митного забезпечення, адже постійно здійснює міжнародні перевезення. Стосовно того, що перевезення мало відбуватися (як вказано в Заявці) за процедурою ТІ, відповідач зазначав, що вказана процедура є найпростішою процедурою міжнародного перевезення, абсолютно відмінною від процедури МДП і перевезення за цією процедурою не передбачає наявності у перевізника Свідоцтва про допущення. За загальними вимогами процедури ТІ перевізник повинен мати лише такі документи: CMR, інвойс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт водія, експортну декларацію й повідомити митному органу інформацію про пункт в`їзду на територію ЕС та пункт митного очищення. Крім цього, оплата за простій, на думку відповідача, що була проведена позивачем відповідачу (перевізнику) абсолютно правомірна, а сплачені суми не можуть вважатися збитками тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 04.07.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відтак з огляду на наявність клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача 41 606,02 грн. основного боргу, 636,06 грн. 3% річних, 493,74 грн. інфляційного збільшення суми боргу, судові витрати.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 28.03.2018 між ТОВ Пролог Україна та ФОП Козаревською Марією Олександрівною укладено договір перевезення шляхом підписання сторонами Заявки №140318 від 28.03.2018 (далі - Заявка), за умовами якої відповідач (перевізник) взяв на себе зобов`язання доставити вантаж фільтраційного обладнання з порту Бремерхафен (ФРН) до м. Ірпінь (Україна) автомобільним транспортом р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 .

Вантажовідправником в Заявці зазначено Компанію NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH (м. Гамбург, ФРН), вантажоодержувачем - ТОВ ЕКОСОФТ (м. Ірпінь Україна).

Для здійснення перевезення відповідач надав під завантаження транспортні засоби RENAULT MAGNUM 480 (вантажний сідловий тягач-Е) р.н. НОМЕР_2 та SCHWARZMULLER SPA-3Е (напівпричіп Н/ПР - бортовий-тентований) р.н. НОМЕР_1 .

Вищезгаданою Заявкою сторони погодили поставку на умовах FCA Інкотермс - Франко-перевізник , відповідно до яких, продавець здійснює поставку товару перевізнику чи іншій особі, призначеній покупцем, на площах продавця. За загальним правилом, умови FCA Інкотермс передбачають зобов`язання покупця (ТОВ ЕКОСОФТ ) за власний рахунок укласти договір перевезення товару з названого місця поставки.

Цією Заявкою визначено також перелік супровідних документів на вантаж, серед яких вказана транзитна декларація Т1, яка свідчить про необхідність здійснення перевезення вантажу за процедурою зовнішнього транзиту Т1 територією Європейського Союзу.

На виконання даної умови митний агент на території ФРН видав транзитну декларацію №588069/1803138.

Вказана Заявка також містить розділ Спеціальні вимоги, умови та інструкції , відповідно до яких, перед завантаженням водій зобов`язаний перевірити відповідність вантажу із зазначеними в заявці даними й у випадку розбіжностей не приступати до завантаження. а негайно проінформувати замовника, водій зобов`язаний перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення вантажу і контролювати процес завантаження (п. 1), а також не виїжджати з місця митного оформлення без пломби (п. 5).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором перевезення вантажу згідно ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 917 ЦК України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

За змістом п. 44 Статуту автомобільного транспорту УРСР (затверджено Постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969) автотранспортні підприємства і організації зобов`язані забезпечувати своєчасну подачу рухомого складу по всіх пунктах вантаження і вивантаження у відповідності з договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також подавати вантажовідправникам рухомий склад під вантаження у справному стані, придатному для перевезення даного виду вантажу, який відповідає санітарним вимогам. Подача рухомого складу, непридатного для перевезення вантажу, передбаченого договором, дорівнюється неподачі транспортних засобів.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що вантажовідправник (NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH, м. Гамбург ФРН) здійснив завантаження вантажу за Заявкою, після чого була розпочата процедура митного оформлення вантажу та транспортних засобів. Однак, під час митного оформлення у порту Бремерхафен (ФРН) офіційний представник митних органів Федеративної Республіки Німеччина встановив, що наданий відповідачем для виконання перевезення транспортний засіб не обладнаний для здійснення міжнародного перевезення вантажів під митним контролем, відповідних документів не має, відтак не може здійснювати будь-яке міжнародне перевезення вантажів під митними печатками і пломбами. Таким чином, вважає, що відповідач не виконав умов Заявки - подав транспортний засіб, який не відповідає вимогам транзитного перевезення територією Європейського Союзу за транзитною декларацію Т1. В зв`язку з неможливістю виконати міжнародне перевезення на транспортних засобах RENAULT MAGNUM 480 (вантажний сідловий тягач-Е) р.н. НОМЕР_2 та SCHWARZMULLER SPA-3Е (напівпричіп Н/ПР - бортовий-тентований) р.н. НОМЕР_1 , наданих відповідачем, митні органи ФРН відмовилися оформлювати митні документи, а тому стався простій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 з вантажем на кордоні. Після цього, позивач в терміновому порядку був змушений шукати іншого перевізника (ТОВ БМ ТРАНС ), на транспортний засіб якого вантаж зрештою був перевантажений та в подальшому перевезений до м. Ірпінь (Україна).

За твердженнями позивача, не зважаючи на порушення умов Заявки, що унеможливило здійснення міжнародного перевезення вантажу та спричинило простій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , відповідач виставив рахунок №11 від 10.04.2018 на суму 15 920,70 грн. з наступним формулюванням: Штрафні санкції а/м НОМЕР_2 / НОМЕР_1 за простій авто за кордоном , який був оплачений позивачем згідно платіжного доручення №1060 від 10.04.2018.

При цьому, позивач стверджував, що змушений був понести додаткові витрати (збитки) за зберігання вантажу, а також за навантажувально-розвантажувальні роботи, пов`язані з перевантаженням вантажу в контейнері TCNU9350181 на інший транспортний засіб нового перевізника (ТОВ БМ ТРАНС ), який вже мав відповідні документи/дозволи на міжнародні перевезення. Для надання вказаних послуг та виконання робіт позивач залучив Компанію С.Н. ROBINSON EUROPE B.V., яка за свої послуги (зберігання і перевантаження) виставила рахунок №10571835786 від 12.04.2018 на суму 800 Євро, оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 08.06.2018, який серед інших платежів покриває рахунок Компанії С.Н. ROBINSON EUROPE B.V. від 12.04.2018, а також підписаний сторонами Акт виконаних робіт від 12.04.2018.

З огляду на наведене, позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 12.04.2018 на суму 41 606,02 грн., в якій просив відшкодувати завдані відповідачем збитки в розмірі оплаченого за простій транспортного засобу рахунку на суму 15 920,70 грн., а також витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи та зберігання вантажу за межами митної території Україні в розмірі 800 Євро, що за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 12.04.2018 складало 25 685,32 грн., всього 41 606, 02 грн.

Претензія направлена на електронну адресу відповідача m.kozarevskaia@gmail.com листом від 26.04.2018, однак станом на сьогодні залишена без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Як вище загадувалось, рішенням Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 у справі № 920/910/18 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна до Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни про стягнення 42 735, 82 грн. збитків та штрафних санкцій по договору перевезення ( шляхом підписання заявки № 140318 від 28.03.2018 - відмовлено. Судові витрати в розмірі 1 762, 00 грн. покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог Україна . Ухвалюючи вказане рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в Заявці на перевезення сторони обумовили перевезення вантажу із застосуванням міжнародної автомобільної накладної (СМR), відтак наявність у відповідача Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами є необов`язковою. Крім цього, місцевим судом враховано подані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень докази щодо придатності транспортного засобу, оскільки з фотографій напівпричепа, доданих відповідачем до заперечення на відповідь на відзив, вбачається, що він містить усі необхідні елементи конструкції вантажного відсіку напівпричепа, які передбачають можливість накладення пломб чи інших митних забезпечень: на зовнішніх стінках та дверях причепа розміщені металічні кільця, через які над брезентом по усьому периметру причепа протягнутий трос, який має 2 кінці, що свідчить про можливість накладення на них відповідних митних пломб.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів на підставі ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вище згадувалось, звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач подав для завантаження транспортні засоби НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , що не відповідають вимогам Заявки №140318 від 28.03.2018, тобто за відсутності Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, а також не придатні для здійснення міжнародного перевезення.

Відповідач в свою чергу стверджував, що в Заявці сторони обумовили перевезення вантажу за товаротранспортною накладною типу CMR, яка не передбачає застосування процедури МДП (TIR) і відповідно без Свідоцтва про допущення.

За змістом ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів це - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Положеннями ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 (далі - Конвенція) визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Перевезення вантажів на підставі ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

За приписами ст. 6 Закону України Про транзит вантажів транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою ATA (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка ATA (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з договірних сторін до митниці місця призначення іншої договірної сторони або тієї ж договірної сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом.

Положення цієї Конвенції застосовуються за умови, що: 1) перевезення гарантуються гарантійними об`єднаннями і мають провадитися з застосуванням книжки МДП; 2) перевезення провадяться у дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, попередньо допущених до перевезення.

Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, це документ, зразок якого наведений в додатку 4 до Конвенції МДП й засвідчує відповідність вантажного відділення автомобільного транспортного засобу міжнародним технічним вимогам, установленим Конвенцією МДП.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1064, затверджений Порядок видачі Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, яким визначено послідовності дій посадових осіб митних органів під час видачі Свідоцтва про допущення механічного дорожнього транспортного засобу, причепа, напівпричепа, призначеного для його буксирування таким транспортним засобом, власник якого здійснює автомобільні перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975, до перевезення товарів під митними печатками та пломбами.

Тобто, Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами видається тільки в тому разі, коли перевезення здійснюється на умовах Конвенції МДП особам, які мають допуск до процедури МДП.

Аналогічна позиція зазначена в листі заступника начальника Сумської митниці ДФС у відповідь на лист відповідача щодо здійснення міжнародного перевезення вантажів із застосуванням Свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами.

Як вище загадувалось, вищезгаданою Заявкою сторони погодили поставку на умовах FCA Інкотермс - Франко-перевізник відповідно до якої продавець здійснює поставку товару перевізнику чи іншій особі, призначеній покупцем, на площах продавця. За загальним правилом, умови FCA Інкотермс передбачають зобов`язання покупця (ТОВ ЕКОСОФТ ) за власний рахунок укласти договір перевезення товару з названого місця поставки.

Цією Заявкою визначено перелік супровідних документів на вантаж, серед яких вказана транзитна декларація Т1, що свідчить про необхідність здійснення перевезення вантажу за процедурою зовнішнього транзиту Т1 територією Європейського Союзу, яка в свою чергу передбачає в обов`язковому порядку накладення пломб на вантажні відділення транспортних засобів протягом всього часу перевезення.

Крім цього, Заявка містить розділ Спеціальні вимоги, умови та інструкції , у відповідності до якого, перед завантаженням водій зобов`язаний перевірити відповідність вантажу зазначеним у заявці даним і у випадку розбіжностей не приступати до завантаження, а негайно проінформувати замовника, водій зобов`язаний перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення вантажу і контролювати процес завантаження (п. 1), а згідно п. 5 розділу Заявки водій зобов`язаний не виїжджати з місця митного оформлення без пломби.

Таким чином, підписана сторонами Заявка чітко передбачає умови, згідно яких транспортний засіб перевізника повинен мати технічну можливість для накладення пломб, проте як встановлено матеріалами справи, відповідач подав для завантаження транспортні засоби НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , які не відповідають вимогам Заявки, адже в технічному розумінні транспортний засіб не був придатним для транзитного перевезення територією ЄС за транзитною декларацією Т1, процедура якої в обов`язковому порядку вимагає накладення пломб на транспортний засіб.

Судом першої інстанції безпідставно враховано надані відповідачем докази у вигляді фотографій причепа, адже з матеріалів фотофіксації незрозуміло, коли саме, ким, у чиїй присутності зроблені ці фото, відтак такі докази не можуть вважатися належними та допустимими для встановлення обставин справи, зокрема, наявності у транспортного засобу відповідача на дату подання транспортного засобу під завантаження у березні-квітні 2018 технічної можливості накладення пломб.

З приводу не взяття до уваги судом першої інстанції наданого позивачем листа-довідки від 06.04.2018 вантажовідправника за Заявкою - Компанії NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH (м. Гамбург, ФРН) з підтвердженням того, що митними органами Федеративної Республіки Німеччина відмовлено у оформленні транзитної декларації (Т1) на транспортні засоби р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , що перевозили вантаж в контейнері TCNU9350181 за морською накладною TORD3729944 від 17.03.2018, за відсутності Свідоцтва про допущення на даний автомобіль і його непридатності до здійснення перевезень транзитних вантажів територією Європейського Союзу, слід зазначити, що матеріали справи дійсно не містять належного письмового доказу на підтвердження факту відмови у оформленні транзитної декларації (Т1) на транспортні засоби р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , які перевозили вантаж в контейнері TCNU9350181 за морською накладною TORD3729944 від 17.03.2018 в зв`язку з відсутністю Свідоцтва про допущення митними органами Федеративної Республіки Німеччина. При цьому, в жодних письмових поясненнях, наданих суду, відповідач не заперечував того факту, що митний орган ФРН дійсно відмовив у митному оформленні транзитної митної декларації на транспортний засіб в зв`язку з відсутністю у нього технічної можливості для накладення пломб, а також проти фактів та обставин, викладених в листах вантажовідправника - Компанії NOW SHIPPING & LOGISTICS GMBH (м. Гамбург, ФРН).

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що порушення відповідачем умов підписаної сторонами Заявки та подача ним транспортного засобу, який не відповідає вимогам до транзитного перевезення територією Європейського Союзу за транзитною декларацію Т1, стало підставою для відмови митних органів ФРН у митному оформленні документів, як наслідок простою транспортних засобів р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 з вантажем на кордоні, після чого позивач був змушений шукати іншого перевізника (ТОВ БМ ТРАНС ), на транспортний засіб якого вантаж зрештою був перевантажений та в подальшому перевезений до м. Ірпінь (Україна).

При цьому, за матеріалами справи за простій транспортних засобів р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 відповідач виставив позивачу рахунок №11 від 10.04.2018 на суму 15 920,70 грн. з наступним формулюванням: Штрафні санкції а/м НОМЕР_2 / НОМЕР_1 за простій авто за кордоном , який був оплачений згідно платіжного доручення №1060 від 10.04.2018.

Разом з цим, позивач був змушений понести й додаткові витрати за зберігання вантажу, а також за навантажувально-розвантажувальні роботи, пов`язані з перевантаженням вантажу в контейнері TCNU9350181 на інший транспортний засіб нового перевізника (ТОВ БМ ТРАНС ), який вже мав відповідні документи/дозволи на міжнародні перевезення. Для надання вказаних послуг та виконання робіт позивач залучив Компанію С.Н. ROBINSON EUROPE B.V., яка за свої послуги (зберігання і перевантаження) виставила рахунок №10571835786 від 12.04.2018 на суму 800 Євро, оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 08.06.2018, який серед інших платежів покриває рахунок Компанії С.Н. ROBINSON EUROPE B.V. від 12.04.2018, а також підписаний сторонами Акт виконаних робіт від 12.04.2018.

За таких обставин, за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 41 606, 02 грн. збитків, які доведено належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Місцевий господарський суд в повній мірі не дослідив вищенаведених обставин справи, тому дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження спричинених йому збитків в зв`язку із відсутністю у відповідача Свідоцтва про допущення, як і не наведено належних доказів непридатності транспортного засобу до здійснення перевезень за заявкою.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 636,06 грн. 3% річних та 493, 74 грн. інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 636,06 грн. 3% річних та 493, 74 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі. Тому доводи позивача (апелянта) по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню.

В зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягає стягненню 1 762, 00 грн. судового збору за подання позову та 2 643, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 у справі № 920/910/18 скасувати та прийняти нове рішення:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна до Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни про стягнення 42 735, 82 грн. збитків та штрафних санкцій по договору перевезення ( шляхом підписання заявки) №140318 від 28.03.2018 задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна (03028, м. Київ, вул. Велика Китаївська, буд. 10А, офіс 194, ідентифікаційний код 40524974) 41 606, 02 грн. збитків, 636, 06 грн. 3% річних, 493, 74 інфляційних втрат, 1 762, 00 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Козаревської Марії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Україна (03028, м. Київ, вул. Велика Китаївська, буд. 10А, офіс 194, ідентифікаційний код 40524974) 2 643, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

Матеріали справи № 920/910/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.07.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко