Постанова

від 13.02.2019 по справі 640/20886/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20886/18 Суддя першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Констракшн на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Констракшн до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бест Констракшн (далі - Позивач, ТОВ Бест Констракшн ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - Відповідач, ГУ Держпраці у Київській області) про визнання протиправними та скасування:

- припису від 01.11.2018 року №КВ1369/1063/АВ/П Про усунення порушень ;

- постанови від 20.11.2018 року №КВ1369/1063/АВ/ТД/ФС-609 Про накладення штрафу уповноваженими особами .

Крім того, разом з позовною заявою ТОВ Бест Констракшн подано заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови ГУ Держпраці у Київській області від 20.11.2018 року №КВ1369/1063/АВ/ТД/ФС-609 Про накладення штрафу уповноваженими особами .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що викладені у заяві про забезпечення позову доводи фактично є обґрунтуванням позовних вимог, оцінка яких буде здійснюватися під час розгляду справи по суті. Крім того, суд підкреслив, що несплата ТОВ Бест Констракшн штрафу може спричинити несприятливі наслідки для підприємства у вигляді накладення арештів на рахунки, сплата виконавчого збору тощо. Однак, на переконання суду, Позивач не позбавлений можливості добровільно сплатити штраф і в подальшому у випадку задоволення позовних вимог, без докладання значних зусиль та витрат, повернути кошти з Державного бюджету України. Крім іншого, суд зауважив, що саме по собі небажання суб'єкта господарювання забезпечити сплату штрафу у добровільному порядку не є достатньою та переконливою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що при вирішення питання про забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або неможливості відновлення прав без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідне докласти значних зусиль та витрат. Вказує, що судом не було враховано допущення контролюючим органом ряду грубих порушень вимог законодавства при проведенні перевірки та оформленні її результатів. Наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції про те, що примусове виконання постанови не матиме значних несприятливих наслідків для суб'єкта господарювання. Крім того, зауважує, що у випадку добровільної сплати штрафу ТОВ Бест Констракшн повинно бути докласти значних зусиль та втрат для повернення таких коштів. Підкреслює, що виконавче провадження може бути зупинене виключно на підставі відповідного рішення суду. Також звертає увагу на доданий до апеляційної скарги лист ТОВ Демос-Буд , в якому зазначено про залучення до виконання будівельних робіт фізичних осіб на підставі цивільно-правових угод.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.02.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від ГУ Держпраці у Київській області не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Апелянт зазначає, що у випадку звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання Позивач зазнає фінансових втрат, пов'язаних зі сплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також арештом майна та коштів що, у свою чергу, свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ Бест Констракшн , а також небезпеки зупинення виконання будівельних робіт.

Разом з тим, колегією суддів враховується, що доказів вчинення ГУ Держпраці у Київській області дії, спрямованих на ініціювання примусового виконання постанови від 20.11.2018 року №КВ1369/1063/АВ/ТД/ФС-609, ні до заяви про забезпечення позову, ні до апеляційної скарги не надано.

Відтак, на переконання судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив на неподанні Позивачем жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів ТОВ Бест Констракшн стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509), постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Пунктом 9 Порядку №509 визначено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Згідно п. 10 Порядку №509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

При цьому, за правилами абз 4 п. 11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виключно у випадку несплати у добровільному порядку штрафу, накладеному постановою органу Держпраці України, останній вправі звернутися до органів державної виконавчої служби з метою примусового її виконання. Однак, наведені положення Порядку №509 дають підстави стверджувати, що судове оскарження постанови про накладення штрафу не може тягнути за собою безумовний висновок, що строк сплати штрафу у добровільному порядку сплинув.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії постанови ГУ Держпраці у Київській області за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов'язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Твердження Апелянта про неврахування Окружним адміністративним судом міста Києва очевидної протиправності оскаржуваної постанови ГУ Держпраці у Київській області є, на переконання колегії суддів, помилковим, оскільки аргументи щодо безпідставності прийняття оскаржуваного індивідуального акту є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті. З аналогічних підстав судом апеляційної інстанції не надавалася оцінка змісту доданого до апеляційної скарги листа ТОВ Демос-Буд від 18.12.2018 року №4, оскільки у межах апеляційного перегляду ухвали суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову розгляд справи по суті не відбувається.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Констракшн - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено 13 лютого 2019 року.