Ухвала

від 04.02.2019 по справі 307/2858/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

04 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 307/2858/18

провадження № 61-2064 ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ШпуганичаВасиля Петровича , на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія , товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінстандарт , ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжеліка Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЧуловськийВолодимир Анатолійович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович, про визнання недійсними договору іпотеки та договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними іпотечний договір від 13 березня 2007 року та три договори про відступлення права вимоги за вказаним іпотечним договором від 04, 05 та 06 вересня 2017 року.

Одночасно з позовом ОСОБА_6 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0224 га за кадастровим номером НОМЕР_1 та розташоване на ній кафе-магазин площею 373,9 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 ., а також заборонити ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на відчуження такого майна.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено.Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0224 га за кадастровим номером НОМЕР_1 та розташоване на ній кафе-магазин площею 373,9 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 ., та заборонено ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані

на відчуження даного майна.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської від 26 вересня 2018 року залишено без змін.

У січні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката

Шпуганича В. П., в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовити.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судом роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, підпунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову, оскільки нерухоме майно є предметом оспорюваних правочинів і обраний вид забезпечення буде співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки між сторонами є наявність дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки апеляційний суд при дослідженні матеріалів справиобґрунтовано, повно та всебічно перевірив доводи та докази, вірно прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу районного суду без змін.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката Шпуганича Василя Петровича ,

на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня

2018 року за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія , товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінстандарт , ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжеліка Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін ДенисВолодимирович, про визнання недійсними договору іпотеки та договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В. Черняк