Постанова

від 25.07.2019 по справі 307/2858/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2858/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 липня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Кондора Р.Ю., Фазикош Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Тячівського районного суду від 24 травня 2019 року щодо відмови в зустрічному забезпеченні у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінстандарт , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжеліка Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович, про визнання недійсними договорів про відступлення прав за іпотечним договором та іпотечного договору, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_3 пред`явила до суду позов до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінстандарт , ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжеліка Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович, у якому просила визнати недійсними іпотечний договір від 13.03.2007 та три договори про відступлення прав вимоги за вказаним іпотечним договором від 04, 05 та 06 вересня 2017 року.

Ухвалою Тячівського районного суду від 26.09.2018 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0224 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та розташовану на ній будівлю кафе-магазину площею 373,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , а також заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії спрямовані на відчуження даного майна.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із характеру спірних правовідносин та дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Дану ухвалу залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.12.2018.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно є предметом договору іпотеки від 13.03.2007. В подальшому, на підставі укладення договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 04, 05 та 06 вересня 2017 року новим іпотекодержателем стала ОСОБА_1 . Оскільки права іпотекодержателя на нерухоме майно перейшли до ОСОБА_1 на підставі оспорюваних правочинів, і позивач на обґрунтування своїх вимог вказує на те, що таке майно належить до спільного майна подружжя ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), то у суду першої інстанції були всі, передбачені процесуальним законодавством підстави, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення дій щодо відчуження такого майна.

У травні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала заяву про зустрічне забезпечення, у якій просила вжити заходи зустрічного забезпечення, а саме: на час дії заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Тячівського районного суду від 26.09.2018 з метою усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача та інших осіб пов`язаних із забезпеченням позову зобов`язати ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок Тячівського районного суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. У разі невиконання позивачкою обов`язків по зустрічному забезпеченню у відповідності до ст. 155 ЦПК України вирішити питання про скасування основних заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 26.09.2018 по даній справі.

Ухвалою судді Тячівського районного суду від 24.05.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 , про зустрічне забезпечення - відмовлено.

На дану ухвалу подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 . Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді місцевого суду скасувати та її заяву про зустрічне забезпечення - задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вжиття заходів зустрічного забезпечення у випадках передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України є не правом, а обов`язком суду; позивач ОСОБА_3 не має нерухомого майна, її зарплати державного службовця недостатньо для відшкодування збитків відповідачу, які можуть бути спричинені вжитим забезпеченням позову; вказує, що ОСОБА_3 є розлученою, отримує від відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини, оскільки коштів на утримання дитини їй недостатньо; відхиляючи вимоги зустрічного забезпечення суд не забезпечив баланс сторін, оскільки можливі негативні наслідки, у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову; ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно на підставі правочинів, які є наразі дійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1 та 4 частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України).

На обґрунтування заяви про зустрічне забезпечення, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , вказувала, що іпотекою нерухомого майна було забезпечено зобов`язання на суму 59000 доларів США, що наразі становить 1681500 гривень, а тому вважав, що заходи зустрічного забезпечення позову в сумі 1000000 гривень будуть співмірними.

З аналізу ст. 154 ЦПК України, з врахуванням принципу змагальності цивільного процесу, слідує, що подаючи заяву про зустрічне забезпечення, відповідач повинен належним чином обґрунтувати існування потенційних ризиків спричинення відповідачу певних збитків (зокрема вказати правову природу таких збитків, їх можливий розмір тощо), які можуть бути спричинені внаслідок вжиття судом заходів забезпечення позову.

Проте, у заяві про зустрічне забезпечення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , не навела доводів та не надала належних і допустимих доказів на обґрунтування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, не довела потенційних збитків та інших ризиків, що можуть бути спричинені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та заборони його відчуження, оскільки власник майна не позбавлений права та можливості використовувати майно - кафе-магазин - за призначенням, та отримувати прибутки.

Відтак заходи зустрічного забезпечення, які просила вжити ОСОБА_1 , не є співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом.

За відсутності ризиків завдання відповідачу збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, посилання апелянта на положення ч. 3 ст. 154 ЦПК України не можуть бути взяті до уваги.

Судова колегія вважає, що суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про відмову в зустрічному забезпеченні, яке просила вжити ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а ухвалу постановлено з додержанням норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду від 24 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 липня 2019 року.

Головуюча:

Судді: