Ухвала

від 12.02.2019 по справі 15/37-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" лютого 2019 р. Cправа № 15/37-10

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою : Фізичної особи-підприємця Цикало Миколи Дмитровича (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до : Фізичної особи-підприємця Іванишина Володимира Вікторовича АДРЕСА_9

про банкрутство

за участю:

від ОСОБА_3: ОСОБА_4, за довіреністю

арбітражного керуючого (ліквідатора) Колеснікова О.В., за посвідченням

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 15/37-10 за заявою ФОП Цикало М.Д. про банкрутство ФОП Іванишина В.В..

Постановою суду від 09.08.2010 року визнано ФОП Іванишина В.В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В подальшому, ухвалою суду від 17.10.2018 року продовжено строк ліквідаційної процедури ФОП Іванишина В.В. та повноваження ліквідатора Колеснікова О.В. до 12.02.2019 року; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2019 року.

16.01.2019 року до суду від ОСОБА_3 надійшла заява б/н від 16.01.2019 року (вх.№ 02.1-36/33/19) про виключення майна з ліквідаційної маси по справі № 15/37-10.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року вказану вище заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2019 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представник заявника - ОСОБА_3 та арбітражний керуючий Колесніков О.В..

При цьому, судом встановлено, що 12.02.2019 року від арбітражного керуючого Колеснікова О.В. до суду надійшло клопотання № 01-02/15/19 від 12.02.2019 року про долучення до матеріалів справи документів.

Зокрема, до поданого клопотання долучено письмові пояснення № 01-02/11/19 від 12.02.2019 року щодо заяви ОСОБА_3 б/н від 16.01.2019 року про виключення майна з ліквідаційної маси.

Суд оглянувши подані документи, долучив їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник заявника, підтримав вимоги зазначеної вище заяви.

Арбітражний керуючий підтримав позицію, викладену у наданих письмових поясненнях.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_3 б/н від 16.01.2019 року (вх. № 02.1-36/33/19) про виключення майна з ліквідаційної маси, заслухавши пояснення представників учасників справи, надавши оцінку поданим у справі доказам, встановив наступне.

За змістом заяви б/н від 16.01.2019 року та матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.03.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, визнано вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з сумою вимог 66 837,78 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 527 363,45 грн.) основного боргу - перша черга задоволення; 14 978,43 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 118 182,81 грн.) процентів - перша черга задоволення; 20948,44 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 165 287,40 грн.) пені - шоста черга задоволення.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.01.2018 року по справі №15/37-10 про банкрутство ФОП Іванишина В.В. було замінено первісного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника - громадянина України ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2).

Вищезазначені вимоги ґрунтуються на основі того, що 11.04.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та громадянином України Іванишиним Володимиром Вікторовичем (ІПН НОМЕР_1), був укладений кредитний договір та договір іпотеки № 014/9407/74/31689.

Згідно п 2.1 кредитного договору: "Кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі".

Отже, цільове призначення коштів та самі умови кредитування не передбачали використання коштів у підприємницькій діяльності Іванишина В.В..

Відповідно до умов надання та забезпечення по договору кредиту, п. 3.5 кредитного договору передбачався договір застави/іпотечний договір на квартиру за адресою : АДРЕСА_2.

Беручи до уваги відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами підприємницької діяльності, якими займався ФОП Іванишин В.В. були: код КВЕД 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, Н.В.І.Г (основний); код КВЕД 52.72.1 - ремонт радіотелевізійної аудіо та відеоапаратури; код КВЕД 74.13.0 - дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки; код КВЕД 74.14.0 - консультування з питань комерційної діяльності та управління; код КВЕД 74.87.0 - надання інших комерційних послуг.

Таким чином, на думку заявника, Іванишин В.В., в цілях підприємницької діяльності без відповідного коду економічної діяльності не міг використовувати житлову нерухомість, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

За наведених обставин, кредитор вважає, що має право звернутись до боржника щодо стягнення заставного майна в цивільно-правовому порядку.

Враховуючи викладене, заявник просить суд : 1) виключити з реєстру вимог кредиторів банкрута ФОП Іванишина В.В. вимоги кредитора - громадянина України ОСОБА_3, які складаються з сум вимог 66 837,78 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 527 363,45 грн.) основного боргу - перша черга задоволення; 14 978,43 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 118 182,81 грн.) процентів - перша черга задоволення; 20948,44 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 165 287,40 грн.) пені - шоста черга задоволення; 2) виключити з ліквідаційної маси банкрута ФОП Іванишина В.В. майно - квартиру за адресою : АДРЕСА_3, що передана в іпотеку на підставі договору іпотеки до кредитного договору № 014/9407/74/31689 від 11.04.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1003з; 3) зобов'язати арбітражного керуючого Колеснікова Олександра Вікторовича - ліквідатора фізичної особи - підприємця Іванишина В.В., внести до реєстру вимог кредиторів зміни, що стосуються виключення вимоги кредитора - громадянина України ОСОБА_3.

Відповідно до письмових пояснень арбітражного керуючого Колеснікова О.В. №01-02/11/19 від 12.02.2019 року щодо заяви ОСОБА_3 б/н від 16.01.2019 року, повідомлено такі обставини.

Арбітражний керуючий Колесніков О.В. перевірив інформацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно ФОП Іванишина В.В. та погоджується з тим, що в переліку кодів КВЕД відсутній код, який дає можливість в цілях підприємницької діяльності використовувати житлову нерухомість, а також відповідно до умов кредитного договору, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

З огляду на вищевикладене, арбітражний керуючий не має заперечень, щодо заяви ОСОБА_3 б/н від 16.01.2019 року про виключення майна з ліквідаційної маси.

З врахуванням встановлених обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ухвалою суду від 14.03.2012 року у справі № 15/37-10 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Іванишина Володимира Вікторовича та внесено до реєстру, зокрема, кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з сумою вимог 66 837,78 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 527 363,45 грн.) основного боргу - перша черга задоволення; 14 978,43 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 118 182,81 грн.) процентів - перша черга задоволення; 20 948,44 дол. США (еквівалент за курсом НБУ - 165 287,40 грн.) пені - шоста черга задоволення.

Відповідно до матеріалів справи, кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника - ФОП Іванишина В.В. виникли на підставі укладених між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та Іванишиним Володимиром Вікторовичем кредитного договору №014/9407/74/31689 від 11.04.2006 року та договору іпотеки № 014/9407/74/31689 від 11.04.2006 року.

Згідно п. 2.1 вказаного кредитного договору, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

За змістом п. 1.1 договору іпотеки № 014/9407/74/31689 від 11.04.2006 року, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №014/9407/74/31689 від 11.04.2006 року.

Пунктами 1.2, 1.3. зазначеного договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира № 65, що розташована у будинку № 4 по вулиці Волгоградській у місті Києві, що стане власністю іпотекодавця після реєстрації договору купівлі-продажу квартири у встановленому законом порядку. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 400 443,00 грн.

Отже, зазначені вище кредиторські вимоги є забезпеченими заставою майна боржника.

В силу п. 1-1 ч. 1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року), положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Беручи до уваги, що провадження у справі № 15/37-10 порушено та постанову про визнання боржника банкрутом прийнято до набрання чинності даного Закону в редакції чинній з 19.01.2013 року, в зв'язку з чим, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які регулюють ліквідаційну процедуру у редакції чинній до 19.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), розпорядник майна зобов'язаний вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку.

Частина 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) встановлює, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, наведені вище норми Закону визначають, що ведення реєстру вимог кредиторів та внесення відомостей до нього відносяться до повноважень розпорядника майна боржника.

Водночас, стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) не передбачено виключення судом на підставі відповідного судового рішення грошових кредиторських вимог із реєстру вимог кредиторів боржника.

Тому, вимога заявника щодо виключення з реєстру вимог кредиторів банкрута - ФОП Іванишина В.В. грошових вимог кредитора - громадянина України ОСОБА_3, не ґрунтується на нормах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), в зв'язку з чим, відповідна вимога задоволенню не підлягає.

Окрім того, в силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) передбачає, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Отже, формування та включення майна боржника до ліквідаційної маси банкрута відноситься до повноважень ліквідатора боржника.

Разом з тим, згідно ч. 8 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, вищевказаною нормою Закону визначено підстави та умови виключення судом із ліквідаційної маси майна громадянина-підприємця.

Як вказувалося вище, за умовами договору іпотеки № 014/9407/74/31689 від 11.04.2006 року, заставна вартість предмета іпотеки, а саме : квартира № 65, що розташована у будинку № 4 по вулиці Волгоградській у місті Києві, визначена сторонами в сумі 400 443,00 грн..

Отже, загальна вартість квартири, яку просить заявник виключити із ліквідаційної маси боржника - ФОП Іванишина В.В. значно перевищує розмір вартості майна, визначений ч. 8 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року).

Відтак, вимога кредитора щодо виключення майна із ліквідаційної маси банкрута задоволенню не підлягає.

Принагідно, суд звертає увагу на твердження заявника стосовно можливості його звернення до боржника - Іванишина Володимира Вікторовича, щодо стягнення заставного майна в цивільно-правовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності , а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Отже, заявник вправі звернутися до боржника із вимогами про стягнення на заставне майно, яке не пов'язане із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності згідно вимог цивільного законодавства України, після закінчення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 б/н від 16.01.2019 року (вх. № 02.1-36/33/19) про виключення майна з ліквідаційної маси у даній справі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 3-1, 5, 26, 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 19.01.2013 року), п. 1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року), ст. ст. 2, 3, 4, 11, 12 (ч. 6), 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 169, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 б/н від 16.01.2019 року (вх. № 02.1-36/33/19) про виключення майна з ліквідаційної маси у справі № 15/37-10 повністю.

2. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом.

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 16 прим.:

1 - до справи;

2 - Цикало М. Д., АДРЕСА_4, 07400;

3 - Іванишин В. В., АДРЕСА_10

4 - ОСОБА_8, АДРЕСА_5, 22870;

5 - ОСОБА_9 - АДРЕСА_6, 03179;

6 - ТОВ "Чоповський та партнери" - вул. Лісківська, 9/22, оф. 6, м. Київ, 02232;

7 - ОСОБА_10, АДРЕСА_7, 03141;

8 - ФОП Непийвода Ю. П., АДРЕСА_8, 01024;

9 - ДПІ Печерського району м. Києва, вул. Лєскова, 2, м. Київ-11, 01011;

10 - ПАТ "Дельта банк", вул. Щорса, б. 36-Б, м. Київ, 01133;

11, 12 - ПАТ "Альфа-Банк", вул. Десятинна,4/6, м. Київ, 01001; п-т Московський, 9, м. Київ;

13, 14 - ТОВ "Кей-Колект", вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; просп. Московський,28 А, БЦ "SP HALL", 8-ий поверх, м. Київ, 04070;

15 - Арбітражний керуючий Колесніков О.В., АДРЕСА_11

16 - ОСОБА_3, АДРЕСА_12