Рішення

від 05.02.2019 по справі 826/10947/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 826/10947/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників сторін:

від позивача - Медведєва О.Ю., Кравчук А.Л.,

від відповідача - Шлапак Н.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією Сантрейд (далі також - позивач, ДП з ІІ Сантрейд ) з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2013 №0000234050 і №0000224050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 у справі №826/10947/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 №К/800/10701/14, вказаний позов ДП з ІІ Сантрейд був задоволений повністю.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2018 (адміністративне провадження №К/9901/17557/18) всі зазначені вище рішення судів у справі №826/10947/13-а були скасовані, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, попередньо згідно ухвали від 29.05.2018 Верховний Суд замінив відповідача у справі - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - відповідач, Офіс ВПП ДФС).

З тексту зазначеної постанови Верховного Суду від 11.06.2018 вбачається, що при скасуванні рішень судів у справі №826/10947/13-а та направленні матеріалів справи на новий розгляд Касаційний суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки посиланням контролюючого органу на обставину наявності кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення - фіктивного підприємництва, та не з'ясували питання щодо того, чи стосується це кримінальне провадження саме фіктивності контрагента позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 справу №826/10947/13-а прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

27.11.2018 у судовому засіданні ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 17.01.2019 та 05.02.2019 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у тексті його відзиву на позовну заяву.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлений факт протиправності формування платником податків (позивачем) показників витрат і податкового кредиту за рахунок господарських операцій в 1-му кварталі 2011 року з постачальником сої ТОВ Саноіл Торг , шляхом відображення у первинних документах і податкової звітності недостовірних даних щодо придбаних товарів, що, у свою чергу, призвело до заниження сум податків і завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В квітні 2013 року працівником Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі також - ОДПС) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП з ІІ Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Саноіл Торг (код ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.03.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 10.04.2013 №380/40-50/25394566 (а.с. 27 - 35 Т. 1).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівник ОДПС, правонаступником якого є відповідач, встановили порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, згідно якого позивачем завищено валові витрати та витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яке проведено на підставі нікчемного правочину, за 1-ий квартал 2011 року на суму 355 680 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1-ий квартал 2011 року в сумі 88 920 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно якого позивачем завищено кредит за березень 2011 року на суму податку на додану вартість 71 136 грн.;

- п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, згідно якого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 71 136 грн.

Суть зазначених правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних господарських операцій з контрагентом-постачальником сої - ТОВ Саноіл Торг , код ЄДРПОУ 37269136 (на підставі договору поставки від 22.03.2011 №4500571154, обсяг поставки згідно податкової накладної №92 від 24.03.2011 на суму 426 816 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 136 грн.), що містять ознаки нікчемності.

Такі висновки акта перевірки сформовані виключно на підставі тексту отриманого від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС разом з супровідним листом №2476/7/22-20 від 25.03.2013 акта №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Саноіл Торг (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ІНФІНІТІ (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 (а.с. 71 - 100 Т. 1). У висновках цього акта перевірки від 22.03.2013 зафіксовані порушення ТОВ Саноіл Торг вимог п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190 330 099 та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за той самий період на загальну суму 193 394 123 грн.

Як вбачається зі змісту акта №788/22-20/37269136 від 22.03.2013, при проведенні документальної перевірки ТОВ Саноіл Торг податковим органом були використані матеріали перевірки постачальника ТОВ ІНФІНІТІ (код за ЄДРПОУ 37585953) - акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 №164/22-200/37585953 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНФІНІТІ (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 (за висновками якого не підтверджено факт придбання ТОВ ІНФІНІТІ товарів у певних контрагентів за ланцюгом постачання); постанова ст. слідчого ОВС Головного слідчого управління ДПС України Міщенко О.В. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Саноіл Торг , винесена в рамках кримінального провадження №320231110100000031, що було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення правопорушень з ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Водночас безпосередньо первинні документи по операціях між ТОВ Саноіл Торг і ТОВ ІНФІНІТІ працівниками податкової інспекції не досліджувались у зв'язку з надання ТОВ Саноіл Торг документальних доказів, що свідчать про викрадення таких документів (заяви товариства від 15.02.2013 вх. №9501/10, довідки про викрадення документів ТОВ Саноіл Торг , виданої слідчим СВ Ленінського РВ МДУ УМВС України в Миколаївській області з описом подій та переліком викрадених документів).

23.04.2013 ОДПС на підставі акта перевірки від 10.04.2013 №380/40-50/25394566 прийняла спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №0000234050 (форми Р ), яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 88 921грн., у тому числі за основним платежем - 88 920 грн. та за штрафними санкціями - 1 грн.;

- за №0000224050 (форми В1 ), яким зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за звітний період квітень 2011 року (реєстр. №9003196661 від 16.05.2011) на 71 136 грн. та застосувала штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття витрат закріплене у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд з цим, нормами п.п. 200.1 - 200.4 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

За визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14).

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив, що протягом перевіряємого періоду ДП з ІІ Сантрейд здійснювало господарську діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин, виробництва рафінованої та нерафінованої олії та жирів, оптової торгівлі молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (про що також зазначено в акті перевірки позивача).

Між ДП з ІІ Сантрейд (як покупцем), в особі директора Миколаївської філії ДП з ІІ Сантрейд ОСОБА_5 та фахівця з питань звітності ОСОБА_6, які діють на підставі відповідних довіреностей, та ТОВ Саноіл Торг (як продавцем), в особі директора ОСОБА_7, був укладений договір поставки №4500571154 від 22.03.2011 (а. с. 56-59 Т. 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар соя урожаю 2010 року (далі - товар), насипом, у відповідності до умов даного договору.

Згідно умов цього договору, поставка товару мала здійснюватись автомобільним транспортом на умовах СРТ (доставлено до) (відповідно до правил Інкотермс-2000), надалі - Миколаївський МТП - пункт поставки. Реквізити поставки: ММТП, квота ТОВ Компанія Маршиппінг , м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Також сторони узгодили, що датою поставки вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі товару або дата товарно-транспортної накладної на товар. вантажовідправник/вантажоотримувач товару визначається згідно з відповідними товарно-транспортними накладними (залізничними, автотранспортними.

Право власності на товар переходить до покупця після передачі товару в пункті поставки в кількості та по якості, які визначаються в пункті поставки. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем в кількості (по вазі) та по якості, які остаточно визначені в пункті поставки. Вага та якість товару визначаються в пункті поставки відповідно до п. 5.1 даного договору, та підлягають обов'язковій перевірці в місці фактичної видачі товару перевізником вантажоотримувачу зі складанням акту прийому товару по якості та/або по кількості у випадку виявлення при розвантаженні (прийнятті) невідповідності товару по кількості та/або по якості. За результатами перевірки кількості та якості Товару в місці видачі Товару перевізником, Сторони зобов'язуються провести кінцевий розрахунок за Товар в строки та на умовах визначених п. 6.3. даного Договору.

При цьому, покупець має право, на свій розсуд та за свій кошт, призначити незалежну контролюючу організацію для інспекції якості товару в пункті поставки. У випадку розходження результатів аналізів, остаточними є результати аналізів незалежної контролюючої організації.

За визначеними сторонами в договорі поставки порядку оплати, покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару в українських гривнях, шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця, протягом 2-х банківських днів після поставки товару покупцю і отримання від продавця наступних документів: реєстраційних документів (а саме: при укладанні договору - копія паспорту особи, що підписує договір та документ, що підтверджує повноваження даної особи; в разі підписання договору за довіреністю - копія довіреності; копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; копія свідоцтва про державну реєстрацію продавця та копія довідки про включення продавця до ЄДРПОУ; для приватних підприємців: свідоцтво про реєстрацію, довідка про сплату єдиного податку за квартал або платіжне доручення з банку про сплату податку за відповідний період; документи на товар: оригінали документів, які підтверджують передачу (вивантаження) товару (партії товару) в пункті поставки (транспортні накладні з штемпелем отримувача, акти прийому-передачі, реєстри вивантажених транспортних засобів в порту і т.п.); посвідчення якості на товар, видане акредитованою лабораторією елеватора, що проводив відвантаження даної партії товару; рахунок на сплату вартості товару, що поставляється; видаткова накладна на відповідну кількість товару або акт прийому-передачі; податкова накладна на всю вартість поставленого товару.

Як пояснили представники позивача в текстах поданих до суду позовної заяви, письмових пояснень від 01.08.2013 та відповіді на відзив від 17.09.2018, поставка товару здійснювалась до визначеного місця поставки - Миколаївського морського торгового порту. На території морського порту товар отримувався ТОВ Грінтур-Екс , з яким у позивача укладений договір про надання послуг зі зберігання товару на складі ММТП, та зберігався на складі порту. В подальшому товар зі складу ТОВ Грінтур-Екс переадресовувався експедиторові позивача в порту - ТОВ Компанія Мар Шиппінг з метою оформлення товару до експорту.

На підтвердження обставин виконання сторонами цього договору поставки у повному обсязі позивачем до матеріалів справи надані копії наступних документі (а.с. 60 - 70, 142, 143, 147, 148 Т. 1): видаткової накладної №РН-0000086 від 24.03.2011, складеної та підписаної сторонами за результатами поставки партії сої в обсязі 109,440 тон на суму 426 816 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 136 грн.); рахунку-фактури №СФ-0000013 від 24.03.2011; реєстру автомобілів, прийнятих на ММТП; карток обліку експортного вантажу №000002157 вантажоотримувача товару - ТОВ Грінтур-Екс ; товарно-транспортних накладних з відмітками терміналу (портового оператора - ТОВ Грінтур-Екс ) про отримання вантажу, а також з відмітками вагарів ТОВ Грінтур-Екс про здійснення реєстрації транспортного засобу, зважування вантажу (з визначенням ваги товару брутто і нетто, ваги тари) та лабораторії про проведення аналізу проб зерна; податкової накладної №92 від 24.03.2011 на суму 426 816 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 136 грн.); платіжного доручення ДП з ІІ Сантрейд №15004873 від 29.03.2011 про сплату на адресу ТОВ Саноіл Торг вартості сої згідно відповідного рахунку-фактури на суму 426 816 грн. (в т.ч. ПДВ) з відміткою банку про проведення такого платежу.

Додатково на підтвердження обставин прийняття ТОВ Грінтур-Екс товару від постачальника в порту, зберігання такого товару на складі та подальшого руху товару позивач зі складу на експорт надав суду копії наступних документів (а.с. 139 - 189 Т. 1): складських квитанцій зернового складу з відмітками про їх погашення, засвідчених печаткою ТОВ Грінтур-Екс ; реєстрів прибуткових документів за 23.03.2011 та 24.03.2011 (форми 3ХС-5), засвідчених печаткою ТОВ Грінтур-Екс ; реєстрів накладних на прийняте зерно якості кожної окремої партії за 23.03.2011 та 24.03.2011 (форми №3ХС-4); витяг з вагового журналу за період з 01.03.2011 по 01.04.2011 по постачальнику ТОВ Саноіл Торг , засвідченого печаткою ТОВ Грінтур-Екс ; первинної документації по договору з експедитором (ТОВ Компанія Мар Шиппінг ) - акта передачі-приймання робіт №Ма-0000027/Є від 18.04.2011, рахунку-фактури №Ма-0000027/Є від 18.014.2011, здавальних актів; документації оформленої за результатами реалізації товару на експорту - коносаментів, фітосанітарних свідоцтв, вантажно-митної декларації; зовнішньоекономічного контракту №154515 від 31.01.2011, укладеного з покупцем - компанією Bunge SA (Швейцарія) на продаж сої, українського походження; довідки банку від 24.07.2013 №63652 з відомостями про надходження на валютний рахунок ДП з ІІ Сантрейд валютних коштів від компанії Bunge SA, Швейцарія.

Також матеріалах справи наявні копії договорів, укладених позивачем з третіми особами (ТОВ Грінтур-Екс і ТОВ Компанія Мар Шиппінг ), а саме: договору №FS 10022011 від 10.02.2011, за умовами якого ТОВ Грінтур-Екс (як виконавець) зобов'язується надавати позивачу (як замовнику та вантажовласнику) платні послуги з перевалки вантажу, що завозиться до ТОВ Грінтур-Екс на території Миколаївського морського торгового порту для подальшого навантаження на морські судна в режимі Експорт і/або Транзит , з проведенням всіх необхідних технологічних операцій та відвантаження на судна зернових, зернобобових та олійних культур (в т.ч. з проведенням лабораторного аналізу, організації розвантаження з залізничного та автомобільного транспорту, приймання, розміщення, зберігання на зерновому складі, що належить чи орендується ТОВ Грінтур-Екс на території морського порту) за заявками замовника (а.с. 150 - 156 Т. 1); договору № ТО Н-01С від 10.02.2011, за умовами якого ТОВ Компанія Мар Шиппінг (як виконавець) зобов'язується як експедитор за дорученням (заявками) позивача (замовника та вантажовласника) взяти на себе зобов'язання з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника, що завозяться до Миколаївського морського торгового порту для подальшого завантаження на морські судна в режимі Експорт та/або Транзит (а.с. 157 - 161 Т. 1).

За даними акта перевірки, отриманий позивачем від постачальника ТОВ Саноіл Торг був оприбуткований на ДП з ІІ Сантрейд , про що в бухгалтерському обліку вчинені відповідні проводки.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. При цьому, суд враховує те, що в процесі поставки спірної партії товару безпосередньо приймала участь третя особа - ТОВ Грінтур Екс , документами якої підтверджено приймання транспортних засобів з вантажем (соя) для ДП з ІІ Сантрейд від ТОВ Саноіл Торг .

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ДП з ІІ Сантрейд на придбання товару (сої) і здійснюваними ним основними видами господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), та з тексту акта перевірки позивача суд встановив, що станом момент укладення договору поставки №4500571154 від 22.03.2011 та виписки податкової накладної №92 від 24.03.2011 на підставі цього ж договору, контрагент позивача (ТОВ Саноіл Торг ) був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно акта перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013, одними із видів діяльності ТОВ Саноіл Торг у період спірних правовідносин були оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, а також діяльність автомобільного вантажного транспорту, що відповідає суті спірної господарської операції.

Крім того, як свідчать дані поданої ТОВ Саноіл Торг до податкового органу податкової звітності з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, податкового розрахунку форми №1ДФ (а.с. 112 - 121 Т. 3), постачальник позивача задекларував прибуток від результатів господарської діяльності за період спірних взаємовідносин з позивачем, а також відзвітував про кількість наявних у нього на той період трудових ресурсів (а саме: про виплату доходу у вигляді заробітної плати 24 працівникам за період 1-ий квартал 2011 року).

Таким чином, суд вважає, що наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарської операції з вищезазначеним постачальником, яка спричинила реальну зміну в його майновому стані, та ті обставини, що спірна господарська операція здійснена позивачем з метою подальшого використання результатів такої операції в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійсненої позивачем господарської операції, та/або свідчили б про невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірної господарської операції, з наступних мотивів.

Надаючи оцінку обґрунтованості посилань відповідача на матеріали перевірки контрагента позивача ТОВ Саноіл Торг по ланцюгу постачання, суд дійшов висновку, що даний акт перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 не є належним доказом безтоварності операцій між позивачем та ТОВ Саноіл Торг . Оскільки предметом цієї документальної перевірки були фінансово-господарські взаємовідносин між ТОВ Саноіл Торг і його постачальником ТОВ ІНФІНІТІ з придбання товарів за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, що у свою чергу не спростовує можливість придбання ТОВ Саноіл Торг сої, що в подальшому був реалізований ДП з ІІ Сантрейд за договором поставки №4500571154 від 22.03.2011, в період до та/або після 21.03.2011 та в інших постачальників, ніж ТОВ ІНФІНІТІ .

Що стосується посилань відповідача на матеріали кримінального провадження №320231110100000031, а саме - постанову ст. слідчого ОВС Головного слідчого управління ДПС України Міщенко О.В. від 12.03.2013 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Саноіл Торг , то суд відхиляє їх як безпідставні з у зв'язку з наступним.

В розгляду даної справи відповідач не пред'явив суду копію зазначеної постанови слідчого. Між тим, в тексті акта перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 (стор. 8 - 9 такого акта) зафіксовано, що з тексту постанови від 12.03.2013 податковий орган встановив наступне: в провадженні управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України перебувають матеріали досудового розслідування №320231110100000031 щодо службових осіб Дочірнього підприємства ПАТ Київхліб Булочно-кондитерського комбінату , службових осіб ТОВ Дніпроолія за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ДП ПАТ Київхліб Булочно-кондитерського комбінату з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах незаконно сформували податковий кредит з ПДВ від ТОВ Саноіл Торг , яке в якості транзитного підприємства задіяне в злочинному ланцюзі мінімізації податкових зобов'язань за участю підприємств з ознаками фіктивних ТОВ Інфініті , ПП Тозріс , в результаті чого умисно ухилилось від сплати ПДВ у розмірі 4 000 671 грн. за період 2011 - 2012 років.

Відповідно до наявних у справі копій листів ст. слідчого з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 29.10.2018 №3393/7/99-99-23-01-17 (а.с. 109 Т. 3) та прокуратури Миколаївської області від 23.11.2018 №04/5-56-13 (а.с. 131 Т. 3), що були надані у відповідь на відповідача та позивача суд встановив, що згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріали кримінального провадження №32013110100000031 від 17.01.2013 29.07.2013 були об'єднані в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №32013160000000034, досудове розслідування якого доручено Слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Миколаївській області. За результатами досудового розслідування 13.11.2014 кримінальне провадження №3201360000000034 від 15.01.2013 в частині вказаного кримінального правопорушення закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі щодо ТОВ Саноіл Торг .

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду вироків, винесених відносно посадових осіб ДП з ІІ Сантрейд та/або його контрагента-постачальника (ТОВ Саноіл Торг ) за спірною операцією, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

З огляду на вищевикладене та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач надав суду всі необхідні та належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального вчинення господарських операцій та повністю спростовують висновки акта перевірки від 10.04.2013 №380/40-50/25394566.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 23.04.2013 №0000234050 і №0000224050 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №15011215 від 05.07.2013 підтверджено, що ДП з ІІ Сантрейд під час звернення до суду з цією позовною заявою понесло судові витрати на оплату судового збору у сумі 1 600,58 грн. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про видачу виконавчого листа на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 у справі №826/10947/13-а в частині повернення вказаної суми судового збору до суду не звертався. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у сумі 1 600,58 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 23.04.2013 №0000234050 і №0000224050.

Присудити здійснені Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд (код ЄДРПОУ 25394566, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600,58 грн. (одна тисяча шістсот гривень 58 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення складено та підписано 1 5.02.2019