Рішення

від 14.02.2019 по справі 922/2903/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2903/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.21/А), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м-н. Театральний, буд. 1, ідентифікаційний код 23148337) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139) про стягнення 206246,35 грн. та виселення за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката ОСОБА_1, ордер № 46 від 30.11.2018;

3-ї особи - не з'явився;

відповідача - керівника ОСОБА_2;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди №2138-Н від 27.12.2005 в сумі 47499,49 грн., 3% річних в сумі 418,86 грн. та неустойки в розмірі 164087,70 грн., а також виселити відповідача з займаної площі, яка розташована в одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2018 року залишено позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області доказів доплати судового збору у розмірі 61,99 грн. та доказів здійснення відповідачем часткової оплати орендної плати за період з 05.12.2017 по 23.08.2018 або повідомити про причини неможливості подання цих доказів.

08.11.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №31837), до якої позивачем додано докази доплати судового збору у розмірі 61,99 грн. та докази здійснення відповідачем часткової оплати орендної плати за період з 05.12.2017 по 23.08.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2903/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 грудня 2018 р. о 12:00 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

03.12.2018 до суду від позивача надійшла заява про уточнення назви позивача (вх. №33738), в якій останній просив суд вважати найменування позивача ОСОБА_3 товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03 грудня 2018 року про задоволення заяви представника позивача про заміну назви позивача.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03 грудня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 26.12.2018 о 14:20 год.

18.12.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №35210), в якому відповідач заперечує проти позову, а також просить суд визнати підстави пропуску строку на подання відзиву поважними. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається, зокрема на те, що відзив на позовну заяву він не мав можливості подати в строк встановлений судом, у зв'язку з хворобою директора відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що 18 червня 2018 року ним було отримано лист позивача від 31.05.2018 за №ПКВОК-2-01/1252 про повернення балансоутримувачу орендованого майна та з пропозицією підписати акти приймання - передачі цього майна. Вимога позивача була мотивована тим, що відповідно до пункту 13 Порядку розпорядження майном ПАТ «Укрзалізниця» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року, оренда майна здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів. Відповідачем майно орендується з 2005 року і після прийняття вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України строк договору оренди неодноразово було продовжено, не дивлячись на існуючий порядок укладання відповідних договорів оренди. Відповідачем на адресу позивача 31 липня 2018 року було направлено лист з проханням продовжити термін дії договору оренди до того часу, поки не буде вирішено питання щодо розробки порядку проведення електронних аукціонів, щоб скористатись переважним правом на укладання нового договору, як це передбачене ст. 777 Цивільного кодексу України. Лист було отримано позивачем 03 серпня 2018 року. Оскільки протягом місяця після отримання листа відповідач не отримував заперечень від наймодавця, керуючись ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім того, відповідач продовжує сплачувати платежі за договором №62 від 14.02.2013 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю стосовно спірного приміщення. Оплату за даним договором позивач приймає без заперечень і розірвання цього договору не ініціював.

26.12.2018 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №35764), в якій останній просить суд:

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" з займаної площі, яка розташована в одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва 36;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" на користь філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" р/р 26005300694277 в філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669 заборгованість з орендної плати з урахуванням трьох відсотків річних в сумі 47918,35 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" на користь філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" р/р 26005300694277 в філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669 штрафні санкції у вигляді неустойки в сумі 158328,00 грн.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26 грудня 2018 року про прийняття заяви про зменшення позовних вимог до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26 грудня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 08.01.2019 о 11:00 год.

04.01.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №233), в якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, а також просить поновити пропущений строк для подання відповіді на відзив та прийняти подану відповідь на відзив для розгляду. У відповіді на відзив позивач зазначає про наступне:

За аналізом ст.ст. 284 ГК України та 764 ЦК України, для продовження строку дії договору оренди має значення виключно відсутність заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди та відсутність заяви сторін договору про припинення його дії.

Як зазначено у позовній заяві та підтверджується відповідачем у відзиві на позов, орендар був в строк, передбачений законом, попереджений про не продовження строку дії договору, при цьому, законом не вимагається від орендаря повідомляти орендаря про підстави, причини та мотиви не продовження строку дії договору оренди.

Стосовно переважного права орендаря при укладанні договору оренди, позивач зазначає, зокрема те, що предметом розгляду суду не є спір під час укладення договору оренди на новий строк та/або порушення орендодавцем переважного права орендаря на укладення нового договору оренди, крім цього, про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, орендар, до спливу строку договору не повідомив, та свої обов'язки за договором оренди по сплаті орендної плати належно не виконував.

Також, позивач зазначає, що здійснення відповідачем оплати за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, є наслідком неповернення орендованого майна за актом приймання-передачі, а не наслідком продовження строку дії договору оренди, оскільки відшкодовувати фактично понесені орендодавцем витрати по утриманню орендованого майна до його повернення за актом приймання-передачі є обов'язком орендодавця. Крім того, позивач вважає, що відключення орендодавцем орендарів від електропостачання після закінчення строку дії договорів оренди не заборонено законом, а є заходом щодо звільнення орендованого майна.

Щодо поліпшення відповідачем орендованого майна, позивач вважає. що предметом розгляду суду не є відшкодування витрат орендаря на поліпшення орендованого майна, з такими вимогами орендар до орендодавця не звертався, доказів у підтвердження наведеного до суду не надав, та відповідач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом.

Щодо стягнення неустойки, передбаченою ст. 785 ЦК України, то вона є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

На підставі викладеного, позивач вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими та безпідставними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 січня 2019 року поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Крім того, 04.01.2019 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №234), в якій останній просить суд:

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" з займаної площі, яка розташована в одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва 3б;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" на користь філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" р/р 26005300694277 в філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669 заборгованість з орендної плати з урахуванням трьох відсотків річних в сумі 47918,35 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" на користь філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" р/р 26005300694277 в філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669 неустойку в сумі 158328,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 січня 2019 року повернуто заяву про зміну предмету позову (вх.№234 від 04.01.2018) Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 08 січня 2019 року про відкладення підготовчого засідання на 30.01.2019 о 10:00 год.

14.01.2019 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №886), в якій останній просить суд:

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" з займаної площі, яка розташована в одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва 36;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" на користь філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" р/р 26005300694277 в філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669 заборгованість з орендної плати з урахуванням трьох відсотків річних в сумі 47918,35 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" на користь філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця" р/р 26005300694277 в філії Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669 неустойку в сумі 158328,00 грн.

У заяві про зміну предмету позову позивач зазначає, що в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за порушення відповідачем своїх зобов'язань по негайному поверненню позивачу орендованого майна за актом приймання-передачі, він послався на ст. 785 ЦК України, яка, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин. Не ототожнюючи неустойку за ст. 785 ЦК України з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, він помилково в позовних вимогах просив суд стягнути неустойку, назвавши її "штрафними санкціями".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2019р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх. №886 від 14.01.2019) та постановлено продовжувати розгляд справи №922/2903/18 з її урахуванням. Також, вказаною ухвалою було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на заяву про зміну предмету позову до 30.01.2019р. Встановлено 3-ій особі строк на подання пояснення щодо заяви про зміну предмету позову до 30.01.2019р.

16.01.2019р. відповідачем у справі надані письмові заперечення на відповідь на відзив, які судом прийняті та приєднані до матеріалів справи.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що позивач помилково відокремлює правовідносини щодо оренди та відшкодування витрат на його утримання, оскільки ці правовідносини пов'язані між собою, та логічно вважати, що момент їх виникнення і припинення повинні співпадати. Крім того, звертає увагу на те, що відповідачем надані докази внесення поліпшень за згодою орендодавця та вказане свідчить про добросовісність і чесність намірів відповідача, про намагання зберегти багаторічні відкриті стосунки за укладеним договором оренди.

28.01.2019р. відповідачем у справі надано відзив на заяву про зміну предмета позову за вх. №2379, в яких відповідач зазначає, що припинення електроенергії позивачем, як орендодавцем за договором в орендованому приміщенні є невиконанням умов договору оренди та підставою для призупинення виконання зобов'язань за договором відповідачем в частині повернення орендованого майна згідно ст. 538 ЦК України.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 04 лютого 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.02.2019 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 05.02.2019 року на стадії розгляду справи по суті судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 05 лютого 2019 року про відкладення розгляду справи на 14.02.2019р. о 14:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 14.02.2019р. позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2019р. проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив та у відзиві на заяву про зміну предмету позову, що надані відповідачем під час розгляду справи

Представник третьої особи у судове засідання 14.02.2019р. не з'явився, письмових пояснень щодо своєї правової позиції до суду не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали - повідомлення від 05.02.2019р. про проведення судового засідання, що призначене 14.02.2019р. о 14:00 повноважному представнику третьої особи - 08.02.2019р.

Згідно ч.1 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника третьої особи та пояснень третьої особи щодо позовних вимог за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.12.2005 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі по тексту - орендодавець, або третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Закор М, ЛТД» (далі по тексту - відповідач) був укладений договір №2138 - Н про оренду нерухомого майна (далі по тексту - договір).

Згідно п. 1.1. договору, орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 74,2 кв.м. (далі по тексту - майно), за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1.

Сторонами у розрахунку плати за базовий місяць: листопад 2005 року (арк.. справи №43) було погоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном: частиною нежитлової будівлі приміських кас Люботинського напрямку за адресою: Привокзальна площа, 1 площею 74,2 кв.м., а саме орендна плата становить: 1872,73х1,4 та становить 2621,82 грн., річна орендна плата за розрахунком становить 21855,00 грн.

Вищевказане майно було передано у користування орендаря та відповідача у справі за актом приймання - передачі від 27.12.2005р.

Додатковою угодою №1 від 22.03.2007р. сторони по договору, третя особа та відповідач внесли зміни до договору, а саме у пункт 3.1. договору оренди, добавлено наступне:

«Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 2513,33 грн. (місяць, рік) Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень, 2007 року (місяць, рік) розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди).

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.07 до моменту чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом місяця після її підписання.» .

Сторонами у розрахунку плати за базовий місяць: грудень 2006 року (арк. справи №45) було погоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном: частиною нежитлової будівлі приміських кас Люботинського напрямку за адресою: Привокзальна площа, 1 площею 74,2 кв.м., а саме орендна плата становить: 3513,33 грн., річна орендна плата за розрахунком становить 26226,00 грн.

У додатковій угоді №2 від 29.10.2007р. (арк. справи № 46 у томі №1) сторони внесли зміни у п.10.1. договору оренди, а саме доповнили абзацом наступного змісту: «Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 24.09.2010р.» .

У додатковій угоді №4 від 30.10.2009р. (арк. справи № 47-48 у томі №1) сторони внесли зміни у розділи: 1, 10, у додаток №2 до договору оренди - акт приймання передачі орендованого приміщення, у додаток №3 «розрахунок» , п.1.1. договору оренди, а саме щодо визначення загальної площі орендованого приміщення та адреси місцезнаходження даного приміщення та сторони погодили, що його площа становить: "73,3 кв.м.", а адреса місцезнаходження приміщення «вул. Червоноармійська, 3б» . Зміни щодо зазначення площі орендованого приміщення та адреси місцезнаходження орендованого приміщення внесені й до акту приймання - передачі приміщення, у додаток №3 до договору оренди: «розрахунок» . Додаткову угоду №3 від 09.11.2007р. визнали такою, що втратила чинність.

У додатковій угоді №5 до договору оренди від 25.05.2010р. (арк. справи № 49-50 у томі №1) сторони внесли наступні зміни:

П.1.1. викласти в наступній редакції з 03.03.2010р:

«орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м. (далі по тексту - майно), за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 3б, що знаходиться на балансі вокзалу Харків-Пасажирський Південної залізниці.

Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на « 03» березня 2010 р. і становить 528 000,00 грн. без з урахуванням ПДВ і далі по тексту.» .

«Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди березень 2010 року - 7 991,28 грн. (місяць, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати на попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (розраховано згідно з додатком №1 додаткової угоди).

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне, повинна бути сплачена орендарем протягом 2 (двох місяців) з дати підписання цієї додаткової угоди.".

Сторонами у розрахунку плати за базовий місяць: березень 2010 року (арк. справи №51) було погоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном: частиною нежитлової будівлі приміських кас Люботинського напрямку за адресою: вул. Червоноармійська, 3б площею 73,3 кв.м., а саме орендна плата становить: 7991,28 грн., річна орендна плата за розрахунком становить 95040,00 грн.

У додатковій угоді №6 від 24.09.2010р. (арк. справи №52) сторони внесли зміни щодо строку договору оренди, а саме п. 10.1 виклали у наступній редакції: «Цей договір подовжено на 2 (два) роки, тобто з 24.09.2010 р. по 24.09.2012р.» .

У додатковій угоді №7 від 10.08.2012р. (арк. справи №54) сторони внесли зміни щодо строку договору оренди, а саме п. 10.1 виклали у наступній редакції: «Цей договір подовжено на 2 (два) роки, тобто з 24.09.2012 р. по 24.09.2014р.» .

14.02.2013р. між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) було укладено договір №62 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі по тексту - договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1. договору про відшкодування витрат, балансоутримувач забезпечує обслуговування експлуатацію та ремонт будівлі південного павільйону квиткових кас, загальною площею 73,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 3б, а також утримання при будинкової території, а також бере участь у витратах балансоутримувача на виконання зазначених робіт, сплачує комунальні послуги, які надає йому балансоутримувач, або які він отримує через балансоутримувача, компенсує витрати за користування земельною ділянкою, пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг наданих балансоутримувачем за цим договором.

Абзац другий п.1.1. договору про відшкодування витрат сторони визначили, що орендар користується нерухомим майном: частиною одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку), загальною площею 73,3 кв.м., вартістю за звітом про незалежну оцінку станом на 03.03.2010р. і становить 528000,00 грн., відповідно до плану розміщення (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

У додатковій угоді №8 від 27.06.2014р. (арк. справи №55) сторони погодили нову вартість об'єкту оренди, а саме визначили суму у розмірі 257000,00 грн. Також у вказаній угоді сторони виклали у новій редакції п.3.1. та визначили наступний зміст вказаного пункту:

«Орендна плата визначається на підставі ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) травень 2014 року - 8476,17 грн. (згідно додатку №1 до цієї угоди).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - вересень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за червень - вересень 2014 року.

У разі виникнення різниця по сплаті орендної плати, за період з 24.12.2014р. до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання» .

Сторонами у розрахунку плати за базовий місяць: травень 2014 року (арк. справи №56) було погоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном: частиною нежитлової будівлі приміських кас Люботинського напрямку за адресою: вул. Червоноармійська, 3б площею 73,3 кв.м., а саме орендна плата становить: 8476,17 грн., річна орендна плата за розрахунком становить 94860,00 грн.

У додатковій угоді №9 від 27.06.2014р. сторони погодили продовження строку дії договору оренди та п. 10.1. договору виклали в наступній редакції: «Цей договір подовжено на 2 (два) роки, тобто до 24.09.2016р.» .

З 01.12.2015 року розпочата господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця» , яке відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Статуту ПАТ «Укрзалізниця» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Статут) утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» .

ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

З 01.12.2015 орендодавцем за договором стало Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про що 27.05.2016 року сторонами: позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № ПЛ-16877/НЮ (далі по тексту - додатковий договір). Відповідно п.1 додаткового договору сторони визначили, що орендодавцем майна визначеного договором оренди від 27.12.2005р. №2138-Н є ПАТ «Укрзалізниця» .

Відповідно до Статуту, на виконання рішень правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31.01-01.02.2017 (протокол №Ц-57/8 Ком.т.), Положення про філію «Пасажирська компанія» , введеного в дію наказом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 27.01.2017 № 054 відбулася зміна внутрішньої структури публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , а саме перепідпорядкування структурного підрозділу «Вокзал Харків-Пасажирський» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» , шляхом приєднання його до філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» , (далі по тексту - орендодавець або позивач) як виробничий підрозділ вокзал станції Харків - Пасажирський.

Об'єкт оренди обліковується на балансі позивача, а саме виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський.

Сторонами у розрахунку плати за базовий місяць: листопад 2015 року та грудень 2015 року (арк. справи №60) було погоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном: частиною нежитлової будівлі приміських кас Люботинського напрямку за адресою: вул. Червоноармійська, 3б площею 73,3 кв.м., а саме орендна плата у листопаді 2015 року становить: 13636,32 грн., у грудні 2015 року становить 15102,04 грн.

Майно: частина одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м. (далі по тексту - майно), за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 3б, що знаходиться на балансі вокзалу Харків-Пасажирський Південної залізниці було передано орендарю за додатковим договором, що підтверджується актом приймання - передачі від 27.05.2016р. (арк.. справи №61 у томі №1).

Між позивачем та відповідачем, як сторонами додаткового договору укладено додаткові договори: від 07.07.2016р., від 25.08.2016р., від 17.11.2016р., 13.04.2017р., 28.08.2017р., від 27.12.2017р., від 30.01.2018р., 23.05.2018р. (арк. справи №62-66, 68-69, 71), в яких сторонами погоджувалося продовження строку додаткового договору та сума вартості орендної плати за користування орендованим приміщенням, кінцевим строком дії договору сторони визначили 30.06.2018р., а сума орендної плати, що встановлена з 01.01.2018р. становить 21990,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦКУ У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 291 ГКУ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.11 договору чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 2.5 договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту покладений на орендодавця (п. 2.6 договору).

Позивач зазначає, що на виконання вимог п. 2.6 договору, ним був складений акт приймання-передачі майна, який у двох примірниках був надісланий відповідачу цінним листом від 31.05.2018р. №ПКВОК-2-01/1252 разом з повідомленням про закінчення терміну дії договору, повернення орендованого майна орендодавцю та підписання акту приймання-передачі (повернення) майна.

Також, позивач зазначає, що звертався до відповідача листом від 16.07.2018 №ПКВОК-2-01/1575 про негайне звільнення орендованої площі та підписання акту приймання передачі.

В свою чергу відповідач, у порушення п. 5.12 договору, ч. 1 ст. 785 ЦКУ не повернув до теперішнього часу позивачу орендоване майно, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про виселення відповідача з займаної площі, яка розташована в одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б. А також, про стягнення з відповідача заборгованості, що обліковувалася на дату припинення строку дії договору у розмірі 47499,49 грн., 3% річних у розмірі 418,86 грн. та суму неустойки, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.12.2018р. за вх.№35764 становить 158328,00 грн., що нараховано та заявлено позивачем до стягнення з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14.01.2019р. за вх.№886, згідно ч.2 ст. 785 ЦК України.

Відповідач із позовом не погоджується, вважає строк договору продовженим за відсутністю відповіді від позивача на лист від 31.07.2018р. із пропозицією продовжити строк дії договору, що отримано позивачем 03.08.2018р. згідно ст. 764 ЦК України. Також, відповідач повідомляє про припинення постачання електроенергії 29.07.2018р., що унеможливили користування приміщенням та його звільнення та невиконання відповідачем зобов'язань по постачанню електричної енергії є умовою для призупинення обов'язку відповідача щодо звільнення орендованого приміщення. Також, відповідач зазначив, що ним в орендованому приміщенні був здійснений капітальний ремонт, що складає 60% балансової вартості об'єкта, проте вказані дії відповідача не враховані позивачем, витрати відповідачу не відшкодовані, орендну плату позивачем не зменшено. Також, відповідач зазначив, що позивачем у розрахунку неустойки додано до суми податок на додану вартість, що на його думку не є вірним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідач отримав майно в оренду, про що свідчать акти приймання - передачі приміщення, яке розташоване в одноповерховій будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б (колишня назва Червоноармійська, 3б) (арк. справи № 42, №61 у томі №1).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо автоматичного продовження договору оренди, у зв'язку з відсутністю відповіді орендодавця (позивача) на лист орендаря про продовження терміну дії договору оренди від 31.07.2018р., що отримано позивачем у справі 03.08.2018р. оскільки вони є помилковими та спростовується наступним.

Приміщення, яке передано в оренду, входить до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» та обліковується на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» .

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За аналізом статей 284 ГК України та 764 ЦК України, для продовження строку договору оренди має значення виключно відсутність заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди та відсутність заяви сторін договору про припинення його дії.

Відповідачем у відзиві на позов та у судовому засіданні підтверджується факт отримання 18.06.2018 від позивача листа від 31.05.2018р. №ПКВОК-2-01/1252 із попередженням відповідача про не продовження терміну дії договору оренди, повернення орендованого майна та підписання акту приймання - передачі цього майна. Отже відповідач, як орендодавець за договором оренди та додатковим договором був заздалегідь до закінчення строку дії договору повідомлений про заперечення позивача у справі, як орендодавця проти продовження строку дії договору оренди, при цьому, законом не вимагається від орендодавця повідомляти орендаря про підстави, причини та мотиви не продовження строку дії договору оренди.

Також, відповідачем не спростовується всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) факт отримання ним листа позивача від 16.07.2018 №ПКВОК-2-01/1575 із попередженням про відсутність наміру продовження строку дії додаткового договору.

Отже, отримання відповідачем в строк, передбачений законом, попередження від позивача про припинення договору у зв'язку з закінченням строку його дії, повернення орендованого майна та підписання акту приймання-передачі, є обставиною, яка визнається відповідачем, про що зазначено у відзиві на позов, та, згідно ч.1 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню та вказані обставини свідчать про відсутність підстав для продовження договору на новий строк згідно ст. 764 ЦК України.

Щодо переважного права орендаря при укладанні договору оренди, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки договором найму, після спливу строку договору, має переважне право перед іншими орендарями на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Проте у даному випадку попередження про намір укласти із позивачем договору оренди на новий строк з боку відповідача не відбулося, оскільки повідомлення про яке він зазначає у відзиві на позов було відправлене ним 31.07.2018р., та на момент його направлення відповідач не виконував своїх зобов'язань за договором, оскільки станом на 30.06.2018р. мав заборгованість з оплати орендної плати за договором оренди.

Відповідач помилково вважає, що здійснення оплати за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна за договором оренди, є підтвердженням продовження строку дії договору оренди.

Так, згідно п. 7.1 договору № 62 від 14.02.2013, в редакції, викладеної в додатковому договорі № 11 від 04.07.2017, договір про відшкодування витрат діє в будь - кому разі до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна за договором оренди від 27.12.2015 № 2138-Н.

Тому, здійснення оплати за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, є наслідком неповернення орендованого майна за актом приймання - передачі, а не наслідком продовження строку дії договору оренди, оскільки відшкодовувати фактично понесені орендодавцем витрати по утриманню орендованого майна до його повернення за актом приймання-передачі є обов'язком орендаря.

Враховуючи вищенаведене, строк дії додаткового договору від 27.05.2016р., що укладений між позивачем та відповідачем, як й право відповідача як орендаря за вказаним договором припинилися: 01.07.2018р., отже й займання відповідачем орендованого приміщення, яке розташоване в одноповерховій будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б з 01.07.2018р. є неправомірним.

Згідно ст. 291 ЦК України, підставою для припинення договору оренди є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ч.3 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як свідчать матеріали справи та вищевстановлено судом між власником спірного майна (позивачем) та орендарем (відповідачем) вказаного майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у відповідача не на підставі укладеного з власником договору.

У п.9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" господарським судам України роз'яснено, що у резолютивній частині рішення про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Суд, зазначає, що відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено неправомірне зайняття відповідачем займаної площі, яка розташована в одноповерхової будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б, що була в користуванні відповідача за договором оренди, а в подальшому за додатковим договором, строк дії якого закінчився, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача звільнити вищевказане приміщення, оскільки воно займається ним без достатніх правових підстав.

Позивач також, просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 47 499,49 грн., що обліковувалася станом на момент припинення строку дії договору.

Згідно зі статтею 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Крім того, згідно частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За змістом статті 193 ГК України, статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 47499,49 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 47499,49 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 418,86 грн., які нараховано за такі періоди нарахування: з 01.07.2018р. по 05.07.2018р. у розмірі 32,84 грн.; з 06.07.2018р. по 20.07.2018р. у розмірі 80,54 грн., з 21.07.2018р. по 31.07.2018р., у розмірі 58,77 грн., з 01.08.2018р. по 23.08.2018р. у розмірі 97,36 грн., з 24.08.2018р. по 31.08.2018р. у розмірі 32,23 грн., з 01.09.2018р. по 30.09.2018р. у розмірі 117,12 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд не погоджується із наданим розрахунком, оскільки позивачем при проведенні розрахунку 3% річних включено у період нарахування день фактичної сплати суми заборгованості, який не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Таким чином, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних, судом встановлено, що 3% річних становить 378,42 грн., отже, позов в цій частині є обгрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Решта частина позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 40,44 грн. заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Також, позивачем заявлено до стягнення неустойку, що нарахована позивачем згідно ч.2 ст. 785 ЦК України у розмірі 158328,00 грн., що нарахована з моменту закінчення строку дії договору з липня 2018р. по вересень 2018року.

За змістом п.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію з 01.07.2018, проте спірне нерухоме майно після закінчення строку дії договору відповідачем не повернуто, що не заперечується відповідачем у справі, та майно передано йому в оренду знаходиться в його користуванні.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки орендар після закінчення строку дії Договору не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений Договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суд приходить до висновку про те, що неповернення об'єкту оренди за договором у період, зокрема, з липня 2018 року по вересень 2018 року включно відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України.

При цьому суд враховує, що неустойка, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України, відповідно до цього суд перевіривши розрахунок позивача та враховуючи, що позивачем нараховано неустойку з моменту закінчення строку дії договору, а не за період в якому у орендаря обліковувалася заборгованість, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 158328,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, про що зазначав у постанові від 13.02.2018р. у справі №910/12949/16.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в сумі 4855,10 грн. покладаються на відповідача, та витрати зі сплати судового збору в сумі 0,61 грн. покладаються на позивача.

Також, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що сума судового збору у розмірі 86,40 грн., у зв'язку із зменшенням позовних вимог під час розгляду справи може бути повернена згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139) звільнити нежитлове приміщення, яке розташоване в одноповерховій будівлі південного павільйону квиткових кас (колишнє приміщення приміських кас Люботинського напрямку загальною площею 73,3 кв.м.), за адресою: м. Харків, вул. Конарєва, 3б.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.21/А) заборгованість з орендної плати у розмірі 47499,49 грн., 3% річних у розмірі 378,42 грн., суму неустойки у розмірі 158328,00 грн. та судовий збір у розмірі 4855,10 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Врешті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 40,44 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, буд.21/А, код ЄДРПОУ 41022900).

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м-н. Театральний, буд. 1, ідентифікаційний код 23148337).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЗАКОР М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, ідентифікаційний код 30290139).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 15.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_4