Рішення

від 18.02.2019 по справі 826/12884/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18 лютого 2019 року                                        № 826/12884/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ін-Вест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, встановив: У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Ін-Вест» (ТОВ «Транс Ін-Вест») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило: -          визнати дії щодо відключення від системи електронного документообігу з ДФС України договору про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161, - протиправними; -          визнати бездіяльність щодо невиконання зобов'язань за договором про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161, - протиправною; -          зобов'язати укласти з ТОВ «Транс Ін-Вест» договір про визнання електронних документів, підключивши його до системи електронної звітності. У листопаді 2017 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій висловлено прохання: -          визнати дії щодо відключення від системи електронного документообігу з ДФС України договору про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161, - протиправними; -          визнати дії щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «Транс Ін-Вест» від 31.10.2017, - протиправними та скасувати рішення щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «Транс Ін-Вест» від 31.10.2017; -          зобов'язати поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «Транс Ін-Вест» з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 1508313 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «Транс Ін-Вест»; -          зобов'язати надати Державній казначейській службі України, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (ПК України) висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків ТОВ «Транс Ін-Вест» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок №2600801348513), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 1508313 грн; -          визнати бездіяльність щодо невиконання зобов'язань за договором про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161, - протиправною; -          зобов'язати укласти з ТОВ «Транс Ін-Вест» договір про визнання електронних документів, підключивши його до системи електронної звітності. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Транс Ін-Вест» зазначило, що 24.06.2016 між товариством та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №240620161. На момент чинності цього договору – 01.11.2016, ними подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року. Згідно квитанції №1 податковий документ доставлено до центрального рівня ДФС України 01.11.2016 в 13:55:15, але не прийнято. В пункті «виявлені помилки» зазначено, що порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 20.04.2008 №233 (далі по тексту – Інструкція №233), а саме: можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності. У зв'язку з закінченням строку дії сертифікатів електронних цифрових підписів, ТОВ «Транс Ін-Вест» отримано нові та 04.07.2017 до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листом надіслано новий договір про визнання електронних документів №040720171 від 04.07.2017 та Додаткову угоду №1 до названого договору. На момент звернення до суду зазначений договір не підписано. Викладене, на переконання позивача, свідчить про допущення відповідачем протиправних дій та бездіяльності, що і стало підставою для звернення до суду. Крім того, 31.10.2017 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Транс Ін-Вест» з підстав неподання податковому органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з податку на додану вартість (податкового розрахунку), яка (який) свідчить про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Посилаючись на те, що зазначене рішення ТОВ «Транс Ін-Вест» не отримано, а по суті ними 01.11.2016 до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість, позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з відновленням реєстрації товариства як платника податку на додану вартість. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2017 відкрито провадження у справі і призначено її до судового розгляду. Ухвалою суду від 05.03.2018 до участі у справі як відповідача залучено ГУ ДФС у м. Києві. Присутня в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та надані у справу докази. Представник податкової інспекції надала письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначила, що 26.10.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на електронну скриньку ТОВ «Транс Ін-Вест» направлено повідомлення про наявність спірних питань щодо електронного документообігу під час перевірки автентичності електронних документів. У зв'язку з порушенням істотних умов Договору про визнання електронних документів №240620151 від 24.06.2016, відповідно до пункту 1 розділу 5 названого Договору, зобов'язання сторін, визначені Договором призупиняються, а податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку, не прийнята. З 26.06.2017 дію зазначеного Договору припинено в автоматичному режимі, у зв'язку з закінченням терміну дії посилених сертифікатів відкритих ключів. За результатами розгляду договорів про визнання електронних документів, які були направлені до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у період з 26.06.2017 по 05.07.2017 засобами телекомунікаційного зв'язку, системою сформовано та направлено платнику квитанції №2 щодо необхідності виконання вимог розділу ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. На виконання вимог ухвали суду від 04.04.2018 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надано копію рішення №1052/26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 31.10.2017 та копію списку №3 листів рекомендованих, яким підтверджується направлення 01.11.2017 позивачу рекомендованого листа №0101122106102. ГУ ДФС у м. Києві будь-яких пояснень по суті спору не подало. Належним чином повідомлені про час та місце проведення судового розгляду справи відповідачі в судові засіданні повноважних представників не направили. Представник позивача, яка з'явилася в судове засідання, не заперечувала проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подала до суду відповідне клопотання. Отже, зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі частини четвертої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження. 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до   КАС України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України   в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції   КАС України. Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані представниками позивача й ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а також докази в їх сукупності, суд встановив наступне. 24.06.2016 між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та позивачем укладено договір №240620161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису   до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу   (договір про визнання електронних документів). Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати електронного цифрового підпису, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається. В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем, згідно з умовами договору, засобами електронного зв'язку подано до відповідача звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та Додатки №1, №2 та №5 до неї за жовтень 2016 року. Як вбачається із доданих до позову копій квитанцій №1, зазначені документи доставлено до центрального рівня 01.11.2016 в 13:55. Однак, документи не прийнято у зв'язку із виявленням помилок: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме: - ЄДРПОУ: « 40467251». Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності. Вважаючи дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відключення від системи електронного документообігу з ДФС України та бездіяльність щодо невиконання зобов'язань за договором про визнання електронних документів №240620161 від 24.06.2016 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом. Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті виходить з того, що договір про визнання електронних документів укладено між сторонами у сфері податкових правовідносин, пов'язаних із порядком подання платником податків податкової звітності, а саме на підставі Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV, «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-IV, постанов Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу» та «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності» від 28.10.2004 №1452, Інструкції №233. Так, відповідно до статей 5, 6, 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах. Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Частиною першою статті 15 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. За змістом норм статті 16 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством. Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах. Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов'язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актах та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством. Згідно з підпунктом «в» пункту 49.3 статті 49 ПК України   у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин,   податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Крім того, відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Інструкцією №233 визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді. Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, пунктом 4 розділу 6 якого визначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Отже,   законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів контролюючим органом в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації. Разом з тим, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не надано суду жодних доказів, які б підтвердили, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив місце реєстрації. При цьому, у письмових запереченнях проти позову зазначено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві призупинено дію Договору про визнання електронних документів №2406.20161 від 24.06.2016, оскільки відповідно до пункту 1 розділу 5 вказаного договору, у разі виникнення спірних питань, пов'язаних із автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена сторона договору направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документу, що є предметом спору. Оцінивши доводи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладені у письмових запереченнях проти позову, суд зазначає, що право контролюючого органу на призупинення дії договору   про визнання електронних документів, нормами чинного законодавства та затвердженою у встановленому законом порядку типовою формою договору про визнання електронних документів контролюючому органу   не передбачено, а лише визначено, право розірвання договору, виключно, з підстав ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміни платником податків місця реєстрації. При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було змінено місце реєстрації чи скасовано сертифікат відкритого ключа, тобто умови договору, недодержання яких могло б призвести до його розірвання, позивачем не порушено, зворотного відповідачем не доведено. Крім того, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів укладання додаткової угоди між позивачем та контролюючим органом, умовами якої передбачалось би зупинення дії договору про визнання електронних документів. Тобто, з аналізу вказаного, вбачається, що відповідач не мав жодних обґрунтованих та законних підстав для вчинення оскаржуваних дій. Так, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, покладений на нього приписами статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо зупинення договору про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161 та бездіяльності щодо невиконання зобов'язань за названим договором, крім того, в судове засідання явку свого законного представника суб'єкт владних повноважень також не забезпечив. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві необґрунтовано призупинено дію договору про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161, а в подальшому допущено бездіяльність щодо невиконання зобов'язань за названим договором, оскільки відповідач не надав суду нормативно та документально обґрунтованих пояснень з приводу наявності у нього правових повноважень на призупинення дії договору про визнання електронних документів та, як наслідок, діяв поза межами наданої йому чинним законодавством і договором компетенції. Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог у відповідній частині та наявність підстав для їх задоволення. Тим часом вимога позивача про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укласти договір про визнання електронних документів, підключивши ТОВ «Транс Ін-Вест» до системи електронної звітності, такою визнана бути не може. 24.06.2017 дію Договору про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161 припинено в автоматичному режимі, у зв'язку з закінченням терміну дії посилених сертифікатів відкритих ключів. Відповідно до пункту 5 Інструкції №233 платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору. Згідно з пунктом 6 вказаної Інструкції орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору. Як зазначено в службовій записці №898/2655-08-04 від 24.04.2018, копія якої надана ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, за результатами розгляду договорів, які були направлені до податкової інспекції засобами телекомунікаційного зв'язку 26.06.2017 №260620171, 30.06.2017 №30.06.2017 та 05.07.2017 №040720171, системою сформовано та направлено квитанції №2 щодо необхідності виконання вимог розділу ІІІ Інструкції №233. Позивачем надано копії листів від 26.06.2017 вих. №27 та від 04.07.2017 вих. №29, якими до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надано у паперовому вигляді Договір про визнання електронних документів №260620171 від 26.06.2017 з додатковою угодою №1 до нього та Договір про визнання електронних документів №040720171 від 04.07.2017 з додатковою угодою №1 до нього, відповідно. Тим часом будь-яких доказів на підтвердження подання до податкового органу посилених сертифікатів відкритих ключів на електронному носії, позивачем не надано. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що підстави для зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укласти договір про визнання електронних документів, підключивши ТОВ «Транс Ін-Вест» до системи електронної звітності відсутні. Розглядаючи вимоги ТОВ «Транс Ін-Вест» про визнання дій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «Транс Ін-Вест» від 31.10.2017, - протиправними та скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «Транс Ін-Вест» від 31.10.2017, суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат; складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;      подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований пунктами 49.3-49.7 статті 49 ПК України. Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності   Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким внесено до   ПК України   зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, пункт   49.4 статті 49 ПК України доповнено абзацом другим, яким встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. При цьому, абзацем 3 вказаного пункту   статті 49 ПК України   передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Отже, починаючи із 01.01.2015 усі платники податку на додану вартість мають звітувати виключно в електронній формі. При цьому, абзацем 3 пункту   49.3 статті 49 ПК України   передбачено, що виключно у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Як зазначено вище, відповідно до норм   Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Згідно з частинами 1 та 2 розділу   II Інструкції №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією   Інструкцією та договором. Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі. Одночасно у пунктах 5 та 6 розділу   ІІІ Інструкції №233   передбачається в обов'язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою   наказом ДПА України від 10.04.2008 №233   як додаток 1 до Інструкції. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що подання в електронному вигляді податкової звітності з податку на додану вартість за відсутності факту припинення дії договору про визнання електронних документів є обов'язком відповідного платника податку. Пунктом 7.3 розділу   ІІІ Інструкції №233   передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Згідно з пунктом 1 розділу І   Інструкції №233   квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Відповідно до пункту 7.4 розділу ІІІ Інструкції №233   перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Згідно з пунктом 1   розділу І Інструкції №233   квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС. Відповідно до пункту 7.4 розділу   ІІІ Інструкції №233   підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією. Згідно пункту 7.6 розділу   ІІІ Інструкції №233   якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2016 позивачем подані податкова декларація з податку на додану вартість з додатками, отримання яких контролюючим органом підтверджується першими квитанціями. Вказані електроні документи не були прийнятті та зареєстровані контролюючими органами з підстави, зазначеної у квитанціях №1, а саме: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої   наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: '40467251'. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності». Суд встановив, а ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не спростувала, що Договір про визнання електронних документів №240620161 від 24.06.2016, укладений між позивачем і ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, не був розірваний, а фактично був призупинений податковою інспекцією починаючи з 01.11.2016. Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про відсутність в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для призупинення дії Договору про визнання електронних документів №240620161 від 24.06.2016 року. За приписами пунктів   49.8   та 49.9 статті 49 ПК України   прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами   48.3   та 48.4 статті   48   цього   Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями   48   і   49   цього   Кодексу податкова   декларація, надана платником, також вважається прийнятою:   за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;   у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею (п.п. 48.3 - 48.4 ст.   48 ПК України), у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п.   49.10 ст. 49 ПК України). Під час розгляду справи у суді наявність інших підстав для неприйняття податкової звітності, окрім факту призупинення дії діючого договору про визнання електронних документів, відповідачі суду не повідомили, а суд не встановив. Відповідно до пункту   49.13   статті 49 ПК України   у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. Порядок та випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість закріплені в   статті 184 ПК України, а безпосередньо процедура реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.11.2014 №1130, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233 та наразі чинний (далі по тексту - Положення). Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 «Реєстрація платників податку на додану вартість» зазначеного Положення, реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення. Одночасно, пунктом 5.5 розділу 5 «Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» зазначеного Положення встановлено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного контролюючого органу. Зокрема, положеннями підпункту «г» пункту   184.1   статті 184 ПК України   та підпункту «г» пункту 5.1 розділу 5 Положення передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Згідно пункту 5.5 розділу 5 Положення, контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).      Одним з таких документів, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава – п. «г» п. 184.1 ст. 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку). За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.       Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою №6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі (абз. 1 - 3 п. 5.6 розділу 5 цього Положення). Протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків (далі - Представник платника). Особа, яка отримує рішення, має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу (абз. 1 п. 5.7 розділу 5 Положення). Анулювання реєстрації здійснюється на дату прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації (абз. 1 п. 5.11 розділу 5 Положення). Одночасно, у пункті 5.10 названого розділу передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС       у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 31.10.2017 №1052/26-55-12-01, підставою для прийняття спірного рішення визначено довідку управління податків і зборів з юридичних осіб від 31.10.2017 за №1052/26-55-12-01 за даними якої, платник (позивач) не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.10.2016 по 01.10.2017. Під час розгляду справи суд встановив, що 01.11.2017 (тобто, в межах періоду з 01.10.2016 по 01.10.2017) позивачем подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016 року, яка містила показники про здійснення ТОВ «Транс Ін-Вест» оподатковуваних операцій з поставки та придбання товарів (послуг). Достовірність інформації, наведеної у вказаній податковій звітності, відповідачі належними документальними доказами не спростували. В силу вчинених ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві дій щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів, висновки щодо протиправності яких наведені вище по тексту цього судового рішення, така податкова декларація безпідставно не була прийнята контролюючим органом, що також встановлено судом. З огляду на вищевикладене, судом вбачається безпідставність доводів відповідачів про неподання позивачем до контролюючого органу (органу фіскальної служби) протягом 12 послідовних місяців (а саме за період з 01.10.2016 по 01.10.2017) податкових декларацій з ПДВ з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (послуг), здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та, як наслідок, протиправність дій відповідача щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Транс Ін-Вест» на підставі даних довідки управління податків і зборів з юридичних осіб за №1052/26-55-12-01, результатом яких стало прийняття неправомірного рішення від 31.10.2017 №1052/26-55-12-01, а тому позовні вимоги позивача про скасування такого рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника ПДВ підлягають задоволенню. Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві поновити дію реєстрації ТОВ «Транс Ін-Вест» як платника податку на додану вартість з дня скасування реєстрації, суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 5.10 Положення, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; 2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ; 3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту «в» пункту 184. статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу; 4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації. Отже чинним законодавством України чітко визначено процедуру дій контролюючого органу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та яким захищено права платника податків від неправомірних дій та рішень державної податкової інспекції з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання вчинити дії із поновлення дії реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Транс Ін-Вест» є передчасною та не підлягає задоволенню, адже права позивача в даному випадку захищені шляхом скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.10.2016 №1052/26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено   статтею 2001 ПК України, а порядок електронного адміністрування            податку на додану вартість затверджено   постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість»   (далі по тексту – Порядок №569). Відповідно до пункту 2001.1 статті 2001 ПК України, зокрема система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом   2001.3  статті   2001   цього   Кодексу. Відповідно до пункту 2 Порядку №569, рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку. Згідно з приписами пункту 13 вказаного Порядку, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Відповідно до пункту 7 Порядку №569 у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Для закриття електронного рахунка (в тому числі додаткового електронного рахунка) ДФС надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету, в тому числі суми податку, зараховані на додаткові електронні рахунки і не списані з рахунка станом на наступний робочий день з дня анулювання реєстрації платника податку - суб'єкта спеціального режиму оподаткування або виключення його з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. З вище викладеного вбачається, що облік суми ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ здійснює ДФС. Таким чином, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України, суд доходить висновку, що вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Державній казначейській службі України, відповідно до статті 43 ПК України, висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків ТОВ «Транс Ін-Вест» в системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок №2600801348513), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 1508313 грн задоволенню не підлягають. Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 99 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. За обставин, коли вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, в той же час відповідачем не спростовані по суті, суд вважає, що наявні підстави для відновлення порушеного права позивача в судовому порядку. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України   при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями   2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, вирішив: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ін-Вест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, – задовольнити частково. Визнати дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо призупинення дії Договору про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161 з 01.11.2016, - протиправними. Визнати бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невиконання зобов'язань за Договором про визнання електронних документів від 24.06.2016 №240620161 з 01.11.2016 по 24.06.2017, - протиправною. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.10.2017 №1052/26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ін-Вест». В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ін-Вест» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень. Рішення набирає законної сили відповідно до   статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293,   295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Ін-Вест» (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 1, кабінет 173; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40467251). Відповідач – Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39669867). Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39439980). Суддя                                                                                                                  О.М. Чудак