Ухвала

від 04.08.2021 по справі 826/12884/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/12884/17

адміністративне провадження № К/9901/27619/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Ін-Вест до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Ін-Вест звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії щодо відключення від системи електронного документообігу з ДФС України договору про визнання електронних документів від 24 червня 2016 року №240620161; визнати протиправними дії щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ Транс Ін-Вест від 31 жовтня 2017 року; протиправними та скасувати рішення щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ Транс Ін-Вест від 31 жовтня 2017 року; зобов`язати поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ Транс Ін-Вест з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 1508313 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТОВ Транс Ін-Вест ; зобов`язати надати Державній казначейській службі України, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (ПК України) висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків ТОВ Транс Ін-Вест в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок №2600801348513), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 1508313 грн.; визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання зобов`язань за договором про визнання електронних документів від 24 червня 2016 року №240620161; зобов`язати укласти з ТОВ Транс Ін-Вест договір про визнання електронних документів, підключивши його до системи електронної звітності.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.

26 березня 2021 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та документа про сплату судового збору.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 14 травня 2021 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що апелянтом у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху не усунуто недоліки апеляційної скарги у повному обсязі.

28 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення .

Також в постанові заначено, що не подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з наведенням підстав для поновлення такого строку, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху не усунуто недоліки апеляційної скарги у повному обсязі.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Ін-Вест до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх