Постанова

від 13.02.2019 по справі 420/212/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/212/19

Головуючий в 1 інстанції: Бойко Я.О.

Місце та час укладення судового рішення --:-- , м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 16.01.2019р.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Молодіжненської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15.01.2019р. Старікова Л.В. звернулася до суду з позовом до Молодіжненської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №117-VІІ щодо відмови їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку; зобов'язання повторно розглянути заяву та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки.

Одночасно позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, на час розгляду адміністративної справи в окружному адміністративному суді, видавати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; заборонити відповідачу, на час розгляду адміністративної справи в окружному адміністративному суді, змінювати цільове призначення земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; заборонити відповідачу, на час розгляду адміністративної справи в окружному адміністративному суді, державним та приватним нотаріусам оформляти право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2019р. відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Перевіривши відокремлені матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав забезпечення позову виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Враховуючи наведене, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.

Крім того, обставини правомірності чи неправомірності оскаржуваного позивачем рішення, можуть бути встановлені судом виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті, при перевірці правомірності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону та вирішив питання по суті правильно, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року про відмову у вжитті заходів забезпеченні позову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.