ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2470/18 Господарський суд Одеської області у складі: судді В.С. Петрова при секретарі Г.С.Граматик за участю представників: від позивача – Асташенкова О.І., від відповідачів: 1) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради – не з'явився, 2) Юридичного департаменту Одеської міської ради – не з'явився, 3) ТОВ “Енігма 2013”– Сопільняк В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, зобов'язання звільнити земельну ділянку, - ВСТАНОВИВ: Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” про: - скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійсненої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24.12.2014 року за № ОД 142143580226; - визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 07.04.2015 р., серія СТА № 714780, виданого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області Товариству з обмеженою відповідальністю „Енігма 2013” на нежитлове приміщення площею 13 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1; - скасування рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачної Катерини Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.04.2015 р., індексний номер: 20569184; - скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” на нежитлове приміщення площею 13 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1; - зобов'язання ТОВ “Енігма 2013” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 13 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, на користь Одеської міської ради, шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення площею 13 кв.м. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Як вказує позивач, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повідомило Одеську міську раду про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” з незаконних підстав розміщено об'єкт - торговий павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, на який незаконно зареєстровано право власності. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вищевказаний торговий павільйон є об'єктом нерухомого майна, власником якого є ТОВ “Енігма 2013”, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 556269051101, у зв'язку з чим питання його знесення не регулюється Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Одесі, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 р. № 3961-VI. Втім, як зазначає позивач, за зовнішніми ознаками павільйон є тимчасовою спорудою (виконано з полегшених конструкцій та розміщується без фундаменту), що розміщується на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси та право власності на яку незаконно зареєстровано за відповідачем, на підставі чого Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області за захистом свої прав та законних інтересів у сфері земельних правовідносин. Стосовно набуття права власності ТОВ “Енігма 2013” на нежитлове приміщення площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одесі, вул. Ак. Корольова, 80/1, для розміщення пункту дрібно-роздрібної торгівлі, позивач зазначає наступне. Приморським районним судом м. Одеси розглядалась справа № 522/20145/14-ц за позовом гр. Любченко А.В. до Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, при розгляді якої судом було встановлено, що згідно з договором № 3/351, укладеним з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 20.12.2012 р. гр. Любченко А.В. було надано в оренду строком до 01.12.2015 р. окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття, площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, для розміщення пункту дрібно-роздрібної торгівлі. Так, позивач вказує, що для розміщення пункту дрібної-роздрібної торгівлі проведено будівництво ізольованого приміщення. В подальшому гр. Любченко А.В. зверталася до Одеської міської ради для державної реєстрації права власності на пункт торгівлі, однак заявниці було відмовлено, враховуючи відсутність дозволу уповноваженого органу на здійснення будівництва об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, який, на думку позивача, є об'єктом самочинного будівництва. Однак, за ствердженнями позивача, Приморським районним судом м. Одеси по вищевказаній справі було прийнято заочне рішення від 06.11.2014 р. про визнання за гр. Любченко А.В. права власності на нежитлове приміщення площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1. Так, позивач зазначає, що Департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області на ім'я гр. Любченко А. В. було видано та зареєстровано Декларацію про готовність вищевказаного об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. № ОД 142143580226. При цьому згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.10.2018 р. на підставі вищевказаного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. за гр. Любченко А.В. було зареєстровано право власності на вищевказане майно 16.01.2015 р. При цьому позивач вказує, що 17.02.2015 р. між гр. Любченко А.В. та гр. Глухим М.К. було укладено договір дарування нежитлового приміщення, площею 13 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, та згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.10.2018 р., на підставі вищевказаного договору дарування за гр. Глухим М.К. було зареєстровано право власності на вищевказане майно 17.02.2015 р. В подальшому 10.03.2015 р. між гр. Глухим М.К. та ТОВ “Енігма 2013” було складено та підписано акт приймання-передачі № 1, згідно з яким гр. Глухий М.К. передав, а ТОВ “Енігма 2013” прийняло в якості внеску до статутного капіталу Товариства нежитлове приміщення площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1. Даний акт складений на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Енігма 2013” від 10.03.2015 р. № 4. Так, 07.04.2015 р. реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції було видано ТОВ “Енігма 2013” свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, серія СТА № 714780. Вказане свідоцтво, як стверджує позивач, було видано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 року по справі № 522/20145/14-ц, Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р., договору дарування від 17.02.2015 р., акту приймання-передачі № 1 від 10.03.2015 р. та технічного паспорту від 10.03.2015 р. на вищевказане приміщення, виготовленого ТОВ “БТІ Одеса”. Втім, як вказує позивач, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. було задоволено заяву Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. по справі № 522/20145/14-ц за позовом гр. Любченко A.В. до Одеської міської ради про визнання права власності та скасовано зазначене рішення. З урахуванням зазначеного, позивач зауважує, що вищевказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.04.2015 р. було видане ТОВ “Енігма 2013” на підставі вже скасованого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. заочного рішення від 06.11.2014 року по справі № 522/20145/14-ц. В подальшому, як зазначає позивач, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.04.2015 р. по справі № 522/20145/14-ц позовну заяву гр. Любченко А.В. до Одеської міської ради про визнання права власності було залишено без розгляду. Таким чином позивач вказує, що на момент звернення Одеської міської ради до господарського суду Одеської області з даним позовом право власності гр. Любченко А.В. на нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, скасовано. Також, позивач, посилаючись на ч. ч. 2, 3 ст. 37, ч. 9 ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, вважає, що реєстрація Декларації про готовність вищевказаного об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. № ОД 142143580226, виданої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, підлягає скасуванню, оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/20145/14-ц, на підставі якого за гр. Любченко А.В. було визнано право власності на нежитлове приміщення площею 13 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, що в подальшому було нібито реконструйовано без зміни геометричних розмірів, скасовано, тобто вищевказана Декларація є незаконною, оскільки на момент її реєстрації було відсутнє офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення у гр. Любченко А.В. прав на об'єкт, що підлягає реконструкції. Крім того, позивач додає, що реєстрація декларації здійснена до моменту реєстрації права власності гр. Любченко А.В. на об'єкт. Поряд з цим позивач, посилаючись на ст. 2, ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 6 ч. 2 ст. 9, п. 5 ч. 1 ст. 15, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, вказує, що також підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, від 07.04.2015 р. серії СТА № 714780, яке було видано ТОВ “Енігма 2013” на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. по справі № 522/20145/14-ц, Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. договору дарування від 17.02.2015 р., акту приймання-передачі № 1 від 10.03.2015 р. (про прийняття в якості внеску до статутного капіталу Товариства зазначеного нежитлового приміщення) та технічного паспорту від 10.03.2015 р. на вищевказане приміщення, виготовленого ТОВ “БТІ Одеса”. Адже, вищевказане свідоцтво було видане ТОВ “Енігма 2013” на підставі вже скасованого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. заочного рішення від 06.11.2014 року по справі № 522/20145/14-ц. Також у зв'язку з тим, що державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачною Катериною Михайлівною було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ “Енігма 2013” на нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, на підставі скасованого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 року по справі № 522/20145/14-ц, Одеська міська рада вважає, що з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” дане рішення повинно бути скасовано. Стосовно порушення ТОВ “Енігма 2013” прав Одеської міської ради у сфері земельних правовідносин, позивач вказує, що Одеська міська рада є власником спірної земельної ділянки, яка розташована в межах м. Одеси. Відтак, з посиланням на приписи Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, позивач зазначив, що на даний час ним ніяких рішень у відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” стосовно надання ТОВ “Енігма 2013” у власність чи у користування вищевказаної земельної ділянки не приймалось. Таким чином, за ствердженням позивача, ТОВ “Енігма 2013” порушує права територіальної громади міста Одеси як власника земельної ділянки. З урахуванням вимог Цивільного кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності на належній позивачу земельній ділянці самочинно побудованого об'єкта нерухомого майна, а також повноважень у Одеської міської ради щодо розпорядження землями комунальної власності позивач вважає, що є підстави для задоволення його вимоги щодо звільнення земельної ділянки. Враховуючи наявність на вищевказаній земельній ділянці самочинно побудованого об'єкта нерухомого майна, а також повноважень у Одеської міської ради щодо розпорядження землями комунальної власності, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та законних інтересів територіальної громади м. Одеса у сфері земельних правовідносин. Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2018 р. (суддя Оборотова О.Ю.) позовну заяву Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2470/18 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 03.12.2018 р. Разом із позовною заявою Одеською міською радою було подано до господарського суду Одеської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Також ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2018 р. (суддя Оборотова О.Ю.) у справі № 916/2470/18 відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову. 03.12.2018 р. відповідачем – ТОВ “Енігма 2013” було подано до господарського суду відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень ТОВ “Енігма 2013” вказує, що на загальних зборах ТОВ “Енігма 2013”, які відбулися 10.03.2015 р., було прийнято рішення про внесення учасником Глухим М.К. до статутного капіталу цього товариства спірного нежитлового приміщення та відповідно до акту приймання-передачі від 10.03.2015 р. вказане приміщення було фактично передане ТОВ “Енігма 2013”. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36048216 від 07.04.2016 р. право власності на зазначене нежитлове приміщення було зареєстровано за ТОВ “Енігма 2013” 19.03.2015 р. та в даний час ТОВ “Енігма 2013” є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення нежитлове приміщення загальною площею 13 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 80/1. Щодо скасування декларації про готовність об'єкту нерухомого майна до експлуатації ТОВ “Енігма 2013” вказує, що 18.12.2014 р. Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстрував на ім'я Любченко А.В. декларацію про початок виконання будівельних робіт № ОД 082143520654 зазначеного вище нерухомого майна, 24.12.2014 р. департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстрував на ім'я Любченко А.В. декларацію про готовність даного об'єкту до експлуатації № ОД 142143580226. Також ТОВ “Енігма 2013” вважає, що посилання позивача на те, що спірний об'єкт не являється нерухомим майном, ґрунтується виключно на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами, оскільки питання про те, чи являється об'єкт нерухомим майном залежить від встановлення та дослідження специфічних обставин, пов'язаних з процесом будівництва, а тому потребує спеціальних знань у цій сфері. Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постанови КМУ від 13.04.2011 р. № 466 (в редакції, чинній на момент реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації), відповідач вказує, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не виявив жодних підстав для повернення та зареєстрував 18.12.2014 р. декларацію про початок виконання будівельних робіт спірного об'єкту, який належав до II категорії складності. Також згідно ст. 39 України “Про регулювання містобудівної діяльності” 24.12.2014 р. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було зареєстровано декларацію про готовність спірного об'єкту до експлуатації без будь-яких зауважень. Так, відповідач вказує, що 16.01.2015 р. право власності на спірний об'єкт було зареєстровано за Любченко А.В. що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 32589396 від 23.01.2015 р. Також ТОВ “Енігма 2013” посилається на те, що за положеннями частини п'ятої ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (ст. 36 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва відповідачем), реєструвати або повертати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (ст. 39 Закону). При цьому, як зазначено ТОВ “Енігма 2013”, Департамент ДАБІ в Одеській області зареєструвало декларації про початок виконання Любченко А.В. будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації, не виявивши при цьому будь-яких порушень містобудівного законодавства з боку заявника. Наразі згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.02.2015 р. за Глухим Михайлом Корнійовичем було зареєстровано права власності на спірний об'єкт на підставі договору дарування від 17.02.2015 р. Таким чином, як стверджує відповідач ТОВ “Енігма 2013”, виникненню права власності у Любченко А.В., а згодом у Глухого М.К. та ТОВ “Енігма 2013”, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об'єкт. Прийняття до експлуатації об'єкту стало підставою для державної реєстрації, а отже виникнення права власності у Любченко А.В., Глухой М.К. та ТОВ “Енігма 2013”, на спірний об'єкт нерухомості. При цьому ТОВ “Енігма 2013” вказує, що держава в особі відповідних органів стимулювала появі у відповідача на правах власності майна, а тому на відповідача не можна покладати відповідальність за дії або бездіяльність державних чи комунальних органів, які він не міг контролювати та на які не міг впливати. Посилання Одеської міської ради на те, що запис про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за відповідачем підлягає скасуванню, оскільки було скасовано підставу для такої реєстрації - декларацію про готовність до експлуатації об'єкту, на думку відповідача є безпідставним, оскільки така декларація є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію в момент реєстрації. Поряд з цим ТОВ “Енігма 2013” звертає увагу суду на ту обставину, що згідно зазначених витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на даний об'єкт нерухомості у Любченко А.В. виникло 16.01.2015р., у Глухого М.К. - 17.02.2015 р., у ТОВ “Енігма 2013” - 19.03.2015 р. та в зазначені дати не існувало жодних обставин та підстав для відмови у реєстрації, а отже право власності виникло у цих осіб, оскільки заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014р., на яке посилається Одеська міська рада, було скасоване 23.03.2015р. вже після виникнення права власності. На думку відповідача, скільки законодавством передбачено, що виникнення та припинення права власності на нерухоме майно пов'язане з його державною реєстрацією, то вимога позову про скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності за ТОВ “Енігма 2013”, за своїми наслідками, на думку відповідача, становить втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном. Водночас відповідач стверджує, що ТОВ “Енігма 2013” на законних підставах набуло право власності на спірний об'єкт нерухомості, після того як попередніми власниками він був збудований та прийнятий до експлуатації, та зареєстровано право власності за законодавчою процедурою, тому захід впливу, який позивач пропонує вжити до ТОВ “Енігма 2013” та який фактично означає позбавлення відповідача права власності на спірний об'єкт, не відповідає принципу пропорційності, оскільки не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами територіальної громади та приватним правом відповідача, який не порушував вимоги законодавства в процесі набуття права власності на спірне майно. Водночас ТОВ “Енігма 2013” додає, що в обґрунтування позову Одеська міська рада зазначила, що реєстрація права власності у ТОВ “Енігма 2013” на спірне майно була проведена державним реєстратором Тартачною К.М. з порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, однак з цього приводу відповідач звертає увагу суду на те, що ЄСПЛ неодноразово підкреслював у своїх рішеннях, що у відносинах, коли право на майно набувається в результаті дій державних органів, особливої уваги набуває дотримання принципу “належного урядування”. Тому, враховуючи те, що право власності на нежитлове приміщення було набуте ТОВ “Енігма 2013” в результаті проведення державними органами законодавчих процедур, то за ствердженнями ТОВ “Енігма 2013”, відповідальність за такі дії (навіть якщо припустити, що вони були проведені з помилкою) не може покладатися на відповідача, який розраховував на належність та легітимність таких процедур. Крім того, ТОВ “Енігма 2013” додає, що 11.11.2015 р. Одеським апеляційним адміністративним судом винесено постанову у справі №815/1638/15 про відмову у задоволенні позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа - Любченко Альона Володимирівна, про визнання протиправними дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142143580226, скасування реєстрації цієї декларації, зобов'язання видати наказ та виключити декларацію з Єдиного реєстру. У вказаній постанові Одеський апеляційний адміністративний суд вказав на те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації може бути скасована лише на підставі проведеної інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю перевірки та виявлення в її процесі факту надання недостовірних даних. Проте, як вказує відповідач, така перевірка щодо спірного об'єкту не проводилась та зважаючи на викладене, питання про скасування декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації вже розглядалось судом за ініціативою виконавчого органу Одеської міської ради, та з цього питання було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили та яким у задоволенні зазначеної вимоги відмовлено. Так, відповідач зазначає, що вимога правової визначеності, яка є одним з критеріїв верховенства права, вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними, а дії державних органів послідовними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуація та правовідносини залишались передбачуваними. Однак, вимоги Одеської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ “Енігма 2013” не відповідають умовам передбачуваності та непорушності набутого у власність майна, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на раніше вирішених судом обставинах. Тому ТОВ “Енігма 2013” зазначає, що має законні очікування, обґрунтовані законними підставами, що не буде позбавлене належної йому власності на спірне майно у свавільний спосіб через неодноразове ініціювання органами місцевого самоврядування судових проваджень, направлених на позбавлення майна. Стосовно тверджень Одеської міської ради стосовно того, що ТОВ “Енігма 2013” самовільно зайняла земельну ділянку, яка належить територіальній громаді, відповідач зазначає, що земельна ділянка за власною волею була передана спочатку Любченко А.В., а згодом перейшла до ТОВ “Енігма 2013” на тих самих правах. До того ж ТОВ “Енігма 2013” вказує, що у позові зазначено про те, що 20.12.2012 р. між Любченко А.В. та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради був укладений договір оренди твердого покриття площею 13 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 80/1, та передане в оренду Любченко А.В. Тверде покриття є нічим іншим, ніж земельна ділянка, а саме частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, оскільки саме по собі тверде покриття не може бути об'єктом оренди, адже воно не володіє індивідуальними ознаками та характеристиками, на підставі яких його можливо було б відрізнити від іншого подібного майна, тому оренда твердого покриття створює правові наслідки, які характерні для оренди землі. Також разом із відзивом на позовну заяву відповідачем - ТОВ “Енігма 2013” до господарського суду була подана заява про застосування позовної давності, в якій вказаний відповідач просить суд застосувати положення про сплив позовної давності до позовних вимог Одеської міської ради. В обґрунтування вказаної заяви ТОВ “Енігма 2013” зазначає, що у своєму позові Одеська міська рада стверджує, що про порушення свого права, на захист якого подано позов, дізналася тільки після повідомлення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про те, що під час перевірки законності підстав розміщення нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 80/1, встановлено, що цей об'єкт має ознаки тимчасової споруди, та після складеного 18.04.2018 р. відділом самоврядного контролю за використанням об'єктів комунальної власності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000007. Проте, як зазначає ТОВ “Енігма 2013”, судами вже розглядались вимоги щодо скасування реєстрації декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації. Так, в березні 2015р. виконавчі органи Одеської міської ради в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа - Любченко Альони Володимирівни при визнання протиправними дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142143580226, скасування реєстрації цієї декларації, зобов'язання видати наказ та виключити декларацію з Єдиного реєстру. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р. по справі №815/1638/15 у задоволенні даного позову було відмовлено повністю. Отже, як стверджує відповідач, з березня 2015р. Одеська міська рада та її виконавчі органи знали, що на ім'я Любченко А.В. зареєстровано декларація про готовність нежитлового приміщення загальною площею 13 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 80/1 до експлуатації, а тому звернувшись в листопаді 2018р. з позовом у даній справі, позивач пропустив позовну давність. 10.12.2018 р. Одеською міською радою подана до господарського суду заява про вжиття заходів забезпечення позову. У зв'язку із перебуванням судді Оборотової О.Ю. на лікарняному з 11.12.2018 р. та надходженням заяви Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову на підставі розпорядження керівника апарату суду № 751 від 11.12.2018 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2470/18, за результатами якого вказану справу та заяву Одеської міської ради передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С. Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2018 р. справу № 916/2470/18 прийнято до провадження судді Петрова В.С., при цьому підготовче засідання призначено на 03 січня 2019 р. Також ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2018 р. у справі № 916/2470/18 відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову. В ході підготовчого провадження 09.01.2019 р. позивачем була подана до господарського суду відповідь на відзив відповідача, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Стосовно тверджень відповідача у відзиві на позов про те, що держава в особі відповідних органів стимулювала появі у відповідача на правах власності майна, а тому на відповідача не можна покладати відповідальність за дії або бездіяльність державних чи комунальних органів, які він не міг контролювати та на які не міг впливати, Одеська міська рада вказує, що реєстрація Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. № ОД 142143580236, видана департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на спірне нежитлове приміщення для розміщення пункту дрібно-роздрібної торгівлі є незаконною та такою, що підлягає скасуванню судом. Наразі позивач вказує, що відповідно до листа Управління ДАБК Одеської міської ради від 25.10.2018 р. 01-8/884вх та Акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 001813 за наявною в Управлінні інформацією встановлено, що Фірмою "Архпроект -МДМ" у вигляді ТОВ проектна документація по реконструкції спірного нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів за адресою: м. Одеса, вул. ак. Корольова, 80/1, не виконувалася, договори на проектування та ведення авторського нагляду не укладалися, та наказу від 08.11.2014 р. № 81/4 на ведення авторського нагляду за реконструкцією нежитлового приміщення не існує, що підтверджуються листом Фірми "Архпроект -МДМ" у вигляді ТОВ від 04.12.2018 р. № 716/3 та листом Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області від 07.12.2018 р. № 377/04. Також, як зазначає позивач, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.04.2018 р. № 000007, складеним відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотримання земельного законодавства та використання об'єктів комунальної власності департаменту комунальної власності Одеської міської ради, встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вищевказаного нежитлового приміщення, площею 13 кв.м є ТОВ “Енігма 2013”. Спеціалістами відділу з виїздом на місце встановлено, що нежитлове приміщення за вказаною адресою використовується як торговий павільйон. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, де розташовано нежитлове приміщення ТОВ “Енігма 2013”, площею 13 кв.м, відсутні, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України та підставою вважати про наявність самовільного захоплення земельної ділянки територіальної громади м. Одеси. Таким чином, наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать, на думку позивача, про недоброчесність відповідного забудовника та про його систематичні намагання шляхом зазначення недостовірних даних та надання недостовірних документів ввести в оману органи владних повноважень під час реалізації ними своїх функцій у питанні розгляду заяв Любченко А.В. щодо введення в експлуатацію вищевказаного об'єкту. У зв'язку з цим Одеська міська рада вважає, що вимоги Одеської міської ради стосовно скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійсненої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24.12.2014 року за № ОД 142143580226 є законними та обґрунтованим. Також позивач не погоджується з доводами відповідача у відзиві про те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію в момент реєстрації. Однак, позивач вказує, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. № ОД 14214.3580236, була видана департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, який є органом державної влади. В свою чергу оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України не є органом місцевого самоврядування, а відповідно до її діяльності з видачі декларацій не застосовуються положення Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7- рп/2009. Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він на законних підставах набув право власності на спірний об'єкт нерухомості, після того, як попередніми власниками він був збудований та введений в експлуатацію. Стосовно посилань ТОВ “Енігма 2013” у своєму відзиві на те, що передане в оренду гр. Любченко А.В. тверде покриття, є нічим іншим ніж земельна ділянка, а саме частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, Одеська міська рада категорично не погоджується з вищевказаними доводами, посилаючись на приписи ст. 12, 122, 125 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вказуючи, що Одеською міською радою не приймалося відповідне рішення щодо надання в оренду гр. Любченко Л.В. або ТОВ “Енігма 2013” земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, для розміщення пункту дрібно-роздрібної торгівлі. Так, позивач вказує, що жодним нормативним актом не надано відповідних повноважень управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР - виконавчому органу Одеської міської ради щодо передачі фізичним або юридичним особам на праві користування земельних ділянок в оренду, тому що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією Одеської міської ради. Стосовно заяви ТОВ “Енігма 2013” про застосування положення про сплив позовної давності до позовних вимог Одеської міської ради з огляду на те, що судами вже розглядались вимоги щодо скасування реєстрації декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації, позивач зазначає, що про існування судової справи № 815/1638/15 за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, 3-тя особа на стороні відповідача -Любченко Альони Володимирівни, Одеська міська рада обізнана не була, участі у даній справі не приймала та вищенаведене означає необізнаність Одеської міської ради з приводу існування зазначеного рішення суду і, відповідно, неможливість звернення із апеляційною скаргою на таке рішення. Крім того, як вказує позивач, у справі № 815/1638/15, яка розглядалася Одеським окружним адміністративним судом підставою для звернення до суду Київською районною адміністрацією Одеської міської ради з позовною заявою були порушення вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 461, а саме оскільки об'єктів нерухомості, в тому числі нежитлових приміщень за вказаною адресою не існувало, а отже, не могла бути здійснена їх реконструкція, натомість питання щодо достовірності даних, які містить декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. № ОД 142143580226 не досліджувались ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій. Зважаючи на викладене позивач стверджує, що Одеська міська рада не була обізнана щодо розгляду справи № 815/1638/15 з огляду на те, що вона не була учасником даної справи. Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2019 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2470/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28 січня 2019 р. В судовому засіданні 28.01.2019 р. протокольно оголошувалась перерва до 07.02.2019 р., про що повідомлено представників сторін під розписку. Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2019 р. повідомлено відповідачів – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Юридичного департаменту Одеської міської ради про те, що розгляд справи № 916/2470/18 у судовому засіданні відбудеться 07 лютого 2019 року. Між тим розгляд справи, призначений в засіданні суду на 07.02.2019 р. о 15 год. 30 хв., не відбувся у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду, про що господарським судом складено відповідну довідку. Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2019 р. розгляд справи призначено в засіданні суду на 08 лютого 2019 р. В судове засідання 08.02.2019 р. представники відповідачів - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради не з'явилися. Відповідач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2018 р. (а.с. 130), про прийняття справи до провадження від 13.12.2018 р. (а.с. 198), ухвали про повідомлення або виклик від 03.12.2018 р. (а.с. 202), про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 11.01.2019 р. (а.с. 209). Відповідач - Юридичний департамент Одеської міської ради відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2018 р. (а.с. 200), відкладення підготовчого засідання від 03.12.2018р. (а.с. 127), про прийняття справи до провадження від 13.12.2018 р. (а.с. 131), про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 11.01.2019 р. (а.с. 201). Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач – ТОВ “Енігма 2013” просив у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - ТОВ “Енігма 2013”, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків. Як вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. по справі № 522/20148/14-ц визнано за гр. Любченко Альоною Володимирівною (ідентифікаційний номер 3234915880) право власності на нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1. Як встановлено судом, 18.12.2014 р. департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області було зареєстровано подану гр. Любченко А.В. декларацію № ОД 082143520654 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних параметрів, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1. В подальшому 24.12.2014 р. департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області на ім'я гр. Любченко А.В. було зареєстровано Декларацію № ОД 142143580226 про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1. Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 32596041 від 23.01.2015 р., за гр. Любченко Альоною Володимирівною 16.01.2015 р. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 80/1, на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. по справі 522/20145/14-ц. Як з'ясовано судом, 17.02.2015 р. між гр. Любченко Альоною Володимирівною та гр. Глухим Михайлом Корнійовичем було укладено договір дарування нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого Любченко А.В. передала безоплатно у власність, а Глухий М.К. прийняв у власність нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Корольова, 80/1 (вісімдесят дріб один), загальною площею 13,0 кв.м. Вказаний договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П. та зареєстровано в реєстрі за № 94. Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 135432804 (а.с.52-55) за гр. Глухим Михайлом Корнійовичем 17.02.2015 р. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 80/1, на підставі договору дарування нежитлового приміщення, серія та номер 93 від 17.02.2015 р. Надалі, на загальних зборах засновників ТОВ “Енігма 2013” від 10.03.2015 р., оформлених протоколом № 4, були прийняті рішення, зокрема, про включення громадянина України Глухого Михайла Корнійовича до складу учасників ТОВ “Енігма 2013” з вкладом до статутного капіталу ТОВ “Енігма 2013” об'єктів нерухомості, зокрема, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. ак. Корольова, 80/1, загальною площею 13,0 кв.м. 10.03.2015 р. між Глухим М.К. та ТОВ “Енігма 2013” було підписано Акт приймання-передачі № 1 нежитлових приміщень від гр. Глухого Михайла Корнійовича до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” код ЄДРПОУ
39010304, за яким вказано, що даний акт складений на підставі протоколу від 10.03.2015 р. № 4 загальних зборів учасників ТОВ “Енігма 2013” наступний об'єкт нерухомості, зокрема: нежитлове приміщення загальною площею 13,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1 та належить на підставі договору дарування серія та номер № 93 від 17.02.2015 р.; ринкова вартість складає 64751,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку нежитлового приміщення від 04.02.2015 р. Наразі, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. по справі № 522/20145/14-у було задоволено заяву Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 року по справі № 522/20148/14-ц за позовом гр. Любченко А.В до Одеської міської ради про визнання права власності та скасовано зазначене рішення. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія СТА № 714780 від 07.04.2015 р. нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1 загальною площею 13,0 кв.м належить на праві приватної власності ТОВ “Енігма 2013”. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 36048216 від 07.04.2015 р., на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 36048000, виданого 07.04.2015 р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 80/1, Як вказує позивач, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повідомило Одеську міську раду про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” з незаконних підстав розміщено об'єкт - торговий павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, на який незаконно зареєстровано право власності. Втім, як зазначає позивач, за зовнішніми ознаками павільйон є тимчасовою спорудою (виконано з полегшених конструкцій та розміщується без фундаменту), що розміщується на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, право власності на яку незаконно зареєстровано за відповідачем, що стало підставою для звернення Одеської міської ради до господарського суду із заявленим позовом з метою захисту прав та законних інтересів територіальної громади у сфері земельних правовідносин. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія СТА № 714780 від 07.04.2015 р. було видане ТОВ “Енігма 2013” на підставі скасованого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. заочного рішення від 06.11.2014 р. по справі № 522/20145/14-ц. Також, за ствердженнями позивача, реєстрація Декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації від 24.12.2014 р. № ОД 142143580226, виданої департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області, підлягає скасуванню, оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/20145/14-ц, на підставі якого за гр. Любченко А.В. було визнано право власності на нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, що в подальшому було нібито реконструйовано без зміни геометричних розмірів, скасовано, тобто вищевказана Декларація є незаконною, оскільки на момент її реєстрації було відсутнє офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення у гр. Любченко А.В. прав на об'єкт, що підлягає реконструкції. Між тим, Одеська міська рада зазначає, що у зв'язку з тим, що державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачною Катериною Михайлівною було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ “Енігма 2013” на нежитлове приміщення, площею 13 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, на підставі скасованого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 року по справі № 522/20145/14-ц, Одеська міська рада вважає, що з урахуванням вищевказаних вимог законодавства України дане рішення повинно бути скасовано. Разом з тим відповідно до преамбули Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній станом на момент початку будівництва) замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній станом на момент початку будівництва) визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється. Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній станом на момент початку будівництва) інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. В абзаці 1 пункту 1 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466 (в редакціях, чинних станом на момент початку будівництва) визначено, що підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень. Пунктом 9 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466 (в редакціях, чинних станом на момент початку будівництва) зазначено, що Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження до неї декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру. Згідно п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466 (в редакціях, чинних станом на момент початку будівництва) у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Між тим, відповідно до ч. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Згідно п. 1 ч. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції. В ч. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Так, органи державного архітектурно-будівельного контролю можуть здійснювати контроль під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт, що передбачено у ч. 5 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 23.05.2011 року № 553. Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2014 р. департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області було зареєстровано подану гр. Любченко А.В. декларацію № ОД 082143520654 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних параметрів, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, зважаючи на що підстави для повернення вказаної декларації № ОД 082143520654 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних параметрів були відсутні. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Положеннями ч. 4 ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту) визначено, що прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч. 5 ст.39 Закону). Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту) інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Як встановлено судом, 24.12.2014 р. департаментом Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області на ім'я гр. Любченко А.В. без будь-яких зауважень та недоліків, а також порушень містобудівного законодавства було зареєстровано Декларацію № ОД 142143580226 про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1. Відтак, департамент Державної архітектурно-будівельного інспекції в Одеській області, перевіривши та зареєструвавши декларацію № ОД 082143520654 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних параметрів за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1 та декларацію № ОД 142143580226 про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, погодив, що будівництво та прийняття до експлуатації закінчений будівництвом об'єкт здійснювалося без будь-яких порушень вимог законодавства. Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Частиною 2 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Виходячи з положень ч. 2 ст. 3 та ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Відтак, прийняття до експлуатації спірного об'єкту – нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, загальною площею 13,0 кв.м стало підставою відповідно до 2 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” для державної реєстрації прав на таке майно за гр. Любченко А.В. Зважаючи на викладене, суд не вбачає правових підстав для скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійсненої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24.12.2014 року за № ОД 142143580226. Більш того, слід зазначити, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 р. у справі №815/1638/15 відмовлено у задоволенні позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа - Любченко Альона Володимирівна, про визнання протиправними дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142143580226, скасування реєстрації цієї декларації, зобов'язання видати наказ та виключити декларацію з Єдиного реєстру. Підставою для звернення до суду Київської районної адміністрації Одеської міської ради з позовом були порушення вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 461. Наразі у своїй постанові апеляційний адміністративний суд вказав на те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації може бути скасована лише на підставі проведеної інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю перевірки та виявлення в її процесі факту надання недостовірних даних. Проте, така перевірка щодо спірного об'єкту не проводилась. Враховуючи наведене та з огляду на існування чинного судового рішення, в якому питання про скасування декларації про готовність спірного об'єкта до експлуатації з питань порушення законності вже вирішувалось, суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність порушень закону під час реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійсненої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24.12.2014 року за № ОД 142143580226. До того ж суд вважає необґрунтованими заявлення позивачем вимог про скасування реєстрації вищевказаної декларації до відповідача – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, яке відноситься до структури органів місцевого самоврядування та не має взагалі відношення до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, що є органом центральної виконавчої влади, яким зареєстрована декларація. Під час підготовчого провадження будь-яких клопотань щодо заміни відповідача належним позивачем не заявлялось. Відповідно до норм діючого процесуального законодавства суд позбавлений права за власною ініціативою здійснювати заміну відповідача на належного. Крім того, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої Декларації про готовність об'єкту до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №465/1461/16-а від 02.10.2018 року. Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, загальною площею 13,0 кв.м, у гр. Любченко А.В. виникло 16.01.2015 р. на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. по справі 522/20145/14-ц; у гр. Глухого М.К. – 17.02.2015 р. на підставі договору дарування нежитлового приміщення, серія та номер 93 від 17.02.2015 р.; а у відповідача - ТОВ “Енігма 2013” на підставі на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 36048000, виданого 07.04.2015 р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області. Водночас, як встановлено судом, лише у гр. Любченко А.В. право власності на спірний об'єкт виникло на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 р. по справі 522/20145/14-ц, яке було скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. При цьому, вказане заочне судове рішення було скасовано вже після реєстрації права власності на спірний об'єкт за гр. Любченко А.В., гр. Глухим М.К. та ТОВ “Енігма 2013”. Натомість в обґрунтування позову міськрада вказує, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія СТА № 714780 від 07.04.2015 р. було видане ТОВ “Енігма 2013” на підставі скасованого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2015 р. заочного рішення від 06.11.2014 р. по справі № 522/20145/14-ц. Однак, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ “Енігма 2013” набуло права на нежитлове приміщення загальною площею 13,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, на підставі Акту приймання-передачі № 1 нежитлових приміщень від гр. Глухого Михайла Корнійовича до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013”, а відтак підставою для видачі свідоцтва про право власності серія СТА № 714780 від 07.04.2015 р. було рішення загальних зборів засновників ТОВ “Енігма 2013” про включення Глухого М.К. до складу засновників, оформленого протоколом № 4 від 19.03.2015р. та внесення ним належного йому на праві власності спірного нерухомого майна до статутного капіталу на підставі акту приймання-передачі № 1, а не на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано. Відтак, суд не вбачає підставі підстави для скасування вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія СТА № 714780 від 07.04.2015 р. При цьому судом критично оцінюються доводи позивача про те, що скасування рішення, яке стало підставою для визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомості за гр.. Любченко А.В., тягне за собою скасування подальшого правочину щодо внесення спірного майна до статутного капіталу ТОВ “Енігма 2013”. Адже гр. Глухий Михайло Корнійович, який вніс спірне майно до статутного капіталу ТОВ “Енігма 2013”, отримав вказане майно на підставі договору дарування, який є правомірним, оскільки відповідне судове рішення про визнання його недійсним відсутнє. Отже, ТОВ “Енігма 2013” було набуто право власності саме на підставі актів, які є чинними, а не на підставі скасованого судового рішення. Більш того, рішення суду не є правочином в розумінні ЦК України. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Варто зауважити, що державна реєстрація права власності виступає лише засобом підтвердження факту набуття, зміни чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав, оскільки відсутність державної реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції чинній на дату на 19.03.2015 р. – дату внесення до реєстру рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію за ТОВ “Енігма 2013” права власності на спірні нежитлові приміщення) Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Ч. 4 вказаної статті передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень, який є вичерпним. При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. Підсумовуючи вище наведені приписи законодавства України, господарський суд дійшов висновку про проведення 19.03.2015 р. державної реєстрації права власності за ТОВ “Енігма 2013” на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, площею 13 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/1, відповідно до вимог вище вказаного нормативно-правового акту. Оскільки судом встановлено, що право власності у ТОВ "Енігма 2013" виникло на законних підставах, то позовні вимоги ОМР щодо скасування державної реєстрації права власності за своїми наслідками становлять втручання позивача у право відповідача на мирне володіння своїм майном. Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Право власності ТОВ "Енігма 2013" на спірний об'єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див., mutatismutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35). Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання з боку органів державної влади у право власності особи на майно має здійснюватися за принципом пропорційності, який передбачає дотримання, зокрема, законності втручання, переслідування легітимної мети, та визначення того, чи було воно [втручання] необхідним в демократичному суспільстві. Принцип пропорційності втручання вимагає дотримання справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства та правами приватних власників. Таким чином, має існувати розумний зв'язок між вжитими заходами та їх метою. Ця умова не буде дотримана, якщо на зацікавлену особу було покладено "надмірне обтяження". У будь-якому випадку, щоб відповідати Конвенції, втручання органів держави у право власності конкретної особи на майно повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами такої особи (див. п. 36 рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства"). Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Енігма 2013” на законних підставах набуло право власності на спірний об'єкт нерухомості, а тому захід впливу, який позивач пропонує вжити до ТОВ "Енігма 2013" та який фактично означає позбавлення вказаного відповідача права власності на спірний об'єкт, на думку суду, не відповідає принципу пропорційності, оскільки не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами територіальної громади та приватним інтересом зазначеного Товариства, яке не порушувало вимоги законодавства в процесі набуття ним права власності на спірне майно. По-третє, щодо порушення принципу належного урядування. Як було вище зазначено право власності за ТОВ "Енігма 2013" на спірний об'єкт виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ в Одеській області, а також наступної державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості. Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов Одеська міська рада зазначила, на те що департаментом ДАБІ в Одеській області незаконно було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142143580226 від 24.12.2014р., що реєстрація, а отже виникнення права власності у ТОВ "Енігма 2013" на спірне майно, була проведена державним реєстратором Тартачною К.М. з порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З цього приводу суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово підкреслював у своїх рішеннях, що у відносинах, коли право на майно набувається в результаті дій державних органів, особливої уваги набуває дотримання принципу “належного урядування”. Так, своєму рішенні у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011р. ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ... . Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ... і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ...(п.70, 71 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-VІІІ). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії-", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38). Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Стосовно заяви відповідача про сплив позовної давності для звернення Одеської міської ради до суду із заявленими вимогами суд зазначає наступне .Обґрунтовуючи пропущення позивачем строку позовної давності, відповідач вказує на те, що з березня 2015р. Одеська міська рада та її виконавчі органи знали, що на ім'я Любченко А.В. зареєстровано декларація про готовність нежитлового приміщення загальною площею 13 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 80/1 до експлуатації, а тому звернувшись в листопаді 2018р. з позовом у даній справі, позивач пропустив позовну давність. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. В силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як роз'яснено в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом не було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, відповідно відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин правил позовної давності. Щодо позовних вимог міськради про зобов'язання ТОВ "Енігма 2013" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. ак. Корольова, 80/1, на користь Одеської міської ради, шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення площею 13 кв.м, суд вважає, що ця вимога, яка є похідною від вищезазначених вимог про скасування реєстрації права власності, також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються з судовому порядку. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно п. 5 ст. 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"” визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Також статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Так, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.04.2018 р. № 000007, складеним відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотримання земельного законодавства та використання об'єктів комунальної власності департаменту комунальної власності Одеської міської ради, встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вищевказаного нежитлового приміщення площею 13 кв.м є ТОВ "Енігма 2013". Згідно вказаного акту Спеціалістами відділу з виїздом на місце встановлено, що нежитлове приміщення за вказаною адресою використовується як торговий павільйон. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, за адресою: м. Одеса, вул. ак. Корольова, 80/1, де розташовано нежитлове приміщення ТОВ "Енігма 2013" площею 13 кв.м., відсутні. Між тим відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому згідно положень ст. 126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється реєстрацією відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайнятті и вказаної земельної ділянки. Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Як зазначає позивач, ніяких рішень у відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно надання ТОВ "Енігма 2013" у власність чи у користування вищевказаної земельної ділянки з боку міськради не приймалось. Тому позивач стверджує, що ТОВ “Енігма 2013” порушує права територіальної громади міста Одеси як власника земельної ділянки. За ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок. Виходячи з приписів ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову. За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України. Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Проте, матеріалами справи встановлено, що відповідач – ТОВ "Енігма 2013" є власником спірного об'єкту нерухомості, право власності на який набуто у відповідності до норм чинного законодавства України, спірний об'єкт є введеним в експлуатацію, а тому з урахуванням приписів ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до якої у відповідача виникло право на отримання у користування земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості, а також сталої практики ЄСПЛ в частині дотримання принципу пропорційності при вирішенні питання щодо позбавлення власника права на мирне володіння майном, суд вважає, що підстави для задоволення зазначеної вимоги відсутні. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, зобов'язання звільнити земельну ділянку є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню. З огляду на те, що у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету не підлягають відшкодуванню відповідачем. Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд – В И Р І Ш И В: У задоволенні позову Одеської міської ради до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енігма 2013” про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, зобов'язання звільнити земельну ділянку відмовити. Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 18 лютого 2019 р. Суддя В.С. Петров