Рішення

від 18.02.2019 по справі 922/3522/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3522/18 Господарський суд Харківської області у складі: судді Жигалкіна І.П.                 при секретарі судового засідання Кісельовій С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом    Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник" м. Харків    про   стягнення 120 200,29 грн. без участі представників   ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник"  (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 120 200,29 грн. (де: сума основного боргу - 117 390,96 грн.; три відсотки річних - 578,91 грн.; сума, на яку збільшився основний борг в наслідок інфляції - 2 230,42 грн.), а також стягнення з Відповідача суму судового збору за подання позову. Розглянувши позовну заяву з додатками, суд встановив, що така відповідає процесуальним вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України, а відтак суд на підставі статті 176 ГПК України приймає позов до розгляду і відкриває провадження у справі. Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3522/18, а розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін. З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне. Згідно Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2494, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1379/27824, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням   статей 633,   634,   641,   642   Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу. Як свідчать матеріали справи, 01.01.2016 між ПАТ “Харківміськгаз” (Оператор ГРМ) та ТОВ “Комунальник” (Споживач), шляхом підписання заяви-приєднання, був укладений договір на розподіл природного газу № 09420MJH22AP016. Згідно п. 1.3 договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Згідно положень Договору Оператор ГРМ зобов'язувався надати послуги з розподілу природного газу відповідачу, а останній зобов'язувався прийняти послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначених договором. Власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ в порядку, визначеному Кодексом та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). 03.03.2018 року представниками ПАТ «Харківміськгаз» було проведено обстеження системи газопостачання та встановлено порушення Кодексу Газорозподільних Систем, а саме: позаштатний режим роботи ЗВТ (газовий лічильник не пропускає газ) та несанкціоноване втручання в ЗВТ (відбиток пломби завода-виробника не відповідає року випуску ЗВТ), про що було складено акт про порушення № 1026/18 у відповідності до вимог визначених в Кодексі ГРС. В результаті 03.03.2018 р. лічильник було демонтовано для проведення позачергової повірки та експертизи, про що складено протокол № 322/18 від 03.03.2018 р. в якому зазначено, що представниками УГГ демонтовано газовий лічильник та упаковано в поліетиленовий пакет з накладенням пломби № 42480145. Споживач несе відповідальність за збереження пломбу вального матеріалу та газового лічильника. Представник споживача зобов'язаний самостійно доставити запакований лічильник газу у відділ лабораторних вимірювань для проведення позачергової повірки та експертизи 06.03.2018 р. Відповідно до висновку комісії ПАТ «Харківміськгаз» спільно з ДП «Укрметертестстандарт» виявлено, що пломба заводу-виробника не відповідає встановленому зразку. Висновок комісії - втручання в газовий лічильник. За результатами позачергової повірки лічильника газу Відповідача ДП «Укрметертестстандарт» видано довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-4/0911 ЦСБ 32 БЕ від 06.03.2018 року, відповідно до якої лічильник газу Октава G6 було визнано непридатним (копії акту про експертизу ЗВТ та пломб, а також Довідки - додаються). Згідно п п3 п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, «до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: …3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу);…» Відповідно до п 1 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Відповідно п. 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості. Вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Так, протоколом № 496 від 26.04.2018 року постійно діючої комісії з питань, пов'язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем, розглянувши акт про порушення № 1026/18 від 03.03.2018 р., протокол № 322/18 від 03.03.2018 р., акт експертизи № 32 БЕ від 06.03.2018 р., довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, було винесено рішення щодо задоволення акта про порушення та проведення розрахунку згідно п. 1 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем – за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 03.11.2017 р. по 03.03.2018 р. (копія протоколу № 496 від 26.04.2018 р. додається). Таким чином, ПАТ «Харківміськгаз» було проведено розрахунок необлікованих об'ємів природного газу у кількості 12 236,20 м3 (копія розрахунку додається). 09.07.2018 року на адресу Відповідача було направлено вимогу разом з додатками – рахунком на оплату № 00003590, розрахунком необлікованих об'ємів природного газу у розмірі 12 236, 20 грн., з проханням підписати надані документи та надіслати 1 примірник до ПАТ «Харківміськгаз». Втім, відповідач надані послуги не оплатив. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного. У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення   цієї  глави можуть  застосовуватися  до  всіх договорів  про  надання  послуг,  якщо  це  не суперечить суті зобов'язання. Згідно ст. 903 ЦК України, якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати наданих послуг за договором на розподіл природного газу № 09420MJH22AP016 від 01.01.2016  на суму 117 390,96 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК    України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15). Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 578,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2230,42 грн., суд зазначає наступне. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 578,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2230,42 грн. є такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно  ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом  ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -    ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник» (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 19, Код 21238361) на користь Публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз” (61004, Україна, м. Харків, вул. Москалівська 57/59, п/р 2600208421 в АБ «Кліринговий Дім», м. Київ, МФО 300647, Код 03359552) заборгованості у сумі 120 200,29  грн. (де: 117390,96 грн. – сума основного боргу, 578,91 грн. – 3% річних, 2 230,42 грн. – сума, на яку збільшився основний борг в наслідок інфляції), а також судовий збір в сумі 1 803,02 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складено 18.02.2019 р.   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України. Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.    Суддя  І.П. Жигалкін