Рішення

від 19.02.2019 по справі 826/1691/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/1691/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. за участю секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМДЖИ АГРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3002615147 ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМДЖИ АГРО" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3002615147 від 22.11.2017р., прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, яким ТОВ ЮМДЖИ АГРО (код в ЄДРПОУ 39458102) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 075 286,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Юмджи Агро з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Джива (код 36656881) за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 07.11.2017р. № 171/26-15-14-07-02-10/39458102 у висновках якого зазначено, що перевіркою ТОВ "ЮМДЖИ АГРО" з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах із ТОВ Джива за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на 1 075 285, 55 грн. за 2015р. (а.с. 64-87 т. 2)

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017р. № 3002615147 відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України у зв'язку з чим згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст.58 ПК України та п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 1 075 286,0 грн. (а.с. 88 т. 1)

01.12.2017р. позивачем подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України (а.с. 90-94), однак рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 29.12.2017р. № 32259/6/99-99-11-01-01-25, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 22.11.2017р. № 3002615147 - без змін. (а.с. 95-98 т. 1)

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами сторін, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, за приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що 14.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМДЖИ АГРО" (покупець) в особі генерального директора Мельниченка Сергія Анатолійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.И.В.А." (постачальник) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір поставки № 14/11 (далі - Договір № 14/11) за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 5,3-го класу, українського походження, врожаю 2015 року, іменовану в подальшому товар , насипом на умовах Інкотермс 2010 DAT ТОВ Укртрансагро (м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2 А). (а.с. 104-106 т. 2)

Відповідно до п. 2. 1, 3 Договору № 14/11, кількість товару складає 200 (двісті тон, 000 кг) +- 10% за вибором постачальника. Загальна вартість товару складає 768 600,0 грн. Право власності на товар переходить з моменту приймання останнім товару та документів, зазначених у п. 4.2 цього договору.

Згідно з п. 4.2 Договору № 14/11, поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом. Товар повинен супроводжуватися наступними документами:

а) податковою накладною, складеною в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації;

б) видатковими накладними виписаними на 100% вартості товару-оригінал;

Товар повинен супроводжуватися товарно-транспортною накладною, заповненою згідно наступних реквізитів:

Вантажоодержувач - ТОВ Аскет Шиппінг для ТОВ Юмджи Агро , Експортер ТОВ Юмджи Агро .

Пункт розвантаження - ТОВ ММК м. Маріуполь.

Датою поставки є дата його передачі у власність покупцю.

Строк поставки до 26.11.2015р. включно.

Відповідно до п. 5. 1 Договору № 14/11, покупець здійснює оплату 100% вартості поставленого Товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Також, 24.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМДЖИ АГРО" (покупець) в особі генерального директора Мельниченка Сергія Анатолійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.И.В.А." (постачальник) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір поставки № 24/11 (далі - Договір № 24/11) за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю українського виробництва урожаю 2015 року, іменований в подальшому товар , насипом на умовах -передбачених даним Договором та специфікаціями до нього. (а.с. 107-111 т. 2)

Відповідно до п. 1.2 Договору № 24/11, постачальник гарантує, що товар є його власності вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Згідно з п. 2.1, 3.1 Договору № 24/11, кількість товару, що постачається визначається в специфікації на кожну партію поставки. Ціна товару, що постачається за даним Договором вказується в специфікації на кожну партію.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору № 24/11, постачальник здійснює поставку товару в обсязі та строки визначені у специфікації на умовах DAT (Поставка на терміналі) у редакції Інкотермс 2010.Назва терміналу та адреса поставки зазначається окремо в специфікації щодо кожної партії товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання останнім товару та документів, зазначених у п. 4.2 цього Договору. Поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у суворій відповідності до графіку, погодженого із покупцем. Погодження такого графіку може відбуватись будь-яким зручним для сторін способом, пріоритетним вважається погодження з використанням засобів електронної пошти х використанням адрес зазначених у реквізитах до даного договору.

Згідно з п. 4.2.1 Договору № 24/11, товар повинен супроводжуватися наступними документами:

а) податковою накладною, складеною в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України, електронного підпису уповноваженої постачальником особи, та зареєстровану в ЄРПН;

б) видатковими накладними виписаними на 100 % вартості товару - оригінал;

в) рахунком фактурою постачальника із зазначенням точної кількості та ціни продукції без ПДВ, суми ПДВ усього до сплати - оригінал;

г) карантинним сертифікатом - оригінал (за окремою вимогою покупця);

г) ветеринарним свідоцтвом - оригінал (за окремою вимогою покупця);

д) сертифікатом якості - оригінал.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії договорів, видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних, договору транспортно-експедиторського обслуговування та додатки до нього, рахунки на оплату, акти виконаних робіт, розрахунків вартості зберігання пшениці. (а.с. 104-250 т. 2, а.с. 1-99 т. 3)

Заперечуючи в акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом, відповідач зазначає про наявність ознак фіктивності контрагента позивача ТОВ "Д.Ж.И.В.А." в обґрунтування чого посилається на вирок вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2016, яким директора ТОВ Д.Ж.И.В.А ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, судом встановлено, що вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у справі №754/13252/16-к затверджено угоду від 26 жовтня 2016 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №3 Кривов'яз І.І. та підозрюваним ОСОБА_3 про визнання винуватості. ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.205 ч.1, 205-1 ч.2 КК України і призначено йому покарання за ст. 205 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. за ст. 205-1ч.2 КК України у виді обмеження волі на строк три роки, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 1 рік.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_3 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності і його дії необхідно кваліфікувати за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і його дії необхідно кваліфікувати за частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Також у вироку зазначено що при скоєнні фіктивного підприємництва, у невстановлений досудовим слідством день, на початку вересня 2015 року, у денний час доби, перебуваючи на території м. Києва, біля станції метро Вокзальна , згідно попередньої домовленості, отримав від невстановленої слідством особи, попередньо складені у встановленій законом формі проекти установчих та реєстраційних документів про створення їм суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Д.Ж.И.В.А. , після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис проекти документів необхідні для перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), яка в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності, реалізуючи свій злочинний намір, засвідчив їх своїм підписом, в тому числі реєстраційну картку форми 4 від 07.09.2015 року, протокол № 04/09/2015 Загальних Зборів Учасників ТОВ Д.Ж.И.В.А. від 04.09.2015 року, наказ № 5 від 07.09.2015 року, договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ Д.Ж.И.В.А. та статут ТОВ Д.Ж.И.В.А. в новій редакції №10661050004006727, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, після чого вказані офіційні документи передав невстановленій досудовим слідством особі, від якого отримав заздалегідь обумовлену грошову винагороду у розмірі 1000грн. .

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент ТОВ Д.Ж.И.В.А. створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вироком у кримінальній справі діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, як умисні протиправні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що усі первинні документи, де наявні прізвище та ініціали, зокрема податкові накладні на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит від контрагента позивача, підписано особисто ОСОБА_3, як особою, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Враховуючи те, що первинні документи, надані контрагентом позивача, ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управління підприємством, суд приходить до висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Д.Ж.И.В.А , є неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: викладеною в постанові від 15.05.2018р. у справі № 826/10170/17 адміністративне провадження №К/9901/46301/18.

В свою чергу, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018р. у справі №2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Щодо доводів відповідача про відсутність обов'язкових реквізитів в первинних документах, а саме в рахунках-фактурах, видаткових накладних, суд зазначає таке.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з копій видаткових накладних у графі Отримав(ла) міститься підпис та печатка ТОВ Юмджи Агро , проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Таким чином, з видаткових накладних неможливо встановити, хто саме їх підписав, а отже, встановити особу, яка отримала товар.

Так само в рахунках-фактурах в графі Виписав(ла) міститься підпис та печатка ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Отже, з рахунків-фактур неможливо встановити, хто саме їх підписав, а отже, встановити особу, яка їх виписала.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 23.01.2018р. у справі № 826/7047/13-а адміністративне провадження № К/9901/436/18.

Щодо доводів позивача про те, що відсутні судові рішення про визнання правочинів, укладених між ТОВ "Юмджи Агро" та ТОВ Д.Ж.И.В.А недійсними, то суд звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ "ЮМДЖИ АГРО" є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМДЖИ АГРО" - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Повний текст рішення виготовлений 19.02.2019р.