Постанова

від 10.02.2020 по справі 826/1691/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА Іменем України 10 лютого 2020 року Київ справа №826/1691/18 адміністративне провадження №К/9901/19533/19 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач Гусак М.   Б., судді Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агро» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року (суддя Добрянська Я.  І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року (судді Горяйнов А.  М., Аліменко В.  О., Коротких А.  Ю.) у справі №826/1691/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агро» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИЛА: У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агро» (далі – ТОВ «Юмджи Агро») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 листопада 2018 року № 3002615147, яким збільшено на 1075286,0 грн суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6  червня 2019 року, у задоволенні позову відмовив. Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці судові рішення та задовольнити позовні вимоги. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалені у справі судові рішення – без змін. Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Суди встановили, що між ТОВ «Юмджи Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.Ж.И.В.А.» (далі – ТОВ «Д.Ж.И.В.А.») укладені договори від 14  листопада 2015  року № 14/11 та від 24 листопада 2015 року № 24/11 про поставку пшениці українського виробництва урожаю 2015 року. Відповідно до первинних документів поставка товару здійснювалася у період із листопада по грудень 2015 року. Головне управління ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юмджи Агро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Д.Ж.И.В.А.» за період із 1  січня по 31 грудня 2015 року, за результатами якої склало акт від 7 листопада 2017  року № 171/26-15-14-07-02-10/39458102. На підставі висновків цього акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2018 року № 3002615147, яким нарахував ТОВ «ЮМДЖИ АГРО» податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1075286,00 грн. За висновками акта перевірки позивач безпідставно включив до складу витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування суми витрат, понесених за операціями з ТОВ «Д.Ж.И.В.А.», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на 1075286,00 грн. Такий висновок обґрунтований тим, що поставка товару, передбачена договорами від 14 листопада 2015 року № 14/11 та від 24 листопада 2015 року № 24/11 – не здійснювалася, оскільки ТОВ «Д.Ж.И.В.А.» не мало можливості її здійснити внаслідок відсутності основних засобів та трудового персоналу; придбання пшениці, яка була предметом поставки, в інших контрагентів не встановлено; вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року у справі №  754/13252/16-к було затверджено угоду від 26 жовтня 2016 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 Кривов'яз І.  І. та підозрюваним Чийпеш В.  В. (засновником та керівником ТОВ «Д.Ж.И.В.А.») про визнання винуватості у пред'явленому обвинуваченні за частиною першою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України (під час допиту в якості свідка він пояснив, що реєстрація товариства була здійснена на прохання раніше не знайомого йому чоловіка за грошову винагороду без наміру вести фінансово-господарську діяльність). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди встановили, що первинні документи, надані контрагентом позивача ТОВ «Д.Ж.И.В.А.», підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством та дійшли висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Окрім того, дослідивши надані суду копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару, відправником якого зазначено ТОВ «Д.Ж.И.В.А.», та докази зберігання зерна, суди встановили, що вони також не підтверджують фактичного здійснення поставки товару, передбаченого договорами від 14 листопада 2015 року № 14/11 та від 24 листопада 2015 року №  24/11. Відповідно до частин першої–третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають. Висновки судів про нереальність господарських операцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із таким, оскільки така оцінка судами попередніх інстанцій дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. Доводи позивача про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якго є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмджи Агро» залишити без задоволення. 2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року у справі №826/1691/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач                                                                                М.  Б. Гусак Судді:                                                                                                     М.  М. Гімон                                                                                                     Є. А. Усенко