Постанова

від 11.02.2019 по справі 640/15363/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 640/15363/17

провадження № 61-44429св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Харківський радіотехнічний технікум,

третя особа - директор Харківського радіотехнічного технікуму ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Харківського радіотехнічного технікуму, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Харківського радіотехнічного технікуму від 30 червня 2017 року № 216-к Про переведення на іншу посаду , поновити її на посаді завідуючого відділення Інженерної механіки Харківського радіотехнічного технікуму та скасувати запис про переведення № 18, внесений до трудової книжки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 03 грудня 1977 року вона працювала у Харківському радіотехнічному технікумі на посаді викладача, а з 08 вересня 2000 року - на посаді завідуючого відділення Інженерної механіки .

30 червня 2017 року директором Харківського радіотехнічного технікуму ОСОБА_5 видано наказ №216-к, яким її повідомлено про переведення на посаду викладача спеціальних дисциплін циклу Інженерної механіки з 01 вересня 2017 року. Проте згоду на таке переведення вона не надавала.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Харківського радіотехнічного технікуму від 30 червня 2017 року № 216-к Про переведення на іншу посаду в частині повідомлення про переведення ОСОБА_4 на посаду викладача спеціальних дисциплін Інженерної механіки з 01 вересня 2017 року на 2017-2018 навчальний рік.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді завідуючого відділення Інженерної механіки Харківського радіотехнічного технікуму.

Скасовано запис № 18 у трудовій книжці ОСОБА_4 про переведення її на посаду викладача спеціальних дисциплін Інженерної механіки .

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що переведення ОСОБА_4 на іншу роботу відбулось без її згоди, а тому відповідний наказ є незаконним.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволені позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки наказом від 05 грудня 1977 року №399 ОСОБА_4 було прийнято на роботу до Харківського радіотехнічного технікуму на посаду викладача за безстроковим трудовим договором, а на посаду завідувача відділенням вона призначалась окремим наказом строком на один навчальний рік та у 2017 році такого наказу видано не було, висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку зі змінами істотних умов відбулось переведення ОСОБА_4 на посаду викладача не відповідає обставинам справи.

ОСОБА_4 подала касаційну скаргу , в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_4 висловила згоду на переведення її на посаду викладача, оскільки вона лише поставила підпис про ознайомлення з документом та не врахував, що завідуючий відділення та викладач є різними посадами, різні посадові інструкції та обов'язки, не врахував зміни істотних умов, в частині виконання функціональних обов'язків викладача та завідуючого відділення.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до першій статті 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Суди встановили, що на підставі наказу від 05 грудня 1977 року № 399 ОСОБА_4 було прийнято на роботу до Харківського радіотехнічного технікуму на посаду викладача.

У 2000 році призначена на посаду завідуючого відділенням.

Починаючи з 2014 року директором технікуму приймалися накази про призначення позивача завідуючим відділення на кожен навчальний рік окремо.

Зокрема, наказами директора Харківського радіотехнічного технікуму від 26 серпня 2014 року № 274, від 30 серпня 2015 року № 275, від 31 серпня 2016 року № 278 ОСОБА_4 було призначено завідувачем відділення на 2014-2015, 2015-2016 та 2016-2017 навчальні роки строком на один рік.

Наказом від 30 червня 2017 року №216 ОСОБА_4 повідомлено про переведення на посаду викладача спеціальних дисциплін з 01 вересня 2017 року.

Відповідно до наказу директора Харківського радіотехнічного технікуму від 31 серпня 2017 року №328 Про оголошення педагогічного навантаження , ОСОБА_4 отримала повне педагогічне навантаження, передбачене для викладача на навчальний рік, у вигляді 736,06 годин.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 засвідчила згоду на отримання повного педагогічного навантаження своїм підписом та приступила до виконання своїх професійних обов'язків на посаді викладача, фактично висловивши цим згоду на переведення на іншу посаду.

Посада викладача циклу спеціальних дисциплін повністю відповідає рівню освіти ОСОБА_4, а також переліку предметів, які вона має право викладати, про що свідчать атестаційні листи від 11 травня 2006 року, 24 березня 2011 року та 18 березня 2016 року.

Крім того, з вересня 2017 року ОСОБА_4 приступила до своїх обов'язків та отримує заробітну плату як викладач.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови у задоволенні вимог позивача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними з'алежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401,409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат