Постанова

від 18.02.2019 по справі 915/1004/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1004/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Ярош А.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Миколаївської міської ради - ОСОБА_1, довіреність №36/02.0201-22/02.06/14/19, від 04.01.19;

від Товариства з обмеженою відповідальністю дитячий спортивно-оздоровчий центр «Вальмар» - ОСОБА_2, довіреність №14/02, від 14.02.19;

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року

по справі №915/1004/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю дитячий спортивно-оздоровчий центр «Вальмар»

до Миколаївської міської ради

про визнання договору оренди землі №9674 від 30.10.2013 поновленим та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди на умовах позивача, -

(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 27.09.2018, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю дитячий спортивно-оздоровчий центр Вальмар (Далі - ТОВ ДСОЦ Вальмар ) звернулося до Миколаївської міської ради з позовом про: визнання поновленим з 31 жовтня 2017 року строком на один рік Договір оренди земельної ділянки площею 1143 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:09:001:0011), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 200604748101) по вул. Набережній, 6, у м. Миколаєві, укладений 30.10.2013 та зареєстрований Миколаївською міською радою 30.10.2013 за №9674; визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки площею 1143кв.м (кадастровий номер 4810137200:09:001:0011), реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 200604748101) вул. Набережній, 6, у м.Миколаєві, укладений 30.10.2013 та зареєстрований Миколаївською міською радою 30.10.2013 за №9674 на умовах позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та посиланнями на те, що відповідач, усупереч вимогам закону, не розглянув заяву позивача, подану 29.05.2017 разом з додатковою угодою, а також тим, що позивач після спливу договору оренди землі продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя - Коваль С.М.) задоволено позовні вимоги ТОВ ДСОЦ Вальмар , визнано поновленим з 31 жовтня 2017 року строком на один рік Договір оренди земельної ділянки площею 1143 кв.м (кадастровий номер 4810137200:09:001:0011), реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 200604748101) по вул. Набережній, 6, у м. Миколаєві, укладений та зареєстрований Миколаївською міською радою 30.10.2013 за №9674, визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки площею 1143кв.м (кадастровий номер 4810137200:09:001:0011), реєстраційний номер обєкту нерухомого майна 200604748101) по вул. Набережній, 6, у м.Миколаєві, укладеного 30.10.2013 та зареєстрованого Миколаївською міською радою 30.10.2013 за №9674 на умовах позивача.

Місцевий господарський суд зазначив, що, оскільки нормами чинного законодавства України прямо встановлена обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення і виникнення за орендарем права оренди, а Миколаївська міська рада зволікає з укладенням додаткової угоди, при цьому, з боку відповідача не було надано заперечень стосовно запропонованих позивачем умов Додаткової угоди, наявні підстави для визнання понволеним договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди на умовах, запропонованих позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 по справі скасувати, та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ ДСОЦ Вальмар .

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що позивачем порушено умови укладеного між сторонами договору, оскільки він звернувся до Миколаївської міської ради лише 29.05.2017, тобто не за шість місяців до спливу строку договору.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжкє користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Миколаївська міська рада вважає, що поновлення договору оренди земельної ділянки на підставах ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі є неможливим, оскільки позивачем були порушені умови договору, що не було враховано судом першоїі інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 по справі №915/1004/18 залишено без руху. Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №915/1004/18 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2018 розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року по справі №915/1004/18 призначено на 18.02.2019 об 11-30 год.

04.02.2019 до Південно-західного аеляційного господарського суду від ТОВ ДСОЦ Вальмар надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача та наполягає на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, позивач зазначає, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з вказаною нормою полягає в тому, що орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

18.02.2019, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_3 з 13.02.2019, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1004/18 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 року визначено наступний склад колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді-учасники колегії: ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року по справі №915/1004/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

В судове засідання 18.02.2019 з'явились представники ТОВ ДСОЦ Вальмар та Миколаївської міської ради. Представник відповідача підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та на скасуванні рішення суду першої інстанції. Представник позивача заперечував проти доводів апелянта, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ТОВ ДСОЦ Вальмар за рішенням Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/40 було надано в оренду земельну ділянку площею 1143кв.м. (кадастровий номер 4810137200:09:001:0011), реєстраційний номер нерухомого майна 200604748101) для реконструкції існуючого кафе з літнім майданчиком під закусочну по вул. Набережній, 6 у м. Миколаєві.

Договір оренди землі зареєстровано у Миколаївській міській раді 30.10.2013 за №9674. (а.с.13-14)

За умовами п.1.1 Договору оренди Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.06.2013 №29/40 передає, а ТОВ ДСОЦ Вальмар приймає в оренду земельну ділянку для реконструкції існуючого кафе з літнім майданчиком під закусочну по вул. Набережній, 6 у м. Миколаєві.

На підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.04.2016 №4/48 продовжено дію договору до 30.10.2017, про що було укладено договір про зміни №213-16 від 08.12.2016.

Згідно умов п.п. 3.1 та 7.1. зазначеного Договору оренди землі (в редакції Договору про зміни від 08.12.2016 №213-16), дію договору було продовжено до 30.10.2017. У разі закінчення строку оренди, Орендар зобов'язаний за шість місяців до спливу строку Договору письмово звернутись до Орендодавця з питання продовження строку оренди та укласти Договір (договір про зміни) на новий строк на підставі рішення Орендодавця. У випадку невиконання цього зобовязання, Орендар зобовязаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку.

29.05.2017 ТОВ ДСОЦ Вальмар звернулось із заявою (реєстраційний номер 000429) до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди. До вказаної заяви ТОВ ДСОЦ Вальмар було додано лист-повідомлення та додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 30.10.2013 за № 9674 зі змінами до договору від 08.12.2016 № 213-16.

Однак Миколаївською міською радою не прийнято рішення про продовження або відмову в продовженні договору оренди.

Неприйняття Миколаївською міською радою рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 30.10.2013 за № 9674, зі змінами до договору від 08.12.2016 № 213-16 стало підставою для звернення ТОВ ДСОЦ Вальмар до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови договору, укладеного сторонами по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що даний договір за своєю природою є договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (ч. ч. 1 - 5 вказаної статті).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. (ч.ч. 6 - 10 вказаної статті).

Таким чином ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі.

Для застосування ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди на новий строк оренди суди встановлюють такі юридичні факти: орендар належно виконував свої обов'язки за договором оренди; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, виходячи з приписів ст.ст. 319, 626 Цивільного кодексу України реалізація такого переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - воно може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору оренди землі, а також обов'язок позивача звернутись до відповідача щодо продовження строку договору оренди встрок, не пізніше 30.04.2017, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не набув право на поновлення договору оренди на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

ОСОБА_4 з тим ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди на тих самих умовах.

У відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Враховуючи зазначене, встановивши, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 30.102013, а відповідач протягом одного місяця після закінчення вказаного договору не направив позивачу листа-повідомлення про заперечення стосовно його поновлення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність визначених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі підстав для визнання поновленим договору оренди землі від 30.10.2013 на на тих самих умовах.

Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не приймаються до уваги посилання апелянта на відсутність підстав для поновлення договору оренди землі через пропуск позивачем строку для повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право на укладання договору оренди, оскільки поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором, автоматично з наступної дати після дати його припинення; при цьому, відсутність реалізації позивачем переважного права оренди земельної ділянки може свідчити виключно про відсутність підстав для укладення відповідної додаткової угоди на підставі приписів ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , втім, не спростовує обставин поновлення правовідносин сторін за приписами ч. 6 ст. 33 цього Закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з продовженням користування позивачем спірною земельною ділянкою, продовженням сплати орендної плати за користування земельної ділянки, а також відсутністю в матеріалах справи листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору, судова колегія погоджується з висновком суду суду першої інстанції про поновлення договору оренди земельної ділянки №9674 від 30.10.2013 та визнання укладенею додаткової угоди до договору оренди на умовах позивача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року по справі №915/1004/18 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року по справі №915/1004/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року по справі №915/1004/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 року по справі №915/1004/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2019 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.П. Разюк

ОСОБА_5