Постанова

від 24.01.2019 по справі 910/17093/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/17093/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Чорногуза М.Г.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 про видачу дублікату наказу (повний текст складено 12.07.2018)

у справі №910/17093/15 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа Євро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 369 461,22 грн.

В судовому засіданні 24.01.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/17093/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа Євро" про видачу дублікату наказу у справі №910/17093/15 задоволено.

Вирішено видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва №910/17093/15 від 07.03.2017 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2016.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа Євро" про видачу дублікату наказу у справі №910/17093/15 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи.

Апелянт вказує, що пройшли строки, встановлені законом для пред'явлення виконавчого документу для виконання, видача дублікату виконавчого документа можлива лише у разу його втрати, але такий виконавчий документ не втрачений.

На думку апелянта, суд при видачі дублікату наказу від 07.03.2017 порушив процесуальні права відповідача, оскільки помилково керувався новими нормами процесуального права, які суттєво погіршують права відповідача, а саме ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, які почали діяти з 05.10.2016, тобто через рік після того, як набуло чинності рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у даній справі.

На думку апелянта, до спірних відносин, в частині встановлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII застосовуватись не може.

Апелянт вважає, що діє принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів, так як вказаний закон не пом'якшує та не скасовує цивільну відповідальність особи, отже оскаржувана ухвала, на підставі якої був виданий дублікат наказу, є незаконною та має бути скасована.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що наказ від 07.03.2017, виданий на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/17093/15 про примусове виконання рішення вибув з володіння стягувача та вважається втраченим, оскільки, як зазначає апелянт, вказаний наказ не втрачений та знаходиться у відповідача, оскільки між сторонами була домовленість про добровільне врегулювання спору, в результаті якої такий наказ за заявою ТОВ ВК Основа Євро було повернуто стягувачу та передано на адресу ТОВ Фундамент .

Апелянт зазначає, що про добровільне врегулювання спору свідчить також те, що за заявою директора ТОВ ВК Основа Євро ОСОБА_2 від 30.12.2015 виконавчий документ у справі відкликався з виконавчого провадження, крім того в такій заяві зазначалось, що заборгованість повністю погашена, виконавче провадження щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/17093/15 було закрите, а виконавчий документ було повернуто стягувачеві.

Вказані докази, на думку апелянта свідчать про те, що наказ від 07.03.2017 у справі №910/17093/15 не втрачений, а також про те, що заборгованість повністю погашена.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

У додаткових поясненнях позивач зазначає про те, що відповідач намагається ввести апеляційний суд в оману, стверджуючи про проведення повного розрахунку з позивачем, шляхом фальсифікації доказової бази, а саме скаржник навмисно і штучно створив умови для того, щоб стверджувати про сплату грошових коштів в розмірі 153 637,17 грн. в рахунок погашення боргу за рішенням господарського суду від 31.07.2015 у справі № 910/17093/15 (де грошові вимоги позивача випливали з договору № 05/07-12 від 05.07.2012), в той час як відповідна сума грошових коштів була сплачена ним зовсім на інших правових підставах (з договору № 05/11-14 від 05.11.2014, укладеного між тими самими сторонами).

У поясненнях представник відповідача вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем повністю погашена, на підтвердження чого надає платіжні доручення №174 від 30.12.2015 на суму 193 782,15 грн., №711 від 26.08.2016 на суму 29 431,14 грн., №175 від 30.12.2015 на суму 153 637,17 грн. та виписку по рахункам з уточненням призначення платежу за платіжному дорученню №№175 від 30.12.2015 на суму 153 637,17 грн.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 29.10.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів направлення копії скарги іншій стороні у справі та ненадання належних та допустимих доказів для поновлення строку на апеляційне оскарження.

19.11.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу опису вкладення у цінний лист №0103047868720 на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги позивачу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 з оригіналом конверту, в якому надійшла постанова державного виконавця з відміткою пошти 13.09.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, розгляд справи призначено на 20.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №910/17093/15 оголошено перерву у справі до 03.01.2019, враховуючи необхідність додаткового з`ясування обставин справи .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2019, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І., Разіної Т.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2019 у справі №910/17093/15 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, розгляд справи призначено на 24.01.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.01.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа Євро" про видачу дублікату наказу у справі №910/17093/15 залишити без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.01.2019 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просили її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2015 ТОВ ВК Основа Євро звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Фундамент про стягнення заборгованості в розмірі 369461,22 грн. за договором субпідряду на виконання робіт №05/07-12 від 05.07.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі №910/17093/15 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 193 782,14 грн. основного боргу, 14 212,46 грн. пені, 147 116,13 грн. інфляційних втрат, 14 350,50 грн., 3% річних та судовий збір у розмірі 7 389,22 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 залишено без змін.

06.11.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі №910/17093/15 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016, визнано судовий наказ № 910/17093/15 від 06.11.2015, що був виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/17093/15 від 31.07.2015, що набрав законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, таким що не підлягає виконанню частково, а саме на суму 223213,28 грн.

07.03.2017 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/17093/15 видано відповідний наказ.

21.06.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Основа Євро надійшла заява про видачу дублікату наказу від 07.03.2017 у справі №910/17093/15.

В обґрунтування зазначеної заяви заявник посилається на те, що внаслідок зловживання повноваженнями представником Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Основа Євро , який діяв на підставі відповідної довіреності, оригінал наказу у даній справі, наразі знаходиться у боржника. Разом з тим, 14.11.2017 та 12.04.2018 заявник звертався з вимогою до боржника щодо повернення оригіналу наказу по справі №910/17093/15, проте відповіді на зазначені вимоги отримано не було. 18.04.2018 заявником було складено акт Про втрату наказу Господарського суду міста Києва у складі комісії, створеною заявником відповідно до наказу директора від 17.04.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Основа Євро №3/2018 Про проведення документальної перевірки у зв'язку з втратою документа . Таким чином, наказ від 07.03.2017 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/17093/15 про примусове виконання рішення вибув з володіння стягувача та вважається втраченим.

На підтвердження викладеного заявником додано до матеріалів справи копію Акту від 18.04.2018 про втрату наказу Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Основа Євро про видачу дублікату наказу від 07.03.2017 у справі №910/17093/15 з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України

Частиною 1 статті 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Пунктом 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з доводів самого скаржника, викладених в апеляційній скарзі, наказ Господарського суду м. Києва по справі № 910/17093/15 був виданий 07.03.2017 і на разі знаходиться у відповідача, тобто, в будь-якому випадку вибув із володіння позивача.

Доводи скаржника про погашення заборгованості за наказом суду у даній справі є недоведеними, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами, які б свідчили про здійснення відповідачем оплати на користь позивача у відповідному розмірі або передачі майна у власність позивача на суму заборгованості. Відсутні в матеріалах справи і докази укладення між сторонами будь-яких угод, що свідчили б про примирення сторін, прощення боргів, зменшення суми заборгованості, відстрочення або розстрочення виплати заборгованості, зміну способу погашення заборгованості тощо.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що за заявою директора ТОВ ВК Основа Євро ОСОБА_2 від 30.12.2015 виконавчий документ у справі відкликався з виконавчого провадження, оскільки зазначена заява датована 30.12.2015 і стосується ВП №49676318, в той час як виконавчий документ, дублікат якого просить видати позивач, був виданий 07.03.2017.

Посилання скаржника на платіжні доручення №174 від 30.12.2015 на суму 193 782,15 грн., №711 від 26.08.2016 на суму 29 431,14 грн., №175 від 30.12.2015 на суму 153 637,17 грн. та виписку по рахункам з уточненням призначення платежу за платіжному дорученню №175 від 30.12.2015 на суму 153 637,17 грн. на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем є недоведеними, оскільки в платіжному дорученні №175 від 30.12.2015 на суму 153 637,17 грн. в призначені платежу вказано за виконанні фасадні роботи на об'єкті житл. буд. В с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київс. обл. зг дог. №05/11-14 від 05.11.14 в т.ч. ПДВ 20% 25606,20 грн.

Як зазначає позивач, між позивачем і відповідачем (скаржником) за весь період їхньої діяльності мали місце фінансово-господарські стосунки за декількома угодами.

Однією з таких угод був договір № 05/07-12 від 05.07.2012, стосовно якого було ухвалене на користь позивача судове рішення та виданий виконавчий документ - наказ господарського суду, спірний дублікат якого на є предметом даного судового розгляду. Згідно вищевказаного дублікату наказу господарського суду позивач стягує з відповідача (скаржника) залишок суми боргу у розмірі 153 637,17 грн. Такий залишок заборгованості утворився внаслідок того, що відповідач із загальної суми боргу, присудженої до стягнення, яка складала 376 850,45 грн. 30.12.2015 погасив суму основного боргу в розмірі 193782,14 грн. та 26.08.2016 додатково сплатив 29 431,14 грн. Таким чином, залишок заборгованості склав рівно 153 637,17 грн.

Саме сума у розмірі 153 637,17 грн. була визначена іншим договором між сторонами і була сплачена скаржником у грудні 2015 за іншим договором (№ 05/11-14 від 05.11.2014), за яким будь-які спірні питання між сторонами відсутні.

Отже, доводи скаржника, що за платіжним доручення №175 від 30.12.2015 на суму 153 637,17 грн. відбулась оплата по договору № 05/07-12 від 05.07.2012 є недоведеними.

Доводи апелянта щодо правомірності видачі наказу від 07.03.2017 колегією суддів не розглядаються з огляду на те, що предметом апеляційного розгляду є ухвала про видачу саме дублікату такого наказу, а не підстави та обставини його видачі.

Спірний наказ господарського суду датований 07.03.2017, в період дії Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016, видавався за правилами вказаного Закону, та на нього розповсюджувались усі положення вказаного Закону, зокрема, щодо трирічного строку пред'явлення цього виконавчого документу до виконання. З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що до спірних відносин в частині встановлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII застосовуватись не може, є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на висновки суду про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа Євро" про видачу дублікату наказу у справі №910/17093/15 та винесення оскаржуваної ухвали.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/17093/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/17093/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17093/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 20.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді М.Г. Чорногуз

Ю.Б.Михальська