Рішення

від 11.02.2019 по справі 905/1875/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.2019 Справа № 905/1875/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ

до відповідача 2: ОСОБА_1, м. Покровськ

до відповідача 3: ОСОБА_2, м. Покровськ

про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 434253,83 грн., розірвання договору.

За участю представників сторін:

від позивача: Луговой В.В. - адвокат;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився.

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 31.01.2019 по 11.02.2019

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ, ОСОБА_1, м. Покровськ, ОСОБА_2, м. Покровськ про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 434253,83 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 136936,54 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 82653,83 грн., заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 251,25 грн., заборгованості за комісією за резервування кредитних коштів в сумі 0,32 грн., 3% річних по простроченому кредиту в сумі 15766,36 грн., 3% річних по простроченим процентам в сумі 4184,83 грн., 3% річних по простроченим комісіям в сумі 28,45 грн., інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за основним боргом в сумі 168377,41 грн., інфляційних витрат по простроченим процентам в сумі 25771,33 грн., інфляційних витрат по простроченим комісійним в сумі 283,51 грн.; розірвання договору кредитної лінії №2 від 26.03.2012, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ВАНС і К".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами зобов'язань за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 та договорами поруки, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість та розірвати вказаний кредитний договір.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/1875/18, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1 у судових засіданнях, у відзиві на позовну заяву та поясненнях просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, розірвати договір кредитної лінії №2 від 26.03.2012, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ВАНС і К" з підставі знаходження відповідачів у зоні проведення антитерористичної операції, ненаданням банком первинних документів щодо видачі кредитних коштів, припиненням поруки, спливом строку позовної давності.

Відповідач 3 у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, розірвати договір кредитної лінії №2 від 26.03.2012, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ВАНС і К" з підстав аналогічних викладеним у відзиві відповідача 1.

16.12.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено що ним не заявлялись вимоги стосовно стягнення пені, заявлені до стягнення інфляційні витрати та 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України носять компенсаційний, а не штрафний характер у зв'язку з чим до них не застосовуються положення статей 257, 258, 267, 232 ЦК України; надані банком банківські виписки по особовим рахунком є належними доказами підтвердження видачі кредиту у відповідності до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 18 червня 2003р. №254; позичальник не оспорював надання йому кредитних коштів за спірним кредитним договором та в підтвердження отримання кредиту здійснював погашення за кредитом у період з березня 2012р. по грудень 2015р. Щодо визначення строку виконання зобов'язань та припинення поруки позивач зазначає наступне: у травні 2014 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області до боржника та поручителів, ухвалою суду від 03.06.2014 було відкрито провадження по справі №905/3564/14, розгляд справи призначено на 22.07.2014, тобто позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з поручителів в межах шестимісячного строку з дня виникнення простроченої заборгованості, однак у зв'язку з проведенням на території Донецької області активної фази антитерористичної операції починаючи з 15.07.2014 господарський суд Донецької області призупинив свою роботу, внаслідок захоплення приміщення суду справа №905/3564/14 є втраченою, таким чином, на думку позивача, строк позовної давності зупинявся в період з 22.07.2014 (остання дата, якою була призначена справа до розгляду) по 25.05.2018 (дата отримання листа господарського суду Донецької області про відсутність матеріалів справи №905/3564/14).

09.01.2019 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення по справі з додатковими доказами, в яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Також 09.01.2019 позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності.

Відповідач 2 в судові засідання не з'явився, відзив не представ, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, виходячи з направлення ухвал суду на його адресу, крім того, судом враховано, що відповідач 2 одночасно є керівником відповідача 1, ТОВ "ВАНС і К".

Підготовче засідання відкладалось, ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1875/18 на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.01.2019 суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.01.2019.

В судовому засіданні 31.01.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідачі 1 та 3 проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості заперечили.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.01.2019 по 11.02.2019.

В судовому засіданні 11.02.2019 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

26.03.2012 між ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - банк або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ (далі - позичальник або відповідач 1) було укладено договір кредитної лінії №2 (далі - договір), за умовами якого Банк зобов'язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. договору).

За своєю правовою природою договір кредитної лінії №2 від 26.03.2012 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами п. 2.2. вказаного договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частками (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25 березня 2015 року.

Відповідно до п. 2.3. договору, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 150 000,00 грн.

Згідно з п. 2.3.2. договору, сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно графіку:

- з дня видачі по 28.02.2014 (включно) - 150 000,00 грн.;

- з 01.03.2014 по 31.03.2014 (включно) - 137 500,00 грн.;

- з 01.04.2014 по 30.04.2014 (включно) - 125 000,00 грн.;

- з 01.05.2014 по 31.05.2014 (включно) - 112 500,00 грн.;

- з 01.06.2014 по 30.06.2014 (включно) - 100 000,00 грн.;

- з 01.07.2014 по 31.07.2014 (включно) - 87 500,00 грн.;

- з 01.08.2014 по 31.08.2014 (включно) - 75 000,00 грн.;

- з 01.09.2014 по 30.09.2014 (включно) - 62 500,00 грн.;

- з 01.10.2014 по 31.10.2014 (включно) - 50 000,00 грн.;

- з 01.11.2014 по 30.11.2014 (включно) - 37 500,00 грн.;

- з 01.12.2014 по 31.12.2014 (включно) - 25 000,00 грн.;

- з 01.01.2015 по 25.03.2015 (включно) - 12 500,00 грн.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього Договору Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до п. 2.3.3. договору позичальник зобов'язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж за 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.

Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівкову порядку на такі цілі поповнення обігових коштів (п. 2.4. договору).

За приписами п. 2.7. договору, за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та в розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

Проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 19,8 процента річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку визначеному цим Договором (п. 2.7.1. договору).

Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (п. 2.7.2. договору).

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником з 1 по 10 число місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз Позичальник сплачує проценти не пізніше 30 березня 2012 р. (п. 2.7.3. договору в редакції додаткового договору від 18.10.2012 до договору).

Згідно п. 2.9. договору погашення зобов'язань позичальником здійснюються в такій послідовності:

- прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);

- прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);

- сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договором (якщо прострочення буде мати місце);

- строкові нараховані проценти за користування кредитом;

- комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором;

- пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце);

- пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення буде мати місце);

- інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору;

- строкова основна сума боргу за кредитом.

У відповідності до п. 2.10. договору за надання банківських послуг позичальник сплачує банку такі комісійні винагороди:

- за надання кредиту - сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,5 процентів максимального ліміту кредитування відразу після укладання цього договору;

- за обслуговування кредиту - сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,03 процентів від діючого ліміту кредитування щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця;

- за резервування коштів на невикористану частину кредиту - сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 1 відсоток річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк не пізніше останнього робочого дня місяця;

- за зміну умов цього договору за ініціативою позичальника, зокрема за: зміну кінцевого терміну погашення, що зазначено в п.п. 2.2 цього договору, заміну виду або предмета забезпечення, зміна розміру плати за користування кредитом (процентної ставки, комісійних винагород), зміна неплатіжних зобов'язань за цим договором або документами забезпечення, укладеними позичальником/поручителем/майновим поручителем - сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,25 відсотків діючого ліміту кредитування в строк до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому підписано відповідний додатковий договір (договори) про зміну умов кредитування;

- за розрахунково-касове обслуговування при достроковому повному погашенні основної суми боргу за кредитом за ініціативою позичальника - сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,5 відсотків діючого ліміту кредитування в день дострокового погашення.

Згідно п.п. 3.1.1., 3.1.2. договору банк відкриває позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним п. 2.4 цього договору. Надання кредиту або тієї чи іншої його частини на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з умов надання цього договору та після надання банку документів, що підтверджують потребу в кредитних коштах (договорів, рахунків-фактур тощо), а також заявки позичальника, підписаної керівником та головним бухгалтером позичальника.

З п. 5.3.1. договору вбачається, що позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов'язання.

Сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору (п. 9.1. договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 10.5 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем надані банківські виписки та розрахунки, які підтверджують, що станом на 30.04.2018 року заборгованість за основним боргом складає 136936,54 грн., заборгованість по процентам кредиту складає 82653,83 грн., несплачені комісійні послуги складають 251,57 грн.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), яке діяло в період нарахування боргу по кредиту та відсотків, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N559/7880, яке діяло в період нарахування боргу по кредиту та відсотків, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як зазначалось вище, до матеріалів справи надані виписки з рахунків обліку, якими позивач підтверджує свої вимоги, підписані уповноваженої особою Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк".

З урахуванням вищевикладеного, суд приймає банківські виписки, як належні докази підтвердження видачі кредиту, а також наявності спірної заборгованості.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються.

Однак, у відповідності до п. 2.7.2. кредитного договору сторони домовились, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.

При цьому в п. 10.5 кредитного договору зазначено, що договір діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.

Отже виходячи з умов кредитного договору від 26.03.2012 №2 проценти нараховуються позивачем, та, відповідно, сплачуються відповідачем до дня фактичного повернення кредиту.

У даній справі сторонами у пункті 2.7.2 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не можуть бути застосовані в цій справі оскільки умовами кредитного договору від 26.03.2012 №2 передбачений інший порядок нарахування та сплати відсотків.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 грудня 2018 року справа №913/11/18.

Відповідач 1 зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наслідки спливу позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору (п. 9.1. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач наполягає, що звертався до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ, ОСОБА_1, м. Покровськ, ОСОБА_2, м. Покровськ про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 в розмірі 146608,89 грн., ухвалою суду від 03.06.2014 було відкрито провадження у справі №905/3564/14, розгляд справи призначено на 22.07.2014, розгляд справи відкладався.

Згідно змісту ухвал суду по справі №905/3564/14 суд зобов'язав позивача, зокрема, надати докази виконання договору кредитної лінії №2 від 22.08.2011. В свою чергу підставою позову у справі №905/1875/18 є невиконання зобов'язань за договором кредитної лінії кредитної лінії №2 від 26.03.2012.

У зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції у місті Донецьку, в тому числі у небезпечній близькості до місця розташування господарського суду, з метою безпеки суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу, у відповідності до наказу в.о.голови суду №37 від 07.07.2014 господарський суд Донецької області в період з 8 липня 2014 року по 11 липня 2014 року призупинив свою роботу у повному обсязі. Аналогічне рішення було прийнято і щодо призупинення роботи суду з 15.07.2014 (наказ голови суду від 14 липня 2014 року №38). Інформація про це містилася на офіційному сайті господарського суду Донецької області в мережі Інтернет http://dn.arbitr.gov.ua.

На сьогодні справи, що перебували в приміщенні господарського суду Донецької області, через захоплення будівлі незаконними збройними формуваннями, є втраченими.

Позивач зазначає, що за даними програмного забезпечення АБС БАРС інших кредитних договорів, окрім договору кредитної лінії №2 від 26.03.2012 між банком та ТОВ ВАНС і К не укладалось, однак, враховуючи, що суду не доведено яким чином та з якого періоду існує програмне забезпечення АБС БАРС , які данні та як саме вносились до цього програмного забезпечення, а також приймаючи до уваги зміст ухвал суду по справі №905/3564/14, в яких суд вимагав від позивача надати докази виконання договору кредитної лінії № 2 від 22.08.2011 (банківські виписки скріплені печаткою банка за підписом керівника та головного бухгалтера окремо по тілу кредиту, відсотках, та по сплаті винагороди), суду не доведено, що позовна давність щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 переривалась шляхом пред'явлення позивачем позову до господарського суду Донецької області у 2014 році.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

В матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2016 ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого напису №2157 від 13.06.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на будівлю деревообробної майстерні літера І-1, що знаходиться за адресою: м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 130 а, згідно іпотечного договору від 26.03.2012, однак враховуючи приписи ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, а не звернення до нотаріусу щодо здійснення виконавчого напису, тому суд не вважає, що наявність виконавчого напису нотаріуса свідчить про переривання позовної давності.

При цьому суд зазначає, що враховуючи п. 2.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж за 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування, що неповернуті позичальником транші були видані позивачу з квітня 2013 року по липень 2013 року, отже погашення кожного траншу повинно бути здійснено не пізніше ніж за 365 календарний день з моменту його отримання, відповідно у період квітень 2014 року - липень 2014 року.

На підтвердження переривання строку позовної давності позивач посилається на часткову оплату кредиту, яка здійснена відповідачем 1 24.06.2014, лист відповідача 1 від 08.06.2015, акти перевірки заставленого майна від 29.12.2015, 21.03.2016 за іпотечним договором від 26.03.2012, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012.

В листі від 08.06.2015 позичальник зазначив, що не має можливість погасити кредит, але зобов'язується в червні місяці погасити 5000,00 грн., надалі зобов'язався погашати кредит в залежності від отримання замовлень щомісячно.

Враховуючи зміст листа відповідача 1 від 08.06.2015 та підписання відповідачем 1 актів перевірки заставленого майна від 29.12.2015, 21.03.2016, що за думкою суду є доказом переривання перебігу позовної давності щодо заборгованості за кредитом, враховуючи що позов поданий до суду 27.09.2018 суд дійшов висновку, що згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривався та станом на дату подачі позову (27.09.2018) щодо сплати тілу кредиту строк позовної давності позивачем не пропущений.

Заборгованість за відсотками в розмірі сумі 82653,83 грн. нарахована за період з квітня 2015 року по квітень 2018 року.

Щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення процентів за користування коштами, то з огляду на обов'язок відповідача сплачувати проценти до дня фактичного повернення заборгованості за кредитом, неповернення відповідачем отриманого кредиту станом на дату розгляду даної справи та щомісячне нарахування процентів на суму кредиту, проценти підлягають стягненню за кожен місяць прострочення виконання зобов'язання з урахуванням того, що позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного місяця окремо за попередніх три роки до дня подання позову.

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до суду в частині стягнення процентів за квітень 2015 року - серпень 2015 року (строк оплати до 11 вересня 2015 року) вже після спливу трирічного загального строку позовної давності, а тому до вказаних позовних вимог слід застосувати строки позовної давності за заявою відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування товарним кредитом за період травень-серпень 2015 року в розмірі 10450,40 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із застосуванням загальних строків позовної давності за заявою відповідача.

Таким чином, до стягнення з відповідача 1 підлягає заборгованість за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 за основним боргом в сумі 136936,54 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 72203,43 грн.

Позивачем заявлено також до стягнення інфляційні втрати по простроченим сумам заборгованості за основним боргом в розмірі 168377,41 грн. за період з березня 2014р. по березень 2018 р., по простроченим процентам в розмірі 25771,33 грн. за період з квітня 2014р. по березень 2018р., 3% річних за основним боргом в розмірі 15766,36 грн. за період з 03.03.2014 по 30.04.2018, по простроченим процентам в розмірі 4184,83 грн. за період з 11.02.2014 по 30.04.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями (штрафом, пенею), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Доказів переривання позовної давності стосовно інфляційних нарахувань та 3% річних суду не надано, тому інфляційні витрати та 3% річних за тілом кредиту та відсотками потрібно рахувати за період з 27.09.2015.

Здійснивши перерахунок суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає інфляційні втрати по простроченим сумам заборгованості за основним боргом в розмірі 46646,65грн., 3% річних за основним боргом в розмірі 10180,76грн. (від суми боргу 130936,54 грн. як рахував позивач), 3% річних по простроченим процентам в сумі 2716,99 грн., інфляційних витрат по простроченим процентам в сумі 11966, 74грн. (3% та інфляційні перераховані від суми від суми відсотків за яким не був пропущений строк позовної давності).

Щодо вимоги про стягнення комісій нарахованих за період з 01.03.2014 по 28.02.2015 на суму 251,57грн. та за період з 01.03.2014 по 27.04.2014 на суму 0,32 грн., 3% річних по простроченим комісіям за період з 11.02.2014 по 30.04.2018 в розмірі 28,45 грн., інфляційних витрат по простроченим комісіям за період з квітня 2014 року по березень 2018 року в розмірі 283,51 грн. суд зазначає наступне.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Доказів визнання заборгованості за комісіями матеріали справи не містять, визнання заборгованості за кредитом, не свідчить, що позичальник визнавав заборгованість за комісіями які за своєю правовою природою є додатковими вимогами кредитора.

Пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона сплила і стосовно додаткової вимоги.

Таким чином, якщо позивачем пропущений строк позовної давності стосовно вимоги щодо стягнення комісії, та, відповідно, до 3% річних та інфляційних витрат по простроченим комісіям, як додаткових вимог.

Отже суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 комісій нарахованих за період з 01.03.2014 по 28.02.2015 на суму 251,57грн., за період з 01.03.2014 по 27.04.2014 на суму 0,32 грн., 3% річних по простроченим комісіям за період з 11.02.2014 по 30.04.2018 в розмірі 28,45 грн., інфляційних витрат по простроченим комісіям за період з квітня 2014 року по березень 2018 року в розмірі 283,51 грн. у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Позивачем заявлено про визначення поважними причини пропущення позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Позивачем не доведено суду поважності причин або наявності обставин, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

З огляду на вищезазначене, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаними вимогами, а поважність причин пропуску не доведено належними доказами, таким чином суд відмовляє в задоволенні заяви позивача від про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012, між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", м. Київ (кредитор, банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ (позичальник) та:

відповідачем 2, ОСОБА_1, м. Покровськ, (поручитель 1) укладено договір поруки №2/1 від 26.03.2012 (договір поруки1);

відповідачем 3: ОСОБА_2, м. Покровськ, (поручитель 2) укладено договір поруки 2/2 від 26.03.2012 (договір поруки2);

Надалі за текстом поручителі 1 та 2 - поручителі, а договори поруки 1 та 2 - договори поруки.

Відповідно до п.1.1 договорів поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

У разі порушення позичальником виконання зобов'язання або будь-якої частини кредитор має право вимогати від поручителя виконання зобов'язання позичальника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором (п.2.1 договорів поруки).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договорів поруки, поручитель відповідає по зобов'язанням за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник. Поручитель та позичальник залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання по кредитному договору не будуть виконанні повністю.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання (п.4.1 та п. 4.4 договорів поруки).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. 6.3 договорів поруки).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України (тут та надалі в редакції на момент виникнення прострочення по кредитному договору) у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

З урахуванням змісту пункту 4.1 договорів поруки така умова договору поруки не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам статті 252 ЦК України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки (події, з якою пов'язується таке припинення - до повного виконання забезпечених зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань поручителя за цим договором) не дає підстав для застосування частини 4 статті 559 ЦК України (в частині її першого речення). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 21.05.2012 у справі № 6-48цс11, від 23.05.2012 у справі 6-33цс12, від 18.07.2012 у справі № 6-78цс12.

Таким чином, до даних правовідносин застосовується друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.

У зв'язку з тим, що звернення позивача до суду мало місце 15.11.2018 (дата відправлення позову до суду засобами поштового зв'язку), судом вбачається недотримання позивачем шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, як преклюзивного строку від дня настання строку, виконання основного зобов'язання щодо вимог до поручителів про стягнення заборгованість за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 (погашення кожного траншу повинно бути здійснено не пізніше ніж за 365 календарний день з моменту його отримання, відповідно у період квітень 2014 року - липень 2014 року, доказів звернення з позовом до поручителів не надано), тому суд відмовляє в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ до ОСОБА_1, м. Покровськ, ОСОБА_2, м. Покровськ про стягнення заборгованості у розмірі 434253,83 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 136936,54 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 82653,83 грн., заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 251,25 грн., заборгованості за комісією за резервування кредитних коштів в сумі 0,32 грн., 3% річних по простроченому кредиту в сумі 15766,36 грн., 3% річних по простроченим процентам в сумі 4184,83 грн., 3% річних по простроченим комісіям в сумі 28,45 грн., інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за основним боргом в сумі 168377,41 грн., інфляційних витрат по простроченим процентам в сумі 25771,33 грн., інфляційних витрат по простроченим комісійним в сумі 283,51 грн. у зв'язку з припиненням поруки.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір кредитної лінії №2 від 26.03.2012, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ВАНС і К" у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору кредиту по поверненню основного боргу та сплаті процентів.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За приписами пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки: розірвання договору, відшкодування збитків та інше.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Непогашення відповідачем 1 заборгованості за кредитним договором позбавило позивача грошових надходжень, на які він розраховував при укладенні договору, а тому таке порушення відповідачем умов договору є істотним.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-пр/2002 недотримання позивачем ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-74гс11.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про розірвання договору кредитної лінії №2 від 26.03.2012, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ВАНС і К" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші доводи, заперечення та міркування учасників судового процесу не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні та такі, що не спростовують вищевикладені висновки суду.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1 пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управ ління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ, ОСОБА_1, м. Покровськ, ОСОБА_2, м. Покровськ про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 434253,83 грн. та розірвання договору кредитної лінії №2 від 26.03.2012 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА, буд. 130а, код ЄДРПОУ 35324256) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сіверська (Люксембург Рози), б. 54, код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість за договором кредитної лінії №2 від 26.03.2012 за основним боргом в сумі 136936,54грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 72203,43 грн., інфляційні втрати по простроченим сумам заборгованості за основним боргом в розмірі 46646,65грн., 3% річних за основним боргом в розмірі 10180,76грн., 3% річних по простроченим процентам в сумі 2716,99 грн., інфляційних витрат по простроченим процентам в сумі 11966,74грн., судовий збір в розмірі в розмірі 5971,77 грн.

Розірвати договір кредитної лінії №2 від 26.03.2012, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", м.Київ, в особі філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" -01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129, в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ - 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сіверська (Люксембург Рози), б. 54, код ЄДРПОУ 09334702.

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАНС і К", м. Покровськ - 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА, буд. 130а, код ЄДРПОУ 35324256.

Відповідач 2: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2.

Відповідач 3: ОСОБА_2, АДРЕСА_2, ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_3, паспорт серія НОМЕР_4.

У судовому засіданні 11.02.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2019.

Суддя Г.Є. Курило