Постанова

від 13.02.2019 по справі 902/6/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Справа №902/6/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

заявника: представник не з'явився

боржника: представник не з'явився

арбітражний керуючий ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на ухвалу господарського суду Вінницької області (Ухвала про стягнення основної грошової винагороди на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1М.), постановлену 05.12.18р. суддею Тісецьким С.С. у м.Вінниці, повний текст складено 05.12.18р. у справі №902/6/17

за заявою Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоне - Продсервіс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.12.2018р. у справі №902/6/17 задоволено клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 902/6/17-65 від 14.11.2018 року (вх. № 02.1-36/598/18) про стягнення з ініціюючого кредитора основної грошової винагороди у справі № 902/6/17, у повному обсязі; стягнуто з ініціюючого кредитора - Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 основну грошову винагороду (оплату послуг) у сумі 60617,14 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що попередніми ухвалами суду від 17.04.2018 року та від 06.11.2018 року було затверджено основну грошову винагороду арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_1 в процедурі розпорядження майном боржника у справі №902/6/17 за період з 13.02.2017 року по 27.11.2017 року на загальну суму 60617,14 грн. Вказані ухвали суду набрали законної сили, у встановленому порядку не оскаржені та ніким не скасовані. При цьому, доказів на підтвердження здійснення оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Червоне - Продсервіс" у даній справі, до суду не надано.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Вінницької області звернувся кредитор - Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області з апеляційною скаргою відповідно до якої просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.12.2018р. у справі №902/6/17 про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_1 із Гайсинської ОДПІ.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції не обґрунтована та така, що прийнята з порушенням статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що грошову винагороду арбітражного керуючого ОСОБА_1 у розмірі 60617,14 грн. слід стягнути з боржника, а не з ініціюючого кредитора.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. 05.02.2019р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.12.2018р. у справі №902/6/17 без змін.

4.2. У судовому засіданні арбітражний керуючий ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Просив апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

4.3. До початку розгляду апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційних скарг.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.12.2018р. у справі №902/6/17 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка діє з 19.01.13р. включно (далі по тексту постанови також - Закон про банкрутство);

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали оскарження ухвали, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Ухвалою суду від 13.02.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Червоне - Продсервіс"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1

7.3. Ухвалою суду від 13.12.2017 року усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Червоне - Продсервіс" та призначено розпорядником майна боржника у даній справі арбітражного керуючого ОСОБА_2

7.4. В подальшому, ухвалою суду від 06.11.2018 року справу, в т.ч. заяву ТОВ "Червоне - Продсервіс" б/н від 24.11.2017 року (вх.№06-52/11269/17 від 27.11.2017 року) про затвердження мирової угоди призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2018 року.

7.5. 15.11.2018 року від арбітражного керуючого ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло клопотання №902/6/17-65 від 14.11.2018 року (вх. № 02.1-36/598/18) про стягнення основної грошової винагороди у даній справі.

7.6. Ухвалою суду від 20.11.2018 року вказане клопотання призначено до розгляду на 05.12.2018 року.

7.7. У суді першої інстанції арбітражний керуючий ОСОБА_2 не заперечив щодо задоволення клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1М про стягнення основної грошової винагороди у даній справі.

7.10. Ухвалою від 17.04.2018 року затверджено основну грошову винагороду арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_1 в процедурі розпорядження майном боржника у справі №902/6/17 за період з 19.10.2017 року по 27.11.2017 року в розмірі 8443,87 грн.

7.11. Також, ухвалою суду від 06.11.2018 року затверджено основну грошову винагороду арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_1 в процедурі розпорядження майном боржника у справі № 902/6/17 за період з 13.02.2017 року по 18.10.2017 року в сумі 52173,27 грн.

7.12. Враховуючи наведене, посилаючись на ст. 115 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий ОСОБА_1 просив суд стягнути з ініціюючого кредитора - Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на його користь основну грошову винагороду (оплату послуг) у сумі 60617,14 грн.

7.13. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - далі Закон про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

7.14. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

7.15. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

7.16. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

7.17. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

7.18. Відтак, вказаними нормами Закону встановлено право арбітражного керуючого на оплату наданих послуг, відшкодування понесених витрат, загальний порядок, умови, розмір та джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

7.19. Так, як зазначено вище, ухвалами суду від 17.04.2018 року та від 06.11.2018 року було затверджено основну грошову винагороду арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_1 в процедурі розпорядження майном боржника у справі № 902/6/17 за період з 13.02.2017 року по 27.11.2017 року на загальну суму 60617,14 грн.

7.20. Вказані ухвали суду набрали законної сили, у встановленому порядку не оскаржувалися.

7.21. При цьому, доказів на підтвердження здійснення оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Червоне - Продсервіс" у даній справі, до суду не надано.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги.

8.1. Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

8.2. Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

8.3. Статтею 98 Закону про банкрутство передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

8.4. Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

8.5. Відповідно до ч. 2 ст. 115 Закону про банкрутство грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

8.6. Положеннями ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство визначено джерела сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

8.7. Отже, Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

8.8. При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і ОСОБА_3 ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

8.9. Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв'язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

8.10. При цьому слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

8.11. Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

8.12. Вищенаведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №916/1503/17 від 04.10.2018р. та №912/1783/16 від 01.08.2018р. Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від30 січня 2019 року у справі №910/32824/15.

8.13. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 №902/6/17-65 від 14.11.2018 року (вх. №02.1-36/598/18) про стягнення з ініціюючого кредитора основної грошової винагороди у даній справі.

8.14. Оскаржуване процесуальне рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

8.15. Апеляційна скарга Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області не підлягає до задоволення.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. За змістом статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи апелянтом - Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 05 грудня 2018 року у справі №902/6/17 сплачений судовий збір у розмірі 2643,00 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Оскільки Гайсинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 05 грудня 2018 року у справі №902/6/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/6/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "21" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.