Рішення

від 11.02.2019 по справі 915/1241/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Справа № 915/1241/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - директор,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 - дов. №б/н від 04.01.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства «Омега - Херсон» , вул. І.Куліка, буд.77, м.Херсон, 73000

до відповідача: Приватної «Науково - виробничої компанії «Інтербізнес» , (проспект Перемоги, буд.121-В, м.Київ, 03115) в особі філії «Снігурівська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» , вул.Позаміська, 7, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300

про: стягнення грошових коштів у сумі 150 466,56 грн., з яких: 140160,00 грн. основний борг, 794,88 грн. - 3% річних, 9511,68 грн. - пені та судового збору у розмірі 2257,00 грн.

Приватне підприємство «Омега - Херсон» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою без номеру без дати в якій просить суд стягнути з Приватної «Науково - виробничої компанії «Інтербізнес» в особі філії «Снігурівська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» грошових коштів у сумі 150466,56 грн. з яких: 140160,00 грн. - основний борг, 794,88 грн. - 3% річних, 9511,68 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №29/05-18 ФО від 29 травня 2018 року про надання охоронних послуг. Позивач у справі сумлінно виконуючи умови договору протягом часу його дії надав відповідачу послуги з охорони в період з травня по серпень 2018 року в підтвердження чого посилається на акти виконаних робіт. Всупереч умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату послуг в загальній сумі 61800,00 грн. основний борг відповідача складає 140160,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач нарахував відповідачу 3% річних та пеню.

10.12.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що позивачем безпідставно нараховано суму боргу за актом приймання-передачі виконаних робіт №2157 від 30.06.2018р., оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що даний акт не підписаний представником замовника (відповідача) та позивач не надає будь-яких доказів направлення даного акту відповідачу. За таких обставин, вказаний акт не може вважатись належним та допустимим доказом надання послуг та сума, вказана у акті, не підлягає стягненню. Акт звірки взаємних розрахунків за твердженням відповідача також не може бути доказом підтвердження наявності заборгованості за спірний період, оскільки не являється первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно виконаний розрахунок 3% річних та пені і надає власний розрахунок. При цьому, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у тій його частині, в якій позовні вимоги не обґрунтовані, а витрати по сплаті судового збору розподілити відповідно до норм ГПК України.

26.12.2018р. від відповідача до суду надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю за місцем знаходження ПНВК «Інтербізнес» , мотивоване тим, що філія «Снігурівська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» не має статусу юридичної особи, а отже не може бути стороною у судовому процесі.

27.12.2018р. позивач надав суду заперечення на відзив на позов, в яких зазначив, що зі змісту відзиву вбачається, що відповідачем не заперечується факт укладання між сторонами договору від 29.05.2018р. за №29/05-18 ФО про надання охоронних послуг та факту надання вказаних в договорі послуг протягом строку дії вказаного договору. Заперечень щодо обсягу надання послуг та відповідності їх умовам договору відповідачем також не висловлено. При цьому відповідач здійснював часткову оплату наданих послуг не на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, а на підставі договору, що підтверджується наданими банківськими виписками. Також умовами п. 7.5 договору передбачено, що у разі не підписання замовником акту протягом встановленого в договорі строку за відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином. Стосовно розрахунків пені та 3% річних, позивач зазначає, що вони навіть занижені, оскільки нарахування проведені лише за період з моменту розірвання сторонами договору до часу звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні 15.01.2019р. клопотання відповідача щодо передачі справи за підсудністю було судом розглянуто та відхилено, з підстав дотримання позивачем за його вибором правил підсудності, встановлених ч. 3 ст. 29 ГПК України.

В цьому ж судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2019р., про що постановлено відповідну ухвалу.

15.01.2019р. від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його розрахункових рахунках в сумі 150466,56 грн. та накладення арешту на майно відповідача, яке знаходиться за адресою: вул. Позаміська, 7, м.Снігурівка, Миколаївська область в межах суми позову.

За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою суду від 17.01.2019р. у її задоволенні було відмовлено в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 11 .0 2.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29 травня 2018 року за №29/05-18 ФО між приватним підприємством «Омега-Херсон» , як виконавцем, охоронною фірмою, та приватною науково-виробничої компанією «Інтербізнес» в особі директора філії «Снігурівська птахофабрика» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» , як замовником, був укладений договір про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого охоронна фірма зобов'язалась забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону, а замовник зобов'язався щомісячно сплачувати охоронній фірмі встановлену цим договором плату.

Умовами п.п.2.2, 2.3 договору його учасники погодили, що об'єкт , який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною. Охорона об'єкта здійснюється згідно дислокації (додаток №1 до договору), інструкції по охороні об'єкта замовника (додаток №2) та положень даного договору.

Пунктом 2.5 договору визначено, що перед прийняттям об'єкта замовника під охорону сторонами складається акт обстеження технічного стану об'єкту (додаток №5). Після підписання акту обстеження технічного стану об'єкта замовник передає об'єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двостороннього акту (додаток №4).

Розділом 7 договору його учасники узгодили порядок взаєморозрахунків.

Так, загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховуються шляхом перемноження: вартості людино/години на об'єкті охорони (30,00 грн./год.) з врахуванням ПДВ, кількості годин у добі (24), середньої кількості діб на місяць (30,5), кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (3 цілодобових поста) та складає 65880,0 грн. з врахуванням ПДВ (п. 7.3 договору).

Пунктом 7.4 договору погоджено, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом 50% перерахування грошових коштів на банківський рахунок охоронної фірми не пізніше 15 числа поточного місяця у розмірі, визначеному у п. 7.3 договору на підставах наданих охоронною фірмою рахунків. Повний розрахунок платежу по договору у сумі вартості послуг охорони за місяць охорони об'єкта здійснюється замовником не пізніше 05 числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до п.7.5 договору, охоронна фірма зобов'язана надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронна фірма вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору, якщо такі випадки мали місце в поточному місяці. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином .

Строк дії договору сторони погодили до 31.08.2018р. (п. 10.1 договору).

Умовами дислокації об'єкту охорони - додаток №1 до договору (а.с.48) визначений перелік об'єктів та інших ТМЦ, які входять до складу поста охорони і здаються під охорону, а саме: яйце склад, сан пропускник, їдальня, хімічний склад, котельня, пташник - 7 будівель, будівельний відділ, електроцех, ДЕС, ветеринарний блок, тарний блок, кормоцех, водонапірна башта, пташник - 11 будівель, забійний цех, КПП та визначений час роботи охорони - 24 години.

29 травня 2018 року вказані у умовах дислокації об'єкти були передані під охорону відповідачу, що підтверджується актом прийняття об'єкту від охорону (а.с.56-57). Даний акт підписаний представниками охоронної фірми та замовника без заперечень та зауважень і скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору, впродовж травня-серпня 2018 року позивач надав відповідачу послуги з охорони обумовленого об'єкту.

На підтвердження чого суду надані копії актів здачі-прийомки виконаних робіт №2157 від 30.06.2018р., №2171 від 31.07.2018р., №2182 від 31.08.2018р. (а.с.66,68,70).

На підставі наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг №1280 від 25.06.2018р. на суму 70200,0 грн., №1292 від 26.07.2018р. на суму 65880,0 грн., №1304 від 21.08.2018 на суму 65 880,00 грн. (а.с.65, 67,69).

31 серпня 2018 року об'єкт був знятий з охорони, дію договору припинено, що підтверджується актом зняття об'єкту з охорони та припинення дії договору « 29/05-18 ФО від 29.05.2018р. про надання охоронних послуг, підписаним сторонами без заперечень та зауважень (а.с.77).

Відповідно до вказаного акту охоронна фірма зняла з-під охорони, а замовник прийняв усі раніше передані приміщення. Замовник прийняв приміщення в тому ж технічному стані, як і здавав охоронній фірмі та жодних претензій до цілісності майна до охоронної фірми не має.

Відповідач, в свою чергу, умови договору виконав не в повному обсязі, сплативши на надані охоронні послуги 61800,0 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с.136-137).

Залишок боргу становить 140160,0 грн., на підтвердження чого позивачем надано відповідачу копію акту звірки взаємних розрахунків від 31.08.2018р., підписаного директорами обох підприємств без зауважень та заперечень та скріпленого печатками (а.с.78).

У зв'язку з на явною заборгованістю з оплати наданих охоронних послуг, 08.08.2018р. за вих. №08/08-18 позивач направив відповідачу претензію про сплату наявної заборгованості - залишку боргу за червень 2018 року в сумі 8400,0 грн., заборгованості на липень 2018 року в сумі 65880,0 грн.

В подальшому, у зв'язку з неоплатою наявного боргу, позивач листом від 07.09.2018р. №07/09-18 просив відповідача оплатити наявну суму заборгованості за надані охоронні послуги в розмірі 140160,0 грн.

Відповідач умови договору не виконав, заборгованість в сумі 140160,0 грн. не сплатив, претензії позивача залишив без розгляду задоволення, що стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 7 цієї ж статті визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом за ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст. 901 Цивільного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності обов'язку оплатити послуги за червень 2018 року у зв'язку з наданням позивачем непідписаного акту приймання-передачі послуг, оскільки: по-перше, умовами п. 7.4 договору визначені строки та порядок здійснення оплати за послуги - попередня оплата 50% не пізніше 15 числа поточного місяця та повний розрахунок - не пізніше 05 числа наступного за звітним місяця. При цьому, розгляд та підписання акту про надання охоронних послуг умовами п. 7.5 договору визначений у іншому порядку - охоронна фірма надає акт про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним та замовник протягом 5 робочих днів має розглянути наданий акт та підписати його або подати заперечення (претензію). Тобто, фактично розгляд акту впродовж 5 робочих днів, відповідно до умов п. 7.5 договору, не зупиняє обов'язку спочатку здійснити попередню оплату за послуги охорони та в подальшому здійснити повний розрахунок до 05 числа місяця, наступного на звітним, та оплата послуг з охорони не ставиться в залежність від наявності на день здійснення такої оплати підписаного акту про надання охоронних послуг; по-друге, відповідно до умов п. 7.5 договору, у разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача щодо наданих у червні 2018 року послуг з охорони його об'єкту. У відзиві та в ході розгляду справи відповідач також не висловив жодних заперечень щодо надання охоронних послуг у червні 2018 року.

Натомість в матеріалах справи наявні акт про прийняття об'єкту під охорону від 29.05.2018р. (а.с.56-57) та акт зняття об'єкту з охорони від 31.08.2018р. (а.с.77). Відповідних актів зняття об'єкту з охорони у червні 2018 року та прийняття його знову під охорону у серпні 2018 року в матеріалах справи немає.

За таких обставин, твердження відповідача щодо ненадання у червні 2016 року послуг з охорони його об'єкту спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів погашення основного боргу в сумі 140160,0 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до умов пункту 5.9 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості наданих охоронних послуг пеню у загальному розмірі 9511,68 грн., а саме: за період з 01.09.2018р. по 07.09.2018р. в сумі 940,8 грн. та з 08.09.2018р. по 08.11.2018р. в сумі 8570,88 грн. згідно з наведеним у позовні заяві розрахунком.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши вказані розрахунки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем у розрахунку невірно визначено період початку нарахування пені за несплачені послуги за серпень.

Позивачем здійснено розрахунок пені з усієї суми боргу, в т.ч. 65880,0 грн. послуг за серпень 2018 року починаючи з 01.09.2018р., тоді як за умовами договору відповідач мав сплатити цю суму до 05.09.2018р.

Отже, прострочення оплати вказаної суми почалось з 06.09.2018р.

Розрахунок пені уточнено судом виходячи з наступного розрахунку:

І. Сума боргу 74280,0 грн. (залишок заборгованості за червень та борг за липень 2018 року), облікові ставки НБУ з 13.07.2018р. - 17,5%, з 07.09.2018р. - 18%.

- з 01.09.2018р. по 06.09.2018р. (6 к.д., облікова ставка НБУ 17,5%):

74280,0 грн. * 35% * 6 / 365 = 427,37 грн.;

- з 07.09.2018р. по 08.11.2018р. (63 к.д., ставка НБУ 18%):

74280,0 грн. * 36% * 63 / 365 = 4615,53 грн.

ІІ. Сума боргу 65880,0 грн. (борг за серпень 2018 року):

- 06.09.2018р. по 08.11.2018р. (64 к.д.), розмір пені становить 4 156,76 грн.

Загальна сума пені визначена судом у розмірі 9 199,66 грн., яка і підлягає стягненню.

Відповідно до норм частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім цього, позивач на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.09.2018р. по 08.11.2018р. (69 к.д.) в сумі 794,88 грн.

Перевіривши вказані розрахунки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки при визначенні періоду та сум прострочення позивачем було допущено ту саму помилку у визначенні початку періоду прострочення щодо суми заборгованості за послуги, надані у серпні 2018 року.

Розрахунок відсотків річних уточнено судом виходячи з наступного розрахунку:

І. Сума боргу 74280,0 грн. (залишок заборгованості за червень та борг за липень 2018 року), період прострочення з 01.09.2018р. по 08.11.2018р. (69 к.д.)

74280,0 грн. * 3% * 69 / 365 = 421,26 грн.

ІІ. Сума боргу 65880,0 грн. (борг за серпень 2018 року), період прострочення з 06.09.2018р. по 08.11.2018р. (64 к.д.)

65880,0 грн. * 3% * 64 / 365 = 346,55 грн.

Загальна сума 3% річних складає 767,81 грн. яка і підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної «Науково - виробничої компанії «Інтербізнес» (проспект Перемоги, буд.121-В, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 01200244) в особі філії «Снігурівська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» (вул.Позаміська, 7, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300, код ЄДРПОУ 39723468, р/р 26003052690918 КБ ПАТ Приватбанк , Філія розрахунковий центр МФО 320649) на користь Приватного підприємства «Омега - Херсон» (вул.І.Куліка, буд.77, м.Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 34369537, р/р 26003301018971 АТ Ощадбанк , МФО 352457) заборгованості у розмірі 140 160,00 грн., 3% річних у розмірі 767,81 грн., пені у розмірі 9 199,66 грн. та 2 250,23 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 11.02.2019, повний текст рішення складено та підписано 21.02.2019.

Суддя Н.О. Семенчук